Стаття Борщак2016
Вступ
Актуальність. Виховні впливу на особистість юного спортсмена в спортивній педагогіці традиційно розглядаються як три взаємозалежних процесу: виховання, самовиховання і перевиховання. Однак, всі зусилля тренерів, спрямовані на виховання та перевиховання, малоефективні без керівництва процесом самовиховання - свідомої діяльності людини за допомогою власних зусиль змінювати і удосконалювати себе. Виховання в його новому, сучасному розумінні є не чим іншим, як створення умов розвитку особистості через самовиховання.
Самовиховання з повним правом можна віднести до найдавніших, але завжди актуальним проблемам педагогічної науки і практики. На зорі людської цивілізації, коли педагогіка, в тому числі і така її галузь, яка в даний час отримала назву спортивної або олімпійської педагогіки, розглядалася в руслі філософії, психології, різних видах мистецтв і систем фізичного виховання, самовиховання носило дещо таємничий, замаскованих характер. Методика самовиховання найдавніших шкіл виявилася забутою. По суті, всі форми індійської йоги, відомі всім буддійські школи і монастирі, біблійні заповіді з самовдосконалення розуму, почуттів, моральності, фізичних і вольових якостей є століттями перевіреною системою самовиховання.
Розділ
1. Самовиховання в спорті
У сучасних роботах з спортивній педагогіці і психології в спеціальній літературі за методикою знань різними видами спорту з юними спортсменами значна увага приділяється питанням взаємозв'язку виховання і самовиховання. Проблема виховання і самовиховання найчастіше пов'язувалася з вихованням дисциплінованості, колективізму, волі і характеру у відповідності з ідеологією і політикою правлячої партії і держави [1].
Насамперед, юному спортсмену необхідно оволодіти методами пізнання самого себе. Вивчаючи себе, потрібно детально і уважно розібратися з різними станами своєї свідомості, психічного і фізичного стану організму під час спортивних тренувань, змагань, відпочинку і відновлення. Практика роботи тренерів в сфері дитячо-юнацького спорту, аналіз психолого-педагогічних досліджень і дані нашої експериментальної роботи дозволяють виділити найбільш прийнятні методи самоспостереження: визначення самопочуття по пульсу, ритмам дихання, різним реакціям; визначенню біоритмів (інтелектуального, емоційного і фізичного); контроль за вагою спортсмена; самооцінка бажання тренуватися і брати участь у змаганнях. Застосування зазначеного мінімального комплексу самоконтролю і самоспостереження є необхідним для ведення щоденників самоконтролю, комплекс цих показників може бути вдосконалений і розширений за рахунок використання спеціальних комп'ютерних програм [1, 18].
Юні спортсмени незалежно від виду спорту та спортивної кваліфікації постійно поповнюють свої знання, розширюють кругозір, збагачують свою пам'ять необхідними відомостями. Всьому цьому сприяє так зване розумове або інтелектуальне самовиховання. Для зручності складання програми інтелектуального самовиховання рекомендується скласти індивідуально для кожного юного спортсмена схему, в якій відбивається динаміка зміни розумових якостей людини. Наприклад, від повільності мислення - до кмітливості та винахідливості, від прямолінійності мислення - до гнучкості й логічності, від пасивності - до пізнавальної активності і т.д. Рекомендується використовувати спеціально розроблені правила для розвитку пам'яті, мислення, вдосконалення розумових якостей [2, 19].
Важливе значення для самовиховання юних спортсменів має методика вольової та емоційної підготовки. Дійсно, серед видатних спортсменів важко знайти слабовільних і емоційно нестійких. У роботі з юними спортсменами тренери навчають їх методам і прийомам емоційної і вольової підготовки. Це самонаказ - чітка команда самому собі, як...
