Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Крейтор
Моє рідне місто – найкраще на Землі. Не тому, що тут пройшло моє дитинство і юність, не через до болі рідні місця, а тому, що воно дійсно зачаровує навіть просто проїжджих мимо людей. Воно насичене особливим колоритом, його вулиці переповнені весняним настроєм, а люди привітні і доброзичливі. Так було завжди. Кожна пора року у містечку по-своєму неповторна.
Зміст
Рідне місто або село на карті України
Історія Кіровограду
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю. У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу. Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку. Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами. У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом. Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років. Кіровоград – адміністративний і промисловий центр, вигідно розташований у центральній частині України. Столицею Степового краю, «Степовою Єлладою», «Маленьким Парижем» – лагідно з гордістю називають кіровоградці своє рідне місто. Багатовікова історія міста творилася розумно, працею і звитягою багатьох поколінь його мешканців. Кожне століття залишило тут свій особливий знак. Відображений він в унікальній споруді фортеці Святої Єласавети, у шедеврах архітектурних ансамблів ХІХ ст., у переплетінні вулиць і провулків. У різні роки доля так чи інакше пов’язала з нашим містом імена Марка Кропивницького, Івана Тобілевича, Володимира Винниченка, Івана Микитенка, Володимира Григоровича, Дмитра Чижевського, Євгена Маланюка, Генріха Нейгауза. Скульптурні пам’ятники міста відтворюють минуле і сучасне. Добра боротьба за соціальне та національне визволення уособлена у бронзових фігурах Т. Шевченка, Б. Хмельницького.Про радянські часи нагадують увіковіченні постаті В. Леніна, С. Кірова. Відбитком народної пам’яті, пошани і вдячності є пам’ятники героям Великої Вітчизняної війни, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, воїнам-інтернаціоналістам. Символом єдності кіровоградців, незалежно від політичних переконань, віросповідання, професії чи національності, є площа Соборна, де встановлено пам’ятник Ангелу-охоронцю. Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців міста в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.Кіровоград має багаті культурні традиції. Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою «Наталка Полтавка» він заяви світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. Сьогодні обласному українському музичному-драматичному театру ім. М.П. Кропивницького присвоєно статус академічного. В місті діють літературно-меморіальний музей ім. Карпенка-Карого, музей Г.Г. Нейгауза, художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, народний меморіальний музей Ю.С. Мейтуса. Місто було і залишається значним центром музичної культури України. Кіровоград подарував Україні і світові цілі сузір’я видатних музикантів. З 1991 р. засновано музей культури ім. К.Шимановського, якому надано статус державного.
Відомі Кіровоградці
- Авдєєв Вадим Миколайович — український співак (тенор).
- Агібалов Василь Іванович — український скульптор. Співавтор Меморіального комплексу Слави у Кіровограді (1994).
- Айзеншток Ієремія Якович — український і російський літературознавець. Кандидат філологічних наук (1935). Народився у Кіровограді.
- Аксьонов Володимир Григорович — український спортсмен (футболіст), тренер. Заслужений тренер України (1990). Виступав у командах майстрів Кіровограда
- Алексєєв Микола Михайлович — український живописець.
- Антоньєва Ганна Петрівна — Народний депутат України, член групи «Відродження регіонів», голова ДемПУ, член Контрольної комісії з питань приватизації; засновник кіровоградського вино-горілчаного виробничого об'єднання «Артеміда». З квітня 2002 по березень 2005 — Народний депутат України 4-го скликання, обрана по виборчому округу № 99 Кіровоградська область.
- Ануфрієв Микола Іванович — український міліцейський чин, правник і громадський діяч. Свою кар'єру починав як слідчий відділу внутрішніх справ Кіровоградського райвиконкому. Почесний громадянин міста Кіровограда.
- Назаренко Сергій Юрійович — український футболіст, який грає за ФК «Дніпро» (Дніпропетровськ) і національну збірну України. Футболіст «Зірки».
