Стаття учня
Назва проекту
Моє рідне місто і село
Автори проекту
Олейнікова Анастасія Валентинівна
Історія
У межах та околицях сучасного Кропивницького є значна кількість пам'яток археології. На території сучасного міста знаходилась велика кількість курганів, поховань. Розкопувати кургани починає перший очільник Новоросійської губернії Олексій Петрович Мельгунов. Наприкінці 19-го на початку 20-го століть дослідженнями займається краєзнавець Павло Рябков. Цікаві знахідки виявлено наприкінці 20-го на початку 21-го століть. Зокрема, в долині Інгулу знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини в околицях сучасного Кропивницького з часів середнього палеоліту (доба мустьє). Також знайдено пам'ятки середньостогівської культури, пізньоямної культури, катакомбної культури, пам'ятки епохи бронзи[11]. Так, у 2004 році був виявлений практично не пошкоджений дерев'яний човен у ході розкопок на кропивницькій вулиці Космонавта Попова[12].
На території, до якої входила територія сучасного міста, в різні часи перебували кімерійці, скіфи, сармати. Згодом на зміну прийшли тюркомовні племена гунів, аварів, хозарів, угрів та печенігів, слов'янське плем'я уличів (угличів)[11].
У XVI — 1-й половині XVIII століття землі сучасного Кропивницького і прилеглих територій були володіннями Запорозької Січі. Тут існували розрізнені зимівники запорізьких козаків: слободи та хутори. Мешканці поселень селились на свій страх і ризик, оскільки знаходились на незахищених прикордонних землях. Колонізаторство Задніпровських місць, а саме так тоді називались землі між Дніпром та Південним Бугом, почалося козаками Миргородського та Полтавського полків наприкінці 17-го — на початку 18-го століття[13].
До 1751 року за версіями краєзнавців на території сучасного Кропивницького існували слободи, засновані козаками: Кущівка[14] (увійшла до складу міста у 19 ст.), Завадівка[15], Інгульська слобода, яка пізніше злилась з Лелеківкою (всі увійшли до складу міста у 20-му ст.) та Знаменська слобода, заснована старообрядцями[16].
Гіпотеза дослідження
Висновки
Завдяки своєму розташуванню територія національного природного парку «Бузький Гард» у достатній кількості має мальовничі куточки, придатні для відпочинку, оздоровчо-пізнавальної рекреації тощо. Найбільш привабливими для відвідувачів є: урочища «Протич», «Громове», «Лабіринт», «Гард» та інші.
Для гірського туризму, скелелазіння найбільш цінними є виходи кристалічних порід в урочищі «Громове» (скеля Громова), в урочищі «Романова Балка» (скеля «Крапля») в Актовському каньйоні.
Основна частина водних рекреаційних ресурсів представлена річкою Південний Буг, де проходять водні маршрути по порогах II—III категорії складності на плавзасобах різних класів (рафти, катамарани, каяки). Вся ділянка русла річки, де проходять водні маршрути (від с. Мигії до с. Богданівки), має популярність серед любителів активного виду відпочинку. Найбільш відвідуваними є: урочище «Протич» та гирло річки Велика Корабельна.
З подальшим використанням рекреаційних ресурсів у рекреаційній і туристичній діяльності адміністрації парку необхідно здійснити організаційно-господарські заходи, які включають у себе будівництво та обладнання візит-центру, еколого-інформаційних пунктів, створення нових і облаштування уже існуючих екскурсійних та туристичних маршрутів, стежок, рекреаційних пунктів тощо. Саме ці заходи направлені на здійснення регулювання чисельності відвідувачів та підвищення місткості рекреаційних ділянок.
