Стаття до проекту (Мовчан) 2016

Вступ

Концепція захисних механізмів - одна з найважливіших у психологічній теорії. Незважаючи на всю свою привабливість для психологів, захисні механізми, подібно до інших психоаналітичних конструктів, "ухиляються" від емпіричного тестування. Це зумовлено трьома причинами:

1) психологи не дійшли єдиної думки щодо універсального "набору" захисних механізмів. Різні автори з різних теоретичних позицій (це теорія драйвів, его-психологія, теорія об'єктних відношень та ін.) виділяють і описують різні захисні механізми;

2) більшість визначень захисту не операціоналізовано; таким чином, вимір механізмів захисту в головному залишається в межах клінічної оцінки, тим самим утруднюючи досягнення задовільної надійності;

3) дослідники піддають сумніву об'єктивність джерел, даних про захисти (інтерв'ю, опитувальники або проективні тести). Кожне джерело даних може дати різні висновки.

Мета даної роботи - охарактеризувати деякі методики дослідження захисних механізмів або стилів та розглянути їхні переваги й недоліки.

Аналіз наукової літератури показує, що ситуація з вивченням психічних захистів, подібна до відомої притчі про трьох сліпих і слона, коли кожен з них доторкнувшись до певної частини слона - вуха, ноги та хвоста, несамовито доводив, що той подібний до ковдри, стовпа та вірьовки відповідно. Такий стан справ можна пояснити надзвичайною різноманітністю та поліфункціональністю захисних механізмів особистості, їх безсвідомою природою та відсутністю методу, який би дозволяв вивчати все це розмаїття в комплексі.

Найбільш фундаментальні основи у розробку, аналіз та обгрунтування методів вивчення психічних захистів та інших психічних структур несвідомого заклала А.Фрейд [10]. Її детальний аналіз особливостей вивчення психічного захисту за допомогою різних психоаналітичних методик і по сьогодні слугує в якості довершеного прикладу та орієнтиру.

Методи дослідження психічних захистів

Сьогодні нема потреби доводити, що успіх будь-якого дослідження в значній мірі залежить від досконалості методу, який в ньому застосовується. В цьому смислі метод пізнання слід розглядати як вирішальний аргумент для оцінки об'єктивності дослідження в цілому. [4,12-13].

Питання підбору методів, адекватних предметові дослідження, особливо гостро постає в контексті вивчення феномену психічних захистів. При їх виборі вирішальне значення набуває особиста теоретична та практична орієнтація дослідника. І коли стосовно проявів та механізмів психічних захистів, їх функціонального навантаження та психічної природи напрацьовано досить велику кількість різнорідного по своїй фундаментальності та валідності наукового матеріалу, то стосовно методів дослідження психічних захистів ми маємо значну прогалину, особливо у вітчизняній психології. Це пояснюється в рівній мірі як складністю досліджуваного явища, так і недостатньою зорієнтованістю дослідників-психологів на вивчення та практичне врахування дії механізмів захисту. Певний оптимізм, звичайно, вселяє відносне зростання в останні роки наукових пошуків у цьому напрямку. Хоч окремі сповіщення і викликають закономірні сумніви про можливість саме такими засобами досліджувати певні форми психічного захисту. Так, окремі автори [9] повідомляють, що за допомогою автопортретного письмового твору про себе були досліджені механізми конверсії у дітей молодшого шкільного віку. Таке твердження (фрагмент більш великого повідомлення) викликає одразу цілий ряд запитань та зауважень. Так, автор не повідомляє про виявлену таким чином частоту випадків конверсії у зазначеної категорії досліджуваних; або ж можна механізм конверсії екстраполювати на усіх школярів. Таке припущення суперечить самому визначенню конверсії, яке передбачає наявність досить вираженого неврозу у суб'єкта. Оскільки автор не повідомляє про відхилення у психічному здоров'ї досліджуваних ним учнів, лишається думати, що така ситуація склалася внаслідок власного, відмінного від загальноусталеного, трактування поняття "конверсія". Наведений нами приклад висвітлює ще одну суттєву проблему дослідження психічних захистів - оскільки на сьогоднішній день відсутній загальновизнаний термінологічний апарат, пов’язаний з феноменом психічних захистів, кожен дослідник у цій галузі вимушений значну увагу приділяти тлумаченню тих чи інших термінів та їх смислового наповнення.

