Глосарій до курсу "Робота психолога з педагогічним колективом"
Адаптація (від лат. adaptatio – пристосування) – процес і результат ефективної взаємодії особистості із середовищем, в результаті якого встановлюється відповідність між загальним рівнем найбільш актуальних на даний момент потреб особистості і наявним (перспективним) рівнем задоволення даних потреб, що визначає безупинний розвиток особистості.
Аффект – короткочасне, бурхливе переживання людини (гнів, лють, жах, відчай, раптова радість), що виникає, як правило, у відповідь на сильний подразник. У стані А. знижується здатність людини осмислювати значення своїх дій і керувати ними.
Бар'єри комунікації - це психологічні перешкоди на шляху адекватної передачі інформації між партнерами по спілкуванню.
Біхевіоризм - напрямок у західній психології, що орієнтував дослідників на вивчення різних форм людської поведінки, які розуміються як сукупність реакцій організму людини на стимули зовнішнього середовища.
Взаємодія - процес безпосереднього або опосередкованого впливу об'єктів (суб'єктів) один на одного, що породжує їхню взаємну обумовленість і зв'язок. Взаєморозуміння - соціально-психологічний феномен, сутність якого проявляється в: а) узгодженні індивідуального осмислення предмета спілкування; б) взаємоприйнятій двосторонній оцінці й прийнять цілей, мотивів і установок партнерів по взаємодії, в ході яких спостерігається близькість або схожість когнітивного, емоційного й поведінкового реагування на прийнятні для них способів досягнення результатів спільної діяльності. Внутрішиьо-особистіспий конфлікт - гостре негативне переживання, викликане зіткненням протилежних ціннісних орієнтацій особистості, її потреб, інтересів, прагнень і відбиток суперечливих зв'язків із соціальним середовищем. Основними причинами внутрішньо-особистісного конфлікту є труднощі при ухваленні рішення, неадекватне відношення до себе, непомірні претензії, протилежно спрямовані мотиви самоствердження.
Гештальтпсихологія - напрямок у західній психології (виник в Германії в першій третині 20 ст.), який передбачав програму вивчення психіки за допомогою цілісних структур — гештальтів, первинних до своїх компонентів: сприйняття як психічний пізнавальний процес у гештальт-психологів не зводиться до суми відчуттів, а властивості фігури не описуються через властивості її частин. На їхню думку, внутрішня системна організація сприйняття визначає й властивості відчуттів, йому належних.
Депресія – це зменшення психічної активності, що викликана перевтомою чи негативними психогенними впливами. Ознаками депресивного стану є відчай, пасивність поведінки, підвищений рівень тривожності, різке зниження самооцінки, блокування життєвих перспектив. Ейфорія – психологічний стан піднесеного настрою, що не виправданий реальністю, об’єктивними причинами. Е. називають також стан некритичного вдоволення (безпричинна радість, безтурботність, надмірна веселість). Екстраверсія (від лат. extra – назовні, versio – направляю) – спрямованість, в силу організації нервових процесів, відчуттів, переживань та інтересів індивіда, до зовнішнього світу. Осіб, для яких характерна екстраверсія, називають екстравертами.
Емоції – це особливий клас психічних процесів, пов’язаних з потребами і мотивами, які відображають у формі безпосередньо чуттєвих переживань значимість діючих на людину явищ і ситуацій.
Емпатія – осягнення емоційних станів іншої людини; психічний процес, який дає змогу зрозуміти переживання іншої людини (механізм пізнання); дія індивіда, що допомагає йому по-особливому вибудувати спілкування (особливий вид уваги до іншої людини); здібність властивість, здатність проникати в психічний стан іншої людини (характеристика людини, тобто емпатійність).
Здоров'я психічне - стан щиросердечного благополуччя, характерний відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечення адекватної умовам дійсності регуляції поведінки й діяльності.
Когнітивний дисонанс — стан психічного дискомфорту, викликаний одночасною наявністю в психіці суб'єкта суперечливих, логічно несумісних подань, поглядів, взаємовиключних потреб, мотивів діяльності, які приводять часом до внутрішнього конфлікту. Так ідея чесного служіння батьківщині може співіснувати з бажанням і наміром здійснити незаконне діяння.
Колектив - група об'єднаних загальними цілями й завданнями людей, що досягла в процесі соціально коштовної спільної діяльності високого рівня розвитку.
Комунікабельність — соціально-психологічна риса особистості, здатність її до товариського спілкування з іншими людьми. Хоча комунікабельність не вроджена риса й формується в процесі групового життя й діяльності людини, однак біологічні й фізіологічні задатки й нахили людини можуть істотно впливати на неї (підсилювати або послабляти).
Компетентність – це інтелектуально та особистісно зумовлена соціально-професійна життєдіяльність людини, що ґрунтується на знаннях
Компетенція – коло обов’язків, завдань та прав індивіда, які він може вирішувати.
Конфлікт (з лат. conflictus – зіткнення) – особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами.
