Стаття до проекту "Інформаційне суспільство" Костанян Римми
КАТАРСИС В ЖИТТІ ТА ЛІТЕРАТУРІ
А чистих серцем? Коло їх
Постави ангели свої
І чистоту їх сиблюди...
Т. Г. Шевченко “Молитва”
У житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли хочеться відчути катарсис. Чи лише момент? Можливо, навіть певний період часу. Внутрішній світ, як губка, вбирає зовнішні біди та щастя, радість і сум, падіння і взлети, особисті катаклізми і проблеми соціуму. І коли душа переповнена брудом індивідуально-суспільного буття, катарсис стає джерелом нових сил. І тут випливає питання, власне, а що ж таке “катарсис”? Вперше слово «катарсис» ввів в обіг Аристотель. Давньогрецький філософ вважав, що катарсис – це духовне очищення, звільнення душі від страждань. Досягнення катарсису відбувається під час перегляду трагедії. Глядач співпереживає героям, переймається їх почуттями. Хвилювання, страх, потім спокій підносять людину над повсякденністю, спонукають думати, працювати над собою, шукати способи стати кращим.
Дійсно, як відомо, життя — театр, а ми в ньому — актори. Життя — це суцільна драма; переживаючи трагедії, люди зміцнюються і змінюються, адже стрес, біль, невдачі загартовують стійкість, виховують силу волі. Зупинимося на слові “виховують”, адже катарсис — це ще й певною мірою психотерапія і виховання.
Про виховний потенціал слова говорили багато і думка не буде новою, але актуально свіжою у контексті нашого дослідження. Так, сприйняття тексту – це не просто розуміння сенсу слів. Читаючи книгу, людина зустрічається з автором і героями, дізнається про їхні погляди на ті чи інші проблеми, події, дискутує, співпереживає і в кінці кінців виховується.
Наше визначення катарсису як духовної необхідності обґрунтовується паралеллю з життєвого досвіду, коли на Водохреща ми очищаємося від гріхів, купаємося у святій воді, змиваємо не тілесний бруд, а духовні гріхи на рівні віри. Так, і художня література — цілюще джерело, в яке ми з головою поринаємо, думки-воду якого п'ємо, намагаючись вловити кожну краплину, кожне слово, кожну істину.
Для багатьох філологів, зокрема і для мене, таким джерелом катарсису є Кобзар. “Чому саме Шевченко?” — запитаєте ви. Все геніально і просто (як і багато речей у нашому житті). Знову-таки чому ми окунаємося саме на Водохреща, а не в інший зимовий день? Тому, що це особливий день, сакральний. Такою є й книга Шевченка — “філологічна Біблія” — особлива невичерпна енергетика для багатьох поколінь українців (і не тільки).
Так, творчість Тараса Григоровича без перебільшень актуальна: для кожного окремо і для національної свідомості загалом, адже порушені проблеми, піднесені ідеї, розкриті теми торкаються і нашого часу, точніше кожної сторінки історії України, без якої ми - українська нація - загубилися б на мапі життя.
Катарсис — це очищення, оновлення. Процес впливу художньої літератури на суспільство — явище закономірне, правильне, доречне. Але чи можна говорити про зворотній процес: про вплив суспільства на готовий продукт мистецтва. Ні, це варварство. Це, на нашу думку, своєрідний псевдо-катарсис формального рівня. Такою спробою була радянська інтерпретація текстів Шевченка, а ще гірше — редакція, мета якої була у вилученні лексики, пов'язаної з вірою, Богом, штучне навішування ярликів-алюзій на потрібні тоталітарній владі догми. Це — не очищення, це — “зачистка”. Втрачається єдність змісту і форми, втрачається авторський задум і ідейно-тематичне наповнення, “звужуючись до віршомазання”. Така література не виховує — спотворює естетичні ідеали і роль художнього слова.
Читаючи поезії Шевченка, обираємо шлях “від співпереживання — через спільний дух — до співдії”. Наприклад, поезія “Молитва” створює на візуально-психологічному рівні образ сучасного нам світу, сучасних нам проблем і прототипів. Так, єднає біда в обличчі “вічно-сущих царів-шинкарів” і бажання єднатися духом братерським, національно свідомим, УКРАЇНСЬКИМ: “всім нам вкупі на землі єдиномисліє подай і братолюбіє пошли”. Ось те, що нам треба для щастя... Ідеальна ідейна кульмінація — потенційне досягнення цілі — катарсис вищого рівня, адже він не поданий на долоні — він ще на стадії ембріона. Тому дуже багато залежить від нас, як розвиватиметься джерело-об'єкт майбутнього очищення-оновлення.
Життя підготувало нам різноманіття переживань: і приємних, і не дуже... Звільнення від негативних думок і почуттів — катарсис у житті. Література підготувала нам різноманіття мистецьких творів: і шедеврів, і не дуже... Знайти те, що торкнеться душі і розуму — катарсис у літературі. І це не тавтологія — це формальний приклад того, що художня модель і мова реального світу перпендикулярні одна одній, де точка перетину — людина.