- Натіїв Зураб — полковник російської імперії, осетин за національністю. Навчався у Кіровограді.
- Нейгауз Генріх Густавович — Російський піаніст і педагог, професор Московської консерваторії. Народний артист РСФСР. В м. Кіровограді у 1981 р. відкрито музей Г. Г. Нейгауза.
- Нейштадт Яків Ісайович — ізраїльський, а раніше радянський і російський шахіст, шаховий літератор, журналіст та історик. Редактор журналу «64» (1977–1979). Майстер спорту СРСР (1961), міжнародний майстер ІКЧФ (1971), заслужений міжнародний майстер ІКЧФ (2003), суддя всесоюзної категорії (1975). Брав участь у боях під Кіровоградом.
- Непоменко Федір Іванович — прозаїк, член Спілки письменників України (1983). У Кіровограді написав збірку «За дверью — тишина».
- Нечитайло Андрій Михайлович — український журналіст. Заслужений журналіст України (1997). Почав роботу журналістом з посади завідувача відділу листів у газеті «Молодий комунар».
Історичні події
На відміну від фортеці св.Єлисавети місто Єлисавет не виконувало жодних військових функцій. Розвиток міста відбувався через його вигідне географічне становище і бурхливий розвиток аграрної і торгівельної сфери в місті і навколо нього. Вже з 1754 році в місті проводились чотири ярмарки. В травні 1754 р. у листі до генеральної козацької старшини Іван Глєбов повідомляв, що Сенат дозволив ярмарки при фортеці Св. Єлизавети по таких днях: 1) 5 вересня – в день Св. Пророка Захара і Св. Єлизавети; 2) 1 січня – тобто після Нового року; 3) 23 квітня – в день Св. Георгія Переможця; 4) 28 (29) червня – в день Св. Петра і Павла. На ярмарки приїздили купці з Запоріжжя, Центральної Росії, Речі Посполитої і підпольських українських територій, Молдавії, Криму, Туреччини. На ярмарках торгували продуктами землеробства і тваринництва, полотном, парусиною, вовною, вином.
Мешканцями Єлисавета були торгові люди та ремісники. Частина українського населення міста займалась візницьким промислом (чумакуванням). Першими і багатшими купцями були російські розкольники: І. Масленніков, С. Сенковський, О. Шапошников, С. Пашутін, І. Сахаров, Л. Тишець, Н. Лебедь. Частина греків також були записана купцями. На весну 1757 р. із 149 господарів, що мешкали в місті, 14 господарів були записані купцями. Наприкінці XVIII століття в місті з’явилась впливова єврейська громада. Про розмах торгівлі у Єлизаветграді свідчать і такі цифри. У традиційних торгових центрах Росії - Нижньому Новгороді та Тулі, приміром, на початку ХІХ ст. налічувалося відповідно близько 600 та 400 торговельних лавок. У Єлизаветграді їх було понад 700, причому до 200 з них - муровані.
Після відкриття в Одесі порто-франко значна кількість мешканців Єлисаветграда перебралася до міста над Чорним морем. Зокрема переселилась частина греків, будинки яких були передані солдатам і офіцерам Пулковського артилерійського полку. Внаслідок цього частина Грецької слободи отримує назву Пулківська (Артилерійська) Слобода.[32]Першим міським головою Одеси у січні 1796 року був обраний єлизаветградський купець Андрій Желєзцов. Його приятель Євтій Кленов був бургомістром одеського магістрату.[31] Одна з вулиць Одеси була названа Єливетинською через те, що на ній селелись вихідці з міста.
