Трафік реального часу в IP-мережах

Матеріал з Вікі ЦДУ
Версія від 05:43, 1 грудня 2010; Козінцев Олексій (обговорення • внесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

10.3 Трафік реального часу в IP-мережах
Все більшу частину трафіку в IP-мережах становлять потоки інформації, чутливої до затримок. Максимальна затримка не повинна перевищувати декількох десятих часток секунди, причому сюди входить і час обробки інформації на кінцевій станції. Варіацію затримки також необхідно звести до мінімуму. Крім того, необхідно враховувати, що при стисненні інформації, обмін якою повинен відбуватися в реальному часі, вона стає більш чутливою до помилок, які виникають при передачі, і їх не можна виправляти шляхом переспроса саме через необхідність передачі в реальному часі.
Телефонна розмова - це інтерактивний процес, який не допускає великих затримок. У відповідності з рекомендацією ITU-T G. 114 для більшості абонентів затримка мовного сигналу на 150 мс прийнятна, а на 400 мс - неприпустима.
Загальна затримка мовної інформації ділиться на дві основні частини - затримка при кодуванні і декодуванні мови в шлюзах або термінальному обладнанні користувачів (про це розповідалося в главі 3) і затримка, яку вносить самою мережею. Зменшити загальну затримку можна двома шляхами: по-перше, спроектувати інфраструктуру мережі таким чином, щоб затримка в ній була мінімальною, і, по-друге, зменшити час обробки мовної інформації шлюзом.
Для зменшення затримки в мережі потрібно скорочувати кількість транзитних маршрутизаторів і з'єднувати їх між собою високошвидкісними каналами. А для згладжування варіації затримки можна використовувати такі ефективні методи як, наприклад, механізми резервування мережевих ресурсів.
IP-телефонію часто вважають частиною пакету послуг Інтернет-провайдерів, що, взагалі кажучи, невірно. Відомо безліч прикладів, коли технологія передачі мовної інформації впроваджувалася в корпоративні IP-мережі і коли будувалися (в тому числі, в Росії) виділені мережі IP-телефонії.
Як правило, з корпоративними мережами все йде порівняно просто. Вони мають обмежені розміри і контрольовану топологію, а характер трафіку зазвичай буває відомий заздалегідь. Візьмемо простий приклад: мова передається по існуючій ЛВС, яка надто завантажена, щоб забезпечити прийнятну якість обслуговування. Рішенням цієї проблеми буде ізоляція серверів і клієнтів, що працюють з графіком даного типу, і сегментація мережі. Розбити мережу на сегменти можна, або встановивши комутатор Ethernet, або додавши порти в маршрутизатор. Виділені мережі IP-телефонії зазвичай використовуються для міжміського і міжнародного зв'язку. Такі мережі краще будувати за ієрархічним принципом, покладаючи на кожен рівень ієрархії свої функції. На вході в мережу головне - забезпечити підключення мовних шлюзів, а всередині мережі - високошвидкісну пересилання пакетів. У такій мережі дуже просто проводити розширення та впроваджувати нові послуги. Проблема проектування також не доставляє особливих проблем: характер трафіка визначено, смуга пропускання також легко розраховується. Трафік однотипний, а значить, не потрібно вводити пріоритетність пакетів.
У мережах традиційних операторів обслуговується трафік різних видів, тому в таких мережах, щоб забезпечити прийнятну якість, доцільно застосовувати диференційоване обслуговування різнотипного трафіку (Diff-Serv).

--Козінцев Олексій 36 гр. 17:33, 29 листопада 2010 (EET)

Отримано з https://wiki.cusu.edu.ua/index.php?title=Трафік_реального_часу_в_IP-мережах&oldid=37371