Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Ратушнюк
На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю.
При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:
- А ви знаєте історію рідного села?
- Які відомі люди Ваші земляки?
- Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
- Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
- Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
- Якими пам’ятками природи багатий рідний край?
Зміст
Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)
Географія
Географічне розташування
Місто розташоване на сході області, на відстані 75 км на північний схід від Кіровограда. Разом із підпорядкованими Олександрії селищами Димитрове, Пантаївка площа міста становить 6 142 га.
Південною околицею міста проходить автошлях Шаблон:Автошлях E (Брест — Махачкала). Із півночі до нього примикає Шаблон:Автошлях E (Полтава — Слобозія). Олександрією протікають дві річки Інгулець та Березівка, Березівка впадає в Інгулець на території міста.
Рельєф
Олександрія розташована на Придніпровській височині з загальним нахилом території з північного заходу на південний схід. Рельєф являє собою здебільшого плато, або підвищену хвилясту рівнину розчленовану густою мережею річкових долин і балок, а також ярів. В балках, що простягаються з заходу на схід, південні схили пологі, а північні крутіші, дуже вкриті ярами, в таких місцях відкриваються древні докембрійські породи.
Середня висота плато близько 200 м над рівнем моря. Проте спостерігається значна різниця абсолютних висот. Оточують місто з трьох сторін висоти, які мають відмітки 136 м — 142 м. Саме на них розташовані основні промислові зони міста.
Клімат
Клімат помірно континентальний. Літо тривале та спекотне, зима коротка, малосніжна. Опади за рік розподіляються нерівномірно, за літній період випадає кількість опадів 336 мм, за холодний — 177 мм.
Через Олександрію з південного заходу на північний схід проходить вісь високого атмосферного тиску що розділяє область на дві частини панування різних повітряних мас — північно-західну (лісостеп), вологі маси з Атлантики і північно-східну (степ), континентальні маси з Азії і зумовлює різноманітність фізико-географічних умов регіону.
У зимові місяці переважають північні та північно-східні вітри. Влітку господарюють вітри північні та північно-західні.
Циклони (середземноморські, атлантичні та ін.) і антициклони (сибірські, східні континентальні та ін.), часто призводять до різких похолодань влітку і відлиг взимку. Такі кліматичні умови зумовлюють дуже мінливу погоду, особливо зимою.
Середньорічна температура повітря в Олександрії +7,3 — +7,8 °C. Переважають вітри північні, північно-західні і північно-східні. Середньорічна швидкість вітру становить 3.9 м/с, вологість повітря 61 — 65% (максимальна в грудні — 84 — 86%, мінімальна в серпні — 43 — 48%). Безморозний період триває 246–255 днів, а вегетаційний становить 207–215 днів.
Літній період — 114–130 днів. Температура самого теплого місяця (липня) становить +20,2 — +21,2 °C, максимальна +39 °C.
Зима триває 110–119 днів. Середня температура самого холодного місяця (лютого) становить —5,7 — −6,1 °C, максимально низька — −35 °C.
Гідрологія
Стік річок характеризується великою мінливістю в різні пори року через залежність від атмосферних опадів. Велику роль відіграє снігове живлення, тому близько 70% стоку припадає на березень — травень, через танення снігів і весняні зливи, на червень — серпень — 10%, на осінній сезон близько 5%, на зимовий період 15%, велику роль відіграє також підземне живлення.
Олександрія перебуває у зоні нестійкого зволоження. Середньорічна кількість опадів становить 510–530 мм. Нерівномірно опади розподіляються за порами року. Мінімум їх припадає на зимові місяці — 14 — 18%, максимум на літо — 40%. За теплий період року випадає 70% атмосферних опадів, за холодний період — 30%.
До поверхневих вод міста належать річки Інгулець, Бешка, Березівка, Войнівське водосховище на р. Інгулець, ставки, затоплені відпрацьовані кар'єри і буровугільні розрізи.
Геологічна будова
В основі геологічної будови залягають докембрійські кристалічні породи, вік переважної більшості яких сягає за мільярд років. Ці кристалічні породи часто виходять на поверхню. На берегах річок, у межах нашого краю виявлені гнейси, граніти, кварцити, різноманітні піски, глини та суглинки; часто на глибині до 70 м залягають шари бурого вугілля, що сприяє розвитку гірничої справи.
История
Известно как казацкое поселение Усовка с 1746 года было укреплённым пунктом на пути набегов татар и походов шляхты на земли Ингула.
После строительства в 1754 году Крепости Святой Елизаветы (впоследствии города Елисаветграда) здесь был размещён военный гарнизон. В составе военных, которые несли здесь службу в российской армии были сербы, румыны, хорваты, болгары. Появилось новое название поселения — Бечея, напоминавшее сербам о местности, откуда они пришли.
В 1784 году, когда вышел указ о разделении Екатеринославского наместничества на две губернии: Новороссийскую и Азовскую, укрепление Бечея стало уездным городом с названием Александрийск. Позже название города трансформировалось в Александрию.
