Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Крейтор

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук


На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю.

При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:

  • А ви знаєте історію рідного села?
  • Які відомі люди Ваші земляки?
  • Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
  • Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
  • Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
  • Якими пам’ятками природи багатий рідний край?

Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)

Кіровоград

Історія Кіровограду

Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю. У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу. Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку. Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами. У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом. Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років. Кіровоград – адміністративний і промисловий центр, вигідно розташований у центральній частині України. Столицею Степового краю, «Степовою Єлладою», «Маленьким Парижем» – лагідно з гордістю називають кіровоградці своє рідне місто. Багатовікова історія міста творилася розумно, працею і звитягою багатьох поколінь його мешканців. Кожне століття залишило тут свій особливий знак. Відображений він в унікальній споруді фортеці Святої Єласавети, у шедеврах архітектурних ансамблів ХІХ ст., у переплетінні вулиць і провулків. У різні роки доля так чи інакше пов’язала з нашим містом імена Марка Кропивницького, Івана Тобілевича, Володимира Винниченка, Івана Микитенка, Володимира Григоровича, Дмитра Чижевського, Євгена Маланюка, Генріха Нейгауза. Скульптурні пам’ятники міста відтворюють минуле і сучасне. Добра боротьба за соціальне та національне визволення уособлена у бронзових фігурах Т. Шевченка, Б. Хмельницького.Про радянські часи нагадують увіковіченні постаті В. Леніна, С. Кірова. Відбитком народної пам’яті, пошани і вдячності є пам’ятники героям Великої Вітчизняної війни, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, воїнам-інтернаціоналістам. Символом єдності кіровоградців, незалежно від політичних переконань, віросповідання, професії чи національності, є площа Соборна, де встановлено пам’ятник Ангелу-охоронцю. Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців міста в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.Кіровоград має багаті культурні традиції. Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою «Наталка Полтавка» він заяви світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. Сьогодні обласному українському музичному-драматичному театру ім. М.П. Кропивницького присвоєно статус академічного. В місті діють літературно-меморіальний музей ім. Карпенка-Карого, музей Г.Г. Нейгауза, художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, народний меморіальний музей Ю.С. Мейтуса. Місто було і залишається значним центром музичної культури України. Кіровоград подарував Україні і світові цілі сузір’я видатних музикантів. З 1991 р. засновано музей культури ім. К.Шимановського, якому надано статус державного.

Відомі Кіровоградці

  • Авдєєв Вадим Миколайович — український співак (тенор).
  • Агібалов Василь Іванович — український скульптор. Співавтор Меморіального комплексу Слави у Кіровограді (1994).
  • Айзеншток Ієремія Якович — український і російський літературознавець. Кандидат філологічних наук (1935). Народився у Кіровограді.
  • Аксьонов Володимир Григорович — український спортсмен (футболіст), тренер. Заслужений тренер України (1990). Виступав у командах майстрів Кіровограда
  • Алексєєв Микола Михайлович — український живописець.
  • Антоньєва Ганна Петрівна — Народний депутат України, член групи «Відродження регіонів», голова ДемПУ, член Контрольної комісії з питань приватизації; засновник кіровоградського вино-горілчаного виробничого об'єднання «Артеміда». З квітня 2002 по березень 2005 — Народний депутат України 4-го скликання, обрана по виборчому округу № 99 Кіровоградська область.
  • Ануфрієв Микола Іванович — український міліцейський чин, правник і громадський діяч. Свою кар'єру починав як слідчий відділу внутрішніх справ Кіровоградського райвиконкому. Почесний громадянин міста Кіровограда.