Конформізм - поведінка, контрольована за допомогою групового тиску.
Конформізм - різновид соціального впливу, результатом якого є показне підпорядкування волі більшості. Термін часто використовується в негативному змісті як «бездумне підпорядкування розповсюдженим поглядам, що граничить із відсталістю». Однак з погляду визнання й підпорядкування нормам суспільної поведінки конформізм може розглядатися як соціально бажане явище.
Конфронтація - схована ворожість друг до друга або однієї сторони стосовно іншої, протиборство, протиставлення, зіткнення.
Конфронтація може бути наслідком невдалого діалогу, угоди або конфлікту, психологічної несумісності людей. Конфронтація характеризується явними розбіжностями цілей і інтересів; іноді мета збігається, але особистісний зміст істотно розходиться. Конфронтація властива й окремим особам, і групам. Вона гальмує їхній розвиток, знижує результати діяльності.
Кооперація - процес, у ході якого представники однієї або декількох груп діють спільно й скоординовано заради досягнення єдиної мети. Основою кооперації є взаємна вигода.
Криза - це неможливість одночасного задоволення інтересів двох або більше груп, що прагнуть до різних цілей.
Креативність – творчість, здатність до створення нового, оригінального.
Лабільність – здатність до швидких змін. Л. характеризується здатністю м’язових і особливо нервових тканин відповідати на подразнення максимальною частотою імпульсів. Л. психічних станів означає їхню швидку зміну.
Лідер — це член групи, колективу, спільності, авторитетна особистість, що завоювала авторитет і право впливати на інших людей і виконуюча центральну роль в організації певних відносин і спільної діяльності.
Лідерство - прояв індивідом його здатностей, якостей у поводженні, що відповідає ролі групового лідера.
Локус контроль - а) поняття, прийняте для виявлення схильності людини бачити джерело керування своїм життям або переважно в зовнішньому середовищі, або в самому собі; б) стійка характеристика особистості, сформована в процесі її соціалізації й схильність людини приписувати відповідальність за результати своєї діяльності або зовнішнім силам, або власним здатностям і зусиллям.
Маніпулювання (від лат. manipulatio – застосовувати маніпуляції, прийоми, дії) – вид психологічного впливу, спрямованого на неявне спонукання інших (іншого) до виконання визначених маніпулятором дій.
Мотив – спонукальна причина дій і вчинків людини.
Мотивація – сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось, спонука до діяльності; мотивування.
Навіювання (сугестія) – психічний вплив однієї людини на іншу (прохання, наказ, переконання), що має на меті актуалізацію або зміну певних установок, ціннісних орієнтацій або вчинків людини, яка виступає об’єктом навіювання.
Переконання – усвідомлювані мотиви, які спонукають людину діяти відповідно до своїх поглядів і принципів; у педагогіці – метод виховання, який передбачає цілеспрямований вплив на свідомість вихованця з метою формування в нього позитивних морально-психологічних рис, спонукання до суспільно-корисної діяльності або подолання негативної поведінки.
Психічні стани – психологічна характеристика особистості, що відбиває її порівняно тривалі душевні переживання.
Психологічна допомога – це вид допомоги, яку надає кваліфікований психолог людині чи групі людей в оптимізації психофізичних станів, пізнавальних процесів, поведінки, спілкування, реалізації та групової діяльності.
Психопрофілактика – методика природного народження дитини після психічного та фізичного тренування, спрямованого на ліквідацію болісних відчуттів, пов’язаних з вагітністю й пологами.
Служба психологічна - система практичного використання психології для рішення комплексних завдань психологічної діагностики, експертизи, консультації в різних сферах виробництва, культури, медицини, правоохоронної діяльності суспільства й ін.
Спільна діяльність ~ процес групового досягнення цілей. Група виступає як сукупний суб'єкт спільної діяльності з певними мотивами, способами й мІжособистісними відносинами. Загальні знання, погляди й подання утворюють групову свідомість, що відбиває істотні риси спільної діяльності. На досягнення позитивних результатів впливають: значимість її цілей, розподіл ролей відповідно до груповим нормам поведінки й домагання особистостей, організація самоврядування, етична регуляція міжособистісних відносин, психологічна сумісність членів групи. Внутрішня спаяність, погодженість індивідуальних дій, взаємна підтримка, оптимальне керування є умовою успішного здійснення спільної діяльності.
Стрес – емоційний стан особистості, психічна перенапруга в гострій, загрозливій ситуації, що може сприяти шоковому стану; захисна реакція організму на будь-який збуджувальний фактор.
Фрустрація – негативний стан організму, почуття, які виникають при блокуванні цілей, що їх особистість намагається досягнути, почуття розчарування, крах надії.
Хвилювання – емоційний психічний стан людини, зумовлений підвищеним збудженням нервової системи, перевантаженням її позитивними або негативними переживаннями.
Цінність – поняття, що фіксує позитивне або негативне значення будь-якого об’єкта чи явища для суб’єкта.
