Стаття з теми проетку
Магістратура в Римі
Магістратури
Магістрат (magistratus) у Стародавньому Римі був не просто службовцем, призначення якого полягає лише у виконанні визначеного кола посадових функцій. Магістрат — частка римського народу, носій його прав і величі.
Магістр
Інститут магістратури характеризується певними загальними рисами:
- виборність,
- колегіальність,
- перед народом;
- безкоштовність.
Класифікація:
1. За обсягом повноважень магістратів можна поділити на такі категорії: а) молодші магістрати (magistratus minores) — курульні едили і квестори. Вважалися такими, що мають менший обсяг влади (potestas);
б) старші магістрати (magistratus majores) — диктатор, консули, претори. Вважалися такими, що володіють максимально можливим обсягом влади (imperium).
2. За соціальним призначенням розрізняли магістратури:
а) плебейські — трибуни, плебейські едили. Могли обиратися тільки з числа плебеїв і з метою соціальної і правової охорони саме цього стану;
б) патриціанські (всі інші посади, згадувані вище).
3. За ступенем почесності розрізняли:
а) курульні магістрати (magistratus curules), які виконували свої посадові функції, сидячи в спеціальному «курульному» кріслі, що було не тільки символом влади, а й гарантувало недоторканність. До них належали диктатор, децемвіри, консули, претори, едили;
б) «некурульні» магістрати (magistratus incurules), до яких належали народні трибуни та інші магістрати, котрі за посадою не мали права на такий атрибут влади.
4. За способом утворення повноважень магістратури поділялися на:
а) magistratus ordinaria — посади постійні, звичайні для організації публічного правопорядку. До них належала більшість магістратур;
б) magistratus extraordinaria — ті, що створювалися тільки за надзвичайних обставин, хоч і з дотриманням вимог публічно-правової традиції. Вони вважалися ніби винятком із загального правила, порядку вирішення державних справ.