  • Назаренко Сергій Юрійович — український футболіст, який грає за ФК «Дніпро» (Дніпропетровськ) і національну збірну України. Футболіст «Зірки».
  • Натіїв Зураб — полковник російської імперії, осетин за національністю. Навчався у Кіровограді.
  • Нейгауз Генріх Густавович — Російський піаніст і педагог, професор Московської консерваторії. Народний артист РСФСР. В м. Кіровограді у 1981 р. відкрито музей Г. Г. Нейгауза.
  • Нейштадт Яків Ісайович — ізраїльський, а раніше радянський і російський шахіст, шаховий літератор, журналіст та історик. Редактор журналу «64» (1977–1979). Майстер спорту СРСР (1961), міжнародний майстер ІКЧФ (1971), заслужений міжнародний майстер ІКЧФ (2003), суддя всесоюзної категорії (1975). Брав участь у боях під Кіровоградом.
  • Непоменко Федір Іванович — прозаїк, член Спілки письменників України (1983). У Кіровограді написав збірку «За дверью — тишина».
  • Нечитайло Андрій Михайлович — український журналіст. Заслужений журналіст України (1997). Почав роботу журналістом з посади завідувача відділу листів у газеті «Молодий комунар».

Історичні події

На відміну від фортеці св.Єлисавети місто Єлисавет не виконувало жодних військових функцій. Розвиток міста відбувався через його вигідне географічне становище і бурхливий розвиток аграрної і торгівельної сфери в місті і навколо нього. Вже з 1754 році в місті проводились чотири ярмарки. В травні 1754 р. у листі до генеральної козацької старшини Іван Глєбов повідомляв, що Сенат дозволив ярмарки при фортеці Св. Єлизавети по таких днях: 1) 5 вересня – в день Св. Пророка Захара і Св. Єлизавети; 2) 1 січня – тобто після Нового року; 3) 23 квітня – в день Св. Георгія Переможця; 4) 28 (29) червня – в день Св. Петра і Павла. На ярмарки приїздили купці з Запоріжжя, Центральної Росії, Речі Посполитої і підпольських українських територій, Молдавії, Криму, Туреччини. На ярмарках торгували продуктами землеробства і тваринництва, полотном, парусиною, вовною, вином.

Мешканцями Єлисавета були торгові люди та ремісники. Частина українського населення міста займалась візницьким промислом (чумакуванням). Першими і багатшими купцями були російські розкольники: І. Масленніков, С. Сенковський, О. Шапошников, С. Пашутін, І. Сахаров, Л. Тишець, Н. Лебедь. Частина греків також були записана купцями. На весну 1757 р. із 149 господарів, що мешкали в місті, 14 господарів були записані купцями. Наприкінці XVIII століття в місті з’явилась впливова єврейська громада. Про розмах торгівлі у Єлизаветграді свідчать і такі цифри. У традиційних торгових центрах Росії - Нижньому Новгороді та Тулі, приміром, на початку ХІХ ст. налічувалося відповідно близько 600 та 400 торговельних лавок. У Єлизаветграді їх було понад 700, причому до 200 з них - муровані.

Після відкриття в Одесі порто-франко значна кількість мешканців Єлисаветграда перебралася до міста над Чорним морем. Зокрема переселилась частина греків, будинки яких були передані солдатам і офіцерам Пулковського артилерійського полку. Внаслідок цього частина Грецької слободи отримує назву Пулківська (Артилерійська) Слобода.[32]Першим міським головою Одеси у січні 1796 року був обраний єлизаветградський купець Андрій Желєзцов. Його приятель Євтій Кленов був бургомістром одеського магістрату.[31] Одна з вулиць Одеси була названа Єливетинською через те, що на ній селелись вихідці з міста.

Після ліквідації Запорізької Січі розпочався процес заміни козацьких топонімів імперськими. В історіографічній традиції прийнято вважати 1775 рік роком початку вживання назви Єлисаветград.[33] Указу про перейменуванні Єлисавета на Єлисаветград не існує, але саме з 1775 року поряд з поширеною серед населення назвою Єлисавет (та словосполученням город Єлисавет) почали вживатись русифіковані варіанти Єлисаветоград та Єлисаветград. Роком офіційного затвердження назви Єлисаветград вважається 1784 рік. Однак в указі 11 січня 1784 року[34] (про заснування губернського міста Катеринославля (пізніше Катеринослав), Катеринославського намісництва, повітів та міст) йдеться про створення Єлисаветградського повіту та повітового міста "по назві повіту".

