New York

Матеріал з Вікі ЦДУ
Версія від 12:56, 10 грудня 2015; 3991951 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Нью-Йорк

Нью-Йорк — один із найбільших у світі торговельно-фінансових центрів (Нью-Йоркська фондова біржа, транснаціональні корпорації); великий промисловий центр (одяг, поліграфія, транспортні засоби, продукти харчування) США та Північної Америки; конгломератом портів Нью-Йорк сполучений системою каналів з Великими Озерами; великий транспортний вузол (авіатранспорт); численні вищі школи (Колумбійський університет); Метрополітен Опера; великі парки (Сентрал-парк); головна частина міста — Мангеттен (Manhattan, Мангеттен); музеї, мистецькі галереї; пам'ятки архітектури XVII та XIX століть; численні хмарочоси, переважно на Мангеттені; багато пам'ятників (зокрема Т. Шевченкові в Арров-парку); Статуя Свободи. У Нью-Йорку розташовано штаб-квартиру ООН.

За результатами опитування, що провів журнал Forbes серед фахівців у 2010 році, Нью-Йорк потрапив до дванадцятки найкрасивіших міст світу.</font>

Історія

Італійський мореплавець Джованні да Верраццано (1485–1528) досяг затоки Нью-Йорк 1524 року, Генрі Гудзон досліджував його в 1609 році. Місто засноване як торговельна факторія 1614 року голландцями. 1624 року голландці заснували поселення Мангеттен, від 1626 року — фортеця Новий Амстердам, центр голландської колонії Нові Нідерланди. 1664 року її захопили англійці і перейменували на Нью-Йорк.

Під час війни за незалежність у 1776-84 англійські війська окупували Нью-Йорк. В період 1785-89 років він був першою столицею США. Від кінця XVIII століття — важливий порт і осередок торгівлі, промисловості, фінансів, політичного та культурного життя країни. П'ять округів об'єднали 1898 року, і місто зайняло сьогоднішню територію.

Архітектура Нью-Йорка

Нині архітектура міста має дві потужні домінанти, підкреслені великою кількістю хмарочосів: Фінансовий округ і Середній Мангеттен. Частина міста на захід від 5-тої авеню називається західною, решта — східною. Поперечні вулиці мають, таким чином, різне найменування в різних частинах міста, наприклад, 42-а західна і 42-я східна вулиці.


У XVII–XVIII століттях у будівництві переважали дерев'яні каркасні і зроблені з колод будинки, устрій яких перенесено з Європи тодішніми колоністами. Однак після спустошливої пожежі 1835 року дерев'яне будівництво обмежили. В XIX столітті місто забудовується будинками переважно з цегли і природного каменю, які завозився з каменоломень Нової Англії. Всі будівлі вище шести поверхів обов'язково оснащувалися водонапірними резервуарами для того, щоб знизити необхідний тиск у водопровідних магістралях.

Планування міста

Панорама Нью-Йорка з даху Рокфеллер Центр, фото 1932 року

Нью-Йорк — місто порівняно молоде, його планування не обтяжене багатовіковими нашаруваннями історичних та архітектурних епох. Перші два століття його історії залишили свій слід лише на південному краї Мангеттена, приблизно на площі, що відповідає нинішньому Фінансовому округу (близько 1км²). В середині 17 століття територія Нового Амстердама була ще менше: північна межа міста проходила по дерев'яній стіні (вздовж нинішньої Уолл-стріт) і обмежувала територію приблизно в 22 га. Напрями вулиць пролягали вздовж узбережжя Гудзону й Іст-Рівер.

Подальша забудова міста складалася спочатку нерегулярною. Містобудівного плану в сучасному розумінні не існувало. Район Грінвіч-Віллидж почав забудовуватися в західно-східному напрямку. 1811 року двопалатний законодавчий орган штату Нью-Йорк прийняв «Комісійний» план забудови та продажу землі на території штату від сучасної 14-ї стріт до північного краю Мангеттена.

План передбачав суворо ортогональну орієнтацію вулиць по всій незабудованій території острова. Таким чином, місто не отримувало одного яскраво вираженого центру. Хоча план піддавався критиці за монотонність, подальший розвиток містобудування підтвердив його правильність: автомобільний рух по рівномірно розподілених вулицях значно менш схильний до дорожніх заторів, ніж у старих європейських містах радіально-кільцевої структури.

Вулиці, паралельні Гудзону, отримали назву «авеню» (від першої до дванадцятої зі сходу на захід і додатково від A до D в районі Іст-Віллидж — «алфавітний район»), поперечні нумерувалися цифрами і називалися «стріт». Все місто виявилося розбитим на квартали площею близько 2 га. Планувалося створити 16 поздовжніх авеню і 155 поперечних вулиць. У 1853 році між 5-й і 8-й авеню (від 59-ї до 110-ї вулиці) було виділено місце для Центрального парку. Деякі вулиці отримали згодом власні імена (Парк-авеню, Вест-енд та інші). Інші вулиці прокладені додатково (Медісон-авеню, Лексінгтон-авеню).

Виняток становить Бродвей: він перетинає практично все місто навскіс і продовжується в Гарлем і Бронкс. Згідно з легендою, лінія однієї з найзнаменитіших вулиць світу повторює стежку, по якій індіанці гнали худобу на водопій[1].

Райони

Нью-Йорк складається з п'яти районів. Кожен з них також є округом. До них відносяться:

Нью-Йорк на карті

New York Map.jpg


!!!"події нашого рідного краю"!!!

Дата

Історична подія

1524

Італійський мореплавець Джованні да Верраццано досяг затоки Нью-Йорк

1609

Генрі Гудзон досліджував це місто

1614

Місто засноване як торговельна факторія голландцями

1624

Голландці заснували поселення Мангеттен

Від 1626

Фортеця Новий Амстердам

1664

Фортецю захопили англійці і перейменували на Нью-Йорк

11 вересня 2001

Нью-Йорк постраждав найбільше внаслідок атак на Всесвітній торговий центр

Photo 5.jpg

Ресурси:

Посилання на презентацію у Google Диск

Посилання на власний фотоальбом у Google Диск

Посилання на власний блог у Blogger

Посилання на опитування
Помилка цитування: Для наявного тегу <ref> не знайдено відповідного тегу <references/>