Зміст

1 Назва курсу
- 1.1 Мета та завдання навчального курсу
- 1.2 Автор (укладач) курсу
2 Учасники
3 Графік навчання
- 3.1 Варіант Структура
- 3.2 Варіант Календар
4 Зміст курсу
5 Ресурси
- 5.1 Рекомендована література
  - 5.1.1 Базова
  - 5.1.2 Допоміжна
- 5.2 Інформаційні ресурси

Назва курсу

ІСТОРІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ (V-XVст.)

Напрям підготовки,спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень:

Мета та завдання навчального курсу

Мета та завдання навчальної дисциплини Курс історії середніх віків є одним з найважливіших та фундаментальних курсів, що викладається студентам історичного факультету. В ньому розглядається історія виникнення, розвитку та занепаду феодалізму в країнах Західної Європи та Візантії впродовж понад як тисячі років від падіння Західної Римської імперії до середини XVII в. У III семестрі студен- ти повинні вивчити історію середніх віків з V до XV ст., завершивши остаточно вивчення курсу в IV семестрі.

У самостійной роботі над курсом студенти мають керуватися програмою курсу і по- винні вивчати один із зазначених в переліку літератури підручників з історії середніх віків. Рекомендується вивчення всієї літератури з кожної теми програми у такій послідовності: спочатку навчальний матеріал, потім – джерела, вміщені у хрестоматіях з історії середніх ві- ків, а також монографії, статті істориків-медієвістів (у тому обсязі, що будуть рекомендовані у програмі курсу, на лекціях та в списку літератури до підручника). Для ознайомлення з пам’ятками літератури епохи середньовіччя корисно звернутися до підручників з історії за- рубіжної літератури (Середні вікі та Відродження), а також хрестоматіям з історії зарубіжної літератури (будь-які останні видання). Особливу увагу слід звернути на послідовність вивчення історії країн Західної Європи X-XV ст. Першою і головною проблемою вивчення має бути розвиток раннефеодальних відно- син у Західній Європі. З цією метою необхідно ознайомитися з історією давньогерманских племен, їх вторгненнями у Західну Європу у IV-VI ст., та основними типами «варварських» ранньофеодальних держав, що виникли за час цих вторгнень. Найбільш докладно слід зупинитися на характеристиці держави франків, що склалася на території сучасної Франції. Франки становлять винятковий інтерес для вивчення феодаль- них відносин, оскільки вони формувались у франків у V-IX ст. у найбільш класичному ви- гляді. Далі потрібно розглянути, чим була в цілому феодальна Західна Європа до XI ст., тоб- то до кінця ранього середньовіччя. Для цього необхідно виявити головні риси феодального устрою Західной Європи у IX-XI ст. і на прикладі Франції, Англії, Німеччини та щільно пов’язаної з історією останньої Італії, з’ясувати особливості розвитку головних західноєвро- пейських країн. Після чого слід ознайомитися зі своєрідною історією ранньої Візантійської імперії, держави, яка була розташована на межах Заходу та Сходу і визнавалася спадкоєми- цею Римської імперії до VII ст., а також зберігала стійкі античні традиції в усіх галузях жит- тя. Вивчення класичного, розвинутого середньовіччя XI-XV ст. потрібно почати з харак- теристики виникнення та розвитку середньовічних міст у Західної Європі. Це був дуже важ- ливий рубіж формування феодалізму, пов’язаний з остаточним відокремленням ремесла від сільского господарства. Розвіток західноєвропейських міст, їх торгівлі мали вплив на міжна- родні відносини XI-XIII ст., що знайшло відображення у хрестових походах на Схід. Країни періоду розвиненого феодалізму необхідно поділити на дві основні групи: 1. Країни у яких феодальні відносини сформувалися у класичному вигляді, й де до XIII 0ст. були подолані роздробленість, створені централізовані державі, а потім станові монархії до

кінця XV ст., що переросли у могутні абсолютні, необмежені монархії (Франція, Англія, Іс- панія та Португалія). 2. Країни, що не змогли до XIII-XIV ст. подолати роздробленість та пе- ретворитись на централізовані держави (Німеччина, Італія). Зокрема до цієї групи країн належить і пізня Візантія, де формування феодальних від- носин було утруднене низкою факторів, зокрема, втручанням центральної влади і величезно- го чиновного апарату, що існували з часів пізньої античності. Візантія не змогла протистояти зовнішній експансії турок-османів, яка почалася вже з XIII ст. і до середини XV ст. припини- ла існувати як самостійна незалежна держава. Окремо потрібно розглянути теми загального характеру, що торкаються Церкви та її організації, єретичних рухів та, нарешті, особливості культури країн Західної Європи. Головною метою курсу є формування наукового світогляду для забезпечення свідомо- го розв’язання проблем, що постають перед конкретним індивідумом, його оточенням, людс- твом у цілому. У програмі курсу визначено теми, в яких узагальнюются основні знання, від- значаються зв’язки між провідними ідеями й поняттями, розкривається їхнє практичне й сві- тоглядне значення.

Завдання узагальнити досягнення та історичнй досвід країн Західної Европи та Віза- нтії у V-XV ст.; визначити набір соціально-економічних, політичних, культурних та інших характеристик розвитку суспільства Європи за доби середньовіччя. У результаті вивчення даного курсу студент повинен здобути

У результаті вивчення навчального курсу студент повинен

знати: • основні поняття і терміни з історії європейського середньовіччя; • історію дослідження європейського середньовіччя; • основні події, явища, соціально-єкономічні процеси в історії Європи періодлу середніх віків.

вміти: • основні поняття і терміни з історії європейського середньовіччя; • історію дослідження європейського середньовіччя; • основні події, явища, соціально-єкономічні процеси в історії Європи періодлу середніх віків.

Робоча програма курсу