"Ландшафтна оболонка Землі" Онищенко В.О., ПГФ, 11 група
Зміст
Ландшафтна оболонка Землі
Ландшафтна оболонка Землі складна і водночас цілісна, шо зумовлюється безперервним кругообігом речовин та енергії в ній. Складається ландшафтна оболонка з двох частин — природної і суспільної (соціальної). Природна частина охоплює основні сфери Землі: літосферу, атмосферу, гідросферу. Окремо, як особливу сферу, виділяють біосферу. З усіх сфер Землі тільки гідросфера і біосфера повністю знаходяться в ландшафтній оболонці. Біосфера — це сфера існування біоти (живої речовини). Вона охоплює зону стику нижньої частини атмосфери і верхньої частини літосфери. Саме в біосфері знаходиться людство. Другу, принципово відмінну від природної частини ландшафтної оболонки становить її суспільна частина — соціосфера. Вона включає людство, точніше, суспільство і освоєну людиною частину ландшафтної оболонки, яку називають географічним середовищем.
Ландшафтна оболонка складається з:
- Атмосфери
- Біосфери
- Гідросфери
- Літосфери
Географічне середовище
Географічне середовище — це земне оточення людського суспільства, складова природної частини ландшафтної оболонки, яка до певної міри освоєна людиною, використовується або може бути використана нею. За своєю структурою воно є складним поєднанням природних і антропогенних компонентів, які становлять матеріальну основу існування людства. З розвитком суспільства географічне середовище охоплює щораз більшу частину ландшафтної оболонки і в майбутньому зіллється з нею. Географічне середовище є природною соціально-історичною категорією. Природною. бо належить до природної частини ландшафтної оболонки, поєднує у собі певні територіальні частини сфер Землі, а соціально-історичною тому. що містить об'єкти антропогенного походження. Географічне середовище — це не частина окремої сфери ландшафтної оболонки, а частина ландшафтної оболонки в цілому, сукупність її сфер. Воно може розглядатись як середовище територіальних спільностей людей (населених пунктів, районів, країн).
Види географічного середовища
Окремі країни і райони різняться між собою географічним середовищем (рельєфом, кліматом, природними ресурсами тощо). Географічне середовище істотно впливає на розвиток суспільства, прискорює або уповільнює його. Це стосується і окремих країн. У науці і суспільній практиці широко вживаються терміни «навколишнє середовище» і «навколишнє природне середовище» («природне середовище»). Навколишнє середовище — середовище проживання і життєдіяльності людини, оточуючий її природний і створений нею матеріальний світ. Воно включає природне середовище, до певної міри перетворене антропогенною діяльністю, але таке. шо розвивається за власними (природними) законами, а також штучне (техногенне) середовище (будівлі, споруди тощо). Техногенне середовище — це сукупність елементів середовища, створених з природних речовин людською працею, які позбавлені повністю або частково саморозвитку і не мають аналогів у незайманій природі. У широкому розумінні поняття «навколишнє середовище» включає природні матеріальні та духовні умови існування і розвитку суспільства. Часто під цим терміном розуміють тільки навколишнє природне середовище. У такому значенні він використовується в міжнародних угодах. Насправді ж навколишнє природне середовище включає всю сукупність оточуючих людину об'єктів живої і неживої природи: і тих. що не зазнали впливу людської діяльності, і тих, на яких позначилась діяльність людини, але які частково або повністю зберегли здатність до саморозвитку (наприклад, лісові вирубки, перелогові землі, частково винищені популяції диких тварин тощо). Деякі елементи техногенного середовища, докорінно перетвореної людиною природи згодом зможуть стати частиною природного середовища, за умови, якщо їх подальший розвиток здійснюватиметься без втручання людини (наприклад, занедбані канали і парки, гірничопромислові розробки тощо). Крім зазначених сфер, ландшафтної оболонки, в літературі виділяють ще антропосферу, техносферу та інші сфери. Під антропосферою розуміють частину соціосфери, яка охоплює людство як сукупність організмів.
Антропосфера
Антропосфе́ра (від грецького антропос - людина і грецького sphaira — куля) — складова частина соціосфери, яка охоплює людство як сукупність індивидів.З поняттям «антропосфера» тісно пов'язаний науковий напрям соціально-економічної географії, який пояснює явища суспільного життя особливостями природних умов і географічного положення країни або району, тобто визначальним чинником розвитку людського суспільства вважає географічне середовище. Така концепція відома під назвою вульгарного географізму. Автори цієї концепції вважають недоцільним антропосферу відносити до основних структурних складових ландшафтної оболонки. Техносфера — сукупність штучних об'єктів у межах ландшафтної оболонки Землі, створених людиною з речовин неживої природи. За сучасного рівня розвитку продуктивних сил техносфера — це та ланка в ландшафтній оболонці, яка руйнує її природну основу. В літературі часто поряд з іншими сферами ландшафтної оболонки виділяють ноосферу.
