Кінопроектор переносний "Україна"
Виконала студентка 31 групи Боса Тетяна Користувач:3421865
Зміст
Загальний опис (принцип дії)
Кінопрое́ктор, кінопроекці́йний апара́т (від кіно ... і лат. projicio - кидаю вперед) - апарат, призначений для проектування кінофільмів на екран.
Кінопроектор транспортує кінострічку з подачі бобіни на приймаючу, забезпечуючи уривчастий рух її в фільмовому каналі і рівномірне, за допомогою маховика на валу гладкого барабана - в звукочитаючій системі. При цьому освітлювально-проекційна система здійснює проекцію зображення що знаходиться в кадровому вікні кадру на екран і перекриття світлового потоку обтюратором на час переміщення кіноплівки.
Стрічкопротягувальний тракт
- бобіна, що подає;
- тягнучий зубчастий барабан;
- фільмовий канал;
- Механізм переривчастого руху: скачковий барабан (розташовується на валу мальтійського механізму) або провідний зуб грейферної рамки (грейферні механізми);
- затримуючий зубчастий барабан;
- гладкий барабан (на валу маховика) звукочітаючий системи
- приймальна бобіна.
Освітлювально-проекційна система
- джерело світла;
- конденсор дзеркально-лінзовий;
- теплофільтр;
- обтюратор;
- кадрове вікно фільмового каналу;
- об'єктив.
Як джерело світла в кінопроекторах використовуються лампи розжарювання - для кінозалів невеликої місткості (в основному використовуються на пересувних кіноустановки, наприклад КН-20 і т. д.), і газорозрядні лампи. Для стаціонарних проекторів використовуються в кінозалах великої місткості і кінотеатрах зазвичай використовуються ксенонові лампи надвисокого (близько 25 атм) тиску. Замість ламп розжарювання знаходять застосування розрядній лампі на парах металів. До розповсюдження ксенонових ламп в професійних проекторах використовувалася вугільна дуга інтенсивного горіння - вид розрядного джерела світла, при якому розряд відбувається просто у повітрі між двома вугільними електродами. При цьому відбувається досить швидке обгорання електродів і кінопроектор повинен був містити механічний пристрій, що регулює відстань між електродами під час роботи.
Звукочитаюча система
З прямим або зворотним читанням фотографічної фонограми або з блоком магнітних головок, для читання магнітних фонограм, наприклад кінопроектор КП-30.[1]
Класифікація
Основним принципом класифікації кінопроекторів є ширина використовуваної кіноплівки. Крім того, кінопроектори можуть бути:
- аматорськими;
- професійними.
Останні, в свою чергу, поділяються на:
- пересувні;
- стаціонарні.
Якщо пересувні кінопроектори, незважаючи на велику масу і габарити, можуть бути відносно швидко встановлені в будь-якому приміщенні, придатному для кінопоказу, то стаціонарні вимагають крім спеціальної станини, потужне джерело електроживлення, систему витяжної вентиляції і в деяких випадках навіть підключення до міських комунікацій, таким як водопровід і каналізація через застосування рідинного охолодження деталей. Крім того, стаціонарні кінопроектори придатні для роботи з пристроями автоматизації кінопоказу і високоякісної системою відтворення багатоканального звуку. Звукова система пересувних кінопроекторів, як правило складається з портативного підсилювача і одного гучномовця. В даний час аматорські та пересувні кінопроектори практично не застосовуються через повсюдне поширення відеозапису. Сучасні кінотеатри оснащуються тільки професійними стаціонарними кінопроекторами.[2]
Узкоплёночние кінопроектори форматів 16-мм і менше на відміну від аналогічної апаратури для більш широких кіноплівок розраховані на хід кіноплівки емульсією до об'єктиву. Це пояснюється тим, що вузькі кіноплівки спочатку розроблялися для аматорського кінематографа, і не розраховані на копіювання [3]
Контактна друк, домінуюча в професійному кінематографі, передбачає зіткнення негативу з позитивною кіноплівкою емульсійними шарами, необхідне для отримання різкого зображення. При зарядці отриманого фільму в кінопроектор так само, як в кінокамера - емульсією до об'єктиву - на екрані буде отримано дзеркально перевернуте зображення знятої сцени. Найбільш поширені технології кіновиробництва передбачають не прямий друк з негативу, а додаткове контратипування, але і в цьому випадку кількість проміжних копій майже завжди залишається парним, зберігаючи «класичну» орієнтацію кадру. Тому у всіх кінопроекторах «професійних» форматів кіноплівка звернена до об'єктиву підкладкою [4] Узкоплёночние Кіносистема розраховані на роботу з обращаемой кіноплівкою, що не вимагає друку. Тому її хід в кінопроекторі збігається з розташуванням в кінокамери. Фільмокопії таких форматів друкувалися оптичним способом через підкладку позитивної плівки, забезпечуючи на екрані пряме (конгруентне) зображення [5] У деяких випадках можлива контактна друк також через підкладку спрямованим світлом, але різкість при цьому знижується. В даний час аматорські та пересувні кінопроектори практично не застосовуються через повсюдне поширення відеозапису. Сучасні кінотеатри оснащуються тільки професійними стаціонарними кінопроекторами.
