Відповіді 1-й семестр

1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації

Відповідь

Інформація – це дані та відомості, представлені в різних формах. Інформація передається за допомогою повідомлень.

Повідомлення – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.

Основними властивостями інформації є її корисність, повнота та достовірність.

Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію. Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.

2. Кодування повідомлень, двійкове кодування повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.

Відповідь

Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом. Біт — один розряд двійкового коду.

3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.

Відповідь

Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.

4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.

Відповідь

Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення

5. Архітектура комп’ютера за Джоном фон Нейманомі принципи функціонування комп’ютера.

Відповідь

Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера: -арифметико-логічний пристрій -керуючий пристрій, який організовує виконання програми -запам’ятовуючий пристрій -пристрої для введення інформації -притрої для виведення інформації

6. Апаратне забезпечення комп’ютера. Процесор. Пам’ять комп’ютера (внутрішня/зовнішня).

Відповідь

До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису; в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.

7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.

Відповідь

Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме клавіатура є основним пристроєм введення символів та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб користувач міг побачити результати роботи комп’ютера, їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На екрані монітора з’являється інформація про роботу, яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор — це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило, їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).

8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.

Відповідь

Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є: • організація роботи файлової системи з метою збереження даних; • контроль за станом апаратного забезпечення; • підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера; • організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями; • розподіл ресурсів між користувачами та програмами; • керування процесом виконання програм; • забезпечення інтерфейсу з користувачем.

9. Файлова система. Основні функції файлової системи.

Відповідь

Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції: 1. іменування файлів; 2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм; 3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних; 4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів; 5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)

10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.

Відповідь

Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник "\" логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.

11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.

Відповідь

Робота з групами об'єктів

Як відомо, більшість операцій програма Word виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.

Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими.

Поняття шаблону (маски) імені

Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).

Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.

12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.

Відповідь

Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію. Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.

13. Сервісне програмне забезпечення.

Відповідь

Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.

За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти: • поліпшують користувальницький інтерфейс; • захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу; • відновлюють дані; • прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ: • архівації-розархівації; • антивірусні засоби.

За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других. Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander. Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції: • обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.); • обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам); • створення і оновлення архівів; • надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами; • друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах; • захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії. З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.

14. Службові програми ОС Windows.

Відповідь

У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.

Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.

Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.

Архівація файлів

Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.

Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.

Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.

Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б "згадати", де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.

Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.

Щоб "стиснути" в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі "Архив" буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.

Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.

15. Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.

Відповідь

У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.

Відомі офісні пакети

Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.

На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.

Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.

Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.

Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.

В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.

16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.

Відповідь

Історія розвитку комп’ютерної графіки

Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.

Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.

Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.

Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.

Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.

Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.

Види комп’ютерної графіки

Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:

1) растрова,

2) векторна,

3) фрактальна.

Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.

Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:

1) двомірна,

2) трьохмірна.

Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.

Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.

17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.

Відповідь

Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.

Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі. астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.

Характеристиками растрового зображення є:

- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080) - Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя); - Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін; - Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.

Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.

Переваги

- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.

- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.

- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.

- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.

- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;

- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.

Недоліки

- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим. - Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості. - Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій. - Складність управління окремими фрагментами зображення.

Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.

18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.

Відповідь

Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]

Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок). Переваги векторного способу

-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру. -У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою. -Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах. -При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.

Недоліки векторної графіки

-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.

19.Фрактальна графіка. Поняття фракталу. Найпростіший елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.

Відповідь

Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.

Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини. Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.

Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.

Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.

Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!

Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:

-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи; -їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.

20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.

Відповідь

Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.

При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:

-попередня підготовка; -створення геометричної моделі сцени; -налаштування освітлення та зйомочних камер; -підготовка та призначення матеріалів; -візуалізація сцени. Області застосування тривимірної графіки Комп'ютерне проектування:

-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів; -вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору; -вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);

Автоматизоване проектування:

-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів. -cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.

Комп'ютерні ігри:

-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.

Комбіновані зйомки:

-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.

Комп'ютерна мультиплікація:

-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.

Недоліки тривимірної графіки

-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера); -велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів; -обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів); -жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності. -часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.

21.Системи опрацювання текстів, їх класифікація, призначення та основні функції.

Відповідь

СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів. Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів. Прості текстові редактор Спеціалізовані текстові редактори Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття "текст". Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо. Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора: створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів; задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив); задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці; вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну; замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими; пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст; усунути граматичні і синтактичні помилки; видрукувати текст.

22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.

Відповідь

Основні об'єкти текстового документа

Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).

Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.

Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.

Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.

Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.

Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.

Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.

Формати файлів текстових документів:

RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами; DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;

DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;

ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;

PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;

TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;

HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;

XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.

23. Текстовий процесор. Створення, відкриття та збереження документа. Робота з фрагментами тексту–виділення, копіювання, перенесення, видалення, пошук і заміна.

Відповідь

Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.

Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити. Виділення фрагмента тексту Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента. Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки. Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне. Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці. Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор. Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором. Видалення: виділений текст зникне.

Копіювання 1 спосіб 1. Команда Основне ^ Копіювати. 2. Перемістити курсор у потрібне місце тексту. 3. Виконати Основне ^ Вставити Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl 2 спосіб 1. Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins. 2. Перемістити курсор у потрібне місце тексту. 3. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins 4. Контекстне меню ^ команда Копіювати. 5. Курсор перемістити в потрібне місце тексту. 6. Контекстне меню ^ команда Вставити

Видалення Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора) Контекстне меню ^ команда Вирізати Комбінація клавіш — Ctrl+ X Переміщення 1. Команда Основне ^ Вирізати. 2. Перемістити курсор у потрібне місце тексту. 3. Виконати Основне ^ Вставити Перетягнути фрагмент у потрібне місце 1. Комбінація клавіш Ctrl+ Х. 2. Перемістити курсор у потрібне місце тексту. 3. Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins 4. Контекстне меню ^ команда Вирізати. 5. Курсор перемістити в потрібне місце тексту. 6. Контекстне меню ^ команда Вставити

Вставляння(Вставка)(з буфера обміну) Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins

Пошук та заміна фрагментів тексту Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту. Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту. Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст. Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм: 1. Команда Основне ^ Замінити. 2. Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»). 3. Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»). Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити. Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).

