Причислий Лабораторна робота №6
Зміст
HD-video(HDV)
HD(HDV) — формат запису відео високої чіткості спершу на DV касети. При цьому відео записується на звичайну miniDV касету зі стисненням MPEG-2 з бітрейтом 25 Мбіт/c. HDV-формат розвивається у двох напрямках: HDV, призначеного для відтворення з різних носіїв інформації, і HDTV — призначеного для мовлення по кабельним, супутниковим та ефірним каналам телебачення.
Споміж інших стандартів, головною відмінністю HDV є "висока чіткість" (High Definition), яка досягається за рахунок збільшення роздільної здатності. HDV поділяється на два основні формати: HD1080 (1920×1080) і HD720 (1280×720). Обидва вони мають однакове співвідношення сторін - 16:9. HD1080-відео може мати порядкове (progressive scan) або черезрядкове (interlace) чергування полів кадру, а HD720 тільки порядкове. Відповідно позначаються і формати відео, наприклад HD1080i - де буквою "i" позначено черезрядкове чергування полів, або 720р - де "р" порядкове чергування.
Переглянути HD-відео у всій його красі можна тільки на пристроях відтворення (Монітори, тв-панелі, проектори тощо), що підтримують дозвіл екрану не менше 1280х720 пікселів.
MKV — це формат відеофайлів, який називають «контейнером», так як він зберігає в собі кілька типів мультимедіа: відео, аудіо, субтитри, зображення. Він користується популярністю через високоу якість і порівняно невеликий розмір.
Формат MKV може містити різні текстові субтитри (SRT, SSA, USF).
DIVX Video
Формат DivX з'явився в результаті злому алгоритму MPEG-4. Формат DivX містить ті ж принципи компресії, що і кодек MPEG-4, однак він був істотно допрацьований і продовжує активно розвиватися. Метою створення такого кодека був продаж фільмів на звичайних компакт дисках, ціна яких була невисока. Так як в ті роки вартість пристроїв, здатних записувати DVD диски, була досить висока, а привід, що записує диски CD був уже майже обов'язковим компонентом комп'ютерної системи, формат DivX отримав величезну популярність. Формат файлів DivX використовується для зберігання високоякісного відео високої роздільної здатності після стиснення файлів до певного відсотка їх початкового розміру без будь-яких втрат якості. При використанні певних кодеків файли можуть мати розширення до 1 080 пікселів і займати при цьому дисковий простір до 1 Гб.
Технічні відомості про файли DIVX
Файли DIVX є контейнери мультимедійних файлів, які використовують аудіо- та видеокодеки для збільшення ефективності стиснення, а також для програвання тих даних, які укладені в файл цього формату. Використовувані кодеки бувають двох типів: кодек H.264 / MPEG-4 AVC DivX Plus HD, а також стандартний кодек MPEG-4 Part 2 DivX.
VideoDVD
Digital Versatile Disc або Digital Video Disc — (DVD) — носій інформації у вигляді диска, зовні схожий з компакт-диском, однак має можливість зберігати більше інформації за рахунок використання лазера з меншою довжиною хвилі, ніж для звичайних компакт-дисків. Як вже було зазначено, був розроблений у 1995 році компаніями Philips, Sony, Toshiba, та Panasonic.
Технічна інформація
DVD за структурою даних бувають трьох типів: DVD-Video — містять фільми (відео і звук); DVD-Audio — містять аудіодані високої якості (набагато вищої, ніж на аудіо-компакт-дисках); DVD-Data — містять будь-які дані. DVD як носії бувають чотирьох типів: DVD-ROM — штамповані на заводі диски; DVD+R/RW — диски одноразового (R — Recordable) і багаторазового (RW — ReWritable) запису; DVD-R/RW — диски одноразового (R — Recordable) і багаторазового (RW — ReWritable) запису; DVD-RAM — диски багаторазового запису з довільним доступом (RAM — Random Access Memory).
DVD може мати одну чи дві робочі сторони та один чи два робочі шари на кожній стороні. Від їхньої кількості залежить місткість диска: Будь-який носій може мати будь-як структуру даних (див. вище) і будь-яку кількість шарів (двошарові DVD-R і DVD-RW з'явилися наприкінці 2004 року).
Стандарт запису DVD-R(W) був розроблений DVD-Forum'ом як офіційна специфікація (пере)записуваних дисків. Однак ціна ліцензії на цю технологію була занадто висока, і тому декілька виробників пишучих приводів і носіїв для запису об'єдналися в «DVD plus RW Alliance», що і розробив стандарт DVD+R(W), вартість ліцензії на який була нижчою. Спочатку чисті диски для запису DVD+R(W) були дорожчими, ніж DVD-R(W), але тепер ціни зрівнялися. Стандарти запису «+» і «-» частково сумісні. В наш час вони однаково популярні — половина виробників підтримує один стандарт, половина — інший. Йдуть суперечки, чи витисне один з цих форматів свого конкурента, чи вони продовжать мирно співіснувати. Усі приводи для DVD можуть читати обидва формати дисків, і більшість пишучих приводів також можуть записувати обидва типи «болванок». На відміну від компакт-дисків, у яких структура аудіодиска фундаментально відрізняється від диска з даними, у DVD завжди використовується файлова система UDF. Швидкість читання/запису DVD указується як кратна 1350 Кб/с, тобто 16-швидкісний привід забезпечує читання (чи запис) дисків у 16 x 1350 = 21600 Кб/з (21,09 Мб/с).
Зразки відео