Після ліквідації Запорізької Січі розпочався процес заміни козацьких топонімів імперськими. В історіографічній традиції прийнято вважати 1775 рік роком початку вживання назви Єлисаветград.[33] Указу про перейменуванні Єлисавета на Єлисаветград не існує, але саме з 1775 року поряд з поширеною серед населення назвою Єлисавет (та словосполученням город Єлисавет) почали вживатись русифіковані варіанти Єлисаветоград та Єлисаветград. Роком офіційного затвердження назви Єлисаветград вважається 1784 рік. Однак в указі 11 січня 1784 року[34] (про заснування губернського міста Катеринославля (пізніше Катеринослав), Катеринославського намісництва, повітів та міст) йдеться про створення Єлисаветградського повіту та повітового міста "по назві повіту".
У 1784–1795 роки Єлисаветград як центр Єлисаветградського повіту належав до Катеринославське намісництвоКатеринославського намісництва, 1795–1801 Єлисаветград був повітовим містом Новоросійської губерії, у 1802 році — Миколаївської губернії, у 1803—29 — Херсонської губернії. Від 1829 до 1865 років — центр військових поселень у Південній Україні (у місті виникло військове містечко), центр повіту в цей час був перенесений до Бобринця. З початку забудови Міщанської слободи (з 1753 року) у місті завдяки грекам з'явились правильні вулиці за європейським зразком. Вони були прямими, досить широкими і довгими. Розташовувалися вздовж Інгулу та перпендикулярно до нього. У той же час Пермська та Биківська слободи забудовувалися практично стихійно, без будь-яких проектів. До нашого часу не збереглось жодного будинку Міщанської слободи 18 століття, оскільки тогочасні дерев'яні будинки були знищені пожежами (1798, 1812, 1813, 1833 та 1834 років).
Пам'ятки архітуктури
У Кіровограді на обліку перебуває 60 пам'яток історії та монументального мистецтва.
| № пп | Охорон. номер | Найменування пам'ятки | Місцезнаходження пам'ятки | Епоха | Значення | Рішення |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 1050 | Школа, де працювала Журлива О. К. (Котова) — українська поетеса | вул. Авіаційна, 64 | 1951- 1956 рр. | місцева | № 281від 16.05.1985 р. |
| 2 | 3 | Братська могила радянських воїнів. Поховано 147 воїнів. | вул. Брестська. | 1944 | № 404 від 17.09.1969 р. | |
| 3 | 1226 | Братська могила радянських воїнів. Поховано 3 воїнів. | вул. Брестська, (колишня Жданова)тер ч А 1405 | 1946 р. | № 149 від 10.05.1988 р. | |
| 4 | 2391 | Приміщення колишньої приватної гімназії, в якій навчався Тарковський А. О.- російський поет | вул. Тарковського, 56 | 1914-1918 р.р. | № 303 від 13.12.1993 р. | |
| 5 | 4 | Будинок, в якому жив і працював К.Шимановський-польський компазитор | вул. Гоголя, 42 | 1897-1919 рр. | № 404 від 17,09,1969 р. | |
| 6 | 5 | Будинок, в якому жив Єгоров О. С.- Герой Радянського Союзу | вул. Декабристів, 10 | 1958-1970 рр. | № 404 від 17,09,1969р | |
| 7 | 1051 | Завод, на якому працював Таратута В. К.- поплічник Леніна В. І. | вул. Віктора Чміленка, 24 | 1897-1898 рр. | № 281від 16.05.19985 р. | |