Оскільки не можна абстрактно досліджувати психічні захисти у відриві від того, що захищається і проти чого вони направлені, методи вивчення психічних захистів повинні прямувати до одночасного, комплексного симультанного дослідження усіх трьох факторів функціонування системи психічних захистів: а) фактори, що їх актуалізують; б) насторожі чого вони стоять; в) засоби, які спрацьовують в захисному процесі. Звичайно, увага дослідника, в залежності від мети його наукового пошуку, може в більшій мірі акцентуватися на якомусь з названих факторів. В нашому випадку це особливості функціонування різновидів психічного захисту. Ми спробуємо проаналізувати окремі методи дослідження психічних захистів з точки зору врахування вищеназваних чинників та активності "Я" у психодіагностичному процесі.

На необхідність участі "Я" в терапевтичному процесі вперше на прикладі гіпнотичної техніки звернула увагу А.Фрейд. За допомогою гіпнозу можна отримати доступ до певних безсвідомих компонентів психіки суб'єкта - тих з них, які у звичайному стані заблоковані захисною активністю "Я". Така інформація, будь-то подавлені і витіснені інстинкти, афекти, симптоми, тощо, котрі запускають в дію різноманітні захисні засоби "Я", може бути представленою у свідомості суб'єкта і проявляти терапевтичний чи коригуючий вплив лише на період зміненого тим чи іншим способом (в розглядуваному випадку гіпнозом) стані свідомості. Одразу ж після повернення "Я" до норми, воно починає активну боротьбу проти "насильно" введених до нього когнітивних елементів, які розцінюються абсолютно чужими для конкретної психіки і ні до чого іншого крім посилення психоенергетичних затрат на їх усунення не призводять. Подібні артефакти ми відмічали і в такій психодіагностичній ситуації, коли “Я” не потрапляло під дію якихось психологічних, хімічних, фізичних чи фізіологічних чинників як то гіпноз, навіювання, медитація, наркотичні речовини, голотрофне дихання, голодування тощо, а певні неусвідомлювані компоненти психіки суб’єкта були виявлені в обхід захисних утворень та активності “Я” – наприклад, за допомогою різноманітних тестів високого гатунку. За таких умов, як у випадках зміненого стану “Я”, так і при його звичному функціонуванні, ми маємо, в кращому випадку, короткотерміновий психокорекційний ефект на фоні неприйняття “Я” певної когнітивної інформації.

Звичайно, коли за вихідну основу дослідження взяти жорстку орієнтацію на формальні наукові результати забезпечені експериментаторським підходом, то й з допомогою таких технік можна отримати певні відомості про активність захисної системи суб'єкта. Але гуманістично орієнтована психологія не мислить використання особистості (навіть з психічними відхиленнями) в якості експериментального полігону для апробування різних психотехнічних методик та відокремленого від надання психологічної допомоги відстороненого споглядання. Саме на підгрунті гуманістичної психології та її поглядів стосовно завдань практичної психології вибудовані наші дослідження, результати яких представлені в практичній частині.

Під час психодіагностики за методом вільних асоціацій захисна діяльність "Я" не блокується зовнішніми спонуками, проте від нього вимагають штучної лояльності до бажань "Воно". Така лояльність можлива лише до певної межі, після якої "Я" починає чинити опір вторгненню "Воно". Під час такого опору психолог може спостерігати дію опорів та застосування проти "Воно" одного з притаманних "Я" захисних засобів. Під час такої активності "Я", аналізуючи його вплив на вільні асоціації - пропуски, перестановки, тощо, можна встановити механізм психічного захисту, що був використаний "Я", а після цього більш точно реконструювати справжній зміст "Воно". Тому першочерговим завданням аналітика, за словами А.Фрейд, є "опізнання захисного механізму" [10, 16].