С 1806 года Александрия входит в состав Херсонской губернии. Основным занятием александрийцев и жителей окрестных сел в первой половине XIX века. были земледелие, огородничество и выращивание бахчевых культур. Освобождение от крепостничества и ряд других реформ стимулировали развитие хозяйства. Увеличивается количество перерабатывающих предприятий, начинается строительство железной дороги. В 1869 году вступает в действие железнодорожная линия Одесса - Харьков, которая прошла через пригородную станцию Користовка (Вараждин, сейчас — Протопоповка), а в 1901 году железная дорога прошла через город в направлении ст. Пятихатки. Ранее, в 1855 году, через Александрию прошла телеграфная линия, связавшая Одессу с Петербургом. Выгодное географическое расположение на перекрестке путей, ведущих к Черному морю, в Крым положительно влияло на развитие в городе торгового дела и кустарных производств. В начале XX века в Александрии зарождается промышленное производство: появляются механические мастерские, мелкие цеха литья чугуна. В это же время была предпринята первая попытка промышленной разработки местных месторождений бурого угля. В городе активизируется культурная жизнь.
В 1904 году открылась мужская гимназия, а в 1910 году — учительская семинария. С 1909 года издается газета «Известия Александрийского Уездного Земства». В 1917—1920 годы Александрия пережила социальные потрясения, неоднократную смену власти, гражданскую войну. В Александрии 23 мая 1919 года войсками большевистской Красной Армии Бронштейна-Троцкого был окончательно ликвидирован антибольшевистский мятеж Матвея Григорьева. Тем не менее, 7-23 мая 1919 года, шестнадцать дней именно Александрия была столицей огромного повстанческого украинского государства атамана Григорьева, в состав которого входил практически весь юг Украины (нынешняя Черкасская, Кировоградская, Херсонская, Николаевская и Одесская области). Правление Матвея Григорьева — одно из самых ярких событий в истории Александрии. Вот, в частности, как примитивно описывает его конец правитель Юга России, генерал-майор, вдохновитель Белого движения и один из трех создателей Добровольческой армии (Вооруженных сил Юга России) Антон Иванович Деникин в «Очерках Русской смуты» (том 5): «14 июля 1919 года Махно, заманив Григорьева на повстанческий съезд, собственноручно убил его. Официальная версия партийных анархистов называет это убийство казнью, устроившего еврейский погром в Елисаветграде и для борьбы с большевиками не пренебрегавшего никакими союзниками, даже якобы Добровольческой армией… Гораздо правильнее, однако, другая версия — о двух пауках в одной банке, о борьбе двух за власть и влияние на тесном пространстве нижнего Днепра (между Екатеринославом — Елисаветградом — Александровском), куда загнали их судьба и наступление Вооруженных сил Юга».
В период до Великой Отечественной войны в Александрии были построены механический завод, буроугольные добывающие предприятия. В городе также работало значительное количество мелких промышленных предприятий, среди них десять тепловых мельниц и крупорушек, десять маслобоен, девять промышленных артелей. Заметные изменения произошли в культурной жизни города. Были открыты школа медицинских сестер, педагогическая школа, просветительский техникум, начал работу дворец пионеров, был создан передвижной драматический театр имени М. Л. Кропивницкого.
В послевоенные годы Александрия стала городом шахтёров и машиностроителей. В течение 1951—1981 годов построено около 20 промышленных предприятий, 10 из них для добычи и переработки бурого угля. Среди известных на Украине и за её пределами машиностроительные предприятия: научно-производственное объединение «Этал», фирма «Вира-Сервис», завод «Автоштамп», продукцией которых являлись электротехнические аппараты, подъемно-транспортное оборудование, сельскохозяйственные машины. Большой вклад в экономическое развитие города оказали фабрика диаграммных бумаг и швейная фабрика. Большое значение для Александрии, которая находится на перекрестке главных транспортных артерий Украины, имеют связь, почта, телеграф, телефон. С 1 августа 2003 года открыто движение на скоростной железнодорожной линии Киев—Днепропетровск, которая проходит через Александрию, построено новое здание железнодорожного вокзала. К 2006 году буроугольная отрасль практически прекратила в городе свое существование, и город был отнесён в разряд депрессивных, вымирающих.
В Александрии родились и провели детские и юношеские годы ученый-славист с мировым именем Чижевский Дмитрий Иванович, дважды Герой Советского Союза, маршал Кошевой Петр Кириллович, 47-й космонавт Советского Союза Леонид Иванович Попов, экс-министр внутренних дел Украины Юрий Федорович Кравченко и выдающийся краевед-публицист Анатолий Ильич Кохан. С Александрией также связаны судьбы казацкого философа Семена Климовского (автора песни «Ехал казак за Дунай»), декабристов Ивана Сухинова и Александра Пестова, актёра Гната Юры, писателя и драматурга В. Билль-Белоцерковского, художника Бориса Йогансона, «поющего ректора» Михаила Поплавского и депутата Верховного Совета Украины 5 созыва от Партии Регионов Степана Цапюка.
Городским головой (в третий раз из пяти городских глав эпохи независимости Украины, прозванный за это «Вечным мэром») в настоящее время является Почётный гражданин города Александрии Степан Кириллович Цапюк.
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Моє рідне місто або село
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