24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)

Відповідь

Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту. Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи. Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші

У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів: Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером). Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником. Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.

25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур, малюнків, математичних формул, фігурного тексту тощо) і робота з ними.

Відповідь

У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.

Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.

Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:

 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у

файлах на зовнішніх носіях;

 Графіка – для вставлення графічних зображень з готових колекцій

картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-

порації Microsoft;

 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,

овалів, ліній, зірок тощо);

 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,

ієрархічних, циклічних тощо);

 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних

діаграм, графіків тощо).

Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково. Вставлення графічних зображень з файлів

Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.

Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.

Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.

Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office

Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.

Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції

потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.

Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку. Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.

Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:

1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.

2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.

3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.

Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.

Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.

Редагування та форматування графічних зображень

у текстовому документі

Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.

Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).

Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.

Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким

Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.

26. Текстовий процесор. Створення і робота з таблицями у текстових документах.

Відповідь

Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів. Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами: Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів. На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці. Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців. Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем. Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“. Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою. Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.

27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.

Відповідь

Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків. Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення. Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти. Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків. Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.

28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.

Відповідь

Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.

Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії. 1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). 2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. 3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. 4.Відкрити вкладку Оглавление. 5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. 6.Натиснути кнопку Ok. Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.

Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.  Помітка слів або фраз 1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. 2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику 1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. 2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. 3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. 4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. 5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. 6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. 7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. 8.Натиснути кнопку Пометить. Створення предметного покажчика 1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. 2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. 3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9. Вилучення елемента покажчика 1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. 2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.

29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.

Відповідь

Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).

Властивості алгоритмів

Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.

Результативність — досягнення виконавцем результату після проходження скінченної кількості кроків.

Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.

Дискретність — послідовність команд, кожна з яких приводить до виконання одного кроку виконавцем.

Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму розв'язання цілого класу однотипних задач.

Форми подання алгоритмів

Словесні

Словесно-формульні

Графічні (схеми)

Однією з мов програмування

Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.

Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.

Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.

Схема складається з елементів двох типів:

1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;

2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.

Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.

У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.

Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.

Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.

30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.

Відповідь

Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ. Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів: 1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису; 2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди; 3.циклічний, в якому деякі команди повторюються; 4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи. Способи запису алгоритмів: У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.). У вигляді блок-схем. У вигляді програм. Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків). Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.

31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.

Відповідь

Лінійні алгоритми

1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою. Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій. Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань. 2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.

32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.

Відповідь

1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи. 2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.

33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.

Відповідь

Циклічні алгоритми

Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:

параметр циклу; тіло циклу (повторювані дії); збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок); умова виходу з циклу.

Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3. Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним. Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами: Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується. Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4). Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.

Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.

34. Мова програмування Pascal. Структура мовою Pascal.

Відповідь

Звичайно тексти складаються з речень, а програма – з синтаксичних конструкцій, які називаються операторами (командами, вказівками, реченнями). Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена, які користувач дає різним об’єктам. Службові (зарезервовані) слова мають незмінне призначення. У цій частині їх записуватимемо великими буквами. Це такі слова:

AND – і ARRAY – масив

BEGIN – початок

CASE – вибір

CONST – сталі

DIV – ділення без остачі

DOWNTO – униз до

ELSE – якщо

END – кінець

FILE – файл

FOR – для

FUNCTION – функція GOTO – перейти до

IF – якщо

IN – в

LABEL – позначка MOD – остача

NIL – нуль

NOT – ні

OF – з OR – або

PASKED – стиснутий

PROCEDURE – процедура PROGRAM – програма

RECORD – запис

REPEAT – повторювати

SET – множина

THEN – то TO – до

TYPE – тип UNTIL – доки

VAR – змінні

WHILE – поки та інші. Розглянемо стандартні імена. Стандартні імена (стандартні ідентифікатори) позначаються: 1) Назви типів: boolean, char, integer, real, text тощо; 2) Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо; 3) Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, in, odd, ord, pred, round, sin, sgr, sgrt, succ, trunc тощо; 4) Назва процедур: read, readln, write, writeln тощо; 5) Назви стандартних файлів: input, output тощо. Імена (ідентифікатори), які користувач дає об’єктам: програмам, процедурам та змінним записують за допомогою великих і малих букв, цифр та символу “_“. Першим символом є буква. Бажано, щоб імена були змістовними. Тепер розглянемо структуру програми. Програма складається з заголовка, розділів, описів та оголошень і розділу операторів:

PROGRAM < Назва програми > (input, output);

<Розділи описів та оголошень> BEGIN

<Розділ операторів> END. Перше речення – це заголовок програми. Назву програми дає користувач. Тут PROGRAM – службове слово, а input (введення), output (виведення) – імена, обов’язкові в стандартній мові. У Турбо-середовищах ці два слова та дужки можна не писати. Крім того, не обов’язковим є весь заголовок програми. Символ “;” використовують для розмежування синтаксичних конструкцій, а один чи декілька пропусків – для розмежування слів у конструкціях. Після слова BEGIN та перед END символ “;” не пишуть. Програма закінчується крапкою. У найпростіших програмах розділів описів та оголошень може не бути.