| 8 | 1052 | Будинок, в якому містився штаб підпільної організації ім.. К. Є. Ворошилова. | вул. Шульгиних, 10 | 1941-1945 рр. | № 281від 16.05.1985 р. | |
| 9 | 8 | Місце загиблих партизан та їх командира — Стратівка А. Ф. | парк Ковалівський | 1919 р. | № 404 від 17.09.1969р | |
| 10 | 1227 | Пам'ятний знак жертвам фашизму. | вул. Комарова | 1941-1944 р. | 149 вад 10.05.1988 р. | |
| 11 | 957 | Пам'ятник радянським артилеристам. | вул. Короленка | 1944 | № 301 від 25.06.1982 р. | |
| 12 | 958 | Пам'ятний знак на честь 30-річчя визволення міста. | вул. Короленка | 1944 | № 301 від 25.06.1982 р. | |
| 13 | 1053 | Будинок, в якому жив Кропивницький М. Л. - український драматург, театральний діяч. | вул. Кропивницького | 1870 1890 рр. | № 281 від 16.05.1985 р. | |
| 14 | 9 | Корпус колишнього Ковалевського училища, де містився Єлисаветградський ревком і штаб Червоної гвардії | вул. Дворцова, 2 | 1918 р. | № 404від 17.09.1969 р. | |
| 15 | 10 | Приміщення театру, в якому було засновано українській професійний Драматичний театр. | вул. Дворцова, 4 | 1882 | № 404від 17.09.1969 р. | |
| 16 | 11 | Пам'ятник Кропивницькому М. Л.- українському драматургу, театральному діячу. | вул. Дворцова | 1840-1910 рр. | № 404від 17.09.1969 р. | |
| 17 | 12 | Пам'ятник радянським воїнам-визволителям. | вул. Дворцова | 1944 р. | № 404від 17.09.1969р | |
| 18 | 2245 | Будинок, в якому народився і жив Осмьоркін О. О.- російський художник | вул. Дворцова 89 | 1892-1914 рр. | № 104від 15.04.1991р | |
| 19 | 1228 | Пам'ятник Трудової Слави- сівалки «СЗ-36» і «Росія». | вул. Чорновола | № 149від 10.05.1988р | ||
| 20 | 1054 | Будинок, в якому жив Гуляницький Т. М.-учасник встановлення радянської влади | вул. Велика Перспективна, 31 кв. 19 | 1947-1959 рр. | № 281від 16.05.1985 р. | |
| 21 | 1055 | Пам'ятний знак на честь Кіровоградського підпільного обкому партії. | вул. Велика Перспективна, 41 | 1941-1944рр | № 281від 16.05.1985 р. | |
| 22 | 2400 | Пам'ятник жертв Чорнобиля. | вул. Велика Перспективна, | 1986 р. | № 250-р від 22.07.1996 р. | |
| 23 | 1056 | Пам'ятний знак на честь 100-річча від дня народження В. І. Леніна. | вул. Велика Перспективна, сквер | 1870 р. | № 281від 16.05.1985 р. | |
| 24 | 2401 | Пам'ятник воїнам — інтернаціоналістам всіх поколінь Кіровоградщини. | вул. Велика Перспективна, сквер «Молодіжний» | 1917-1988 рр. | № 250-р від 22.07.1996р | |
| 25 | 959 | Пам'ятник робітникам заводу «Червона Зірка», які загинули на фронтах Шаблон:Comment. | вул. Медведєва | 1941- 1945 рр. | № 301 від 25.06.1982р | |
| 26 | 1057 | Пам'ятний знак на честь воїнів-спортсменів, загиблих на фронтах Шаблон:Comment | вул. Медведєва | 1941- 1945рр | № 281від 16.05.1985р | |
| 27 | 13 13\1 13\2 | Завод, де містився арсенал Червоної гвардії міста Єлисаветграда. Корпус заводу, де працював Полупанок А. В. | вул. Ельворті,1 | 1917 р. | № 404від 17.09.1969р № 149від 10.05.1988р | |
| 28 | 1058 1058/1 1058/2 | Завод, де працював Артем Ф. А. (Сергєєв). Завод « Червона Зірка», де працювали активні учасники встановлення радянської влади. | вул. Ельворті,2 | 1918 р. 1920 р. | № 281від 16.05.1985р | |
