Стаття до проекту "Моє рідне село" Токарєв Костянтин Андрійович
[1]-Посилання на презентацію [2]-посилання на блог
Ону́фріївка — селище міського типу в Україні, адміністративний центр Онуфріївського району Кіровоградської області. Населення — 4042 чоловік (2010).[2]
Зміст 1 Історія 2 Інфраструктура 2.1 Кінний завод 3 Пам'ятки 3.1 Дендропарк 4 Персоналії Історія Рідна мова населення Онуфріївки за даними перепису 2001 року Найдавніші сліди існування людини на території Онуфріївського району відносять до доби неоліту.
Онуфріївка заснована на початку XVII сторіччя запорізьким відставним козаком Онуфрієнком, від імені якого й пішла назва населеного пункту. В часи визвольної війни українського народу 1648 — 1654 років тут була вже чимала слобода, мешканці якої брали участь у походах Богдана Хмельницького. Населення Онуфріївки зростало за рахунок селян — утікачів з Волині, Галичини, Бессарабії, яких приваблювали великі масиви незайманого степу, ліси, річки та розкішні луки. Місцеві жителі займалися переважно тваринництвом, хліборобство було розвинене слабше. Щороку восени тут відбувалися великі ярмарки, на які приїздили Кременчуцькі та Київські купці.
У 1752 році із створенням військових поселень Онуфріївка увійшла до складу Нової Сербії і стала власністю Івана Хорвата — Откуртича, а у 1870-их роках нащадки Хорвата-Откуртича продали Онуфріївку Михайлу Івановичу Камбурлею, який був радником, сенатором, цивільним губернатором Волині.
Взимку 1805 року поміщик І. Камбурлей переселив із своїх маєтків Орловської та Тамбовської губерній частину селян-кріпаків. Пізніше десять сімей він виграв у карти у одного поміщика із Куртини, а інших кріпаків виміняв у якогось князя за породисту собаку, цих переселенців він розмістив на своїх землях, заснувавши села Камбурліївка (на честь свого прізвища) та Зибкове. Дотепер ці села, в яких проживають нащадки вихідців з Росії, переважно є російськомовними. Село Вишнівці (колишня Іванівка) виникло 1777 року. Поміщик М. Камбурлей в зимівнику запорозького старшини Холодія, купив за 30 крб. сріблом полоненого татарина Петра Сагайдиша, вихрестив його, одружив на українці і поселив на хуторі. Поруч з хутором 1792 року за завданням Камбурлея було оселено декілька сімей вихідців з Польщі. Так виникло село, яке на честь свого батька поміщик назвав Іванівка.
З 1821 року після смерті М. Камбурлея вся його маєтність перейшла у володіння графа Михайла Дмитровича Толстого, який був одружений на донці Камбурлея Катерині Михайлівні. Граф Толстой успадкував села Онуфріївка, Камбурліївка, Лозуватка, Іванівка, тобто, 13 тис. десятин землі. Рід графів Толстих багатий і древній, про що свідчить герб роду з девізом: «Преданностью и усердием».
Станом на 1886 рік у містечку, центрі Онуфріївської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 1414 осіб, налічувалось 254 дворових господарства, існували православна церква, школа, 5 лавок, відбувалось 3 ярмарки на рік: Середопісний, Микільський 9 травня та Покровський[3].
Михайло Дмитрович Толстой був великим землевласником і впроваджував на своїх землях передові методи господарювання, в економії використовувалися на той час доскональна техніка, залізні плуги, кінні молотарки та віялки. Був навіть трактор «Фордзон». На фермах вирощувались коні орденської породи, які користувались попитом у Росії і за кордоном. Вирощувались вівці породи рамбульє (8 тис. голів), корови сіро-української породи (600 голів), вовну з овець відправляли на Білостоцьку і Лодзинську суконні фабрики. На всю потужність працював власний цегельний завод, усі споруди в маєтку побудовано з власної цегли, яка відзначалася високою якістю, зокрема у 1911 р. на кошти графів Толстих (М. М. Толстого та його матері О. Г. Толстой) було збудовано школу, у якій і в наш час навчаються діти, і приміщення якої відзначається привабливим зовнішнім виглядом та внутрішньою продуманістю та красою. Також було зведено лікарню та школу в селі Павлиш. Волосну управу, ветлікарню, будинок священика, земську управу в Онуфріївці.