35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.

Відповідь

1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання: Що дано? Що потрібно? Які дані допустимі? Які результати будуть правильними, а які ні? Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі: Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою. Потім дається точна постановка задач. Далі слідує саме розв’язок задачі. 2 -й етап – розробка математичної моделі. Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними. Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати математичні відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. 3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. 4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки. 5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо досліджується інформаційна модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться: завантаження вибраного середовища програмування; набір тексту програми; збереження цього тексту на диску; запуск програми на виконання. Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки. 6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.

36. Основні типи,які використовують для опису даних мовою Pascal.Оператори введення, виведення, присвоювання мовою Pascal.

Відповідь

З точки зору програмування величини — це дані, якими оперує програма і які потребують місця в пам’яті комп’ютера. Залежно від формату представлення значень величини в пам’яті комп’ютера, множини допустимих значень, множини допустимих операцій величини поділяються на типи. Стандартні типи даних. Величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам’яті, називають простими величинами. У Паскалі до них належать стандартні (базові) типи та їхні похідні:

• різновиди цілого типу — Integer, Shortint, Longint, Byte, Word;

• різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double, Extended, Comp;

• символьний тип Char;

• логічний тип Boolean.

Опис величин. Для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST, змінних — VAR. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але і її тип.

Для виконання операцій введення використовуються процедури READ та READLN. Процедура читання (Read) забезпечує введення стандартних скалярних типів, літерних рядків (стрінгів), елементів масивів та записів. Ця процедура викликається таким чином:

ad(x1,x2,...,xN); або Read(FV,x1,...,xN);

де x1,...,xN - параметри процедури, в ролі яких можуть використовуватися лише змінні величини допустимих типів. Кількість параметрів в процедурі заздалегідь не фіксується. FV – змінна, пов’язана із файлом, з якого проводиться читання. Якщо FV відсутня, це значить, що вона відповідає стандартному файлу Input (за замовчуванням – клавіатура). оцедура Read призупиняє виконання програми, після чого комп'ютер переходить в режим діалогу, де програміст повинен задати N констант, які бу-дуть присвоєні змінним x1, ... , xN. Значення цих констант висвітлюється на екрані. Роздільником списку констант введення є символ пробілу.

оцедура запису Write здiйснює вивiд числових даних, символiв, лiтерних рядкiв, булевих значень. Ця процедура має два варiанти виклику:

Write (y1, y2,...,yN); та Write (FV,y1, y2,...,yN);

FV - iм'я файлу, куди органiзовується вивiд. За замовчуванню використовується стандартний файл Output, який виводить данi на екран дисплею.

Для виведення даних на прiнтер замiсть FV використовується iм'я файла LST. Параметри процедури Write y1,...,yN - елементи списку виведення. В їх ролі можуть виступати константи, змінні, вирази стандартних скалярних типів, типу String та елементи масивів та записів.

Оператор присвоювання - це найпростіший та найбільш поширений оператор мови. Він призначений для задання нового значення деякої змінної. Загальний вид оператора присвоювання такий:

A := b; ідентифікатор змінної, яка одержує нове значення;

стала, або ідентифікатор змінної або вираз.

Працює цей оператор таким чином. Спочатку обчислюється вираз в правій частині оператора присвоювання. Далі отримане значення записується в клітинку пам’яті, що позначена вказаним зліва в операторі ідентифікатором. Обов’язково треба пам’ятати про наступне правило: тип величини В повинен співпадати з типом змінної А.

Увага! Змінній А, яка має дійсний тип, можна присвоювати ціле значення, але навпаки неможливо.

37. Середовище PascalABC.NET.

Відповідь

PascalABC.NET — це мова програмування Pascal нового покоління, що включає класичний Pascal, більшість можливостей мови Delphi, а також ряд власних розширень. Він реалізований на платформі Microsoft.NET і містить всі сучасні мовні засоби: класи, перевантаження операцій, інтерфейси, обробку винятків, узагальнені класи та підпрограми, збірку сміття, лямбда-вирази, засоби паралельного програмування.

PascalABC.NET — це також проста і потужна інтегроване середовище розробки, що підтримує технологію IntelliSense, що містить засоби автоформатування, вбудований відладчик і вбудований дизайнер форм. Крім того, консольний компілятор PascalABC.NET функціонує на Linux і MacOS під Mono.

39. Реалізація алгоритмів з розгалуженням у середовищі програмування PascalABC.Net.

Відповідь

Алгоритми розв’язання більшості задач не є послідовними. Дії (обчислення), які необхідно виконати, можуть залежати від визначеної умови, наприклад, від вихідних даних, або результатів, отриманих під час виконання програми. Таким чином розгалужений алгоритм передбачає вибір однієї з декількох послідовностей дій у залежності від вихідних даних чи проміжних результатів.

Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання визначених умов він реалізується за одним з декількох, заздалегідь передбачених (можливих), напрямків. Кожен окремий напрямок називається гілкою обчислення.

Розгалужені програми можуть бути реалізовані одним із трьох способів: з використанням операторів переходу, умовного оператора чи оператора вибору. Для цього існують спеціальні інструкції (оператори) передачі управління, які дають можливість перейти з одного місця програми в інше (передати управління) та змінити послідовний порядок виконання її операторів (інструкцій).

Якщо такий перехід здійснюється тільки при виконанні певної умови, він називається умовним, а відповідний йому оператор - оператором умовного переходу. Якщо перехід виконується в будь-якому випадку, він називається безумовним, а відповідний йому оператор - оператором безумовного переходу. Якщо в залежності від значення якого-небудь виразу необхідно виконати один з декількох послідовних операторів, використовують оператор вибору(варіанту).