| 29 | 14 | Приміщення спортклубу «Зірка», де вступали Петровський та Будьонний С. М. | вул. Ельворті,3 | 1925 р. 1930 р. | № 404від 17.09.1969р | |
| 30 | 2402 | Пам'ятник євреям-жертвам фашизму. | просп. Правди | 1941- 1944 рр. | № 250-р від 22.07.1996р | |
| 31 | 1059 | Будинок в якому жив Кочерещенко Г. І.- борець за встановлення радянської влади. | вул. Преображенська, 3а | 1967- 1969 рр. | № 281від 16.05.1985 р. | |
| 32 | 1060 | Будинок в якому народився і жив Тараканов М. М. -народний артист УРСР | Вул. Пушкіна,29,кв5 | 1898- 1976 рр. | № 281від 16.05.1985 р. | |
| 33 | 15 | Приміщення колишньої пастерівської станції, на місці якої була розташована кіно-поштова станції де зупинялися Пушкін О. С., Міцкевич А. | Вул. Пушкіна, 40\9 | 1924 р. 1925 р. | № 404від 17.09.1969 р. | |
| 34 | 960 | Пам'ятник героям громадянської та Шаблон:Comment | вул. 50-річчя Жовтня | 1918- 1922 рр. 1941–1945 рр. | № 301від 25.06.1982 р. | |
| 35 | 961 | Пам'ятник солдатам правопорядку Кіровоградщини. | вул. 50-річчя Жовтня | № 301від 25.06.1982 р. | ||
| 36 | 16 | Будинок в якому жив Яновський Ю. І.-український радянський письменник. | вул. Ровенська, 19 | 1909- 1919 рр. | № 404від 17.09.1969р | |
| 37 | 962 | Пам'ятник радянським танкістам. | вул. Ровенська | 1944 р. | № 301від 25.06.1982р | |
| 38 | 1229 | Могила Григоровича В. І.- вченого, філолога -славіста. | Ровенське кладовище | 1815 1876 рр. | № 149від 10.05.1988р | |
| 39 | 2246 | Братська могила жертвам фашизму. Кількість померлих невідома. | Ровенське кладовище | 1941 р. | № 149від 10.05.1988р | |
| 40 | 2246 | Могила Емануеля Г. А.-героя Вітчизняної Війни1812 р. | Пров Санаторний | 1775- 1837 рр. | № 104від 15.04.1991р | |
| 41 | 1061 | Пам'ятник знак на честь підпільників групи П. Лахмана. | вул. Терешкової | 1943 р. | № 281від 16.05.1985р | |
| 42 | 17 | Будинок в якому жив Карпенко-Карий І. К. (Тобілевіч)- український драматург. | вул. Тобілевича,16 | 1871-1883 рр. | № 404від 17.09.1969р | |
| 43 | 17 | Пам'ятний знак на честь Тезякова М. І. -одного із засновників радянської медицини. | вул. Тобілевича,24 | 1859- 1925 рр. 1886- 1896–1896 рр. | № 281від 16.05.1985р | |
| 44 | 963 | Пам'ятник комсомольським поколінням Кіровоградщини. | Просп. Університетський (колишній прсп. Правди) | 1918- 1980 р. | № 301від 25.06.1982р | |
| 45 | 18 | Фортеця св. Єлисавети. Вали земляні | вул. Ушакова | 1754 р. | № 404від 17.09.1969р | |
| 46 | 19 19/1 19/2 | Казарми фортеці св. Єлисавети, де перебував великий російський полководець Суворов О.В та великий російський полководець КутузовМ. І. | вул. Ушакова міська лікарня № 1 | 17 | № 404від 17.09.1969р | |
