1963 рік. Винайдення компакт-касети
Компакт-касета
Компа́кт-касе́та (аудіокасета, або просто кассе́та, англ. Compact Cassette, від от фр. cassette — ящик) — носій інформації. що являє собою плоску закриту коробку, у якій розміщена магнітна стрічка для запису звуку.
Вперше була представлена в 1963 році компанією Philips. Через свою відносну дешевину довгий час (з початку 1980-х по 1990-ті роки) була найпопулярнішим аудіоносієм, але згодом (приблизно, з початку 1990-х років) була витиснута компакт-диском.
Запис здійснюється на магнітну стрічку, що поділена на дві (моно) або чотири (стерео) звукові доріжки (у касети 2 сторони — з кожної доступна одна або дві доріжки).
Ширина стрічки у касеті складає 3.81 мм, швидкість руху при відтворенні та запису 4.76 см/с.
Розміри касети: довжина 102 мм, ширина — 64 мм i товщина — 12 мм.
Касети розрізняються за довжиною плівки та місткістю:
- Касети C60 використовують плівку довжиною 85 м i товщиною 18 мікронів. Дозволяють записати до 60 хвилин звуку (по 30 на кожну сторону).
- Касети C90 використовують плівку довжиною 132 м i товщиною 12 мікронів. Дозволяють записати до 90 хвилин звуку (по 45 на кожну сторону).
- Касети C120, що дозволяють записувати до 120 хвилин звуку (по 60 на кожну сторону) застосовуються рідко через надзвичайно тонку стрічку.
Компакт-касети також розрізняються за якістю і складом магнітної стрічки:
- Normal position, IEC-I, оксид заліза — Fe2O3
- High position, IEC-II, оксид хрому — CrO2
- IEC-III, змішана хромово-залізна — FeCr — стандарт проіснував недовго у 70-х.
- Metal position, IEC-IV, металева — Fe