41. Сучасні інформаційні технології (СІТ) навчання. Складові сучасних інформаційних технологій

Відповідь

Педагогіка визначає сучасні інформаційні технології навчання як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й у першу чергу комп’ютерів.

Складовими СІТ навчання є засоби СІТ навчання і методи їх використання в навчальному процесі.

Засоби СІТ навчання: Апаратні: Класи навчальної обчислюва-льної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраці-йне обладнання, комп’ютерні навчальні лабораторії тощо.

Програмно-педагогічні: Програмно-педагогічні засоби (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструменталь-ні, службові програми), комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо.

Навчально-методичні: Навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо.

Методи СІТ: Традиційна модель навчання: Фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо.

Нетрадиційна модель навчання: Дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаці-йні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову інформаційну мережу.

Крім терміну “СІТ навчання”, іноді вживають широкий термін – “СІТ освіти”. У зміст СІТ освіти, крім складових СІТ навчання, входять також сучасні засоби і методи керування системою освіти (введення баз даних учнів і вчителів, інформаційно-довідкові нормативні і методичні системи, телекомунікаційні системи між школами і установами освіти тощо).

42. Технології навчання. Засоби навчання. Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН)

Відповідь

Технологія навчання — це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання. У сучасній українській школі використовують як традиційні технології навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтована, групова, розвивальна, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, модульно-рейтингова, нові інформаційні технології). Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який "розміщено" між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.

В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:

1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).

2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).

3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).

4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.

5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).

6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).

7. Підручники і навчальні посібники.

8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.

9. Комп'ютери. Технічні засоби навчання (ТЗН) - це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності. Технічні засоби навчання дають позитивні результати лише тоді, коли вони вміло й розумно використовуються в системі різноманітних методів і прийомів та в поєднанні з іншими засобами навчання.

При визначенні доцільності використання ТЗН на заняттях, слід враховувати численні фактори: педагогічну і наукову якість електронних посібників, інтерес і вік, зміст матеріалу, методичну зрілість педагога тощо. Для того щоб використання технічних засобів навчання сприяло розвиткові й формуванню стійких пізнавальних інтересів студентів, викладач повинен володіти відповідними педагогічними вміннями.

43. Інфрмаційні технології навчання. Використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання.

Відповідь

Інформаційними технологіями навчання називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації. В основу використання засобів сучасних ІКТ в навчальному процесі, як і будь-яких традиційних засобів і систем навчання, повинні бути покладені загально визнані дидактичні принципи навчання. До них відносяться: принцип єдності навчання, виховання і розвитку: принципи науковості і систематичності: свідомості і творчої активності студентів у навчанні; принцип наочності, принцип міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок; принцип диференційованого підходу до навчання кожного студента за умов колективної роботи класу; принцип розвиваючого навчання. Конкретизуючи вимоги до навчального процесу, організованого з використанням ІКТ, можна виділити як основні наступні принципи.

44. Поняття про комп’ютерні мережі. Класифікація комп’ютерних мереж за територіальною ознакою.

Відповідь

Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що скла­дається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку. Засоби зв'язку мають забезпечувати надійну передачу інформації між комп'ютерами ме­режі. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними з яких є: •організація доступу до мережі; •керування передачею інформації; •надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі. Компютерні мережі можна класифікувати за територіальним призначенням, при цьому розрізняють глобальні, локальні та городські. Локальна обчислювальна мережа - Local Area Networks (LAN) – система, яка забезпечує на обмеженій тереторії один чи декілька каналів зв’язку, наданих приєднаним до неї абонентам для короткочасного монопольного користування. Зазвичай до локальних мереж відносять мережі комп'ютерів, зосереджені на невеликій території (зазвичай в радіусі не більше 1-2 км), які об’єднують невелику кількість комп’ютерів. У загальному випадку локальна мережа є комунікаційною системою, що належить одній організації. Із-за коротких відстаней в локальних мережах є можливість використання дорогих високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи пересилання даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядка 100 Мбіт/с. У зв'язку з цим послуги, що надаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і зазвичай передбачають реалізацію в режимі on-line. Розглядаючи сучасні характеристики локальної мережі можна побачити, що вони об’єднують близько тисячі комп’ютерів на відстані декілька десятків кілометрів, та використовують різні середовища пересилання даних. Локальна мережа дозволяє абоненту (користувачу) не помічати з’єднання, тобто забезпечує прозорое з’єднання. По суті, комп'ютери, зв'язані локальною мережею об'єднуються, в один віртуальний комп'ютер, ресурси якого можуть бути доступні всім користувачам, причому цей доступ не менш зручний, чим доступ до ресурсів, що входять безпосередньо в кожен окремий комп'ютер. Головна відмінність ЛОМ від будь якої іншої – висока швидкість пересилання інформації (зараз зустрічається 1000 Мбіт/с), а також вірогідність інформації, що передається, визначається кілкістю помилок на один знак. Цей показник становить 10-8 – 10-12 помилок/знак. Глобальні мережі - Wide Area Networks (WAN) - об'єднують територіально розгалужені комп'ютери, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язки, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато глобальних мереж будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Із-за низьких швидкостей таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються, зазвичай обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі. Завдяки використанню супутникових каналів звязку, сполучаються ЕОМ на відстані 15 тис. км один від одного. Міські мережі (або мережі мегаполісів) - Metropolitan Area Networks (MAN) - є менш поширеним типом мереж. Ці мережі з'явилися порівняно недавно. Вони призначені для обслуговування території крупного міста - мегаполісу. Відстань між вузлами мережи становить 10 - 1000 км. Тоді як локальні мережі найкращим чином підходять для розділення ресурсів на коротких відстанях і широкомовних передач, а глобальні мережі забезпечують роботу на великих відстанях, але з обмеженою швидкістю і небагатим набором послуг, мережі мегаполісів займають деяке проміжне положення. Вони використовують цифрові магістральні лінії зв'язки, часто оптоволоконні, з швидкостями від 45 Мбіт/с, і призначені для зв'язку локальних мереж в масштабах міста і з'єднання локальних мереж з глобальними.

