Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Крейтор
На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю.
При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:
- А ви знаєте історію рідного села?
- Які відомі люди Ваші земляки?
- Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
- Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
- Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
- Якими пам’ятками природи багатий рідний край?
Зміст
Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)
Історія Кіровограду
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю. У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу. Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку. Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами. У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом. Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років. Кіровоград – адміністративний і промисловий центр, вигідно розташований у центральній частині України. Столицею Степового краю, «Степовою Єлладою», «Маленьким Парижем» – лагідно з гордістю називають кіровоградці своє рідне місто. Багатовікова історія міста творилася розумно, працею і звитягою багатьох поколінь його мешканців. Кожне століття залишило тут свій особливий знак. Відображений він в унікальній споруді фортеці Святої Єласавети, у шедеврах архітектурних ансамблів ХІХ ст., у переплетінні вулиць і провулків. У різні роки доля так чи інакше пов’язала з нашим містом імена Марка Кропивницького, Івана Тобілевича, Володимира Винниченка, Івана Микитенка, Володимира Григоровича, Дмитра Чижевського, Євгена Маланюка, Генріха Нейгауза. Скульптурні пам’ятники міста відтворюють минуле і сучасне. Добра боротьба за соціальне та національне визволення уособлена у бронзових фігурах Т. Шевченка, Б. Хмельницького.Про радянські часи нагадують увіковіченні постаті В. Леніна, С. Кірова. Відбитком народної пам’яті, пошани і вдячності є пам’ятники героям Великої Вітчизняної війни, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, воїнам-інтернаціоналістам. Символом єдності кіровоградців, незалежно від політичних переконань, віросповідання, професії чи національності, є площа Соборна, де встановлено пам’ятник Ангелу-охоронцю. Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців міста в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.Кіровоград має багаті культурні традиції. Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою «Наталка Полтавка» він заяви світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. Сьогодні обласному українському музичному-драматичному театру ім. М.П. Кропивницького присвоєно статус академічного. В місті діють літературно-меморіальний музей ім. Карпенка-Карого, музей Г.Г. Нейгауза, художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, народний меморіальний музей Ю.С. Мейтуса. Місто було і залишається значним центром музичної культури України. Кіровоград подарував Україні і світові цілі сузір’я видатних музикантів. З 1991 р. засновано музей культури ім. К.Шимановського, якому надано статус державного.
Відомі Кіровоградці
- Авдєєв Вадим Миколайович — український співак (тенор).
- Агібалов Василь Іванович — український скульптор. Співавтор Меморіального комплексу Слави у Кіровограді (1994).
- Айзеншток Ієремія Якович — український і російський літературознавець. Кандидат філологічних наук (1935). Народився у Кіровограді.
- Аксьонов Володимир Григорович — український спортсмен (футболіст), тренер. Заслужений тренер України (1990). Виступав у командах майстрів Кіровограда
- Алексєєв Микола Михайлович — український живописець.
- Антоньєва Ганна Петрівна — Народний депутат України, член групи «Відродження регіонів», голова ДемПУ, член Контрольної комісії з питань приватизації; засновник кіровоградського вино-горілчаного виробничого об'єднання «Артеміда». З квітня 2002 по березень 2005 — Народний депутат України 4-го скликання, обрана по виборчому округу № 99 Кіровоградська область.
- Ануфрієв Микола Іванович — український міліцейський чин, правник і громадський діяч. Свою кар'єру починав як слідчий відділу внутрішніх справ Кіровоградського райвиконкому. Почесний громадянин міста Кіровограда.
- Назаренко Сергій Юрійович — український футболіст, який грає за ФК «Дніпро» (Дніпропетровськ) і національну збірну України. Футболіст «Зірки».
- Натіїв Зураб — полковник російської імперії, осетин за національністю. Навчався у Кіровограді.
- Нейгауз Генріх Густавович — Російський піаніст і педагог, професор Московської консерваторії. Народний артист РСФСР. В м. Кіровограді у 1981 р. відкрито музей Г. Г. Нейгауза.
- Нейштадт Яків Ісайович — ізраїльський, а раніше радянський і російський шахіст, шаховий літератор, журналіст та історик. Редактор журналу «64» (1977–1979). Майстер спорту СРСР (1961), міжнародний майстер ІКЧФ (1971), заслужений міжнародний майстер ІКЧФ (2003), суддя всесоюзної категорії (1975). Брав участь у боях під Кіровоградом.
- Непоменко Федір Іванович — прозаїк, член Спілки письменників України (1983). У Кіровограді написав збірку «За дверью — тишина».
- Нечитайло Андрій Михайлович — український журналіст. Заслужений журналіст України (1997). Почав роботу журналістом з посади завідувача відділу листів у газеті «Молодий комунар».
Історичні події
На відміну від фортеці св.Єлисавети місто Єлисавет не виконувало жодних військових функцій. Розвиток міста відбувався через його вигідне географічне становище і бурхливий розвиток аграрної і торгівельної сфери в місті і навколо нього. Вже з 1754 році в місті проводились чотири ярмарки. В травні 1754 р. у листі до генеральної козацької старшини Іван Глєбов повідомляв, що Сенат дозволив ярмарки при фортеці Св. Єлизавети по таких днях: 1) 5 вересня – в день Св. Пророка Захара і Св. Єлизавети; 2) 1 січня – тобто після Нового року; 3) 23 квітня – в день Св. Георгія Переможця; 4) 28 (29) червня – в день Св. Петра і Павла. На ярмарки приїздили купці з Запоріжжя, Центральної Росії, Речі Посполитої і підпольських українських територій, Молдавії, Криму, Туреччини. На ярмарках торгували продуктами землеробства і тваринництва, полотном, парусиною, вовною, вином.
Мешканцями Єлисавета були торгові люди та ремісники. Частина українського населення міста займалась візницьким промислом (чумакуванням). Першими і багатшими купцями були російські розкольники: І. Масленніков, С. Сенковський, О. Шапошников, С. Пашутін, І. Сахаров, Л. Тишець, Н. Лебедь. Частина греків також були записана купцями. На весну 1757 р. із 149 господарів, що мешкали в місті, 14 господарів були записані купцями. Наприкінці XVIII століття в місті з’явилась впливова єврейська громада. Про розмах торгівлі у Єлизаветграді свідчать і такі цифри. У традиційних торгових центрах Росії - Нижньому Новгороді та Тулі, приміром, на початку ХІХ ст. налічувалося відповідно близько 600 та 400 торговельних лавок. У Єлизаветграді їх було понад 700, причому до 200 з них - муровані.
Після відкриття в Одесі порто-франко значна кількість мешканців Єлисаветграда перебралася до міста над Чорним морем. Зокрема переселилась частина греків, будинки яких були передані солдатам і офіцерам Пулковського артилерійського полку. Внаслідок цього частина Грецької слободи отримує назву Пулківська (Артилерійська) Слобода.[32]Першим міським головою Одеси у січні 1796 року був обраний єлизаветградський купець Андрій Желєзцов. Його приятель Євтій Кленов був бургомістром одеського магістрату.[31] Одна з вулиць Одеси була названа Єливетинською через те, що на ній селелись вихідці з міста.
Після ліквідації Запорізької Січі розпочався процес заміни козацьких топонімів імперськими. В історіографічній традиції прийнято вважати 1775 рік роком початку вживання назви Єлисаветград.[33] Указу про перейменуванні Єлисавета на Єлисаветград не існує, але саме з 1775 року поряд з поширеною серед населення назвою Єлисавет (та словосполученням город Єлисавет) почали вживатись русифіковані варіанти Єлисаветоград та Єлисаветград. Роком офіційного затвердження назви Єлисаветград вважається 1784 рік. Однак в указі 11 січня 1784 року[34] (про заснування губернського міста Катеринославля (пізніше Катеринослав), Катеринославського намісництва, повітів та міст) йдеться про створення Єлисаветградського повіту та повітового міста "по назві повіту".
У 1784–1795 роки Єлисаветград як центр Єлисаветградського повіту належав до Катеринославське намісництвоКатеринославського намісництва, 1795–1801 Єлисаветград був повітовим містом Новоросійської губерії, у 1802 році — Миколаївської губернії, у 1803—29 — Херсонської губернії. Від 1829 до 1865 років — центр військових поселень у Південній Україні (у місті виникло військове містечко), центр повіту в цей час був перенесений до Бобринця. З початку забудови Міщанської слободи (з 1753 року) у місті завдяки грекам з'явились правильні вулиці за європейським зразком. Вони були прямими, досить широкими і довгими. Розташовувалися вздовж Інгулу та перпендикулярно до нього. У той же час Пермська та Биківська слободи забудовувалися практично стихійно, без будь-яких проектів. До нашого часу не збереглось жодного будинку Міщанської слободи 18 століття, оскільки тогочасні дерев'яні будинки були знищені пожежами (1798, 1812, 1813, 1833 та 1834 років).
Пам'ятки архітуктури
У Кіровограді на обліку перебуває 60 пам'яток історії та монументального мистецтва.
| № пп | Охорон. номер | Найменування пам'ятки | Місцезнаходження пам'ятки | Епоха | Значення | Рішення |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 1050 | Школа, де працювала Журлива О. К. (Котова) — українська поетеса | вул. Авіаційна, 64 | 1951- 1956 рр. | місцева | № 281від 16.05.1985 р. |
| 2 | 3 | Братська могила радянських воїнів. Поховано 147 воїнів. | вул. Брестська. | 1944 | № 404 від 17.09.1969 р. | |
| 3 | 1226 | Братська могила радянських воїнів. Поховано 3 воїнів. | вул. Брестська, (колишня Жданова)тер ч А 1405 | 1946 р. | № 149 від 10.05.1988 р. | |
| 4 | 2391 | Приміщення колишньої приватної гімназії, в якій навчався Тарковський А. О.- російський поет | вул. Тарковського, 56 | 1914-1918 р.р. | № 303 від 13.12.1993 р. | |
| 5 | 4 | Будинок, в якому жив і працював К.Шимановський-польський компазитор | вул. Гоголя, 42 | 1897-1919 рр. | № 404 від 17,09,1969 р. | |
| 6 | 5 | Будинок, в якому жив Єгоров О. С.- Герой Радянського Союзу | вул. Декабристів, 10 | 1958-1970 рр. | № 404 від 17,09,1969р | |
| 7 | 1051 | Завод, на якому працював Таратута В. К.- поплічник Леніна В. І. | вул. Віктора Чміленка, 24 | 1897-1898 рр. | № 281від 16.05.19985 р. | |
| 8 | 1052 | Будинок, в якому містився штаб підпільної організації ім.. К. Є. Ворошилова. | вул. Шульгиних, 10 | 1941-1945 рр. | № 281від 16.05.1985 р. | |
| 9 | 8 | Місце загиблих партизан та їх командира — Стратівка А. Ф. | парк Ковалівський | 1919 р. | № 404 від 17.09.1969р | |
| 10 | 1227 | Пам'ятний знак жертвам фашизму. | вул. Комарова | 1941-1944 р. | 149 вад 10.05.1988 р. | |
| 11 | 957 | Пам'ятник радянським артилеристам. | вул. Короленка | 1944 | № 301 від 25.06.1982 р. | |
| 12 | 958 | Пам'ятний знак на честь 30-річчя визволення міста. | вул. Короленка | 1944 | № 301 від 25.06.1982 р. | |
| 13 | 1053 | Будинок, в якому жив Кропивницький М. Л. - український драматург, театральний діяч. | вул. Кропивницького | 1870 1890 рр. | № 281 від 16.05.1985 р. | |
| 14 | 9 | Корпус колишнього Ковалевського училища, де містився Єлисаветградський ревком і штаб Червоної гвардії | вул. Дворцова, 2 | 1918 р. | № 404від 17.09.1969 р. | |
| 15 | 10 | Приміщення театру, в якому було засновано українській професійний Драматичний театр. | вул. Дворцова, 4 | 1882 | № 404від 17.09.1969 р. | |
| 16 | 11 | Пам'ятник Кропивницькому М. Л.- українському драматургу, театральному діячу. | вул. Дворцова | 1840-1910 рр. | № 404від 17.09.1969 р. | |
| 17 | 12 | Пам'ятник радянським воїнам-визволителям. | вул. Дворцова | 1944 р. | № 404від 17.09.1969р | |
| 18 | 2245 | Будинок, в якому народився і жив Осмьоркін О. О.- російський художник | вул. Дворцова 89 | 1892-1914 рр. | № 104від 15.04.1991р | |
| 19 | 1228 | Пам'ятник Трудової Слави- сівалки «СЗ-36» і «Росія». | вул. Чорновола | № 149від 10.05.1988р | ||
| 20 | 1054 | Будинок, в якому жив Гуляницький Т. М.-учасник встановлення радянської влади | вул. Велика Перспективна, 31 кв. 19 | 1947-1959 рр. | № 281від 16.05.1985 р. | |
| 21 | 1055 | Пам'ятний знак на честь Кіровоградського підпільного обкому партії. | вул. Велика Перспективна, 41 | 1941-1944рр | № 281від 16.05.1985 р. | |
| 22 | 2400 | Пам'ятник жертв Чорнобиля. | вул. Велика Перспективна, | 1986 р. | № 250-р від 22.07.1996 р. | |
| 23 | 1056 | Пам'ятний знак на честь 100-річча від дня народження В. І. Леніна. | вул. Велика Перспективна, сквер | 1870 р. | № 281від 16.05.1985 р. | |
| 24 | 2401 | Пам'ятник воїнам — інтернаціоналістам всіх поколінь Кіровоградщини. | вул. Велика Перспективна, сквер «Молодіжний» | 1917-1988 рр. | № 250-р від 22.07.1996р | |
| 25 | 959 | Пам'ятник робітникам заводу «Червона Зірка», які загинули на фронтах Шаблон:Comment. | вул. Медведєва | 1941- 1945 рр. | № 301 від 25.06.1982р | |
| 26 | 1057 | Пам'ятний знак на честь воїнів-спортсменів, загиблих на фронтах Шаблон:Comment | вул. Медведєва | 1941- 1945рр | № 281від 16.05.1985р | |
| 27 | 13 13\1 13\2 | Завод, де містився арсенал Червоної гвардії міста Єлисаветграда. Корпус заводу, де працював Полупанок А. В. | вул. Ельворті,1 | 1917 р. | № 404від 17.09.1969р № 149від 10.05.1988р | |
| 28 | 1058 1058/1 1058/2 | Завод, де працював Артем Ф. А. (Сергєєв). Завод « Червона Зірка», де працювали активні учасники встановлення радянської влади. | вул. Ельворті,2 | 1918 р. 1920 р. | № 281від 16.05.1985р | |
| 29 | 14 | Приміщення спортклубу «Зірка», де вступали Петровський та Будьонний С. М. | вул. Ельворті,3 | 1925 р. 1930 р. | № 404від 17.09.1969р | |
| 30 | 2402 | Пам'ятник євреям-жертвам фашизму. | просп. Правди | 1941- 1944 рр. | № 250-р від 22.07.1996р | |
| 31 | 1059 | Будинок в якому жив Кочерещенко Г. І.- борець за встановлення радянської влади. | вул. Преображенська, 3а | 1967- 1969 рр. | № 281від 16.05.1985 р. | |
| 32 | 1060 | Будинок в якому народився і жив Тараканов М. М. -народний артист УРСР | Вул. Пушкіна,29,кв5 | 1898- 1976 рр. | № 281від 16.05.1985 р. | |
| 33 | 15 | Приміщення колишньої пастерівської станції, на місці якої була розташована кіно-поштова станції де зупинялися Пушкін О. С., Міцкевич А. | Вул. Пушкіна, 40\9 | 1924 р. 1925 р. | № 404від 17.09.1969 р. | |
| 34 | 960 | Пам'ятник героям громадянської та Шаблон:Comment | вул. 50-річчя Жовтня | 1918- 1922 рр. 1941–1945 рр. | № 301від 25.06.1982 р. | |
| 35 | 961 | Пам'ятник солдатам правопорядку Кіровоградщини. | вул. 50-річчя Жовтня | № 301від 25.06.1982 р. | ||
| 36 | 16 | Будинок в якому жив Яновський Ю. І.-український радянський письменник. | вул. Ровенська, 19 | 1909- 1919 рр. | № 404від 17.09.1969р | |
| 37 | 962 | Пам'ятник радянським танкістам. | вул. Ровенська | 1944 р. | № 301від 25.06.1982р | |
| 38 | 1229 | Могила Григоровича В. І.- вченого, філолога -славіста. | Ровенське кладовище | 1815 1876 рр. | № 149від 10.05.1988р | |
| 39 | 2246 | Братська могила жертвам фашизму. Кількість померлих невідома. | Ровенське кладовище | 1941 р. | № 149від 10.05.1988р | |
| 40 | 2246 | Могила Емануеля Г. А.-героя Вітчизняної Війни1812 р. | Пров Санаторний | 1775- 1837 рр. | № 104від 15.04.1991р | |
| 41 | 1061 | Пам'ятник знак на честь підпільників групи П. Лахмана. | вул. Терешкової | 1943 р. | № 281від 16.05.1985р | |
| 42 | 17 | Будинок в якому жив Карпенко-Карий І. К. (Тобілевіч)- український драматург. | вул. Тобілевича,16 | 1871-1883 рр. | № 404від 17.09.1969р | |
| 43 | 17 | Пам'ятний знак на честь Тезякова М. І. -одного із засновників радянської медицини. | вул. Тобілевича,24 | 1859- 1925 рр. 1886- 1896–1896 рр. | № 281від 16.05.1985р | |
| 44 | 963 | Пам'ятник комсомольським поколінням Кіровоградщини. | Просп. Університетський (колишній прсп. Правди) | 1918- 1980 р. | № 301від 25.06.1982р | |
| 45 | 18 | Фортеця св. Єлисавети. Вали земляні | вул. Ушакова | 1754 р. | № 404від 17.09.1969р | |
| 46 | 19 19/1 19/2 | Казарми фортеці св. Єлисавети, де перебував великий російський полководець Суворов О.В та великий російський полководець КутузовМ. І. | вул. Ушакова міська лікарня № 1 | 17 | № 404від 17.09.1969р | |
| 47 | 20 20/1 20/2 20/3 20/4 20/5 20/6 20/7 20/8 20/9 20/10 20/11 20/12 20/13 20/14 20/15 20/16 20/17 20/18 20/19 20/20 20/21 20/22 20/23 20/24 20/25 20/26 20/27 20/28 20/29 20/30 20/31 20/32 | Військово-меморіальне кладовище Пам'ятник бойової слави-гармати Стели (при вході на кладовище), плита пам'яті Пам'ятник воїнам- визволителям Могили Героїв Радянського Союзу: Степанов М. К.- мол. Лейтен.(1912–1962) Литвинов М. Ю.-ст. Лейтен.(1917–1977) Бровкою О. М.-полковнік (1908–1978) Галувкін В. М.-капітан(1925–1979) Куроп"ятникова Г. О.-(1921–1921) Бурковського А. Т.-майора (1916–1985) Радіонова М. Ф.-майора (1915–1992) Жована М. І.-старшини (1918–1993) Коваля І. І.-майора (1910–1996) Єгорова О. С.(1914–1970) Верхоланцева В. О.- гв.підполк.(1916–2001) Осатюка Д. І.- полвовніка (1917–1999) Усенка І. Р.- гв.майора(1924–1998) Вокова А. М.-сержант (1921–1996) Антонечка К. П. — підполковника (1908–1990) Клімова М. І.-полковника (1904–1992) Галицького Г. В.-майора (1906–1989) Ткачева Г. Є.- підполковника (1915–1987) Глібко Ю. К. -майора (1914–1943) Зінченка Н. А.-ст.лейтен. (1918–1944) Барбаліна М. С.-гв.ст.сержант (1922–1944) Гвбдрахманова Б. А.-мол.сержанта (1912–1944) Чупіна Я. І.-кавалера 3-х Орденів Слави (1925–1991) Кравця П. Я.- кавалера 3-х Орденів Слави (1924–2002) Могили учасників Кіровоградської підпільної організації (серпень 1941-січень 1944 р.) Могили воїнів, які загинули у боях за визволення м. Кіровограда Пам'ятник невідомим радянським вонам Стіна пам'яті Пам'ятник жертвам фашизму | вул. Ушакова | 1941- 1945 рр. 1941–1944 рр. | № 404від 17.09.1969р | |
| 48 | 21 | Пам'ятник Григоровичу В. І.-вченому, славісту-філологу. | Вул. Фрунзе | 1815 1876 рр. | № 404від 17.09.1969 р. | |
| 49 | 1063 | Пам'ятник Пушкіну О. С. -російському поету. | Пров. Челюскінців | 1799-1837 рр. | № 281від 16.05.1985р | |
| 50 | 22 | Пам'ятник невідомому радянському воїну. | вул. Шевченка, 3 | 1944 р. | № 404від 17.09.1969р | |
| 51 | 23 | Пам'ятник радянським воїнам-визволителям. | вул. Шевченка, 3 | 1944 р. | № 404від 17.09.1969р | |
| 52 | 1064 | Будинок в якому виступав Фрунзе М. В. | вул. Шевченка, 3 | 1922 р. | № 281від 16.05.1985р | |
| 53 | 1065 | Пам'ятник Шевченку Т. Г.- українському поету. | вул. Шевченка | 1914 1861 рр. | № 281від 16.05.1985р | |
| 54 | 1231 | Пам'ятник місце, де виступав виступав Ференц Ліст. | вул. Шевченка, 34 | 1847 р. | № 149від 10.05.1988р | |
| 55 | 1066 | Братська могила радянських воїнів. Поховано 60 воїнів. | вул. Щорса | 1944 р. | № 281від 16.05.1985р | |
| 56 | 24 | Будинок школи, де навчався на курсах політпрацівників Сосюра В.-українськиї поєт та навчалися Куротятникова Г. О.-Гєрої Радянського Союзу | вул. Генерала Шуміло ва,30 колишня вул.. Бобринецьк | 1920-1921 рр. | № 404від 17.09.1969р | |
| 57 | 2403 | Пам'ятник Б.Хмельницькому-гетьману України. | Пл. Б.Хмельницького | 1595- 1997 рр. | № 250від 22.07.1996р | |
| 58 | 1232 | Будинок, де відбувалися перші засідання Єлисаветградського комітету РСДРП. | вул. Щорса 1 лікарня № 2 | 1902 р. | № 149від 10.05.1988р | |
| 59 | 25 | Будинок культури ім. Жовтня, де виступала театральна трупа М.Кропивницького | вул. Дворцова, 24 | 1869-1883 р. | № 404від 17.09.1969р | |
| 60 | 26 | Братська могила радянських воїнів | С-ще Нове Сх..околище | № 404від 17.09.1969р | ||
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| 1755 рік | поява міста |
| 1752 рік | створення фортеці Єлисавети |
| 1882 рік | початок роботи у місті першої української професійної театральної групи - Театр Корифеїв |
| 1920 рік | Кіровоград звільнений від декінців |
| 1753 р | побудований найстаріший будинок міста |
| 1868—69 роки | будівництво залізниці Харків—Єлисаветград—Одеса |
| 1870 р | відкрито земське реальне училище |
| 1883 р | відкрито краєзнавчий музей |
| 5 серпня 1941р. | місто було окуповане гітлерівськими військами |
| 10 (21) лютого 1784р | фортеця святої Єлисавети перетворена на місто |
| 1897 рік | відкриття електричного трамваю |
| 1990-ті роки | місто отримало свій герб і прапор |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Моє рідне місто або село
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