| 47 | 20 20/1 20/2 20/3 20/4 20/5 20/6 20/7 20/8 20/9 20/10 20/11 20/12 20/13 20/14 20/15 20/16 20/17 20/18 20/19 20/20 20/21 20/22 20/23 20/24 20/25 20/26 20/27 20/28 20/29 20/30 20/31 20/32 | Військово-меморіальне кладовище Пам'ятник бойової слави-гармати Стели (при вході на кладовище), плита пам'яті Пам'ятник воїнам- визволителям Могили Героїв Радянського Союзу: Степанов М. К.- мол. Лейтен.(1912–1962) Литвинов М. Ю.-ст. Лейтен.(1917–1977) Бровкою О. М.-полковнік (1908–1978) Галувкін В. М.-капітан(1925–1979) Куроп"ятникова Г. О.-(1921–1921) Бурковського А. Т.-майора (1916–1985) Радіонова М. Ф.-майора (1915–1992) Жована М. І.-старшини (1918–1993) Коваля І. І.-майора (1910–1996) Єгорова О. С.(1914–1970) Верхоланцева В. О.- гв.підполк.(1916–2001) Осатюка Д. І.- полвовніка (1917–1999) Усенка І. Р.- гв.майора(1924–1998) Вокова А. М.-сержант (1921–1996) Антонечка К. П. — підполковника (1908–1990) Клімова М. І.-полковника (1904–1992) Галицького Г. В.-майора (1906–1989) Ткачева Г. Є.- підполковника (1915–1987) Глібко Ю. К. -майора (1914–1943) Зінченка Н. А.-ст.лейтен. (1918–1944) Барбаліна М. С.-гв.ст.сержант (1922–1944) Гвбдрахманова Б. А.-мол.сержанта (1912–1944) Чупіна Я. І.-кавалера 3-х Орденів Слави (1925–1991) Кравця П. Я.- кавалера 3-х Орденів Слави (1924–2002) Могили учасників Кіровоградської підпільної організації (серпень 1941-січень 1944 р.) Могили воїнів, які загинули у боях за визволення м. Кіровограда Пам'ятник невідомим радянським вонам Стіна пам'яті Пам'ятник жертвам фашизму | вул. Ушакова | 1941- 1945 рр. 1941–1944 рр. | № 404від 17.09.1969р | |
| 48 | 21 | Пам'ятник Григоровичу В. І.-вченому, славісту-філологу. | Вул. Фрунзе | 1815 1876 рр. | № 404від 17.09.1969 р. | |
| 49 | 1063 | Пам'ятник Пушкіну О. С. -російському поету. | Пров. Челюскінців | 1799-1837 рр. | № 281від 16.05.1985р | |
| 50 | 22 | Пам'ятник невідомому радянському воїну. | вул. Шевченка, 3 | 1944 р. | № 404від 17.09.1969р | |
| 51 | 23 | Пам'ятник радянським воїнам-визволителям. | вул. Шевченка, 3 | 1944 р. | № 404від 17.09.1969р | |
| 52 | 1064 | Будинок в якому виступав Фрунзе М. В. | вул. Шевченка, 3 | 1922 р. | № 281від 16.05.1985р | |
| 53 | 1065 | Пам'ятник Шевченку Т. Г.- українському поету. | вул. Шевченка | 1914 1861 рр. | № 281від 16.05.1985р | |
| 54 | 1231 | Пам'ятник місце, де виступав виступав Ференц Ліст. | вул. Шевченка, 34 | 1847 р. | № 149від 10.05.1988р | |
| 55 | 1066 | Братська могила радянських воїнів. Поховано 60 воїнів. | вул. Щорса | 1944 р. | № 281від 16.05.1985р | |
| 56 | 24 | Будинок школи, де навчався на курсах політпрацівників Сосюра В.-українськиї поєт та навчалися Куротятникова Г. О.-Гєрої Радянського Союзу | вул. Генерала Шуміло ва,30 колишня вул.. Бобринецьк | 1920-1921 рр. | № 404від 17.09.1969р | |
| 57 | 2403 | Пам'ятник Б.Хмельницькому-гетьману України. | Пл. Б.Хмельницького | 1595- 1997 рр. | № 250від 22.07.1996р | |
| 58 | 1232 | Будинок, де відбувалися перші засідання Єлисаветградського комітету РСДРП. | вул. Щорса 1 лікарня № 2 | 1902 р. | № 149від 10.05.1988р | |
| 59 | 25 | Будинок культури ім. Жовтня, де виступала театральна трупа М.Кропивницького | вул. Дворцова, 24 | 1869-1883 р. | № 404від 17.09.1969р | |
| 60 | 26 | Братська могила радянських воїнів | С-ще Нове Сх..околище | № 404від 17.09.1969р | ||
Інші пам'ятки
Чо́рний ліс — великий лісовий масив (близько 90 тис. га) в межах Олександрівського і Знам'янського районів Кіровоградської області.