45. Апаратне забезпечення мереж.

Відповідь

Апаратне забезпечення мереж - об’єднання комп’ютерів у мережу здійснюється з використанням каналів передавання даних:середовища передавання данних та обладнання, що забезпечують передавання даних цими каналами. Канали передавання даних мають кілька властивостей, значення яких впливають на якість передавання даних мережею:

-вид середовища передавання;

-швидкість передавання даних;

максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та інші. Якщо середовища передавання даних – це кабелі, то мережа є кабельною (дротовою), в інших випадках (при використанні інфрачервоного або радіозв’язку) – бездротовою (англ. wireless– бездротовий).

46. Мережні протоколи. Програмне забезпечення мереж.

Відповідь

При обміні даними між комп’ютерами мережі передбачається, що дані без спотворення та втрати будуть доставлені від відправника адресату.

Для цього потрібно, щоб різноманітні комп’ютери, комунікаційні пристрої, мережне обладнання та програмне забезпечення виконували передавання даних за однаковими чітко визначеними правилами. Такі правила називаються мережними протоколами.

Мережний протокол — це набір правил, за якими здійснюється і обмін даними між пристроями комп'ютерних мереж.

Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використовується кілька видів програмного забезпечення:

-мережні компоненти операційної системи;

-драйвери пристроїв;

-прикладні програми.

Операційна система Windows ХР включає компонентидля організації однорангової локальної мережі. Якщо мережа має виділений сервер, то на ньому встановлюють спеціальне програмне забезпечення – серверну операційну систему. Для отримання послуг мережі потрібні спеціальні прикладні програми. Мережні прикладні програми, як правило, складаються з двох частин:

клієнтська – встановлюється на комп’ютері користувача та надає можливості звернутися із запитом до ресурсів інших комп’ютерів;

серверна – встановлюється на комп’ютерах, які надають доступ до власних ресурсів, та відповідає на запити клієнтської складової.

Таку технологію побудови програмного забезпечення називають клієнтсерверною. Програми, розроблені за клієнт%серверною технологією, можуть бути встановлені і на комп’ютерах однорангової мережі.

47. Призначення й структура мережі Інтернет. Адрисація в Інтернеті.

Відповідь

Мережа Інтернет - це найбільша та найвідоміша з глобальних мереж, що об'єднує комп'ютери і комп'ютерні мережі на основі протоколів TCP/IP. За даними ООН, число користувачів Інтернету вже перевищує 1 млрд, серед них 8 млн. мешканців України.

Основою апаратної структури мережі Інтернет можна вважати Backbone або vBNS високо-швидкісні магістральні канали передавання даних. Для адресації компютерів та інших пристроїв мережі використовуються ІР-адреси. ІР-адреса складається з 4 цілих чисел від 0 до 255 кожне, розділених крапками.

48. Служби Інтернету. Службa WWW.

Відповідь

Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом "клієнт-сервер". Одна програма - "клієнт" формує запит та надсилає другій "серверу". Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.

Деякі служби працюють за принципом "рівний до рівного" (Peer to peer, P2P)

Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів).

WWW працює за принципом клієнт-сервер: існує велика кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ. Такий документ складається із частин з різним представленням інформації (текст, графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). В ньому кожен елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані так, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші документи на цьому ж сервері, чи на документи на інших комп’ютерах Internet. При цьому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet, як з єдиним цілим.

Гіпермедійний документ, HTML-документ, веб-документ, інтернет документ чи інтернет сторінка - це одне й те саме поняття.

Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet. Більш того, більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі посилання, а є додатково програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби WWW — універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.

Якщо простіше на це подивитись, то за допомогою програми-клієнта, яку називають браузер (Internet Explorer, Opera, Mozilla FireFox ...) можна переглянути інформацію що знаходиться на будь-якому сайті (сервері WWW). Кожен сайт має свою адресу.

49. Служби Інтернету. Електронна пошта.

Відповідь

Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Принцип передачі даних суттєво відрізняється від служби WWW.

Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету.

Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно. Користувач може створювати, набирати листи без підключення до Інтернет. Лише в момент надсилання та отримання пошти потрібно підключення до глобальної мережі.

Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист, якщо ви ввели не правильну адресу. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.

Користувач електронної пошти має електронну скриньку, розміщену на одному з серверів електронної пошти. Доступ до скриньки зумовлений введенням імені користувача (слово з латинськиих літер) та пароля. Відповідно надсилати листи можемо конкретній людині, котра також має свою поштову скриньку.

Дана служба чи не найстаріша в інтернет. Найпопулярніші програми-клієнти електронної пошти: Eudora Mail, Evolution, KMail, Mozilla Mail, Mozilla Thunderbird, Netscape Mail, Novell GroupWise, Opera Mail (M2), Outlook, Outlook Express, TheBat!

50. Засоби пошуку інформації в Інтернеті.

