Вікові особливості слухового аналізатора

Завитковий орган функціонує від дня народження. У новонароджених спостерігається відносна глухота, яка пов’язана з особливостями будови їхнього вуха. У дітей до одного року зовнішній слуховий хід складається з хрящової тканини, і тільки у наступні роки основа зовнішнього слухового ходу костеніє. Барабанна перетинка товща, ніж у дорослого, і розташована майже горизонтально. Порожнина середнього вуха у новонароджених заповнена амніотичною рідиною, що утруднює коливання слухових кісточок. Поступово ця рідина розсмоктується, і замість неї із носоглотки через євстахієву трубу проникає повітря. Слухова труба у дітей ширша і коротша, ніж у дорослих, що створює особливі умови для попадання мікробів, слизу і рідини під час зригування, блювання, нежиті в порожнину середнього вуха, чим і спричиняє запалення (отит). Цілком виразним слух у дітей стає на кінець 2-го початок 3-го місяця. На другому місяці життя дитина диференціює якісно різні звуки, в 3 – 4 місяці розрізняє висоту звуку в межах від 1 до 4 октав, в 4 – 5 місяців звуки стають умовнорефлекторними подразниками. До 1 – 2 років діти диференціюють майже всі звуки. У дорослої людини поріг чутливості дорівнює 10 – 12 дБ, у дітей 6 – 9 років 17 – 24 дБ, у 10 – 12 років — 14 – 19 дБ. Найбільша гострота слуху досягається з настанням середнього і старшого шкільного віку. Низькі тони діти сприймають краще, ніж високі.