На сьогодні крім різноманітних модифікацій гіпнотичної техніки [5] відомо багато інших, які за своєю сутністю та психокорекційною результативністю наближені до неї - це всі методи, що грунтуються на принципі функціональної проби [7,15]; зміненому стані свідомості, приміром, наркоаналіз [4,33], аутогенне тренування [3, 145], психоделічна (психолітична) терапія [6, 108]. По своїй психокорекційній ефективності до цієї групи відносяться і різноманітні методи тестового дослідження - хоч "Я" перебуває в звичайному стані, діагностика відбувається в обхід його цензури. Так метод портретних виборів по Сонді [8] дає можливість виявляти широкий спектр індивідуально-особистісних рис та глибинних, неусвідомлюваних тенденцій, що визначають базу мотиваційної направленості, однак матеріали, отримані з його допомогою, як і матеріали інших тестових методик, мало придатні для використання в процесі психокорекції оскільки по відношенню до "Я" суб'єкта вони виступають як сторонні чинники. Крім того, у вищезгаданих методах дослідження психічних захистів увага дослідника спрямована виключно на "Воно", що репрезентує собою частину можливих загроз для цілісності "Образу Я".

Яскравий матеріал для вивчення психічних захистів міститься у так званих парапраксіях - випадкових обмовках, забуваннях та провалах пам'яті. Такі явища трапляються під час ослаблення контролюючої функції "Я", що призводить до реалізації певних імпульсів несвідомого. Аналіз парапраксій дозволяє пропрацювати деякий зміст "Воно" та наочно продемонструвати дію таких захисних механізмів як заміщення, конденсація, витіснення, пропуск. Однак, метод аналізу парапраксій та близьких до них помилкових дій не може слугувати базовим у дослідженнях психічних захистів, оскільки такі прояви психіки індивіда досить епізодичні.

Варто також зауважити, що основна маса досліджень психічних захистів проводилася на невротиках, психічно хворих та паталогічно акцентуйованих особистостях, що також вносило зрозумілі обмеження в можливість застосування та розвитку того чи іншого наукового методу пізнання. Лише віднедавна, завдяки роботам Ф.В.Бассіна [1] та Т.С.Яценко [11], в своїх наукових пошуках з проблем психічних захистів дослідники повернулися обличчям до так званих "нормальних" особистостей.

Академіком Т.С.Яценко розроблено метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН), який дозволяє за досить короткий час суттєво підвищити психологічну компетентність особистості в галузі практичної психології. Метод активного соціально-психологічного навчання зорієнтований на глибиннопсихологічні характеристики особистості, тому з поміж проявів захисної системи суб’єкта практичний інтерес становлять внутрішньо вмотивовані, а не ситуативні її характеристики.

Наукові методи оцінки психологічного захисту

Проективні перцепт-генетичні методики

Проективні перцепт-генетичні методики ґрунтуються на положенні, що будь-які реакції на стимули, якими б незвичайними ці реакції не здавалися, мають свої психологічні причини, які можуть бути розшифровані. Ці методики спрямовані на вимір унікального в структурі особистості, а кожна особистість - це система динамічних процесів, що постійно формує, викривляє (у смислі пристосовує) та перетворює кожну ситуацію в систему внутрішнього світу людини (1, с.146).

Загальним для цих методик є:

- невизначеність стимулу;

- відсутність обмежень у виборі відповіді;

- відсутність оцінки відповідей як правильних чи неправильних.

Перцепт-генетичні методики за своєю суттю є проективними. Відмінність полягає у способі пред'явлення стимулу: за перцепт-генетичних досліджень використовується тахістоскопічне пред'явлення стимуль-ного матеріалу, що базується на концепції сприйняття.

Існує три добре відомих інструменти, що їх пропонують психоаналітична і перцепт-генетична теорії. Це - МСТ (Meta Contrast Technique), PORT (Perceptgenetic Object-Relations Test) та DMT (Defense Mechanisms Test).