Відповідь

За роки існування Інтернету на серверах мережі накопичились і продовжують накопичуватися великі обсяги інформаційних ресурсів. Якщо користувачу потрібна деяка інформація, а він не знає адреси її розміщення в Інтернеті, то способи пошуку можуть бути різними. Можна шукати, подорожуючи гіперпосиланнями з однієї веб-сторінки на іншу, але це займе багато часу і не гарантує позитивного результату. Інша можливість – звернутися до послуг пошукових служб. Пошукові служби надають засоби зручного пошуку веб-сторінок з потрібними даними. Звертаючись до цих служб, користувач формулює запит на пошук даних – пошуковий запит, який передається на сервер пошукової служби. На сервері запит опрацьовують спеціальні програми – інформаційно-пошукові системи. Їх задача – знайти у своїй базі даних записи, що відповідають запиту. У результаті користувач отримує перелік посилань на веб-сторінки, на яких можна знайти потрібні дані. За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є веб-каталоги та пошукові системи. Веб- каталог - сайт, або частина сайту, на якому зібрано багато посилань на інші сайти, відсортовані і розділені на категорії згідно з тематикою.

Пошукова система - система серверних програм призначених для пошуку інформації в інтернет-документах за заданим словом, словосполученням або іншим критерієм.

51. Соіальні сервіси мережі Інтернет.

Відповідь

Соціальні сервіси — мережеве програмне забезпечення для підтримки групової взаємодії. На сьогоднішній день створено багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними сервісами або Веб 2.0.

52. Відмінності технологій Веб 2.0 від Веб 1.0.

Відповідь

Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.

53. Вікі-технологія, поняття статті.

Відповідь

Що собою являють Вікі – технології? Вікі — веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє користувачам змінювати самостійно вміст сторінокчерез браузер, використовуючи спрощену і зручнішу, порівняно з HTML, вікі-розмітку тексту.

Існує дуже багато визначень того, що означає Вікі технології Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.

Досконала стаття у Вікіпедії …має очевидну назву, щоб на неї можна було зручно посилатися та щоб можна було легко знайти.

…починається із точного означення або ясного (короткого, але недвозначного) опису предмету; увідна частина містить ясний та фактологічно акуратний вступ до предмету та пояснює його значення без надміру деталей.

…не є словниковою, тобто розповідає не про термін, а про поняття, яке ним позначається.

…є зрозумілою; достатньо проста, щоб бути зрозумілою, однак є достатньо деталізованою; ґрунтовно досліджує та роз'яснює предмет статті, відповідає вимогам як спеціалістів, так і неспеціалістів.

…досліджує й описує усі аспекти питання; енциклопедично розкриває предмет під усіма кутами. …є практично самодостатньою; включає та роз'яснює всю необхідну термінологію, що використовується в статті, так що читач у змозі повністю зрозуміти предмет статті, не читаючи багато інших статей. …пов'язана з рештою статей; містить посилання на інші пов'язані статті Вікіпедії, посилання на статті з предмету в інших Вікіпедіях, зовнішні посилання та перелік використаних джерел, авторитетні видання з предмету, так що читач може отримати додаткову інформацію з теми, про яку написана стаття.

…є повністю нейтральною та неупередженою; повністю відповідає вимогам нейтральної точки зору; у випадку наявності різних поглядів (теорій тощо) презентує конкурентні погляди на всі суперечливі проблеми логічно та чесно, не надаючи переваги жодній окремій ідеї чи погляду. Наголошує на найпоширеніших та найкраще документально підтверджених поглядах, надаючи дещо менше ваги менш поширеним, однак у той же час надає читачеві достатньо інформації та посилань для самостійного дослідження.

…має доречний обсяг та хорошу структуру; розмір статті є достатнім, щоб надати потрібний обсяг інформації та проаналізувати предмет і водночас уникнути непотрібних деталей чи зайвої інформації, що більше пасують дочірній чи спорідненій статті. Зміст бажано подати так, щоб його було видно відразу, після перших речень, визначення або опису.

…містить експертну інформацію; базується на фактах та ґрунтовних наукових та логічних принципах.

…є точною та явною; не містить нечітких узагальнень та часткових істин, що є наслідком недостатнього розуміння предмету.

…є добре документованою; цитує авторитетні джерела, особливо ті, що є загальновизнаними та містять найновішу, але, найголовніше, повну інформацію, достатню, зокрема, для того, щоб кожен читач при бажанні міг як перевірити зміст статті, так і отримати додаткову інформацію.

…є дуже ясною; написана, щоб уникати неоднозначностей та непорозумінь. Використовує ясні слова, чіткі граматику та синтаксис.

…включає інформативні, відповідні зображення, кожне з яких супроводжується підписом. Може включати карти, портрети, фотографії чи картини; належну кількість зображень, щоб проілюструвати зміст статті (можливо, і збудити додатковий інтерес читача), однак не настільки багато, щоб відволікти увагу від самої статті.

…має прийнятний розмір; достатньо велика, але без непотрібних деталей, які мають бути в інших статтях, або в інших Вікімедіа-проектах.

…захоплює; використовує речення різної довжини та форми; мова є описовою та виразною, з дотриманням у той же час енциклопедичного тону. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень.

…написана з дотриманням чинних правил літературної української мови.

…типується як стаття-огляд, стаття-довідка, стаття-тлумачення і стаття-посилання.

…не існує :) але вже ведеться достатньо систематична робота з наближення до ідеалу й можна ознайомитись із динамікою цього процесу

54. Правила іменування статтей.

Відповідь

Користувачі самі можуть перейменовувати статті Вікіпедії, без допомоги адміністраторів, бажано так і робити. Для цього потрібно скористатися посиланням «Перейменувати» у верхній частині сторінки. Якщо перейменувати таким чином не вдається через те, що така сторінка вже існує (як правило, вона є редиректом), то на таку сторінку слід поставити шаблон Шаблон:Db-move із зазначенням назви статті, що перейменовується. Після вилучення адміністратором статті-редиректа можна перейменовувати статтю звичним чином. Як правило, вилучаючи сторінку, адміністратор сам і здійснює перейменування.

