Гуцало 8.3. Розвиток пізнавальних та емоційно-вольових процесів у старшокласників
Розвиток пізнавальної сфери у ранній юності
Головні досягнення у розвитку інтелектуальної сфери старшокласників:
1) інтелект формується як цілісна структура, відбувається прогресивний розвиток теоретичного (словесно-логічного) мислення (теоретичні міркування, оволодіння логічними операціями та самоаналізом), мислення стає більш системним і продуктивним;
2) внутрішнє і зовнішнє мовлення ускладнюється за змістом і структурою;
3) збільшується осмисленість сприймання, уваги; удосконалюється здатність до цілеспрямованої зосередженості уваги;
4) уява стає керованим процесом;
5) довільне запам’ятовування стає значно ефективнішим за мимовільне;
6) починає окреслюватися індивідуальний стиль інтелектуальної (розумової) діяльності як індивідуально-своєрідної системи психологічних засобів, які свідомо чи стихійно використовує людина з метою найкращого урівноваження своєї індивідуальності з предметними, зовнішніми умовами діяльності.
Продовжується інтелектуалізація всіх інших пізнавальних процесів. У старшому шкільному віці спостерігається поступовий перехід до такого способу задоволення пізнавальних потреб, як цілеспрямована пізнавальна діяльність. Ранній юнацький вік сенситивний для формування професійно орієнтованих знань, умінь та навичок. В старших класах школи розвиток пізнавальних процесів учнів досягає такого рівня, що вони виявляються практично готовими до виконання усіх видів розумової роботи дорослої людини. Навчання для юнака стає внутрішньо мотивованим потребою самовизначення.
Особливості відчуття та сприймання підлітка:
- розвиток відчуттів і сприймання відбувається в органічному взаємозв'язку;
- інтелектуалізація процесів сприймання, зв’язок з розумовими операціями зіставлення, порівняння, узагальнення, класифікації;
- збільшення цілеспрямованості сенсорних і перцептивних дій;
- формування здатності до більш складного аналізу й синтезу сприйманих об'єктів;
- сприймання стає планомірним, всебічним, послідовним, активним, контрольованим процесом;
- поглиблення повноти і точності сприймань, вдосконалення спостереження;
- ускладнення сприймання простору, часу, сприймання тексту, картин, музики.
Особливості перцептивного розвитку старшокласників:
- сприймання стає складним інтелектуальним процесом;
- здатність у пізнаваних об'єктах помічати істотні ознаки і тим самим точніше їх відображати;
- активізація осмисленого узагальнення дійсності;
- удосконалення самоспостереження (інтроспекції) за своїми діями, актами поведінки, переживаннями, думками й іншими виявами психічного життя, які спрямовуються пізнавальними і практичними цілями.
Особливості розвитку пам’яті старшокласників:
- домінування словесно-логічної (абстрактно-логічної), довготривалої пам'яті;
- зростання та зміцнення довільності, довільне запам'ятову-вання стає значно продуктивнішим за мимовільне;
- провідна роль логічного запам'ятовування;
- спеціалізація, вибірковість пам'яті;
- оперування способами запам'ятовування за рахунок свідомого використання раціональних прийомів запам'ятову-вання, збереження та відтворення.
Особливості розвитку мислення старшокласників:
- перехід до вищих рівнів абстрагувального та узагальню-вального мислення;
- домінування теоретичного, або словесно-логічного (абстрактного) типу мислення;
- усвідомлене й міцне оволодіння логічними операціями;
- спроможність займатися теоретичними міркуваннями і самоаналізом;
- потреба в науковому обґрунтуванні, логічному доказі, пошуку теоретичних пояснень явищ дійсності;
- мислення стає дедуктивно-гіпотетичним;
- теоретичне мислення стає засобом формування наукового світогляду;
- мислення стає більш систематичним, міркування стає економнішим і продуктивнішим;
- схильність до постановки проблем, диспутів і філософствувань;
- наявність інтуїції.
Особливості розвитку уяви старшокласника:
- образи уяви виникають під впливом завдань, які ставляться змістом навчальної діяльності та життя;
- складний навчальний матеріал вимагає від старшокласників досконалішої репродуктивної уяви, і водночас у них розвивається творча уява, що виявляється у різноманітних видах творчої діяльності;
- поява теоретичного мислення зумовлює розвиток творчої наукової уяви;
- значне місце у психічному житті в цьому віці посідають мрії, які стають особливо конкретними і дієвими;
- співвіднесення образів уяви, особливо своїх мрій, з реальністю та власними можливостями;
- порівняно з підлітковим віком більш критичним стає ставлення до витворів своєї уяви, посилюється самоконтроль за її роботою.
Особливості розвитку уваги старшокласника:
- розподіл і переключення уваги пов'язане з розвитком логічного мислення;
- на дуже високому рівні розвитку знаходяться обсяг уваги, здатність тривалий час зберігати її інтенсивність і переключатися з одного предмета на іншій;
- вибірковість, пов’язана зі спеціалізацією інтересів стосовно майбутньої професії, формуванням інтересу старшокласників до певних галузей науки, видів діяльності;
- розвиток здатності розподіляти увагу, що робить можливим одночасне виконання різних дій;
- зростання ролі післядовільної уваги (довільна увага, яка підтримується без вольових зусиль, майже як мимовільна); виявлення індивідуальних відмінностей, зокрема в інтенсивності, стійкості й інших властивостях уваги.
Емоційно-вольова (афективна) сфера
У розвитку емоційно-вольової (афективної) сфери юнаків наступає розквіт моральних, інтелектуальних та естетичних почуттів, загальне емоційне самопочуття стає рівнішим, зростає самоповага, емоційне життя стає багатшим за змістом і більш диференційованим за відтінками переживань, самопізнання людини утрачає свою емоційну напруженість, упевненість у собі сприяє піднесенню емоційного тону, формуються світоглядні почуття. У юнацькому віці емоційна прив’язаність у міжособистісних стосунках реалізується у дружбі та любові. При переході від підліткового до юнацького віку самопізнання молодої людини втрачає бурхливе емоційне напруження та відбувається вже на більш спокійному емоційному тлі.
Юнаки та дівчата, незалежно від типу нервової системи, значно стриманіші і більш урівноважені порівняно з підлітками. Емоційна сфера старшокласника більш стабільна порівняно із віком підлітка. Нові емоції викликаються не лише конкретними об'єктами, а й взаємовідносинами з іншими людьми, новими видами діяльності, їх змістом, перебігом і результатами. Високого розвитку досягають інтелектуальні почуття.
Зростає усвідомленість мотивів вольової поведінки, здатність до критичного їх аналізу й оцінки, що виявляється в розсудливості, обдуманості, критичності і самокритичності, самовладанні. Зменшується навіюваність, імпульсивність. Вольова поведінка набуває певної внутрішньої єдності та цілеспрямованості. На перше місце виступає відповідальність перед самим собою. Відбувається подальше формування самоконтролю, старшокласники оволодівають прийомами саморегуляції.
У старшокласника найбільш інтенсивно розвиваються такі вольові якості: цілеспрямованість, організованість, ініціативність. Особистість відчуває себе суб'єктом життєдіяльності, здатним самостійно діяти і приймати рішення на основі свідомо поставленої мети і попередніх рішень. Але продуктивність зусиль молоді в ранньому юнацькому віці залежить часто від настрою. Учні переживають з приводу наявності у себе негативних рис, вважають, що вони самі винні в усіх негараздах, намагаються виправити власні недоліки, починають розуміти властивості свого характеру.Формується загальна емоційна спрямованість та емоційна культура.
