Портфоліо до проекту "Штучний інтелект" Сторчак Віталіни
Зміст
Тема статті
Штучний інтелект
Опис проблеми
Перші застосування штучного інтелекту мисляться i вважаються найбільш необхідними для впровадження саме у сфері правоохоронній, що відрізняється чотирма моментами:
- законом, що становить певний набір правил (актів, інструкцій, кодексів i т.д.), i механізм їхнього застосування (алгоритм дії);
- підвищеним ризиком стосовно представників Закону;
- можливостями здійснення помилок та їхніх наслідків;
- ризиком бути втягненим у корупцію.
Усі ці ознаки, звичайно, є i в митній службі, від продуктивності i злагодженої роботи якої значною мірою залежить економічне здоров’я держави. I хоча різні кібернетичні пристрої i прилади в роботі митниці посідали вже солідне місце, головне рішення залишається за людиною – суб’єктом волі, а це, як відомо, обтяжено спокусами, що їх далеко не завжди людина здатна витримати. Спробуймо уявити собі на хвильку таку картину: контрольно-пропускні пункти обладнані комп’ютерами (роботами), що здатні мислити, самостійно навчатися i наділені функцією приймати рішення. Перевага подібних стражів очевидна: вони глухі до проблем влади, слави i грошей, отже, їх не можна “купити”; вони чіткі у виконанні i застрахованi вiд випадкових або навмисних помилок; більш швидкі в аналiзi ситуацiї i виборi дiй; максимально об’єктивнi, скромнi, непiдкупнi, розумнi, здатнi навчатися, безстороннi, логiчнi, довговiчнi, безстрашнi, надiйнi, до них не потрiбнi мiри покарання за порушення закону, що є основою їхнiх програм, i т.д. Можна одразу відзначити й очевидні недолiки: зависання в ситуацiї розмитої невизначеностi, можливiсть збою (хоча його можна вiднести до розряду “хвороб”, що їм пiдлягає i людина, наприклад, зараження вiрусом, утрата пам’ятi i т.д.); непристосованість до виконання незапрограмованих фізичних дій (затримка злочинця, оперативний пошук, не передбачувана ситуація); прогнозована вченими i загрозлива катастрофічними наслідками можливість виходу з-під контролю. Саме останній момент був тривалий час причиною заборони створення програми штучного інтелекту Римським клубом. Мисляча машина, штучно створений (нехай i з добрими намірами) інтелект уявляється неодмінно бездушною, глибоко антигуманною сутністю. А право її створення заперечується як замах на права Бога, єдино якому належить прерогатива i функція Створення. Показовим прикладом подібного уявлення є повість Мари Шеллi “Франкенштейн, або Сучасний Прометей” (1818 р.), у якiй учений штучно (із трупних останкiв) створює людську плоть, одержуючи в пiдсумку потворного i мстивого монстра. Головна провина Франкенштейна при цьому полягає не в його помилцi у створеннi людини i не в зрадництвi ним власного створiння, а саме в його бажаннi стати Творцем штучного життя.
