Користувач:Сагайдак Юля

Про себе

........ я свтудентка психолого-педагогічного факультету, навчаюсь в 19 групі.

Проекти в яких беру участь

.................

Мої інтереси

..........

Мої роботи

....... Дуже багато молодих людей відносять себе до тієї чи іншої «субкультури». Проте часто дорослі навіть не можуть розрізнити ці «культури». Ми спробували розібратися в деяких молодіжних рухах. Для цього скористалися різноманітними джерелами, зокрема, поспілкувалися з колишнім представником однієї з неформальних течій Мени.

– Розмальовані стіни – це справа рук приїжджих емо, – каже Микола. – Нам вистачало самовираження і без псування майна міста.

Колишній емо

Про свій шлях нам розповів Микола – житель Мени, колишній представник молодіжної субкультури емо. Зараз Миколі 18 років, він – студент вузу.

– Коли з’явилася думка примкнути до якоїсь неформальної групи?

– При закінченні дев’ятого касу. Я чув про існування багатьох молодіжних течій. Дізнавався про них, в основному завдяки Інтернету. Хотілося виділитися, бути не таким, як усі. Найбільше мені сподобалось світобачення емо.

– Як ти виказував свою приналежність до групи?

– Змінив зачіску, зробив пірсинг (проколювання різних частин тіла), пофарбував волосся у чорний колір, слухав відповідну музику. До речі, ця музика мені подобається до цього часу.

У місті нас було декілька таких неформальних. Улітку у Мену до родичів приїжджали підлітки з інших міст. Серед них були і представники емо. Ми гуртувалися.

– Якою була реакція оточуючих?

– Від нас сахалися, дражнили, бо не знали суті нашої течії, вважали нас самогубцями, плаксами. У школі теж були проблеми – заважав мій пірсинг, чуб. Але я не переймався, бо знав, чого вартий і який я насправді.

– Твоя сьогоднішня зачіска схожа на зачіски звичайних молодих хлопців, де пірсинг?

– Це все залишилося позаду. Я став студентом. Коли їхав до великого міста, то вважав, що там вся молодь прогресивна і така самовиражена, як я. А з’ясувалося, «особливих» не так вже й багато.

Поступово змінив зачіску – набридла. Від пірсингу відмовився з поваги до мами. Вона мене переконала, що сережка може травмувати язик.

Я виріс і зрозумів, що для того, щоб тебе почули і помітили, необов’язково сповідати якусь субкультуру.

У містах молодь більше об’єднується за способом проведення вільного часу – ролери, скейтеристи, любителі тік-тоніка – сучасного молодіжний танцю.

Панки

Першими неформалами в історії були панки. З 60-х років минулого сторіччя панками називали людей, що «йшли проти натовпу», порушуючи моральні норми і виказуючи свій протест сучасному суспільству. Протест був у всьому: музиці, одязі, поведінці, поглядах.

Сучасні панки можуть ходити як і вся молодь – в дірявих джинсах, кедах, фарбувати волосся в неймовірно яскраві кольори чи наголо брити голову. Все це робиться з єдиною метою – не залишитися непоміченими.

Готи

Коли панк-хвиля стихла, почала формуватися готична субкультура. Імідж готів: чорні нігті, губи, волосся, занадто яскраво підведені очі та чорний одяг. А ще кофтини-сітки і безстатеві персонажі – розрізнити готів хлопців та дівчат дуже складно.

Найголовніша ідеологія готів – темне сприйняття світлих буднів, романтично-депресивні погляди на життя, меланхолія, часті депресії, замкненість та ізольованість від суспільства. А ще – підвищена цікавість до надприродного, магії.

Сучасні готи проявляють цікавість до містики і окультизму переважно в примітивному використанні магічних символів як прикрас.

Емо Молоді люди в чорно-рожевому вбранні зі спущеним на пів-обличчя чубчиком, з сумкою, обвішаною безліччю значків. Перебувають переважно в депресивному настрої.

Головна риса емо – це вираження та не стримування своїх емоцій. Життя для них складається з двох кольорів: чорного (символізує несправедливість, жорстокість світу) та яскраво-рожевого (щасливі емоції, кохання, приємні переживання).

Зі слів представників субкультури емо, справжніми цінностями для них є почуття, емоції і справжні відчуття. А тих, кого цікавить тільки зовнішність (одяг, зачіски), самі емо називають позерами або антиемо. Бо справжнім емо може бути тільки той, кого по-справжньому «киданули». Спілкування між ними зводиться до фраз «всі злі та жорстокі» та «мене ніхто не любить».

Скінхеди

Представники даного руху називають себе солдатами третьої світової війни, що виступили на боротьбу за чистоту арійської раси.

Упізнати скіна можна за чисто виголеною головою, військовим взуттям з білими шнурками (що означає верховенство білої раси), відповідних татуюваннях та написах на одязі.

Скіни завжди знаходять ворогів, влаштовують бійки, погроми, дебоші. Вони почуваються господарями життя, бо мають білий колір шкіри.

Поради батькам Коли ви спілкуєтеся зі своєю дитиною, намагайтеся не помічати їх зовнішності, а зазирніть всередину. І побачте там не пірсинг, значки чи змінену зовнішність, а просту рідну вам людину, перед якою стоїть занадто багато питань: хто я є? для чого живу? в чому сенс життя? От тоді і відбудеться діалог між вами.

А щодо зовнішності молоді – то згадайте, як ходили ви, як вас засуджували. Ймовірно, що ваші онуки ще щось вигадають, що буде дратувати вже ваших дітей. Так було завжди.

Якщо заборонятимете своїм дітям самовиражатися – це викличе зворотною реакцію. Дайте знати про негативне ставлення до незвичного іміджу, але все-таки поважайте їх вибір. Звичайно, якщо це не стосується таких крайнощів, як наркотики, алкоголь, прогули шкільних занять.