Ноосфера
Ноосфера (від грец. слів ноо — розум і сфера — шар), як зазначається в Географічному енциклопедичному словнику, — новий стан біосфери, в якому розумна діяльність людини стає основним визначальним чинником її розвитку. Вчення про ноосферу опрацьовано видатним вітчизняним ученим В. І. Вернадським. Термін був запропонований французьким математиком і філософом Є.Ле-Руа. В. І. Вернадсь-кий розглядав ноосферу як цілісно нову форму організованості, що виникає у процесі взаємодії біосфери і суспільства, як новий еволюційний стан біосфери, що цілеспрямовано перетворюється в інтересах мислячого людства. Ноосфера — виший тип цілісності, яка управляється. Для неї характерний тісний взаємозв'язок законів природи з законами мислення і соціально-економічними законами суспільства. Пізнаючи закони природи і вдосконалюючи техніку, людина все більше впливає на хід природних процесів у тій сфері Землі, яка охопна її діяльність. В. 1. Вернадськиіі стверджував, що ноосфера є одним і багатьох станів у геологічне довгій еволюції біосфери. Він жив у до-атомний вік і йому не були відомі ядерна зброя, використання атомної енергії. Стан природного середовища, зміни його під впливом людської діяльності на той час не загрожували деградацією природи і самому життю люства. як тепер. Антропогенний вплив на природу став великомасштабним, він вийшов за межу'біосфери і всієї ландшафтної оболонки. Автору теорії ноосфери бачився тільки позитивний вплив дії суспільства на природу. Він стверджував, що людина набуває значення найбільшої геологічної сили, не враховуючи, що наслідки її впливу можуть бути і негативними. Зміни в ландшафтній оболонці, які відбулися за півстоліття після смерті В. І. Вернадського, досягли глобальних масштабів і, на жаль, мають переважно негативний характер. Як приклад негативних наслідків деяких визначних досягнень людського розуму можуть бути Чорнобильська катастрофа і великий арсенал ядерної зброї в світі, що являють собою загрозу існуванню людства. Про ноосферу людство тепер може тільки мріяти як про ідеальний стан біосфери і ландшафтної оболонки в цілому.
Соціоекозона та соціосфера
Глобальною проблемою науки і практичної діяльності суспільства стала взаємодія суспільства і природи та її наслідки. Під впливом такої взаємодії в ландшафтній оболонці і суміжній з нею природі (кора Землі, приземні простори космосу) формується специфічна зона взаємодії суспільства і природи. Назвати її сферою було б неправильно, тому що вона охоплює не одну сферу ландшафтної оболонки, а кілька. Крім того, як уже зазначалось, вона виходить за межі ландшафтної оболонки. Назвемо її соціоекозоною. В структурному відношенні в ній можна виділити три складові: соціосферу як ядро соціоекозони, географічне середовище, частину навколоземного космічного простору. Соціоекозона не охоплює всю ландшафтну оболонку. Частини цієї оболонки або її окремих сфер залишаються і ще певний час залишатимуться незайманими і не зазнаватимуть антропогенного впливу. Соціоекозона має тенденцію до розширення, перетворюючись в особливий структурний елемент не тільки ландшафтної оболонки, а й космосу. Оскільки від стану соціоекозони залежить стан природи в ландшафтній оболонці і умови життя людства, суспільство має певним чином організовувати і управляти процесами, що відбуваються в ній, щоб не допустити деградації природи і не створювати загрозу самому існуванню людства. У соціосфері як складової соціоекозони своєрідна територіальна структура. Тому соціоекозона не має суцільного просторового поширення, як його мають, наприклад, природні зони — тундра чи тайга. Вона складається з певних форм зосередження населення (поселень). Територіальне зосередження тепер досягло великих масштабів. Міські агломерації, великі міста є осередками такого впливу на географічне середовище, який часто набуває не тільки регіонального, а й межрегіонального. а то й планетарного характеру. Особливий вплив на природу мають окремі географічні об'єкти техногенного походження (атомні і теплові електростанції, великі металургійні заводи тощо). Територіальна концентрація інтенсивної взаємодії суспільства і природи дуже ускладнює структуру соціоекозони. Якщо в соціосфері діють закономірності суспільства, в природі - природні закономірності, то в соціоекозоні — закономірності взаємодії суспільства і природи. Якщо закономірності природи і суспільства вивчаються багатьма науками і використовуються в матеріальному виробництві та в інших видах соціальної практики, то закономірності взаємодії суспільства і природи досі, по суті. наукою не визнані. А між тим без пізнання таких закономірностей, без створення наукових основ взаємодії суспільства і природи у найширшому розумінні не можна управляти складними процесами, які виникають у цій зоні. Щоб досягти гармонійних відносин між суспільством і природою, необхідно управляти зоною їх взаємодії, організовувати її, формувати раціональну структуру. Спробуємо розглянути проблему взаємодії суспільства і природи та її закономірності. Оскільки соціосфера, як частина ландшафтної оболонки, розвивається за своїми власними законами, але має тісні зв'язки з іншими сферами, вся ландшафтна оболонка являє собою єдність, але не звичайну, а таку, що має характер двоєдності. Ця риса географічної оболонки саме і зумовляє особливості вивчення соціоекозони, яка тісно зв'язана з іншими сферами географічної оболонки, взаємодіє з ними в тій частині, яка внаслідок еволюції зазнала і зазнає антропогенного впливу (тобто в географічному середовищі), і теж є двоєдиним об'єктом. Двоєдність завжди містить у собі протиріччя, які. до певної міри, є джерелом розвитку соціоекозони і потребує певного моніторингу і засобів управління.
Висновок
Глобальним об'єктом усіх географічних досліджень є ландшафтна оболонка, а економічної і соціальної географії — соціоекозона. Оскільки соціоекозона включає географічне середовище, то об'єктом вивчення природно-географічних наук є і частина соціоекозони. Тому вивчення закономірностей взаємодії суспільства та природи і тих об'єктів, що формуються під їх впливом — обставина, що об'єднує всі географічні науки в єдину систему. Але двоєдність ландшафтної оболонки як об'єкта географічних досліджень створює унікальність системи географічних наук. яка полягає в тому, що ця система має в своєму складі природно-географічний і суспільно-географічний напрями. Ці два напрями відрізняються як конкретними об'єктами, так і предметом вивчення.
