Проект з ОІТ та ІФК: "Порівняльна характеристика підготовки спортсменів до Олімпійських ігор давнини і сучасності" - № 11 групи ФФВ, 2015
Стародавні і сучасні Олімпіади: за і проти
Додайте логотип проекту
Зміст
Автор проекту
Сотіріаді Олександр Сергійович
Тема дослідження
"Порівняльна характеристика підготовки спортсменів до Олімпійських ігор давнини і сучасності"
Проблема дослідження
Сформулюйте проблему дослідження
Гіпотеза дослідження
Сформулюйте гіпотезу дослідження
Мета дослідження
Порівняти підготовку спортсменів до Олімпійських ігор давнини і сучасності
Результати дослідження
'Олімпійські ігри античності'
Славнозвісні Олімпійські ігри на честь Зевса Олімпійського зародилися ще в Стародавній Греції і проводилися з 776 року до н. е. кожні 4 роки у місті Олімпія. Спортивні змагання мали настільки грандіозний успіх та велике значення для тогочасного суспільства, що на час Олімпійських перегонів припинялися війни і встановлювалася екехірія — священне перемир’я. З усіх усюд до Олімпії валив люд: хто діставався пішки, хто — верхи, а дехто навіть плив кораблем за тридев’ять земель, аби лиш одним оком глянути на величних грецьких атлетів. Навколо міста виростали цілі наметові поселення. Щоб поспостерігати за спортсменами, глядачі вщент заповнювали схили пагорбів навколо долини річки Алфей.
Підготовка спортсменів до Олімпіади
За кілька місяців до початку Ігор у всі міста (поліси) держави грецького світу прямували посли. Вони були глашатаями термінів проведення ігор, оголошуючи про перемир'я. Посол був представником всього народу Стародавньої Греції та мав особливий статус і, крім того, був «спостерігачем» («theoroi») за підготовкою спортсменів, а під час Ігор отримував почесне місце на стадіоні. До участі в Олімпійських іграх допускалися всі свободонародженні грецькі громадяни (згідно з деякими джерелами, чоловіки, які вміли говорити грецькою). Раби і варвари, тобто особи не грецького походження, брати участь в Олімпійських іграх не могли.Організація античних Олімпійських ігор передбачала контроль не тільки за ходом самих Ігор, але і за підготовкою атлетів до них. Контроль здійснювали елланодікі, або гелланодікі (судді), найавторитетніші громадяни. Протягом 10-12 місяців до початку Ігор атлети проходили інтенсивну підготовку, після чого здавали своєрідний іспит комісії елланодіков. Після виконання «олімпійського нормативу» майбутні учасники Олімпійських ігор ще місяць готувалися за спеціальною програмою - вже під керівництвом елланодіков.Важливе місце в підготовці спортсменів займав аскетичний ідеал, який передбачав підтримання високої дисципліни (зокрема і сексуальну стриманість), хорошу поведінку (eutaxia) і постійні фізичні тренування. Крім того, суворо дотримувалася дієта (щоденна їжа греків складалася з хліба або кукурудзи, оливок, свіжих овочів, сушеного інжиру або сиру, а найбільш важливим джерелом білків була риба, м'ясо можна було їсти лише епізодично, в основному на свята після жертвопринесення).Вся фізична і психологічна підготовка спортсменів грунтувалася на виконанні регулярних фізичних вправ з легкої атлетики та боротьби. Адже чоловіки завжди були необхідні для військової служби.Основоположним принципом змагань була чесність учасників. Перед початком змагань вони давали клятву дотримуватися правил. Елланодікі мали право позбавити чемпіона титулу, якщо він переміг шахрайським шляхом, провинився атлет піддавався також штрафу і тілесному покаранню.
Після урочистої перемоги та церемонії нагородження ( вручення вінка зі священної маслини та пальмової гілки) олімпіонік жив, як вареник у маслі. На його честь влаштовували свята, співали гімни, виготовляли статуї, в Афінах — звільняли від податків та обтяжливих громадських обов’язків. А ще переможцеві завжди лишали найкраще місце в театрі. Подекуди особливими привілеями користувались навіть діти олімпійця.
Цікаво, що жінок на Олімпійські змагання не пускали під страхом смертельної кари.
