Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Ратушнюк
На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю.
При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:
- А ви знаєте історію рідного села?
- Які відомі люди Ваші земляки?
- Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
- Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
- Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
- Якими пам’ятками природи багатий рідний край?
Зміст
Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)
Історія
Виникнення
В якому році землі Олександрії стали частиною вольностей війська Запорозького, важко встановити. Перші згадки про це зафіксовані ще в 1576 р. Як складова частина Запоріжжя, Олександрійщина входила в державу Богдана Хмельницького.
Перша згадка про поселення Усиківку на території міста датується 1746 роком. Відповідно до напівлегендарної версії, поселення виникло як козацький зимівник, заснований запорозьким козаком Вусом, разом з побратимами та молодими козаками (джурами). Відповідно до даних вивчення подворових ревізій ХVІІІ ст. на території міста на початку 1740-х замешкали козаки Кременчуцької сотні Миргородського полку «Григорій Усик з братом Сидором, Пилип Усик з братом Кирилом». Хоча й вони не були першими поселенцями цієї місцевості. Ще з кінця 1730-тих тут мешкали Степан Терещенко з Кременчука, та Роман Касян з «сотни Богацкой». Усики полишили поселення у зв'язку з переселенням сюди сербів і створенням шанцю Бечея, і в подальшому Усики серед жителів поселення не зафіксовані.[1]
Від часу свого заснування Усівка (або Усиківка) була укріпленим пунктом, який стояв на шляху набігів кримських татар та походів шляхти на землі обабіч Інгульця. Поселення стояло на важливому торговому чумацькому шляху з Полтави у Крим. За переписом 1752 р. в Усівці нараховувалось 109 дворів, проживало 256 чоловік. 1759 році збудована перша православна церква Святителя Миколая. Офіційно статус поселення Усівкі було отримано в 1754 р., після будівництва на місці нинішнього Кіровограда фортеці.
Історичним центром міста є місце біля впадіння річки Березівки в Інгулець, завдяки зручності оборони поселення, обмеженого з двох сторін річками. Зараз на цьому місці знаходиться центральний міський парк культури і відпочинку імені Т. Г. Шевченка та культурно-спортивний комплекс «Ніка» (центральний міський стадіон).
У 1989 році розглядався проект створення Олександрійського національного ландшафтно-меморіального парку ім. Т. Г. Шевченка. Складовою частиною майбутнього дендропарку мав стати історико-архітектурний комплекс на острові Заснова в межиріччі Березівки та Інгульця. Було заплановано відтворити козацьке поселення та встановити пам'ятний знак козакам-засновникам міста. Але через відсутність належного фінансування цей проект так і не був реалізований.
Нова Сербія
У 1752–1764 роках в Усівці була розміщена 3 рота новосербського Пандурського полку.
В цей час було створено Нову Сербію, російський уряд створює військові поселення. Новими поселенцями були переважно серби, румуни, хорвати, болгари. Замість Усиківки з'являється шанець Бечея або Беча, нова назва походить від назви річки в Сербії. Взимку 1769 р. місцеве населення разом з гарнізоном успішно витримало облогу військ хана Керім-Гірея.
Російська імперія
У 1764 р. Нова Сербія була скасована і Усиківка ввійшла до складу Єлисаветинської провінції Новоросійської губернії, яка проіснувала до 1783 року, коли її територію було включено до складу Катеринославського намісництва.
З 1784 року намісництво було розділене на дві губернії: Новоросійську і Азовську, укріплення Бечея стало повітовим містом з назвою Олександрійськ. Пізніше назва міста змінилася на Олександрію. 14 березня 1806 р. було створено Олександрійський повіт, що входив до складу Херсонської губернії. Повіт складався з п'яти волостей.
У 1793 році тут було 120 хат-мазанок, в яких проживало 738 чоловік. Цегляні будівлі — міської ратуші, сирітського суду, казначейства, квартирної комісії з'явилися лиш на початку XIX ст.
В 1803 році розглядався проект створення із Інгульця та інших рік України судноплавних артерій. У проекті через Олександрію повинен був пройти один із таких шляхів. Та проект не здійснили.
Олександрія повинна була стати місцем виступу Південного товариства декабристів. Однак, зважаючи, швидше всього, на конспіративність, в останній момент місцем виступу обрали Тульчин.
Основним заняттям олександрійців та мешканців навколишніх сіл у першій половині XIX століття були землеробство, городництво та вирощування баштанних культур. На 1823 рік у місті налічувалося 322 будинки з 1800 мешканцями. Перші навчальні заклади в місті з'являються в 1816 році. Це були повітове та парафіяльне училища. 7 листопада 1847 року було затверджено перший герб міста.
В 1858 році в Олександрії було 7800 чоловік населення, 783 будинки, 2 церкви, 2 синагоги, повітовий і земський суди, ратуша, казначейство, пошта, аптека, 3 ярмарки (Сирна, Петропавлівська, Миколаївська).
У 1850-тих рр. в місті нараховувалось близько 700 будинків, переважна більшість з них була побудована з очерету, сплетеної лози й дерева, тому вони досить погано захищали від частих сильних північних вітрів. Найкращими будівлями був двоповерховий будинок поміщика Лєонтьєва й будинок дворянського зібрання. В місті нараховувалось три готелі й десять заїжджих дворів, два салотопних заводи, два, що виготовляли крупчатку, й один цегельний, а також 27 вітряків. На той час в місті була лише одна площа — Базарна. Проблемою було водопостачання, через мілководдя Інгульця і не дуже якісну воду в колодязях.[2]
Протягом 30-50-х рр. XIX ст. у місті чотири рази спалахувала епідемія холери. Тільки 1855 року від неї померло 142 чоловіка. Населення міста фактично не мало доступу до кваліфікованої медичної допомоги. На 1858 рік функціонувала лише одна аптека.
Звільнення від кріпацтва та ряд інших реформ стимулювали розвиток господарства. Збільшується кількість переробних підприємств, починається будівництво залізниць. У 1869 році вступає в дію залізнична лінія Одеса — Харків, яка пройшла через приміську станцію Користівка, а в 1901 р. залізниця пройшла через місто в напрямку ст. П'ятихатки. Раніше, у 1855 році через Олександрію пройшла телеграфна лінія, що зв'язала Одесу з Петербургом. Вигідне географічне розташування на перехресті шляхів, що вели до Чорного моря, в Крим позитивно впливало на розвиток в Олександрії торгової справи та кустарних виробництв. У 1905—06 рр. в місті діяло 12 винокурних заводів. На початку XX століття в Олександрії зароджується промислове виробництво, з'являються механічні майстерні, дрібні цехи лиття чавуну, ремонту реманенту. У цей же час була зроблена перша спроба промислової розробки місцевих родовищ бурого вугілля.
У 1866 р. все населення повіту і міста обслуговував один лікар з двома служителями. В той час працювала лише одна лікарня на кілька ліжок. У 1901 року було збудовано приміщення для нової лікарні на 100 ліжок.
В кінці XIX ст., на початку ХХ ст. у місті активізується культурне життя. В 1873 році відкрилась жіноча гімназія, у 1904 р. — чоловіча гімназія, а в 1910 р. — учительська семінарія. У 80-х рр. XIX ст. в місті з'являється театр. Тут починав свою акторську кар'єру Гнат Юра. У першому десятилітті ХХ ст. почав діяти перший міський кінотеатр «Колізей». На початку минулого століття в місті діяло кілька друкарень. З 1909 року видавалась газета «Известия Александрийского уездного земства».
На початок ХХ ст. в Олександрії мешкало 14 007 чоловік, це було третє за величиною місто на території, що у подальшому увійшла до складу Кіровоградської області, після Єлизаветграду (61 488 чол.) і Бобринця (14 281 чол.).[3]
До складу повіту входили Знам'янка, Нова Прага, Аджамка, Новгородка, Петрове, Онуфріївка, Червона Кам'янка.
Українська Народна Республіка
У 1917–1920 роках Олександрія пережила соціальні потрясіння, неодноразову зміну влади. В 1919 році була центром антибільшовицького повстання шостої стрілецької дивізії під командуванням Григор'єва. 23 травня 1919 року силами Червоної Армії повстання було ліквідовано.
Інтербелум
В Інтербелум в Олександрії набуває розвитку промисловість — було збудовано механічний завод, буровугільні підприємства.
У місті також працювала значна кількість дрібних промислових підприємств, серед них десять теплових млинів і крупорушок, десять олійниць, дев'ять промислових артілей. Помітні зміни відбулися в культурному житті міста.
Були відкриті школа медичних сестер та педагогічна школа, культосвітній технікум, розпочав роботу палац піонерів, був створений пересувний драматичний театр імені М. Л. Кропивницького.
Друга Світова війна
6 серпня 1941 року війська Третього рейху зайняли Олександрію без бою. 15 листопада 1941 року місто стало центром Олександрійського ґебіту в складі Генеральної округи Миколаїв.[5]
За час окупації нацистами було знищено майже всю єврейську громаду міста (більше 2,5 тисяч осіб), розстріляно 320 мирних жителів і більше 5,5 тисяч військовополоненних. В місті діяло 5 підпільних груп. Олександрія була взята радянськими військами 6 грудня 1943 р. Наказом Верховного Головнокомандуючого 11 військовим частинам, що відзначилися при звільнені міста, було присвоєно найменування «Олександрійських». Під час Другої Світової війни житлова забудова міста майже не постраждала, в ньому не велось боїв, відступаючі війська залишали його ще до підходу супротивника, місто не зазнало великих бомбардувань чи обстрілів, за виключенням невеликих бомбардувань радянською авіацією.
Післявоєнний період
Після Другої Світової війни Олександрія стала містом шахтарів та машинобудівників. Протягом 1951–1971 років було збудовано близько 20 промислових підприємств, 9 з них для видобутку і переробки бурого вугілля.
Старі фотографії Олександрії. Кінець XIX ст. — початок XX ст.
- Oleks1.jpg
Панорама міста
- Олександрія краєвид.jpeg
Міський краєвид
- Oleks 2.jpg
Вулиця Соборна, нині проспект Леніна. Вид на Провіантську площу
- СоборнаОлекс.jpg
- Oleks 3.jpg
Вулиця Поштова, нині Першотравнева
- ПоштоваплощаОлекс.jpg
Поштова
- Oleks.Pchev.jpg
Будинок Пищевича. Нині кафе і готель
- Бристоль.jpeg
Готель «Бристоль». Потім школа № 1 після №5, пізніше знесений. Нині сквер на розі пр-т. Леніна і Першотравневої
- Oleks.kazna.jpg
Казначейство. Нині приміщення Промінвестбанку, ріг пр-т. Леніна й Першотравневої
- МіськаУправаОлекс.jpg
Міська управа, зараз магазин "Шара"
- ЗемськаУправаОлександрія.jpg
Земська управа, не збереглася, була на розі вул. Шевченка і Свердлова
- КолишняЗемськаЛікарняОлександрія.jpg
Колишня земська лікарня
- ЗемськаАптекаОлександрія.jpg
Земська аптека
- Oleks. gimnasia.jpg
Жіноча гімназія. Нині педагогічне училище і жіноча гімназія
- ШестикомплектнеучОлекс.jpg
Шестикомплектне училище. Зараз біля школи № 6
- ПожежнаІсторичнеОлекс.jpg
Пожежна станція. Діє до сьогодні
- АрештнийбудинокОлекс.jpg
Арештний будинок
- ВиннийскладОлекс.jpg
Винний склад, нині на території військової частини
- АртезіанОлекс.jpg
Артезіанський колодязь
- МістІнгулецьСтарийОлекс.jpg
Міст через річку Інгулець
Географія
Географічне розташування
Місто розташоване на сході області, на відстані 75 км на північний схід від Кіровограда. Разом із підпорядкованими Олександрії селищами Димитрове, Пантаївка площа міста становить 6 142 га.
Південною околицею міста проходить автошлях Шаблон:Автошлях E (Брест — Махачкала). Із півночі до нього примикає Шаблон:Автошлях E (Полтава — Слобозія). Олександрією протікають дві річки Інгулець та Березівка, Березівка впадає в Інгулець на території міста.
Рельєф
Олександрія розташована на Придніпровській височині з загальним нахилом території з північного заходу на південний схід. Рельєф являє собою здебільшого плато, або підвищену хвилясту рівнину розчленовану густою мережею річкових долин і балок, а також ярів. В балках, що простягаються з заходу на схід, південні схили пологі, а північні крутіші, дуже вкриті ярами, в таких місцях відкриваються древні докембрійські породи.
Середня висота плато близько 200 м над рівнем моря. Проте спостерігається значна різниця абсолютних висот. Оточують місто з трьох сторін висоти, які мають відмітки 136 м — 142 м. Саме на них розташовані основні промислові зони міста.
Клімат
Клімат помірно континентальний. Літо тривале та спекотне, зима коротка, малосніжна. Опади за рік розподіляються нерівномірно, за літній період випадає кількість опадів 336 мм, за холодний — 177 мм.
Через Олександрію з південного заходу на північний схід проходить вісь високого атмосферного тиску що розділяє область на дві частини панування різних повітряних мас — північно-західну (лісостеп), вологі маси з Атлантики і північно-східну (степ), континентальні маси з Азії і зумовлює різноманітність фізико-географічних умов регіону.
У зимові місяці переважають північні та північно-східні вітри. Влітку господарюють вітри північні та північно-західні.
Циклони (середземноморські, атлантичні та ін.) і антициклони (сибірські, східні континентальні та ін.), часто призводять до різких похолодань влітку і відлиг взимку. Такі кліматичні умови зумовлюють дуже мінливу погоду, особливо зимою.
Середньорічна температура повітря в Олександрії +7,3 — +7,8 °C. Переважають вітри північні, північно-західні і північно-східні. Середньорічна швидкість вітру становить 3.9 м/с, вологість повітря 61 — 65% (максимальна в грудні — 84 — 86%, мінімальна в серпні — 43 — 48%). Безморозний період триває 246–255 днів, а вегетаційний становить 207–215 днів.
Літній період — 114–130 днів. Температура самого теплого місяця (липня) становить +20,2 — +21,2 °C, максимальна +39 °C.
Зима триває 110–119 днів. Середня температура самого холодного місяця (лютого) становить —5,7 — −6,1 °C, максимально низька — −35 °C.
Гідрологія
Стік річок характеризується великою мінливістю в різні пори року через залежність від атмосферних опадів. Велику роль відіграє снігове живлення, тому близько 70% стоку припадає на березень — травень, через танення снігів і весняні зливи, на червень — серпень — 10%, на осінній сезон близько 5%, на зимовий період 15%, велику роль відіграє також підземне живлення.
Олександрія перебуває у зоні нестійкого зволоження. Середньорічна кількість опадів становить 510–530 мм. Нерівномірно опади розподіляються за порами року. Мінімум їх припадає на зимові місяці — 14 — 18%, максимум на літо — 40%. За теплий період року випадає 70% атмосферних опадів, за холодний період — 30%.
До поверхневих вод міста належать річки Інгулець, Бешка, Березівка, Войнівське водосховище на р. Інгулець, ставки, затоплені відпрацьовані кар'єри і буровугільні розрізи.
Геологічна будова
В основі геологічної будови залягають докембрійські кристалічні породи, вік переважної більшості яких сягає за мільярд років. Ці кристалічні породи часто виходять на поверхню. На берегах річок, у межах нашого краю виявлені гнейси, граніти, кварцити, різноманітні піски, глини та суглинки; часто на глибині до 70 м залягають шари бурого вугілля, що сприяє розвитку гірничої справи.
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Моє рідне місто або село
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
Помилка цитування: Для наявного тегу <ref> не знайдено відповідного тегу <references/>