Розташований на межі лісостепової та степової зони, на високому порізаному ярами плато між Інгулом та Інгульцем. Переважають грабові діброви, по узбіччях з домішками ясена і береста.
З метою охорони унікального лісового масиву у 1980 році був створений Чорноліський ландшафтний заказник. У XVIII столітті ліс входив до володінь Запорізької Січі, пізніше до Нової Сербії. Тут формувалися гайдамацькі загони, і з Чорного лісу як бази чинили напади на польські володіння.
Із кінця XVII століття протягом наступних двох століть тривало зменшення масивів Чорного лісу.
Під час національних визвольних змагань 1917–1922 років у Чорному лісі діяла повстанська республіка. Після закінчення воєнних дій почалося комплексне вивчення урочища та запровадження штучного лісорозведення.
1937 — було виділено з загального масиву заповідну ділянку площею 445,8 гектара.
1948 — Чорний ліс внесли до категорії особливо цінних лісів і почалося його відновлення.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 28 січня 1972 року «Про заходи по розширенню мережі державних заповідників і поліпшенню заповідної справи» передбачено створення заповідника «Чорний ліс» загальною площею 7,4 тисячі гектарів.
За Чорним лісом названо Чорноліську археологічну культуру. На території Чорного лісу, на дні глибокого яру, розташоване однойменне болото, у центрі якого лежить озеро Берестувате. Болото є найпівденнішим сфагновим болотом в Україні. На території болота росте багато видів рослин, властиві більш північним районам. Походження болота й озера пов'язане з накопиченням талої води в льодовиковий і післяльодовиковий періоди.
Загальна площа болота й озера — близько 16 га. Координати — 48°46′27″ пн. ш. 32°32′39″ сх. д..
Болото з 1975 року є гідрологічною пам'яткою природи — «Болото Чорний ліс», з охоронною площею 2 га. Пам'ятка природи належить до Богданівська лісництва (квартал 62). У центральній частині болота трапляються сплавини (плаваючі острови, що складаються з сфагнума, очерету, теліптериса, верби та інших болотних рослин). По берегах болота ростуть верба попеляста, вільха клейка, береза пухнаста. У травостої переважає очерет звичайний і теліптерис болотний. У центральній частині трапляються вільхово-тростинний-сфагнові і сфагнові угруповання. Також у болоті на південній межі свого ареалу росте ряд бореальних видів — осока роздута (Carex rostrata), пухівка струнка (Eriophorum gracile), мохи Sphagnum teres, Sphagnum squarrosum. Трапляються росичка, мускарин тощо. В озері Берестувате водиться лише один вид риб — карась золотистий.
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| 1755 рік | поява міста |
| 1752 рік | створення фортеці Єлисавети |
| 1882 рік | початок роботи у місті першої української професійної театральної групи - Театр Корифеїв |
| 1920 рік | Кіровоград звільнений від декінців |
| 1753 р | побудований найстаріший будинок міста |
| 1868—69 роки | будівництво залізниці Харків—Єлисаветград—Одеса |
| 1870 р | відкрито земське реальне училище |
| 1883 р | відкрито краєзнавчий музей |
| 5 серпня 1941р. | місто було окуповане гітлерівськими військами |
| 10 (21) лютого 1784р | фортеця святої Єлисавети перетворена на місто |
| 1897 рік | відкриття електричного трамваю |
| 1990-ті роки | місто отримало свій герб і прапор |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Моє рідне місто або село
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