DMT був створений Крегом наприкінці 50-х років. Використовуються картинки, подібні до картинок ТАТ, з героєм та погрожуючою персоною на задньому плані. Картинки подаються через тахістоскоп з експозицією від 5 мілісекунд (при першому пред'явленні) - до 2 секунд (при 22-му пред'явленні). Після кожного пред'явлення досліджуваний описує, що він побачив. Перцептуальні відхилення називають знаками, на їх основі оцінюють 10 захисних механізмів (відповідно до інструкції для користувача). DMT базується на теоретичному припущенні, що ці відхилення є спробами особистості управляти своєю тривогою, яка провокується картинками. Основою для DMT є теорія драйвів, а 10 захисних механізмів вибрані з описаних А. Фрейд і О. Фенічелом: 1) придушення, 2) ізоляція, 3) заперечення, 4) реакція формації, 5) ідентифікація з агресором, 6) обернення проти себе, 7) інтроекція протилежної статі, 8) інтроекція іншого об'єкта, 9) проекція та регресія.

Аспекти надійності: Цей метод дає ретестову надійність - 0,81 по завершенні одного року (дані за О. Фенічелом).

Аспекти валідності: У багатьох країнах DMT використовують для відбору кандидатів на роботу з високим рівнем стресових чинників (наприклад, для роботи пілотом). Проте, Клайн вважає, що DMT заснований тільки на очевидній валідності. Стерман та Олфф показали, що суб'єкти, які одержали високі бали захищеності за тестом, мають зростаючу кортикальну активацію порівняно з тими, хто одержав низькі бали. Малт і інші дослідники дійшли думки, що люди без психопатологічних відхилень показують більш високий рівень захисту, ніж пацієнти лікарів-психіатрів. Виявлена в результаті цих досліджень висока захищеність свідчить про високий рівень патологічного захисту.

Були поставлені запитання щодо конструктної валідності DMT (вивчалися співвідношення між тестом та різноманітними рисами характеру). Якщо DMT вимірюють захисти, то цей вимір може обмежуватися невротичними захистами.

Конвергентна валідність захисних балів за DMT показала майже повну відсутність кореляцій із відповідними шкалами в інструментах самозаповнення (DMI, LSI). За нашими відомостями, немає даних, у яких DMT порівнювався б із заснованими на спостереженні тестами.

Немає даних щодо використання методики у країнах СНД.

Методи, засновані на спостереженні

Це методи клінічної оцінки, оскільки звичайно вони базуються на даних клінічного інтерв'ю або без супроводу шкали для кожного захисту.

Методи Вейлланта

Джордж Вейллант створив глосарій 18 захисних механізмів, здебільшого тих, що беруть свій початок з его-психології. Ці механізми були отримані в результаті інтерв'ю з людьми, які обговорювали, як вони поводять себе у важливих життєвих ситуаціях. Вейллант створив метод, що базувався на методі Норми Хаан "Q-Sort of Ego processes". Деякі з положень Норми Хаан залишилися, інші були змінені відповідно до глосарію Вейлланта (5, с. 107-118).

Методика полягає в сортуванні 72 тверджень, що відповідають певним захисним механізмам, за чотири- або дев'ятибальною шкалою: від "найбільш характерно" - до "найменш характерно". На одному боці карток надруковані твердження, а на іншому - механізм, що відповідає цьому твердженню, а також буква, яка позначає, до якої з трьох груп цей механізм належить - зрілий (адаптивний) захисний стиль; нейтральний (невротичний) дефензивний стиль; незрілий (низькоадаптивний) захисний стиль. Q-Sort-метод може бути використаний у. проведенні клінічного інтерв'ю.

Аспекти надійності: Надійність шкал зрілого захисного стилю - /0.72/ і /0.77/.

Аспекти валідності: Зрілий рівень захисту, за методикою Вейлланта, дає велику кількість кореляцій із різноманітними аспектами психопатології та адаптації до оточення. Досить високим є коефіцієнт кореляції між витісненням і доброю адаптацією у дорослих (0.48), а також з експертними оцінками клініцистів щодо механізмів захисту (0.49). Порівняння ж середніх балів зрілості за Q-Sort та балів зрілості захисту, поставлених експертами, дало коефіцієнт кореляції Пірсона [10, 86]. Високими є коефіцієнти кореляції зрілості захисного стилю з балами за Global Assessment of Functioning i Health Sickness Rating Scale (0.56 і 0.65 відповідно).

Немає даних щодо використання методики у країнах СНД.