Відомий український педагог Василь Сухомлинський після закінчення навчання з вересня 1939 по червень 1941 року працював учителем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі.
У 1968 році Онуфріївка отримала статус селища міського типу.
Інфраструктура[ред. • ред. код] Кінний завод[ред. • ред. код] На території колишньої економії графів Толстих розмістився Онуфріївський кінний завод № 175[4][5] — постійний учасник Всеукраїнських та міжнародних спортивних змагань з кінного спорту. Його вихованці — коні чистокровної англійської верхової породи — олімпійські чемпіони, призери великих та малих Дербі, переможці змагань на Ростовських та Одеських іподромах.
Пам'ятки[ред. • ред. код] Дендропарк[ред. • ред. код] Докладніше: Онуфріївський дендропарк З родиною графів Толстих пов'язане заснування Онуфріївського дендропарку. Керував роботами по закладенню парку один із учнів відомого російського вченого Докучаєва. Всі роботи виконувалися руками простого люду-кріпаків графа Толстого. Старий парк відлічує свій вік з 20-х років 19 ст., а новий — на південь від річки Омельничок — посаджений на півстоліття пізніше. Площа парку займає 84 га, з яких 22 га займає водне дзеркало ставків. На його території налічувалося понад 100 видів дерев та кущів, оригінальні альтанки, містки, малі архітектурні форми, насипний острів з альтанкою та купальнею, біля будинку були два басейни з фонтанами, розарій. Алеї парку було розміщено за класичним англійським зразком. Селянам суворо заборонялося заходити до панського парку. Перепустки мали тільки робітники, які розчищали алеї, доглядали за деревами та багаточисленними квітниками, а також за лебедями на паркових ставах. Пізніше селянам дозволили брати воду для своїх потреб з одного із ставків. Досі він зберіг свою назву — селянський. Весь парк було обнесено двометровою цегляною огорожею з декоративними ґратами.
У 1960 році Рада Міністрів УРСР прийняла Постанову, за якою Онуфріївський дендропарк було визнано пам'яткою садово-паркової архітектури 19 ст.
Персоналії З краєм тісно пов'язані імена графів Толстих — Михайла Дмитровича (1804 — 1891 рр.), його сина Михайла Михайловича (1834 — 1898 рр.), та внука Михайла Михайловича (молодшого) (1862 — 1927 рр.). Графи володіли 13 тис. десятин землі та навколишніми селами. Усі вони займалися благодійницькою діяльністю та меценатством, впроваджували передові технології у веденні сільського господарства. З іменем Михайла Дмитровича Толстого пов'язують закладення Онуфріївського дендропарку. Михайло Михайлович (старший) розбудовував економію. Михайло Михайлович (молодший) побудував за власні кошти школу в Онуфріївні та Павлиші, лікарню в Павлиші, ветлікарню в Онуфріївні, та інші соціальні об'єкти; завершив розбудову Онуфріївського дендропарку. Графи Толсті були видатними благодійниками і меценатами свого часу. На кошти Михайла Михайловича було збудовано в Одесі станцію «Швидкої допомоги». Кожен з графів був попечителем училищ та шкіл для дітей з бідних родин. Графи зробили величезний внесок у розвиток землеробства та виноградарства Півдня Росії. Після подій жовтня 1917 року життя останнього графа Толстого склалося трагічно. Позбавлений усього майна, тяжко хворий Михайло Михайлович Толстой разом з матір'ю Оленою Григорівною виїздить до Женеви. Там і закінчився його життєвий шлях (30 серпня 1927 року). З його смертю обірвалася одна з гілок славного роду Толстих.
