Спрямованість особистості. Потреби. Інтереси. Світогляд та ідеали.

[[Спрямованість особистості.

Потреби. Інтереси. Світогляд та ідеали. ]]

[[[[Спрямованість особистості. ]]]]

Потреби і мотиви утворюють спрямованість особистості.Спрямованість — це те, що “підштовхує” людину.Спрямованість особистості — це така її психічна властивість, в якій виказуються потреби, мотиви, світогляди, і цілі, її життя і діяльності. Спрямованість виступає як системоутворююча якість особистості, яка визначає її психологічний склад. Саме в спрямованості виражаються цілі, в ім'я яких діє особистість, її мотиви, суб'єктивні ставлення до різних сторін дійсності.

У сучасних дослідженнях виділяють три основні види спрямованості особистості:

1. особиста (престижна, егоїстична);

2. групова (суспільна чи альтруїстична);

3. ділова (інтерес до справи, до пізнання дійсності).

Особиста спрямованість виникає внаслідок переваги мотивів власного благополуччя, самоствердження. Групова спрямованість має місце тоді, коли вчинки людини спонукають інтереси організації та інших людей. Ділова спрямованість породжується самою дійсністю, через захоплення нею. Це може бути спрямованість на науку, спорт, професію, мистецтво.

Спрямованість може виявлятися в різних сферах життєдіяльності людини. Наприклад, можна говорити про морально-політичну спрямованість (ліберальну або консервативну), професійну спрямованість («технічну» або «гуманітарну»), побутову спрямованість (на дім та сім'ю або на друзів).

[[ Потреби. ]]

В основі спрямованості особистості лежать потреби. Поведінка людини значною мірою залежить від того, які потреби у неї розвинені. Що ж таке потреби?

Жоден живий організм не може існувати поза навколишнім середовищем. Для тваринного світу таким є природне середовище, взаємодія з яким забезпечує існування тварини. У людини два середовища: природне і суспільне, з якими людина постійно взаємодіє. Поза цими середовищами людина існувати не може.

У процесі цієї взаємодії у людини постійно виникають нужди, задоволення яких необхідне для розвитку організму й особистості. Ці нужди і називаються потребами. Потреба - це нужда в будь-чому, яку людина переживає і усвідомлює. Наприклад, це може бути відчуття дискомфорту, втрата рівноваги організму, а точніше особистості. Відома велика кількість класифікацій потреб.

Потреби можуть бути природні (біологічні) і соціальні, їхня роль і походження не однакові. Природні потреби виникають у процесі взаємодії людини з природним середовищем, вони є вродженими і передаються генетично.

До природних потреб відносять: голод, спрагу, сон, розмноження, потребу в орієнтуванні.

Розрізняючи біологічні і соціальні потреби, варто мати на увазі, що потреби людини є соціалізованими, оскільки усі вони переломлюються через конкретний рівень культури, стосунки між людьми. Задоволення біологічних потреб виступає основною умовою збереження організму й виду.

Потреби різних людей у різний час не є однаковими. Свідомість людини накладає відбиток на спосіб їх задоволення, який, у свою чергу, залежить від рівня розвитку соціальних потреб. Із соціальними потребами людина не народжується. Їх становлення відбувається в процесі розвитку людини як особистості під впливом двох факторів: середовища і виховання. Оскільки люди отримують неоднакове виховання, суспільні потреби можуть по-різному впливати на задоволення природних.

Соціальні потреби поділяють на матеріальні, духовні і суспільні. Матеріальні потреби виникають залежно від рівня економічного розвитку суспільства, суспільного виробництва, виховання. Матеріальні блага, потреби, у тому числі і фізіологічно необхідні, безумовно, є важливими передумовами людської життєдіяльності, однак їхня наявність не повинна ставати самоціллю. Зосередження всього життя на придбанні матеріальних благ нерідко деморалізує людину, руйнує її внутрішній світ.

Задоволення матеріальних потреб пов'язано з розвитком духовних (пізнання, відпочинок) і суспільних (потреба в контактах, соціальне визнання, сенс життя) потреб. Ці потреби розвинені в різних людей далеко не однаково.

