Таблиця до проекту "Історія Кримських гір", ПГФ, 2017"

Історія Кримських гір Рельєф Кримських гір Висотна поясність У тектонічному відношенні Кримські гори — це велика складка, південне крило якої занурюється в море. Підняття й складчасті рухи відбувалися там уже в мезозойську еру, але основні горотворчі процеси припадають на кайнозойську. Тоді ж південна частина Гірського Криму опустилася в Чорноморську западину по лінії розлому. Так утворився крутий схил — Південний берег Криму. Кримські гори утворені трьома паралельними пасмами — Зовнішнім, Внутрішнім і Головним, які змінюють одне одного з півночі на південь. Зовнішнє і Внутрішнє пасма є куестами. Це видовжені підняті форми рельєфу несиметричної будови: їх північний схил пологий (відповідає похилу залягання пластів порід), а південний — крутий (утворився внаслідок підрізання пластів водотоками вздовж ліній розломів). Зовнішнє пасмо найнижче (до 400 м). У північному напрямку воно поступово переходить у рівнину. Внутрішнє пасмо є вищим (до 700 м). Зовнішні процеси створили там чудернацькі форми. Головне пасмо з найвищою вершиною Кримських гір — г. Роман-Кош (1 545 м) здіймається до 1 500 м. У Кримських горах спостерігається висотна поясність ґрунтово-рослинного покриву. У передгір'ях панує степова рослинність з типчаком і ковилою, а трохи вище, (від 500 м) — лісостепова. Там на дерново-карбонатних ґрунтах ростуть дубові гаї з дуба скельного, пухнастого і звичайного з домішкою клена, бука і граба. Поширені зарості чагарників. Схили гір на висоті 700—1 300 м охоплює гірсько-лісовий пояс, де на бурих лісових ґрунтах ростуть широколисті ліси з бука, граба, клена, ясена, липи з домішкою сосни. На вершинах-яйлах поширені гірсько-лучні ґрунти. Там розкинулися гірські луки, на яких ростуть альпійська фіалка, звіробій, типчак. На південному схилі Головного пасма висотна поясність рослинності також виражена досить чітко, хоча він і не має суцільного ґрунтового покриву, тому що переривається скелями й осипищами.