Зміст

1 Назва курсу
- 1.1 Мета та завдання навчального курсу
- 1.2 Автор (автори) курсу
2 Учасники
3 Графік навчання
- 3.1 Варіант Структура
4 Зміст курсу
5 Ресурси
- 5.1 Рекомендована література
  - 5.1.1 Базова
  - 5.1.2 Допоміжна
- 5.2 Інформаційні ресурси

Назва курсу

Основи культури мовлення

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень: Філологія, українська література, спеціаліст

Мета та завдання навчального курсу

Мета: збагатити й удосконалити усне та писемне мовлення студентів, виробити в них мовну майстерність.

Завдання:

допомогти студентам активізувати й поглибити знання норм сучасної української літературної мови на всіх її рівнях, а також подолати помилки, які найчастіше трапляються в їхньому мовленні;
сприяти постійному збагаченню словникового запасу студентів;
виробити вміння і навички оптимального слововживання відповідно до мовленнєвої ситуації;
сформувати навички мовленнєвого самоконтролю й самоаналізу;
навчити студентів дотримуватися правил мовленнєвого етикету;
виховати потребу й уміння користуватися словниками й довідниками.

У результаті вивчення навчального курсу студент повинен

знати:

зміст поняття «дискурс»
історію появи гімназій на території Кіровоградщини;
особливості гімназійної освіти;
творчу біографію Володимира Винниченка, Ярослава Івашкевича, Міхала Хороманського та Амінодава Шполянського;
основні мотиви творчості цих письменників;

вміти:

дотримуватися орфоепічних, лексичних. морфологічних та синтаксичних норм сучасної української літературної мови;
дотримуватися норм мовленнєвого етикету;
володіти культурою діалогу полілогу, публічного виступу.

Робоча програма курсу

Автор (автори) курсу

Бабенко Богдана Олегівна

Учасники

Сторінка координування курсу "Назва курсу" викладач

Халхунов Сергій Олександрович

Коняшина Ірина Борисівна

Графік навчання

Варіант Структура

Змістовий модуль 1. Вступ до Культури мовлення

Мова і мовлення. Види мовленнєвої діяльності. Комунікативна (мовленнєва) ситуація та її складові. Поняття про культуру мовлення. Мовленнєва культура як частина загальної культури людини, основа її справжньої інтелігентності, «живодайний корінь культури розумової, усього розумового виховання» (В.Сухомлинський). Зв’язок культури мовлення з іншими мовознавчими дисциплінами. Основні комунікативні ознаки культури мовлення: змістовність правильність; чистота, багатство, точність, логічність, доречність, доступність, естетичність. Шляхи підвищення особистої культури мовлення. Поняття про норму сучасної української літературної мови. Характеристика норм, властивих усному та писемному мовленню (орфоепічних, акцентуаційних, лексичних, фразеологічних, граматичних, стилістичних). Про деякі деформації на фонетичному, лексичному і граматичному рівнях. Культура різних стилів мовлення. Мовленнєвий етикет. Правила мовленнєвого етикету. Словесні формули вираження ввічливості. Форми звертання до знайомих і незнайомих людей. Уживання пошанної множини. Культура діалогу. Невербальні (несловесні) засоби діалогічного мовлення: жести, міміка, інтонація, тон голосу, поза, вираз очей, просторова дистанція тощо. Дотримання мовленнєвого етикету під час телефонної розмови (ділової та приватної). Моделювання конкретних мовленнєвих ситуацій і добір до кожної з них словесних формул мовленнєвого етикету

Змістовий модуль 2. Звукова система мови

Наголос та його типи (словесний, логічний, емфатичний). Особливості словесного наголосу в українській мові, його найважливіші функції. Поняття про енклітики: прочита́в би, зо́ сміху, на столі́. Основний і додатковий (побічний) наголоси у словах: гі̀дроелѐктроста́нція, двадцятѝп’ятѝрі́чний. Подвійне (паралельне, дублетне, варіантне) акцентування окремих слів: по́милка і поми́лка, си́віти і сиві́ти, ви́соко і висо́ко. Відхилення від літературної норми в наголошенні слів. Основні чинники, що зумовлюють акцентологічні помилки. Орфоепічна правильність мовлення. Поглиблення відомостей про асиміляцію приголосних звуків. Асиміляція повна і часткова: • за дзвінкістю – футболіст [футбол΄іст]; • за м’якістю – відданість, [в’ід:ан΄іст΄]; • за місцем і способом творення – доріжці [дор΄і΄з΄ц΄і]. Типові порушення вимовних норм. Засоби милозвучності української мови. Редагування словосполучень і речень, у яких допущено порушення милозвучності.