Методика Джейкобсона

Джейкобсон вивчав захисні механізми у трьох групах підлітків: діабетиків, непсихотичних психіатричних пацієнтів та здорових школярів старших класів. Вони оцінювали 12 механізмів захисту, що сягали коренями его-психології. Кожний механізм мав визначення й шкалу оцінки від 1 (мінімум) до 5 (максимум). За п'ятибальною шкалою оцінювалася також успішність захисту.

Аспекти надійності: Надійність - 0.57, та 7 із 12 механізмів мали коефіцієнт надійності більше 0.60. Коефіцієнт надійності загальної успішності захисту - 0.60.

Аспекти валідності: Була спроба знайти коефіцієнти кореляції з балами за Sentence Completion Test of Ego Development. Значення коефіцієнтів кореляції коливалися від - 0.44 (уникання) до 0.39 (альтруїзм), підтверджуючи теоретичне положення про існування різних рівнів зрілості захисту. Факторний аналіз дав три фактори (незрілих, зрілих механізмів захисту і захист середнього рангу). Внутрішня узгодженість цих факторів (альфа Кронбаха) - 0.76 для незрілих, 0.43 для зрілих і 0.29 для захисту середнього рангу. Захисти середнього рангу і незрілі захисти мали негативні кореляції з суворим виконанням лікувальних приписів у діабетиків після 9 і 18 місяців (-0.48 і -0.33; -0.33 і -0.33 відповідно), тимчасом як позитивні кореляції зрілих захистів були очевидними (0.25 і 0.18).

Немає даних щодо використання методики у країнах СНД.

Оцінка шкали захисних механізмівм (Defense Mechanisms Rating Scale - DMRS)

Шкали розроблені Перрі і грунтувалися на его-психології та теорії об'єктних відносин. Тест складається з 28 різноманітних захисних механізмів, що скомбіновані у сім шкал (захисних стилів). Повний посібник з DMRS включає визначення, функції, опис і класифікацію кожного із 28 захисних механізмів, а також інструкцію з підрахунку та інтерпретації. Захисти можуть бути оцінені якісно чи кількісно.

Ця методика займає досить багато часу, але добре працює у ситуації дослідження.

Методика може застосовуватися при психодинамічних інтерв'ю, занять з психотерапії. Бажано вести аудіо- або відеозапис.

Немає даних щодо використання методики у країнах СНД.

Методики самозвіту

Багато методик самозвіту містять пункти, які також можуть допомогти визначити аспекти захисного функціонування. Подаємо опис найбільш широко використовуваних методик оцінки захисних проявів.

The Defense Mechanism Inventory (DMI)

Цей найстаріший та найуживаніший опитувальник розроблений Дж. Глессером і Д. Айхілевичем у 1969 р. В основі формулювань опитувальника лежить припущення, що для функціонування захисту обов'язковою є наявність конфлікту. Досліджуваний повинен відповідати, описуючи свої реакції в 10 гіпотетичних ситуаціях. Ці 10 ситуацій спрямовані на відображення конфлікту у сферах влади, незалежності, компетенції, сексуальності і роботи. На кожну ситуацію пропонується п'ять варіантів відповідей, з яких досліджуваний повинен вибрати: 1) відповідь, що йому подобається найбільше, і 2) відповідь, що йому подобається найменше. Кожна з п'яти альтернатив відповідей належить до однієї з п'яти захисних груп:

1. Звернення проти об'єкта (Turning Against the Object) - містить захисти, що відповідають на конфлікт атакою зовнішнього об'єкта. Це такі механізми, як заміщення, регресія, ідентифікація з агресором.

2. Принципіалізація (principalization) – включає захисти, що гасять конфлікт, усуваючи емоції й афекти з контексту конфлікту. Це - інтелектуалізація, раціоналізація та ізоляція афекту.

3. Звернення проти себе (Turning Against the Self) - захисні механізми оволодівають конфліктом, спрямовуючи агресивні думки або вчинки на себе. Це такі захисти, як мазохізм та інтроекція.

4. Зворотний рух (Reversal) - включає захисти, що справляються з конфліктом, даючи нейтральну або позитивну реакцію на об'єкти, Ідо викликають стан фрустрації (наприклад, заперечення).