Але якщо є сумніви у доцільності або правильності перейменування, то краще вказати статтю тут і пояснити причину перейменування. На статтю, яка має бути перейменована, ставиться шаблон Шаблон:Ana.

Регламент перейменування: якщо перейменування не є технічним (наприклад, «згідно з правилами» або «допоможіть перейменувати») і вимагає обговорення — протягом тижня відбувається обговорення і після його закінчення будь-який досвідчений користувач (бажано той, який не брав участі в обговоренні) підводить підсумок. За взаємною згодою може бути здійснене швидке перейменування до закінчення тижневого терміну.

Якщо ви згодні з перейменуванням статті, поставте перед своїм коментарем шаблон Шаблон:За, якщо ні — Шаблон:Проти.

Важливо пам'ятати, що згідно з принципами Вікіпедії, на цій сторінці проводяться не голосування, а обговорення з перейменування статей. Тому аргументація, посилання на правила та принципи Вікіпедії є важливішими ніж шаблон «за» або «проти». Ваші неаргументовані голоси при підведенні підсумку можуть бути не враховані.

Правила вибору назв статей досить прості і їх потрібно дотримуватися: Назва статті повинна бути унікальною, лаконічною; Назва статті повинна точно відображати зміст статті; Назва статті повинна бути стандартною, тобто не вузьковживанною або жаргоною. Назва статті повинна бути повною. В разі використання декількох термінів для одного поняття, яке описується в статті, слід вибирати нескорочений, класичний варіант.

Не використовуйте в назвах статей наступні символи # < > [ ] { } Не рекомендується в назвах статей використовувати наступні символи . : /

Структура назви статті

Назва статті складається з:

Простору імен. Формується за допомогою префікса та двокрапки. Визначає тип статті в рамках проекту. Не обов'язково задавати.

Узагальненого імені. Містить власне найменування статті. Є обов'язковим, переважна більшість статей містить тільки цю частину.

Уточнення — дописується в круглих дужках безпосередньо до узагальненого імені. Використовується в разі необхідності написання декількох статей з однаковим узагальненим ім'ям.

Підстатті, знаходиться в кінці найменування, відділяються /. Використовується в разі розбивки статті на декілька частин.

Однина, називний відмінок

Назва статті пишеться в однині та називному відмінку. Наприклад, Мережеві сервіси, Організація проекту.

Всі назви статей повинні бути написані в однині, називному відмінку, за винятком випадків:

коли це неможливо граматично, як, наприклад, в слові «Ножиці»;

коли поняття в однині і множині має різний сенс, наприклад, «Вода́» і «Во́ди»;

коли поняття в однині не вживається, наприклад «Регіони світу» (не можна сказати «Регіон світу»);

коли в статті йдеться про декілька взаємозв'язаних понять як про цілий, наприклад «Образотворчі мистецтва».

Великі та малі букви

Перша літера назви статті — велика. Слова у назві статті завжди пишуться малими буквами.

У випадку акронімів чи абревіатури усі букви пишемо великими.

Важливо: у назвах статей розрізняється регістр літер, окрім першої.

Неоднозначність

Якщо назва неоднозначна – добавте в круглих дужках пояснення. Наприклад, Арсенал (завод), Арсенл (футбольний клуб). Також через кому вказуються розповсюджені скорочення або абревіатура для цього терміна, оформлені в гіперпосилання на статтю, що дає варіанти інтерпритації.

Дефіс

Дефіс в назві статі не виокремлюється проміжками. Наприклад, Києво-Печерська лавра – вірно, Києво - Печерська лавра – не вірно.

Дати

Дати оформлюються наступним чином — число (без ведучого нуля), місяць прописом повністю, рік (всі 4 цифри). Наприклад: 21 червня 1941 р. Часові інтервали оформлюються відповідно до правила — інтеравали розділяються тире, після років добавити "рр." Наприклад: 1941—1945 рр.

Іменування статей про навчальні заклади

При іменуванні статей про навчальні заклади, дотримуйтеся наступних простих правил – спочатку вказується тип навчального закладу, потім номер. В круглих дужках уточнюється місце розташування.

Ніяких скорочень та незрозумілих абревіатур.

Наприклад, Ліцей інформаційних технологій №79 (Київ), спеціалізована школа №75 (Київ), Кловський ліцей № 77 (Київ), Український гуманітарний ліцей (Київ).

Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (витяг з з Закону України "Про загальну середню освіту"): середня загальноосвітня школа;

спеціалізована школа (школа-інтернат);

гімназія;

ліцей;

колегіум;

загальноосвітня школа-інтернат;

спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат);

загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат);

школа соціальної реабілітації;

вечірня (змінна) школа;

позашкільний навчально-виховний заклад;

міжшкільний навчально-виробничий комбінат;

професійно-технічний навчальний заклад;

вищий навчальний заклад I-II рівнів акредитації.

Іменування статей про географічні об'єкти

Якщо назва статті є назвою географічного об’єкта – з’ясуйте чи є вона унікальною, чи не існує в інших регіонах об’єктів з такими ж назвами. Тому, щоб уникнути плутанини, в назву статті добавляйте район та область, до якої належить даний об’єкт, а саме Назва (район/область). Наприклад, Мар’янівка (Житомирська область), Мар’янівка (Кіровоградська область). Іменування статей про особистості

Статті по персоналіях іменуються за одним з варіантів — енциклопедичним і канонічним. Енциклопедичним найменуванням статей вважатимемо порядок, що відповідає Прізвище Ім'я По батькові, канонічним навпаки — Ім'я По батькові Прізвище.