У 1784–1795 роки Єлисаветград як центр Єлисаветградського повіту належав до Катеринославське намісництвоКатеринославського намісництва, 1795–1801 Єлисаветград був повітовим містом Новоросійської губерії, у 1802 році — Миколаївської губернії, у 1803—29 — Херсонської губернії. Від 1829 до 1865 років — центр військових поселень у Південній Україні (у місті виникло військове містечко), центр повіту в цей час був перенесений до Бобринця. З початку забудови Міщанської слободи (з 1753 року) у місті завдяки грекам з'явились правильні вулиці за європейським зразком. Вони були прямими, досить широкими і довгими. Розташовувалися вздовж Інгулу та перпендикулярно до нього. У той же час Пермська та Биківська слободи забудовувалися практично стихійно, без будь-яких проектів. До нашого часу не збереглось жодного будинку Міщанської слободи 18 століття, оскільки тогочасні дерев'яні будинки були знищені пожежами (1798, 1812, 1813, 1833 та 1834 років).

Пам'ятки архітуктури

У Кіровограді на обліку перебуває 60 пам'яток історії та монументального мистецтва.

№ пп Охорон. номер Найменування пам'ятки Місцезнаходження пам'ятки Епоха Значення Рішення
1 1050 Школа, де працювала Журлива О. К. (Котова) — українська поетеса вул. Авіаційна, 64 1951- 1956 рр. місцева № 281від 16.05.1985 р.
2 3 Братська могила радянських воїнів. Поховано 147 воїнів. вул. Брестська. 1944 № 404 від 17.09.1969 р.
3 1226 Братська могила радянських воїнів. Поховано 3 воїнів. вул. Брестська, (колишня Жданова)тер ч А 1405 1946 р. № 149 від 10.05.1988 р.
4 2391 Приміщення колишньої приватної гімназії, в якій навчався Тарковський А. О.- російський поет вул. Тарковського, 56 1914-1918 р.р. № 303 від 13.12.1993 р.
5 4 Будинок, в якому жив і працював К.Шимановський-польський компазитор вул. Гоголя, 42 1897-1919 рр. № 404 від 17,09,1969 р.
6 5 Будинок, в якому жив Єгоров О. С.- Герой Радянського Союзу вул. Декабристів, 10 1958-1970 рр. № 404 від 17,09,1969р
7 1051 Завод, на якому працював Таратута В. К.- поплічник Леніна В. І. вул. Віктора Чміленка, 24 1897-1898 рр. № 281від 16.05.19985 р.
8 1052 Будинок, в якому містився штаб підпільної організації ім.. К. Є. Ворошилова. вул. Шульгиних, 10 1941-1945 рр. № 281від 16.05.1985 р.
9 8 Місце загиблих партизан та їх командира — Стратівка А. Ф. парк Ковалівський 1919 р. № 404 від 17.09.1969р
10 1227 Пам'ятний знак жертвам фашизму. вул. Комарова 1941-1944 р. 149 вад 10.05.1988 р.
11 957 Пам'ятник радянським артилеристам. вул. Короленка 1944 № 301 від 25.06.1982 р.
12 958 Пам'ятний знак на честь 30-річчя визволення міста. вул. Короленка 1944 № 301 від 25.06.1982 р.
13 1053 Будинок, в якому жив Кропивницький М. Л. - український драматург, театральний діяч. вул. Кропивницького 1870 1890 рр. № 281 від 16.05.1985 р.
14 9 Корпус колишнього Ковалевського училища, де містився Єлисаветградський ревком і штаб Червоної гвардії вул. Дворцова, 2 1918 р. № 404від 17.09.1969 р.