Відважні елліни змагалися з бігу, кулачного бою (переможцем якого одного разу став Піфагор), стрибків, кидання списа тощо. Проте найбільш небезпечними були перегони колісниць. Ти не повіриш, але переможцем кінних змагань вважали власника коней, а не бідного візника, який ризикував життям заради виграшу.
Сучасні Олімпійські ігри
П'єр де Фреді, барон де Кубертен (1863-1937) був одним з найцікавіших, талановитих, енергійних і захоплених людей свого часу. Його ім'я навічно пов'язане з Олімпійськими іграми.Він став ініціатором відродження Олімпійських ігор, видатний діяч міжнародного руху; другий президент Міжнародного Олімпійського комітету (МОК).За рішенням МОК ігри І Олімпіади повинні були відбутися у квітні 1896 p. y столиці Греції.З того часу проведення всесвітньої олімпіади стало доброю традицією.
Підготовка спортсменів до Олімпійських ігор сучасності При проведенні тренувань слід брати до уваги вік, підготовленість спортсмена, особливості видів спорту, періодів. Новачкам, наприклад, треба більше працювати над виробленням фізичних якостей, елементами спортивної техніки, тоді як підготовленим спортсменам необхідні спеціальна технічна підготовка та оволодіння тактичною майстерністю. В підготовчому періоді тренувань більше уваги приділяється загальній фізичній і спеціальній підготовці, а в змагальному — технічній.Важлива роль у технічній підготовці спортсмена належить тренерові, який повинен розучити з ним вправу в цілому І по частинах, проаналізувати кожен рух. Що стосується сучасної системи підготовки спортсменів, то її передумови почали закладатися в другій половині XIX ст. у зв'язку з підвищенням популярності спорту. У різних країнах підвищується кількість різних видів спорту, які надалі включаються в програму Ігор Олімпіад. Постійне зростаючу кількість змагань вимагало узгодження правил та умов їх проведення, вдосконалення спортивних споруд, обладнання інвентарю, техніки і тактики ведення змагання.У більшості видів спорту підготовка велася спортсменами самостійно, на основі власного досвіду і наслідування відомим спортсменам. Цілком природно, що такий стан справ знижував рівень ефективності підготовки спортсмена у другій половині XIX ст. і на початку X Х ст. Удосконалення методики підготовки було тісно пов'язане з розвитком матеріальної бази спорту. Поява велотреків з похилої поверхні призвело до різкого підвищення швидкості, змінюється техніка і тактика спортсменів-велогонщиків.Що стосується побудови тренування - динаміки навантажень, планування програм тренувальних занять, чергування навантажень, різні спец. дієти то цей напрямок розвивався методом проб і помилок. Видано перші науково-практичні праці, в яких зробили спроби фізичного обгрунтування тренувань спортсменів, аналізувалися особливості діяльності системи дихання, серця і судин, м'язової діяльності. Поступово, у міру зростання спортивних результатів, а також під впливом досвіду професійного спорту, теорія підготовки різнобічного спортсмена стала витіснятися диференційованими системами підготовки спортсменів у різних видах спорту.
Висновки
Багатовіковий олімпійський рух подолав чимало перешкод на своєму шляху, перебував колись навіть у забутті. Але незважаючи ні на що Олімпійські Ігри живі й донині. Звичайно, це вже не ті змагання, не те вшановування переможців. Важко сьогодні уявити, наприклад, в'їзд чемпіона в рідне місто через пролам у стіні.
У наші дні Олімпіади — одна з найбільших подій у світі. Ігри технічно оснащені — за результатами стежать комп'ютери і телекамери, час визначається ся з точністю до тисячних часток секунди. Аматори спорту в будь-якому куточку світу можуть приєднатися до всесвітнього свята — супутникові антен» спрямовані на всі сторони світу. З удосконалюванням спортивного устаткування, удосконалюються і види спорту. До розряду олімпійських вводяться нові спортивні ігри.
За останні роки олімпійський рух набув грандіозних масштабів, і столиці Ігор на час їхнього проведення стають столицями світу.
Корисні ресурси
Додайте список гіперпосилань на використані при підготовці проекту сайти
