Інтелект – явище індивідуальне чи соціальне?

Інтелект – явище індивідуальне чи соціальне?

Спілкування є складним багатоплановим процесом встановлення та розвитку контактів між людьми, що породжується потребами, які виникають у їхній спільній діяльності. Серед чинників, які забезпечують ефективність спільної діяльності учасників певної спільноти, вагоме місце посідає здатність кожного з них розуміти поведінку іншого. Така здатність людини отримала назву соціального інтелекту. У 1920 р. Едуард Торндайк ввів у психологію відповідний термін для позначення "дальновидності в міжособових стосунках". Згодом Гордон Олпорт пов'язав соціальний інтелект зі здібністю людини висловлювати швидкі, майже автоматичні судження про людей, прогнозувати найбільш імовірні реакції людини та визначав його як особливий "соціальний дар", який забезпечує рівність стосунків з людьми, а його продуктом назвав соціальне прилаштування, а не лише глибину розуміння. Джо Гілфорд, який створив перший надійний діагностичний інструмент для дослідження індивідуальних особливостей соціального інтелекту, розглядає його як систему інтелектуальних здібностей, незалежних від фактору загального інтелекту, а пов'язаних, перш за все, з пізнанням інформації про поведінку людей. Учений виокремив якісний показник (операцію пізнання) для опису цієї системи та зосередив власні дослідження на здібності людини пізнавати поведінку інших людей загалом та особливості спілкування зокрема, яка складається з таких складників:

• пізнання елементів поведінки – здатність виокремлювати з поведінкового контексту вербальну та невербальну експресію;

• пізнання класів поведінки – здатність розпізнавати спільні властивості в певному потоці експресивної або ситуативної інформації про поведінку іншої людини;

• пізнання співвідношень у поведінці – здатність розуміти співвідношення, які існують між одиницями інформації про поведінку;

• пізнання систем поведінки – здатність розуміти логіку розвитку цілісних ситуацій взаємодії людей, смисл їхньої поведінки в цих ситуаціях;

• пізнання перетворення поведінки – здатність розуміти первинне значення схожої поведінки (вербальної чи невербальної) в різноманітних ситуаційних контекстах;

• пізнання результатів поведінки – здатність передбачити наслідки поведінки, спираючись на наявну інформацію.

У вітчизняній психології дослідження соціального інтелекту однією з перших розпочала Маргарита Бобнева. Дослідниця розглядає соціальний інтелект як особливу здатність людини, що формується у процесі її діяльності в соціальній галузі, галузі спілкування та соціальних стосунків. Юрій Ємельянов вивчав соціальний інтелект із практичної точки зору, а саме підвищення комунікативної компетентності особи за допомогою активного соціально-психологічного навчання. Учений зазначає, що соціальний інтелект є стійкою здатністю людини розуміти саму себе, а також інших людей, їхні стосунки та прогнозувати взаємини з ними. Соціальний інтелект об'єднує та регулює пізнавальні процеси, пов'язані з відображенням соціальних об'єктів – партнерів по спілкуванню (людини, групи людей), а саме: соціальну сенситивність (чутливість), соціальну перцепцію (сприйняття), соціальну пам'ять і соціальне мислення.