55. Можливості Вікі-сайту та приклади.

Відповідь

Зручне структурування сторінок Статті мають зручний і читабельний вигляд завдяки зручному структуруванню.

У статті можна створити заголовки 6 рівнів, що дозволяє з легкістю шукати саме потрібну частину статті за допомогою змісту, не читаючи всю статтю.

Простота синтаксису - редактуванння як в Wordpad'і без необхідності знань HTML Для редагування чи створення статті звичайному користувачу на потрібно знати HTML чи навіть мову вікі-розмітки, бо візуальний редактор статей зовнішньо схожий на звичайний текстовий редактор (наприклад, MS Word). Для продвинутих користувачів, однак, є можливість правки самого вихідного коду статті.

Можливість відкату до попердньої версії сторінки У випадку випадкового пошкодження інформації у статті (наприклад, вандалізму) для того, щоб повернути статтю у попередній стан, не потрібно переписувати статтю наново. Достатньо лише відмінити останні зміни у статті.

Historyview.png Для перегляду змін, зробленних у статті, треба вибрати вкладку "Перегляд історії" (виділена червоним)

Також можливо переглянути попередні версії сторінки і навіть порівняти їх.

Можливість додавання медіа У статтю можна додати аудіо-, відео- і фотофайли, які допоможуть краще усвідомити суть статті.

приклад додавання аудіофайлу

Підсвітка синтаксису програм Підсвічування синтаксису текстів, що містять певний код, робиться за допомогою пари тегів .. , в які він повинен обрамлятися. При цьому збережуться відступи та інше форматування вихідного тексту. Текст буде підсвічуватися однаково для всіх символів.

Підсвічування синтаксису вихідних текстів програм робиться за допомогою пари тегів

Зазначена непідтримувана мова.

Ви повинні зазначити мову наступним чином: <source lang="html4strict">...</source>

Підтримувані мови:

4cs, 6502acme, 6502kickass, 6502tasm, 68000devpac, abap, actionscript, actionscript3, ada, algol68, apache, applescript, apt_sources, arm, asm, asp, asymptote, autoconf, autohotkey, autoit, avisynth, awk, bascomavr, bash, basic4gl, bf, bibtex, blitzbasic, bnf, boo, c, c_loadrunner, c_mac, caddcl, cadlisp, cfdg, cfm, chaiscript, cil, clojure, cmake, cobol, coffeescript, cpp, cpp-qt, csharp, css, cuesheet, d, dcl, dcpu16, dcs, delphi, diff, div, dos, dot, e, ecmascript, eiffel, email, epc, erlang, euphoria, f1, falcon, fo, fortran, freebasic, freeswitch, fsharp, gambas, gdb, genero, genie, gettext, glsl, gml, gnuplot, go, groovy, gwbasic, haskell, haxe, hicest, hq9plus, html4strict, html5, icon, idl, ini, inno, intercal, io, j, java, java5, javascript, jquery, kixtart, klonec, klonecpp, latex, lb, ldif, lisp, llvm, locobasic, logtalk, lolcode, lotusformulas, lotusscript, lscript, lsl2, lua, m68k, magiksf, make, mapbasic, matlab, mirc, mmix, modula2, modula3, mpasm, mxml, mysql, nagios, netrexx, newlisp, nsis, oberon2, objc, objeck, ocaml, ocaml-brief, octave, oobas, oorexx, oracle11, oracle8, oxygene, oz, parasail, parigp, pascal, pcre, per, perl, perl6, pf, php, php-brief, pic16, pike, pixelbender, pli, plsql, postgresql, povray, powerbuilder, powershell, proftpd, progress, prolog, properties, providex, purebasic, pycon, pys60, python, q, qbasic, rails, rebol, reg, rexx, robots, rpmspec, rsplus, ruby, sas, scala, scheme, scilab, sdlbasic, smalltalk, smarty, spark, sparql, sql, stonescript, systemverilog, tcl, teraterm, text, thinbasic, tsql, typoscript, unicon, upc, urbi, uscript, vala, vb, vbnet, vedit, verilog, vhdl, vim, visualfoxpro, visualprolog, whitespace, whois, winbatch, xbasic, xml, xorg_conf, xpp, yaml, z80, zxbasic

 ..

. Текст програми буде підсвічений у відповідність із зумовленою схемою підсвічування синтаксису цієї мови.

Можливість використання шаблонів, стилів, категорій Веб-сторінки, що працюють на вікі-технологіях, можна змінити до невзнаваності, якщо ви маєте певні навики роботи з wiki-технологіями.

По-перше, наявність такого поняття, як шаблон, дозволяє з легкістю знаходити статті, які мають пряме відношення до даної, або систематизувати інформацію, дану на сторінці.

Приклад використання шаблонів

Стилі, у свою чергу, дозволяють змінювати дизайн сайту. Стандартний стиль сайтів, працюючих на найвідомішому движку MediaWiki (зокрема і Вікіпедії) називається MonoBook . Цей сайт, як і інші на даному хостингу, має стиль Oasis .

Категорії дозволяють сортувати статті за якимось спільним признаком.

Зручне розмежування прав на створення и редактування сторінки (для всіх, для груп чи для окремих осіб) У випадку регулярного вандалізму, або важливості статті, чи ще якихось важливих чинників, адміністратори можуть змінити права редагування даної сторінки.

Є кілька варіантів прав редагування:

Для всіх. Дозволяє будь-якому користувачу додавати / правити статтю. Для груп. Дозволяє змінення/створення статті лише певним групам користувачів. Блокування деяких осіб. Адміністратор має право блокувати певного учасника або анонімного користувача (за IP-адресою)