Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Темченко Аріни

Зміст

1 Моє рідне село Богданівка

Моє рідне село Богданівка

БОГДАНІВКА — село, центр сільської Ради, розташоване на берегах річки Богданки, за 15 км на північний захід від районного центру. У селі залізнична станція Хирівка Одесько-Кишинівської залізниці. Населення — 5218 чоловік. Сільраді підпорядковані села Коханівка та Кучерівка

Як знайти?

Село Богданівка розташоване на південній околиці Чорного лісу. На західній стороні Чорного лісу брала з під гірських джерел свій початок річка Богданка. Нижче за течією розташоване село Цибулеве. Течія річки проходила балкою, яка починається біля байрачка, що зветься нині Сичеве. На четвертому кілометрі своєї течії річка Богданка впадає в селі Цибулевому в річку Інгулець(становить його праву притоку). На сьогоднішній день річка Богданка у верхній своїй течії пересохла. Через село проходить залізнична лінія Імені Тараса Шевченка — Чорноліська, зупинний пункт Богданівка і станція Чорноліська.

Цікаві факти

У Богданівці — центральна садиба колгоспу «Батьківщина», за яким закріплено 4206 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 4041 га орної землі. Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур, зокрема пшениці і цукрових буряків. З допоміжних підприємств діють деревообробна майстерня, кузня, вальцьовий млин, олійня. З промислових підприємств у Богданівці розташований Знам’янський меблевий комбінат, на якому працюють 750 робітників. 5 виробничим бригадам підприємства присвоєно звання колективів комуністичної праці. 66 сільських трудівників відзначені урядовими нагородами, серед них орденом Леніна — працівники меблевого комбінату І. П. Григоращенко і О. Є. Федорова, залізничник Я. К. Колю-ка, 8 чоловік — орденом Трудового Червоного Прапора.

У середній ім. Леніна, восьмирічній та школі робітничої молоді 78 вчителів навчають 932 учні. 414 випускників здобули вищу освіту, 10 — мають вчений ступінь кандидата наук. У 1965 році учнівська виробнича бригада середньої школи завоювала першість у республіканському змаганні, а її бригадир, комсомолець М. П. Вурсало був нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» і Грамотою ЦК ВЛКСМ. Керівник виробничого навчання вчитель Д. Г. Черниш відзначений орденом «Знак Пошани». 1969 року школа перетворена на опорну школу Академії педагогічних наук СРСР, нагороджена Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Ленінською ювілейною грамотою, пам’ятним Червоним прапором Кіровоградського обкому КП України, облвиконкому і облпрофради. Понад 25 років педагогічний колектив очолює комуніст, колишній підпільник, заслужений учитель УРСР І. Г. Ткаченко, кавалер ордена Леніна, медалей ім. А. С. Макаренка та Н. К. Крупської. У 1971 році йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Історичні відомості

У Чорному лісі поблизу Богданівки частково досліджене городище, що дало назву археологічній культурі кінця доби бронзи — передскіфського часу — чорноліська (X—VII ст. до н. е.). Тут же виявлено ранньоскіфські (VI—IV ст. до н. е.) поселення та великий курганний могильник, де є 265 насипів.

Неподалік с. Кучерівки у великому кургані розкопано поховання представника скіфської панівної верхівки (VII — початок VI ст. до н. е.) з дорогоцінною зброєю та золотими прикрасами. В околицях обох сіл знайдено 4 ранньослов’янські поселення черняхівської культури.

Як свідчать пам’ятки археології, наша місцевість була обжита ще в сиву давнину. Так, зокрема, під час розкопок,проведених у 1949 році археологічною експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом О.І.Тереножкіна, були виявлені сліди давнього поселення на Лагерській горі, на правому боці балки, що проходить через село попід Чорним лісом. Тут під час розкопок було виявлена невелика кількість уламків посуду із глини із значною домішкою піску. На думку О.І. Тереножкіна, це було скіфське поселення1 .У той же час були проведені також розкопки давнього городища, виявленого в Чорному лісі на правому березі річки Чорноліски, за три кілометри на північний схід від станції Чорноліська. Воно стоїть не на самій річці, а на ярах, що впадають у неї, в одному з яких знаходиться маленьке джерельне озерце Берестувате2. Від місцевості, на якій знаходилося дане городище, професор Тереножкін О.І. назвав його Чорноліським. Таку ж назву отримала і передскіфська культура, одним із важливих центрів якої було це городище. Дане поселення датується кінцем ІХ – першою половиною VІІ століть до нашої ери і відноситься до особливого передскіфського етапу в історії осілих землеробсько-скотарських племен Середнього Придніпров'я.

Розглядаючи питання про етнічну приналежність лісостепових племен, які населяли в означений час нашу місцевість, керівник експедиції О.І.Тереножкін прийшов до висновку, що їх ніяк не можна змішувати з власне скіфами.

Він вважає, що лісостепові племена, які жили між Дніпром і Бугом, зокрема, між ріками Інгулом і Інгульцем у першому тисячолітті до нашої ери, були праслов'янами3.

Історія заснування

Село Богданівка як адміністративно-територіальна одиниця в його нинішньому розташуванні засноване 1909 року вихідцями із сусіднього села Цибулевого, хоча на цьому місці села й хутори існували ще в 18-19 століттях.

Потьомкін ще 1788 року передав у відомство Чорноморського адміралтейського управління 552 своїх селян із Красносільських маєтностей, яких було поселено в слободах Знам'янка, Богданівна та Водяне (нині села Знам'янського району Кіровоградської області)[1].

На залізниці Знам'янка — Фастів, відкритій 1876 року, виникла станція Богданівка, навколо якої згодом розрослося село.

На території села розташована також залізнична станція Чорноліська (до 1980 року — Хирівка).

Богданівська загальноосвітня школа № 1 носить ім'я українського педагога, Героя Соціалістичної Праці Івана Гуровича Ткаченка.

Символіка

Герб

Золотий вузький косий хрест, переплетений у середохресті золотим кільцем, ділить щит на 4 частини: верхню червону, бічні зелені і нижню чорну. У червоному полі дві срібні з'єднані укорочені крокви, увінчані золотим розширеним хрестом, в обох зелених полях - по золотій бджільницькій колоді, у чорному полі - золотий дуб. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.

Герб символізує походження назви (гербовий знак Абданк гетьмана Богдана Хмельницькогоі бджільницькі колоди) та основного економічного фактору, який спричинив його відродження і розвиток - значного залізничного вузла (переплетений кільцем косий хрест). Золотий дуб на чорному тлі символізує Чорний ліс, біля якого розташоване село.

Прапор

Квадратне полотнище розділене жовтим косим хрестом, переплетеним у середохресті жовтим кільцем на 4 частини: верхню червону, бічні зелені та нижню чорну; ширина смуг хреста та кільця складає 1/10 сторони полотнища, зовнішній діаметр кільця - 1/3 сторони полотнища.

Відомі люди

Ім'я	Досягнення	Фото
Іван Гетьман 1931-1981	український вчений у галузі стоматології, педагог, ректор Тернопільського медичного інституту (1972—1981).
Ніколаєнко Станіслав Миколайович (1956)	український політик та громадський діяч. Ректор Національного університету біоресурсів і природокористування України. Міністр освіти і науки України (2005—2007), професор, доктор педагогічних наук,
Каплун Олександр Петрович (1977—2016)	український вояк, учасник війни на сході України.	-

Джерела

сайт Богданівської сільської ради 

сайт Богданівської загальноосвітньої школи

сайт обласної бібліотеки ім.Чижевського

Богданівка, Знам'янський район на карті України

історія міст і сіл української РСР