Історична довідка
У період початкового розвитку кінематографа стаціонарних кіноустановок не існувало: апарат «Кінематограф», придатний як знімального, кінокопіювальні і проекційного пристроїв, переміщався разом з «кіномеханіком» по різних містах. Одним із способів залучення публіки на кіносеанс була кінозйомка на вулицях міста, результати якої демонструвалися ввечері її учасникам [6] Вважається, що кінопересувки зіграли неоціненну роль в пропаганді кіномистецтва. Кінопересувки були особливо вигідні в сільській місцевості і малонаселених районах, де будівництво стаціонарних кінотеатрів було невигідним. Пересувна кіноустановка могла обслуговувати великі території, охоплюючи практично все населення. У Радянській Росії кінопересувки відводилася велика роль в ідейно-політичної та науково-культурної пропаганди. До початку поширення телебачення перегляд кінофільмів був однією з широко поширених форм масового дозвілля в провінції. Кінопересувки залишалися актуальними аж до того, як особистий телевізор став масовим, а телемовлення почали вести і в сільській місцевості. Поява побутових відеомагнітофонів привело до скорочення пересувних установок, що вимагають кваліфікованої установки і обслуговування. В СРСР цей період припав на кінець 1980-х років. В даний час кінопересувки не використовуються в зв'язку з повною заміною програвачами оптичних відеодисків і мережевими медіаплеєрами.
Технічні характеристики
Кінопроектор "Україна-5" Одеський завод "Кінап" 1973 рік
Склад кіноустановки
- кінопроектор П16П1
- Підсилювач 6У-34
- Гучномовець 25А-108
- Автотрансформатор АОСК-071У2
- Екран ЕБМ-с2,6
Технічні характеристики:
- Частота проекції - 24 кадр / с
- Обтюратор дисковий дволопатевий
- Механізм переривчастого руху - рамочно-кулачковий грейферний Розмір кадрового вікна - 9,45x7,05 мм
- Джерело світла - лампа розжарювання К30-400
- Корисний світловий потік - не менше 350 лм.
- Ємність бобін - 120 і 600 м.
- Потужність підсилювача - 12 Вт
- Розмір зкрана - 2600x1900 мм
- Напруга харчування -110,127, 220 В
- Споживана потужність 600 Вт
- Маса кіноустановки 85 кг
Кіноустановка 'УКРАЇНА-5 "представляє собою комплект кінопроекційною апаратури, призначеної для демонстрування чорно-білих і кольорових 1б-ти мм фільмокопій з фотографічною або магнітної фонофаммой. Кіноустановка може використовуватися як кінопересувка, або в стаціонарних умовах.[7]
Сфера застосування
Проектор — світловий прилад, що перерозподіляється світло лампи з концентрацією світлового потоку на поверхні малого розміру або в малому обсязі. Проектори є в основному оптико-механічними або оптично-цифровими приладами, що дозволяють за допомогою джерела світла проектувати зображення об'єктів на поверхню, розташовану поза приладом — екран. Поява проекційних апаратів зумовило виникнення кінематографа, що відноситься до проекційного мистецтва.[8]
Образ кінопересувки був настільки пізнаваний, що став частиною сюжету багатьох художніх фільмів: «Королева бензоколонки» - в головну героїню закоханий кіномеханік на мікроавтобусі з кіноустановкою. «Міміно» - головний герой перевозить кінопересувки на вертольоті. «Сплячий лев» - одна з героїнь фільму працює кіномеханіком. «Кінопережвіжка» - фільм 2009 року про роботу радянської кінопересувки в Трансільванії 1960-х років.
Для демонстрування навчальних фільмів використовують кінопроектор. У тих закладах освіти, де збереглися навчальні кінофільми, використовуються різні моделі кінопроекторів: «Україна», КПШ, «Русь», «Райдуга» тощо. Проте кіноапаратура поступово витісняється сучасними засобами демонстрації відеофільмів, теле- й комп'ютерними системами. Нині школи вже не забезпечуються кіноапаратами. Кінострічки зносилися й практично стають непридатними для демонстрації, шкільні фільмотеки або припинили своє існування, або поступово переходять на відеофільми. Їх з'являється дедалі більше, але, на жаль, багато з них добре виконані технічно, проте часто малоефективні для використання в навчальному процесі, оскільки випускаються фірмами, які не враховують педагогіко-ергономічних аспектів підготовки навчальних матеріалів. Однак відеотехнології є перспективними для використання в навчально-виховному процесі з біології.[9]
Фото, відео-матеріали
Список використаних джерел
- ↑ Кінопроектор. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії
- ↑ Кинопроекция в вопросах и ответах, 1971, с. 57
- ↑ [С. М. Проворнов, И. С. Голод, Н. Д. Бернштейн. Кинокопировальная аппаратура / Л. Эйсымонт. — М.,: «Искусство», 1962. — 315 с.]
- ↑ [Е. М. Голдовский. Основы кинотехники / Л. О. Эйсымонт. — М.,: «Искусство», 1965. — 636 с.]
- ↑ [С. М. Проворнов, И. С. Голод, Н. Д. Бернштейн. Кинокопировальная аппаратура / Л. Эйсымонт. — М.,: «Искусство», 1962. — 315 с.]
- ↑ [Жорж Садуль. Всеобщая история кино / В. А. Рязанова. — М.: «Искусство», 1958. — Т. 1. — 611 с.]
- ↑ Інтернет ресурс з презентаціями "Каталог технічні характеристики експонатів музею історія звукозапису"
- ↑ "Оптичні прилади, та їх застосування"
- ↑ Технічні засоби навчання]
- ↑ Кінопроектор Україна
- ↑ Робота кинопроектора Україна-5