Змістовий модуль 3. Слововживання

Слововживання: «вибір слова, лексична сполучуваність (загальне ознайомлення). Різновиди лексичних помилок: уживання ненормативних слів і словосполучень, тавтологія, уживання слів у невластивому для контексту значенні, плеоназм, сплутування близьких за звучанням, але різних за значенням слів (паронімів), по-рушення лексичної сполучуваності. Багатозначність слів. Міжмовні омоніми: укр. «луна» – «відгомін», рос. «луна» – «мі-сяць»; укр. «гадати» – «думати», рос. «гадать» – «ворожити», польськ. «gаdас́» – говорити, чеськ., «gаdас» – «додумуватися». Виправлення помилок, пов’язаних з уживанням міжмовних омонімів. Синоніми як один із найважливі-ших засобів найточнішого вира-ження думки та почуття. Повто-рення відомостей про види синонімів. Синонімія та полісемія. Використання синонімів для уникнення невиправданого повторення слів. Контекстуальні синоніми. Евфемізми і перифрази. Пароніми. Виправлення помилок, пов’язаних із сплутуванням слів-паронімів. Запозичені слова. Інтернаціоналізми. Варваризми. Екзотизми. Кальки. Доречність уживання запозичених слів. Заміна їх, де потрібно, українськими відповідниками. Виправлення помилок, пов’язаних із неправильним ро-зумінням значення іншомовних слів. Ненормативна лексика: діалектизми, жаргонізми (професійні та соціальні), вульгаризми, росіянізми (здеформовані слова і словос-получення). Редагування речень, у яких уживаються ненормативні слова та словосполучення. Мовні штампи і канцеляризми. Редагування речень, у яких ужи-ваються мовні штампи і канцеляризми. Фразеологічне багатство україн-ської мови. Основні типи і джерела поповнення фразеологізмів. Фразеологічні синоніми, та антоніми. Редагування речень, у яких допущено фразеологічні помилки. Переклад текстів із фразеологізмами

Змістовий модуль 4. Граматична система мови. Морфологія

Наголошення іменників. Деякі особливості роду та числа іменників. Редагування речень, у яких допущено помилки у визначенні роду й числа іменників. Правильне вживання відмінкових форм іменників. Кличний відмінок. Утворення і вживання вищого й найвищого ступенів порівняння прикметників. Поширені помилки у вживанні цих форм. Особливості наголошування і вживання окремих прикметників. Синонімічне багатство прикметників. Правильне вживання форм не-прямих відмінків кількісних чис-лівників. Зв’язок числівників з іменниками. Використання по-рядкових числівників на означення часу. Специфіка наголошування займенників. Особливості вживання займенників. Наголос у дієсловах. Відмінювання атематичних дієслів. Утворення форм наказового способу. Особливості вживання окремих дієслів. Уживання дієприкметників і діє-прислівників. Основні засоби, що допомагають уникнути вживання неприродних для української мови форм активних дієприкметників. Редагування речень із дієприкметниками і дієприслівниками. Правильний наголос у прислівниках Особливості вживання окремих прислівників. Використання у мовленні прислівників-синонімів. Уживання службових частин мови.

Змістовий модуль 5. Граматична система мови. Синтаксис

Складні випадки керування. Варіативне керування. Узгодження присудка з підметом. Редагування речень, у яких допущено помилки в узгодженні та керуванні слів. Порядок слів у реченні. Невиправна інверсія і способи її уникнення. Речення двоскладні й односкладні різних видів як синтаксичні синоніми. Уживання неповних речень. Способи заміни прямої мови непрямою. Синоніміка різних способів передачі чужого мовлення. Цитування. Синонімічні варіанти складних речень. Синоніміка складносурядних (складнопідрядних) і простих речень. Виправлення помилок, допуще-них у побудові складних речень. Аналіз текстів різних стилів з погляду використання синтаксичних засобів