5. Проекція (Projection) - приписування негативних якостей об'єкта для виправдання дій або агресії.

Аспекти надійності: Ретестова надійність у групах коливається від (0.50) до (0.93), із загальним значенням 0.78 (коефіцієнти кореляції Пірсона). Внутрішня узгодженість (альфа Кронбаха) груп -від (0.47) до (0.92). Найнадійніша шкала - "Звернення проти об'єкта", найменш надійна - "Проекція".

Аспекти валідності: Крамер дійшов висновку, що найкраща валідність - у шкал "Звернення проти себе" і "Зворотний рух". Шольц відкрив, що бали за шкалою "Звернення проти об'єкта" вище у суїци-дальних, ніж у несуїцидальних пацієнтів. М. Олфф показала, що загальні DMl-бали не мають кореляцій із відповідними шкалами DMT (коефіцієнт кореляції Пірсона дорівнює (0.17), але існують кореляції із загальним балом за Life Style Index(r=0.52). На жаль, не існує даних щодо зв'язку більшості шкал DMI із клінічними вимірами, що обмежує генералізацію результатів.

Немає даних щодо використання методики у країнах СНД.

Індекс життєвого стилю (LifeStyleIndex- LSI)

Тест був розроблений P. Плутчиком у співавторстві з Г.Келлерманом та Р. Контом у 1979 році (4, 230). Розробка тесту концептуально грунтується на загальній психоеволюційній теорії емоцій Плутчика. Механізми психологічного захисту розуміються як похідні емоцій, оскільки кожний із механізмів захисту онтогенетичне розвивався для стримування однієї з базових емоцій (наприклад, придушення розвивалося для подолання тривоги). Тест містить 92 стимульних тверджень, на які треба дати відповідь "так" або "ні". Діагностується вісім захисних механізмів (компенсація, заперечення, заміщення, інтелектуалізація, проекція, реакція формації, регресія і придушення). Існує російська версія тесту у бланковому та комп'ютерному варіантах, яка була стандартизована Всеросійським науково-практичним центром профорієнтації і психологічної підтримки населення (2, 132-139).

Аспекти надійності: Р.Плутчик запропонував багато даних, що підтверджують задовільну надійність і валідність тесту. Проте М. Олфф стверджує, що, можливо, існують культурні відмінності, що відіграють значну роль. За її даними, внутрішня узгодженість (альфа Кронбаха) восьми шкал була незадовільною, коливаючись від (0.43) для заперечення, регресії й інтелектуалізації - до (0.76) для проекції. За даними російських психологів, внутрішня узгодженість та ретестова надійність після того, як минув рік, виявилися задовільними майже для усіх шкал (за винятком шкал проекції і компенсації - (0.44) і (0.47) відповідно).

Аспекти валідності: Дуже багато запитань виникло щодо змістовної та конструктної валідності. Наприклад, яким чином формулювання "Я дуже сумлінна людина" відбиває механізм інтелектуалізації. Подібні приклади можуть частково пояснюватися невисокою внутрішньою узгодженістю шкал. Загальний бал за LSI значно корелює із загальним балом за DMI, але кореляції з підшкалами не дані.

Шкали захисту і подолання (Coping and Defending Scales - CDS)

В основі цих шкал - положення про те, що захист та переборення себе досить легко розрізняються. Переборення себе визначається як гнучка, цілеспрямована, реально-орієнтована та диференційована поведінка, тим-часом як захисна поведінка визначається як ригідна, така, що спотворює реальність, вимушена та недиференційована.

CDS включає дев'ять шкал механізмів переборення себе та сім шкал механізмів захисту. Існує декілька версій цього тесту із різною кількістю завдань. Проте процедура підрахунку залишається однією й тією самою. За кожною шкалою підраховуються бали, а також сумарний бал за шкалами захисту. На основі факторного аналізу були виділені чотири фактори: контрольоване переборення себе, експресивне переборення, структурний захист і примітивний захист.

Аспекти надійності: Даних про внутрішню узгодженість немає. Ретестова надійність, яка була визначена через місяць, коливалася від (0.46) для ізоляції - до (0.82) для заміщення.

