IDE/ATA

Основний інтерфейс, використовуваний для підключення жорсткого диска до сучасного комп'ютера, називається IDE (Integrated Drive Electronics). Фактично він є зв'язком між системною платою і електронікою або контроллером, вбудованими в накопичувач. Цей інтерфейс зараз вже закінчив свій розвиток - на даний час існує декілька його модифікацій. Широко використовуваний в запам’ятовуючих пристроях сучасних комп'ютерів, IDE розроблявся як інтерфейс жорсткого диска.

    Зараз IDE отримав офіційну назву АТА (AT Attachment), прийняту як стандарт ANSI. Оскільки в накопичувачі IDE контроллер вбудований, його можна підключати безпосередньо до роз'єму на платі адаптера або на системній платі. Це істотньо спрощує установку жорсткого диска, оскільки не потрібно під'єднувати окремі кабелі для подачі живлення, сигналів управління і т. п. Крім цьго, при об'єднанні контроллера і жорсткого диска скорочується загальна кількість елементів в пристрої, зменшується довжина сполучних проводів і в результаті підвищується надійність, стійкість до шумів і швидкодія системи в порівнянні з тим, коли автономний контроллер підключається до жорсткого диска за допомогою довгих кабелів.

На даний момент розглянуті і затверджені наступні стандарти ATA: ATA-1 (1988-1994 рр.); ATA-2 (1996 р.); ATA-3 (1997 р.); ATA-4 (1998 р., також називається Ultra-ATA/33); ATA-5 (1999 р., також називається Ultra-ATA/66); ATA-6 (2000 р., також називається Ultra-ATA/100); ATA-7 (2001 р., також називається Ultra-ATA/133).

Всі версії стандарту ATA назад сумісні, тобто пристрої ATA1 або ATA2 чудово працюватимуть з інтерфейсом ATA4 або ATA5. Кожен подальший стандарт ATA заснований на попередньому. Це означає, що стандарт ATA5, наприклад, практично повністю відповідає функціональним особливостям ATA6.

З кожним новим стандартом ATA удосконалювалися і з'являлися нові можливості. Головними нововведеннями були: