Лабораторна робота № 1. Основні поняття Інтернет. Пошукові системи. 2016.

Загальні відомості про Інтернет

Інтернет (англ. Internet, дослівно — «міжмережа») — всесвітня система об'єднаних комп'ютерних мереж, побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів даних. Інтернет утворює глобальний інформаційний простір, слугує фізичною основою доступу до вебсайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних. Часто згадується як «Всесвітня мережа» чи «Глобальна мережа». У побуті іноді говорять Іне́т, Інтерне́трі або Не́трі.

Сьогодні при вживанні слова «Інтернет» найчастіше мається на увазі саме веб і доступна через нього інформація, а не сама фізична мережа, що призводить до різноманітних юридичних колізій та правових наслідків.

В англійській мові якщо слово «internet» написано з малої літери, воно означає просто об'єднання мереж (англ. interconnected networks) за допомогою маршрутизації пакетів даних. У такому разі не мається на увазі глобальний інформаційний простір. У вітчизняній технічній літературі також іноді роблять такий розподіл понять. Поняття про служби інтернету

В інтернеті діє велика кількість різноманітних служб. Саме певні служби надають користувачеві конкретні послуги. Служби інтернету використовують одні й ті самі апаратні ресурси, але розрізняються програмними ресурсами (функціонують на основі різних протоколів) та забезпечують доступ до різних інформаційних ресурсів.

В інформаційних технологіях поняття служба – це дві програми, які взаємодіють між собою певним чином. Одна з цих програм називається сервером, інша – клієнтом. Спосіб взаємодії між ними визначається протоколом служби.

Для використання будь-якої служби інтернету потрібні три основних компоненти, що лежать в основі Мережі: апаратне, програмне та інформаційне забезпечення. На даний момент найпопулярнішими службами Інтернету є:

• Веб
• Веб-форуми
• Блоги
• Вікі-проекти (в тому числі й Вікіпедія)
• Інтернет-магазини
• Інтернет-аукціони
• Електронна пошта та списки розсилки
• Групи новин (в основному, Usenet)
• Файлообмінні мережі
• Електронні платіжні системи
• Інтернет-радіо
• Інтернет-телебачення
• IP-телефонія
• Системи обміну повідомленнями
• FTP-сервери
• IRC

Абревіатура WWW розшифровується як World Wide Web (всесвітня павутина).

В наш час, найбільш бурхливо прогресуюча компонента мережі Інтернет. Дозволяє одержувати доступ до інформації незалежно від місця її розташування. Користувачі автоматично переходять від однієї бази даних (сайту) до іншої за допомогою гіперпосилань. WWW — найбільше сховище інформації в електронному вигляді, мільйони пов'язаних між собою документів, що розташовані на комп'ютерах розміщених на всій земній кулі.

Кількість серверів WWW постійно зростає, а швидкість росту WWW навіть більша ніж у самої мережі Internet. WWW – найрозвиненіша технологія Internet, вона вже стала масовою. Перспективи розвитку – необмежені.

WWW – інформаційна система, якій не можна дати конкретного визначення. Наведемо лише деякі з епітетів, якими вона може бути позначена: гіпертекстова, гіпермедійна, розподілена, інтегруюча, глобальна. Нижче буде показано, що слід розуміти від кожною з цих властивостей у контексті WWW.

Інформаційні ресурси WWW представлені Web-документами (сторінками). У таких документах передбачене різноманітне подання інформації: форматований текст на графічному фоні, тривимірні малюнки, мультимедійні об’єкти, файли та ін. Група Web-документів, що належать одному автору або видавцю і які взаємопов’язані спільними гіперпосиланнями, утворюють певну структуру – Web-сайт.

Для точного опису типу ресурсу, що використовується, і місця його знаходження призначена система уніфікованих адрес ресурсів (URL – Uniform Resource Locator). Під словом "уніфікований" розуміється той факт, що в мережі не може існувати двох документів з однаковою адресою. За допомогою URL-адреси користувач знаходить необхідний йому документ. Структура URL-адреси (рис.1) створюється об’єднанням доменного імені комп’ютера, на якому зберігається ресурс, і шляху доступу до кореневого каталога жорсткого диска цього комп’ютера через вкладені каталоги до файла, який і є ресурсом.

Принцип дії служби WWW базується на трьох основних компонентах: формат подання Web-документів, HTTP-протокол передавання тексту та поняття гіпертекстового посилання. Форматом подання Web-документів є мова розмітки гіпертексту – HTML (Hyper Text Mark Up Language). В основі роботи служби WWW лежить користувацький протокол HTTP (Hyper Text Transfer Protocol – протокол передавання гіпертексту), який вважається найпростішим серед протоколів мережевих служб. Його завдання полягає у відправленні серверу заданого клієнтом запиту на постачання ресурсу, що зберігається за URL-адресою. Після передавання потрібного ресурсу з’єднання між клієнтом і сервером розривається, але фізичний зв’язок з інтернетом не припиняється. Якщо при перегляді одержаного документа користувач знаходить у ньому потрібне для себе гіперпосилання і активізує його, встановлюється нове HTTP-з’єднання з іншою URL-адресою, за яким завантажується новий документ, і зв’язок знову розривається.

Гіперпосилання – це окремі фрагменти тексту Web-документа, що спеціально позначаються, і до яких прив’язуються URL-адреси інших документів. Кожен елемент Web-документа може бути посиланням на аналогічний документ, який знаходиться на іншому комп’ютері мережі інтернет. Користувач, переміщуючись за гіперпосиланнями, працює з усім інформаційним простором WWW як єдиним цілим.

Поняття про Web-браузери

Програми-сервери, які забезпечують роботу служби WWW, називаються Web-серверами. Програми-клієнти, які забезпечують прийом та відтворення Web-документів, називаються Web-браузерами (від англ. to browse – переглядати), або навігаторами. Така програма є засобом перегляду Web-сторінок, надає користувачеві зручний інтерфейс, засоби управління і налагодження.

Наприклад, програми Internet Explorer, Mozilla Firefox, Opera, Google Chrome.

Основні функції програм-браузерів:

   завантаження Web-сторінок із віддалених серверів разом із вбудованими об’єктами;
   перегляд Web-сторінок, отриманих з інтернету, та відновлення вбудованих до них об’єктів;
   збереження отриманих Web-сторінок на жорсткому диску комп’ютера у вигляді, який дасть змогу в майбутньому їх переглядати автономно, без під’єднання до інтернету;
   одночасне виконання операцій з кількома Web-сторінками в різних вікнах (вкладках) браузера.

Пошукові системи

Пошукова система - база даних — онлайн-служба (програмно-апаратний комплекс з веб-інтерфейсом), що надає можливість пошуку інформації в Інтернеті. Під пошуковою системою розуміють веб-сайт, на якому розміщено інтерфейс (фронт-енд) системи. Програмною частиною пошукової системи є пошуко́ва машина — комплекс програм, що забезпечує функціональність пошукової системи і, зазвичай, є комерційною таємницею компанії-розробника пошукової системи.

Більшість пошукових систем шукають інформацію на сайтах Інтернету, але існують також системи, здатні шукати файли на ftp-серверах, товари в інтернет-магазинах, а також інформацію в групах новин Usenet.

Індексація в пошукових системах сайтів здійснюється пошуковим роботом.

Популярні пошукові системи:

   Міжнародні
       A9 (належить компанії Amazon і працює на механізмі Google)
       Search engine site ABC Engine
       ALLhave
       Ask.com 
       Google
       LightStorage 
       Yahoo! (+пошукові системи, що належать цій компанії: Overture, Inktomi, AltaVista)

    Російські
       Aport
       Mail.Ru
       Rambler
       Яндекс
       nigma.ru

   Українські
       Шукалка
       META (meta)
       LightStorage (LookForMp3)
       UKR.NET (Працює на Google, Яндексі, Bing).
       I.UA (Працює на Яндексі).
       ONLINE.UA (Працює на Google - користувальницький пошук).