Аспекти валідності: Багато пунктів за CDS не мають очевидної валідності. Є кореляційні залежності між SCT і CDS, а також зв'язок із типом локусу контролю.

Немає даних щодо використання методики у країнах СНД.

Опитувальник захисного стилю (The Defense Style Questionnaire - DSQ)

Опитувальник був розроблений М.Бондом у співробітництві з іншими вченими. В основу покладено глосарій DSM-3-R. З теоретичного погляду, має багато спільного з DMRS, що містить захисні механізми, концептуа-лізовані в його психології, теорії об'єктних відносин та Я-психології. Повна версія опитувальника містить 88 тверджень, які мають бути оцінені за дев'ятибальною шкалою - від 1 ("цілком згоден") до 9 ("цілком не згоден"). Ці твердження відповідають 21 захисному механізмові, які об'єднані у чотири захисних стилі:

1) низькоадаптивний захист (уникання, регресія, заборона, пасивна агресія, проекція, іпохондрія і рухова активність);

2) захист, що спотворює сприйняття (розщеплення, примітивна ідеалізація, всемогутність і знецінювання);

3) захист самопожертви (реакція формації, ізоляція, скасування зробленого і псевдоальтруїзм);

4) адаптивний захист (гумор, витіснення, передбачення, аффіляція, орієнтація на задачу і сублімація).

У тесті є шкала брехні.

Висновки

Психологічний захист - це зазвичай неусвідомлюваний процес усунення або послаблення психікою людини негативних, травмуючих або неприйнятних емоційних переживань. Важливо те, що психологічний захист поєднує в собі протилежні наслідки для психіки людини: позитивні, так як усуває або послаблює напруження від негативних емоційних переживань, але і негативні,, бо не вирішує самої проблеми, а часто ще й ускладнює її.

Механізм психологічного захисту формується позадосвідним шляхом і спрацьовує поза сферою свідомості. В основі його формування лежить потреба індивіда в самоствердженні за будь-яку ціну. Психолохічиий захист порушує раціональність та послідовність поведінки суб'єкта, посилюючи протиріччя в стосунках між ним та соціальною групою в яку він входить.

Список використаних джерел

1. Бассин Ф.В., Бурлакова М.К., Волков В.Н. Проблема психологической защиты // Психол. журнал. 1988. Т.9. N 37 С.78-86.

2. Лапланш Ж., Понталис Ж.-Б.- Словарь по психоанализу/ Пер. с франц. Н.С.Автономовой.- М.: Высш.шк., 1996.- 623с.

3. Лобзин В.С., Решетников М.М. Аутогенная тренировка: (Справочное пособие для врачей). - Л.: Медицина, 1986.- 280с.

4. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. Навчальний посібник для вищої школи.- К.: Наукова думка.- 1998. -226с.

5. Овчинникова О.В., Насиновская Е.Е., Иткин Н.Г. Гипноз в экспериментальном исследовании личности. -М.: Изд-во МГУ, 1989. - 232с.

6. Слободяник А.П. Психотерапия, внушение, гипноз. - 4-е изд., испр. и доп.- К.: Здоров'я, 1983. - 376с.

7. Смирнов И., Безносюк Е., Журавлёв А. Психотехнологии: Компьютерный психосемантический анализ и психокорекция на неосознаваемом уровне.- М.: Издательская группа "Прогресс" - "Культура", 1995. - 416 с.

8. Собчик Л.Н. Метод портретных выборов /Адаптированый тест восьми влечений Сонди. -М.: Ин-т прикладной психологии РФ, 1993. - 133с.

9. Тищенко С.П. Психологічні механізми захисту "Я" та їх врахування педагогом при спілкуванні з дітьми //Сучасна психологія в ціннісному вимірі: Матеріали Третіх Костюківських читань (20-22 грудня 1994р.).- В 2-х томах.- К., 1994.Т.ІІ.С.109-111

10. Фрейд А. Психология Я и защитные механизмы: Пер. с англ.- М.: Педагогика, 1993.- 144с.

11. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навч. посібник.- К.: Либідь, 1996.- 264с.