Стаття до проекту (Малий,2016)

Вступ

Аналіз нормативних документів сьогодення допомагає в розумінні завдань фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями в наш час: передбачається піднесення оздоровчої функції фізичної культури, що буде відображено в нормативному відпрацюванні рухового режиму 12-річної школи, уведення в усіх класах трьох уроків фізичного виховання, забезпечення диференційованого підходу до різних груп дітей, посилення мотиваційного компонента виховання здорового способу життя; упровадження ефективних форм, методів і засобів фізкультурно-оздоровчої діяльності та видів спорту з урахуванням місцевих особливостей, традицій, умов праці та відпочинку жителів села; виховання відповідального ставлення до власного здоров'я та здоров'я оточення як до вищої індивідуальної та суспільної цінності; формування в дітей та учнівської молоді навичок здорового способу життя; оптимізації режиму навчально-виховного процесу; збільшення рухової активності дітей та учнівської молоді; активізації фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи всіх ланок системи освіти. Із вересня 2003 року впроваджено систему організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи в дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і позашкільних навчальних закладах, де визначено обов'язкові фізкультурно-оздоровчі та спортивно-масові заходи, які повинні проводитись у загальнонавчальних закладах, їх періодичність, що передбачається регламентом цього ж документа. Діє положення про фізичне виховання в навчальних закладах усіх рівнів, у якому визначаються конкретні функціональні обов'язки всіх суб'єктів навчального процесу.

Методичні рекомендації в літературних джерелах

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури можна зазначити, що дослідники приділяють увагу питанням фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями загальноосвітніх навчальних закладів, але проблема підготовки майбутніх фахівців до цієї важливої складової професійної діяльності вчителя фізичної культури розкривається не повною мірою.

Значною мірою в літературних джерелах представлені методичні рекомендації із проведення окремих форм фізкультурно-оздоровчої роботи у школі. Так, Г. Богданов, крім загальновизнаних форм (гімнастика до уроків, фізкультхвилинки у процесі уроків, години здоров'я та рухливі перерви, дні здоров'я та спорту), підкреслює, що форми позакласних занять не є раз і на завжди визначеними у зв'язку з інтересами учнів, але взагалі це фізкультурні, спортивні та туристські гуртки. Л. Волков, крім того, визначає позакласну фізкультурно-оздоровчу та спортивно-масову роботу, яка організується на основі широкої самостійної діяльності учнів. В. Кинль, дотримуючись загальновизнаних форм, розглядає фізкультурно-оздоровчу роботу в системі фізичного виховання, уважаючи її дієвим засобом підтримки розумової працездатності школярів; О. Дубогай, М. Кондратьєва, О. Куц уважають потужною формою фізкультурно-оздоровчої роботи дитячі оздоровчі табори, де, на думку Я. Ніфака, основний зміст такої роботи складають різноманітні фізичні вправи в поєднанні із загартовуванням. Ю. Железняк, В. Кашкаров, І. Кравцевич приділяють значну увагу позакласній спортивній, фізкультурно-оздоровчій роботі та вважають її однією з важливіших складових фізичного виховання у школі, яка проводиться в позаурочний час, і додають спортивні змагання, свята й конкурси та пропонують форми організації фізкультурно-оздоровчої роботи зі школярами в оздоровчих таборах. Крім того, автори зазначають, що, оскільки позакласна робота з фізкультурно-оздоровчої роботи будується на основі широкої самостійності учнів, учитель фізичної культури здійснює безпосереднє організаційне й методичне керівництво позакласною роботою з фізичного виховання.

Стосовно завдань, що вирішуються в ході фізкультурно-оздоровчої роботи, узагальнюючи дані літературних джерел і законодавчо-нормативних документів, ми приєднуємось до думки В. Ляха, Г. Мейксона, Ю. Копилова, які вважають, що головна роль фізкультурно-оздоровчої роботи у сприянні нормальному фізичному розвитку організму, прищепленні та вдосконаленні різних рухових навичок з метою зміцнення здоров‘я та сприяння масовому охопленню школярів заняттями фізичною культурою.

На основі теоретичного аналізу літератури під фізкультурно-оздоровчою роботою ми розуміємо один з основних напрямів упровадження фізичної культури в навчально-виховній сфері, яка спрямована на підтримання і зміцнення здоров'я та здійснюється в поєднанні з фізичним вихованням дітей та молоді з урахуванням стану їх здоров'я, рівня фізичного та психічного розвитку.

Висновок

Таким чином, можна зробити висновок, що фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня та спортивно-масові заходи розглядаються як складові фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями загальноосвітніх навчальних закладів. Особливістю або головною відзнакою спортивно-масових заходів є те, що, ураховуючи їх змагальний характер, до них можуть залучатись тільки ті діти, які не мають обмежень стану свого здоров'я. Тому стає зрозумілим, що форми фізкультурно-оздоровчої діяльності учня є значно ширші, ніж межі фізкультурно-оздоровчої роботи з ним, яку спроможний виконувати вчитель фізичної культури (наприклад, фізкультхвилинки на загальних уроках, години здоров'я у групі подовженого дня, ранкова гімнастика) або інший учитель-предметник (який спроможний, навпаки, виконувати цю роботу, але не веде навчальної роботи). Тому хотілось би звернути увагу на суспільну недооцінку можливостей підготовки вчителів початкових класів до оздоровчої роботи з учнями, зокрема фізкультурно-оздоровчої роботи, у зв'язку з тим, що вони мають значно більший діапазон впливу на фізкультурно-оздоровчу діяльність учня-початківця, ніж учитель тільки фізичної культури.