Численні потреби людини можна класифікувати за різними підставами:

   За своїм походженням потреби можуть бути: природними і культурними,
   За характером предмету: матеріальними і духовними,
   по відношенню до вимог суспільства; етично-виправданими і аморальними.

Всі потреби характеризуються рядом загальних властивостей, а саме:

   мають суспільно-особистісний характер;
   не залишаються постійними, а безперервно змінюються і розвиваються;
   мають відносний характер, тобто формуються з врахуванням соціального  прошарку, до якого людина себе зараховує.

Види потреб:

   матеріальні (потреба в одязі, житлі, потреба в русі, особливо у дітей)
   духовні (потреба в пізнанні, в творчості, в етичній насолоді);
   соціальні (потреба в спілкуванні, в праці, визнанні заслуг).

Проява особистих потреб характеризуються наступними закономірностями:

   потреби особистості утворюють ієрархічну структуру, яка визначає всю поведінку людини;
   потреби більш високих рівнів починають виявлятися тоді, коли задоволені хоча б частково потреби більш низьких рівнів;
   вищі потреби генетично с більш пізніми;
   чим вище рівень потреби, тим менш вона важлива для виживання, тим на довше може “відсунути” її задоволення, і тим легше від неї на якийсь час відмов йтися;
   вищі потреби суб’єктивно сприймаються як менш насущні;
   Задоволення вищих потреб сприяє розвитку особистості, частіше приносить щастя і радість і збагачує внутрішній світ;
   життя на більш високому рівні потреб означає його більш високу біологічну ефективність (більшу тривалість життя, менше хвороб і  т.п)

Потреби усвідомлюються людиною і в результаті цього формуються інтереси.

[[ Інтереси. ]]

Інтерес — це спрямованість особистості на якусь галузь знань з метою її більш глибокого пізнання.Інтерес — це зосередженість людини на певному об´єкті в силу його особистісної значимості, привабливості для неї. Інтерес спонукає особу краще ознайомитись з об´єктом, глибше пізнати його, включити той чи інший предмет у сферу своїх відносин з оточуючою дійсністю. Інтерес породжує допитливість, стимулює уважність, дозволяє зосередити думки на певній проблемі. Завдяки проявленому інтересу до предмету останній набуває емоційної привабливості.

Інтереси людини є надзвичайно різноманітними та їх можна класифікувати за наступними критеріями.

За змістом, об´єктами та сферами діяльності, на які переважно спрямована увага та активність особист ості, виділяютьсуспільно-політичні, професійнітапобутові інтереси. Змістом визначається суспільна цінність інтересів особистості.

За широтою інтереси можуть бутиширокимитавузькими. Для успішного вирішення завдань оволодіння юридичною професією важливо сформувати у майбутнього юриста основний інтерес до юриспруденції та поєднати його з іншими інтересами (суспільними, естетичними тощо).

За ступенем стійкості розрізняють стійкі та не стійкі інтереси. З людей зі стійкими професійними інтересами легше підготувати добрих юристів. Дієвість інтересів у юристів також різна. В одних інтереси, що виникли, проявляються слабо або зникають, в інших — вони характеризуються більшою збуджуючою силою.

У діяльності юриста велике значення мають професійні інтереси, які спонукають його оволодівати необхідними знаннями, набувати досвіду, успішно використовувати їх на практиці. Особливе місце серед професійних інтересів слідчого, прокурора, судді, адвоката займають пізнавальні інтереси, які необхідні для якісного розслідування та розгляду справ. Пізнавальні інтереси є одним з факторів професійної активності юриста, постійних пошуків ним істини в роботі.

Інтереси часто набувають форму серйозних захоплень, справжньої пристрасті, яка буквально захоплює , нерідко на шкоду всім іншим заняттям.Наявність одночасно багатьох інтересів, так само як і часта і невиправдана зміна їх, зазвичай призводять лише до задоволення поверхневого цікавості, виробленні легкого, несерйозного ставлення до різних областей життя.