Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Неруш Ольга.

Доли́нська — місто районного значення у Кіровоградській області України на початку просто залізнична станція поза населеним пунктом 1873-1884 роки.Адміністративний центр Долинського району, важливий залізничний вузол. Площа міста — 12,13 км2. Населення — 19 319 чоловік (2011). Долинській міській раді підпорядковано село Більшовик. У безпосередній близькості знаходиться довгобуд - Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР).

КГЗКОР

Зміст

1 Географія
2 Історія
- 2.1 XIX століття
- 2.2 ХХ століття
3 Інфраструктура
4 ЗМІ
5 Релігія
6 Культура
7 Освіта
8 Фотогалерея
9 Посилання

Географія

Місто розташоване в південно-східній частині Кіровоградщини, на південних відрогах Придніпровської височини, за 75 км на південь від обласного центру.

Історія

XIX століття

У XVIII столітті територія, на якій в подальшому виникло місто, входила до складу Бугогардівської паланки Запорізької Січі.

Роком заснування міста вважається 1873 рік коли 20 серпня 1873 року через станцію Долинська Олександрійського повіту Братолюбівської волості Херсонської губернії новозбудованою залізничною гілкою Знам’янка - Миколаїв пройшов перший потяг. На початку просто залізнична станція, що отримала ім’я Маловодянської землевласниці О.Ф. Долинської яка дала притулок та сприяла вирішенню житлово-побутових проблем будівельників залізниці. Селище біля станції виникло не одразу. Його прискорений розвиток почався після 1884 року, коли вступила до ладу новозбудована гілка Катеринівської залізниці Довгинцеве (сьогодні ст.Кривий Ріг Головний) - Долинська, тоді станція стала вузловою й отримала вихід до Криворізького залізорудного басейну. Селище було названо ім’ям власника цих земель поміщика Кефали - Кефаліне.

У 1896 році в Кефаліному нараховувалося 25 помешкань, у яких проживало 227 жителів. На період сільськогосподарських робіт Кефаліне ставало ринком найму дешевої робочої сили, коли найманці з різних частин Російської імперії вирушали на сезонні роботи у Кривий Ріг, Херсон та Миколаїв.

З 1890-х років селище інтенсивно розвивалося. Було збудовано церкву, перші двоповерхові будинки. У 1891 році відкрито залізничне училище, а в 1901 — земську школу. Діяло локомотивне депо, пошта, телеграфне відділення, почали працювати лікарня та їдальня, активізувалася приватна торгівля.

ХХ століття

У 1908 році населення Кефалівки становило понад 2,5 тис. осіб. Річний вантажообіг залізничної станції склав 75 млн пудів, 40 з яких припадало на вугілля. У 1914 році був збудований цегельний завод, що підпорядковувався залізниці. У період з 1918 по 1920 рік найімовірніше у 1919 році селише Кефалівка отримало нову назву Шевченкове, тоді як створений у 1923 році Долинський район взяв назву станції. Це був безпрецедентний випадок : у межах України центром Долинського району вважалося селище Шевченкове, а у адміністративно - територіальних довідниках, що друкувалися у Москві, було неіснуюче селище Долинська. Цю недоречність було усунено Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 15 серпня 1944 року, у якому з метою уточнення назв населених пунктів і у зв'язку з існуванням однакових найменувань, що викликало утруднення для установ та громадян, селище Шевченкове перейменували у відповідності з назвою району й стали називати селищем Долинська.

7 листопада 1924 року було відкрито електростанцію, в 1926 — елеватор. У зв'язку з запровадженням політики НЕПу, у 1925 році в Шевченковому налічувалося 95 приватних торговельних підприємств. У 1929 році було організовано Долинську МТС.

З 1932 по 1937 роки селище перебувало у складі Дніпропетровської, а з кінця 1937 до початку 1939 — Миколаївської області УРСР.

1932 року на базі залізничного училища було утворено семирічну, а пізніше — середню школу. У 1935 році в селищі відкрито середню школу для дорослих.

8 серпня 1941 року розпочалась німецька окупація селища. 12 березня 1944 року в ході боїв 8-им Олександрійським механізованим корпусом Шевченкове було звільнено від німецької окупації.

14 травня 1957 року селище міського типу Долинська отримало статус міста. На той час в ньому проживало 12 тисяч мешканців, 60% яких становили робітники та службовці.

У зв'язку з будівництвом поблизу міста Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд з 1985 року в Долинській розпочалося інтенсивне будівництво житлових масивів. На масиві Маяк німецькими будівельниками було змонтовано кілька збірних будинків типу «Дельбау».

Інфраструктура

Промисловість

У безпосередній близькості від Долинської знаходиться довгобуд — Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд.

Долинська — відомий центр переробки сільськогосподарської сировини в Кіровоградській області. Серед основних підприємств міста:

ТОВ «Долинський комбікормовий завод»;
ЗАТ «Долинський елеватор»;
Долинська філія ДП «Сантрейд»;
ПАТ «Долинський птахокомбінат».

Торгівля

Торгівельну діяльність на території міста здійснюють Долинське райспоживтовариство, ринок КП «Далвіс» та ПП «Автоцентр "Долинка"». Діють сім філій банківських установ.

Транспорт

Долинська — основний залізничний вузол півдня Кіровоградщини. З введенням у 1978 році в експлуатацію залізничної гілки Долинська — Помічна відкрились можливості швидких перевезень вантажів у західному напрямку. Через пасажирський вокзал в літньо-осінній період курсує понад 40 пасажирських поїздів.

Автобусні перевезення здійснює ВАТ «Долинське АТП-13541» та кілька приватних підприємств.

ЗМІ

У місті виходять дві газети — комунальна «Долинські новини» та приватна «Провінція». З 1961 року працює районне радіомовлення. 12 травня 2003 року КП «Редакція Долинського районного радіомовлення» почало функціонувати у FM-форматі.

Релігія

У місті знаходиться православна Свято-Успенська церква. Існують релігійні громади Свідків Єгови, пресвітеріан, Євангельських Християн-баптистів, Християн віри Євангельської, адвентистів та інші.

Культура

В Долинській функціонують районний будинок культури, дві бібліотеки, районна школа мистецтв, молодіжний центр «Червона калина», будинок дитячої творчості, музей історії Долинського району та меморіально-педагогічний музей ім. А. С. Макаренка. Заснована районна краєзнавча премія імені Івана Проценка.

В місті діють п'ять самодіяльних колективів, зразковий аматорський хореографічний колектив «Веселка» (керівник Галина Жир), студія спортивно-бального танцю «Шанс» (керівник Валентина Бойко).

На території міської ради знаходиться 12 пам'яток історії, 11 пам'яток архітектури та 2 — археології.

Освіта

У місті знаходиться чотири загальноосвітні школи, де навчається близько 3,5 тис. учнів та чотири дитячих садки (ДНЗ № 2 «Івушка», ДНЗ № 3 «Колобок», ДНЗ № 4 «Казка» та ДНЗ № 5 «Ружечка»). ДНЗ № 4 та ДНЗ № 5 обладнані плавальними басейнами.