15 10 Приміщення театру, в якому було засновано українській професійний Драматичний театр. вул. Дворцова, 4 1882 № 404від 17.09.1969 р.
16 11 Пам'ятник Кропивницькому М. Л.- українському драматургу, театральному діячу. вул. Дворцова 1840-1910 рр. № 404від 17.09.1969 р.
17 12 Пам'ятник радянським воїнам-визволителям. вул. Дворцова 1944 р. № 404від 17.09.1969р
18 2245 Будинок, в якому народився і жив Осмьоркін О. О.- російський художник вул. Дворцова 89 1892-1914 рр. № 104від 15.04.1991р
19 1228 Пам'ятник Трудової Слави- сівалки «СЗ-36» і «Росія». вул. Чорновола № 149від 10.05.1988р
20 1054 Будинок, в якому жив Гуляницький Т. М.-учасник встановлення радянської влади вул. Велика Перспективна, 31 кв. 19 1947-1959 рр. № 281від 16.05.1985 р.
21 1055 Пам'ятний знак на честь Кіровоградського підпільного обкому партії. вул. Велика Перспективна, 41 1941-1944рр № 281від 16.05.1985 р.
22 2400 Пам'ятник жертв Чорнобиля. вул. Велика Перспективна, 1986 р. № 250-р від 22.07.1996 р.
23 1056 Пам'ятний знак на честь 100-річча від дня народження В. І. Леніна. вул. Велика Перспективна, сквер 1870 р. № 281від 16.05.1985 р.
24 2401 Пам'ятник воїнам — інтернаціоналістам всіх поколінь Кіровоградщини. вул. Велика Перспективна, сквер «Молодіжний» 1917-1988 рр. № 250-р від 22.07.1996р
25 959 Пам'ятник робітникам заводу «Червона Зірка», які загинули на фронтах Шаблон:Comment. вул. Медведєва 1941- 1945 рр. № 301 від 25.06.1982р
26 1057 Пам'ятний знак на честь воїнів-спортсменів, загиблих на фронтах Шаблон:Comment вул. Медведєва 1941- 1945рр № 281від 16.05.1985р
27 13 13\1 13\2 Завод, де містився арсенал Червоної гвардії міста Єлисаветграда. Корпус заводу, де працював Полупанок А. В. вул. Ельворті,1 1917 р. № 404від 17.09.1969р № 149від 10.05.1988р
28 1058 1058/1 1058/2 Завод, де працював Артем Ф. А. (Сергєєв). Завод « Червона Зірка», де працювали активні учасники встановлення радянської влади. вул. Ельворті,2 1918 р. 1920 р. № 281від 16.05.1985р
29 14 Приміщення спортклубу «Зірка», де вступали Петровський та Будьонний С. М. вул. Ельворті,3 1925 р. 1930 р. № 404від 17.09.1969р
30 2402 Пам'ятник євреям-жертвам фашизму. просп. Правди 1941- 1944 рр. № 250-р від 22.07.1996р
31 1059 Будинок в якому жив Кочерещенко Г. І.- борець за встановлення радянської влади. вул. Преображенська, 3а 1967- 1969 рр. № 281від 16.05.1985 р.
32 1060 Будинок в якому народився і жив Тараканов М. М. -народний артист УРСР Вул. Пушкіна,29,кв5 1898- 1976 рр. № 281від 16.05.1985 р.
33 15 Приміщення колишньої пастерівської станції, на місці якої була розташована кіно-поштова станції де зупинялися Пушкін О. С., Міцкевич А. Вул. Пушкіна, 40\9 1924 р. 1925 р. № 404від 17.09.1969 р.
34 960 Пам'ятник героям громадянської та Шаблон:Comment вул. 50-річчя Жовтня 1918- 1922 рр. 1941–1945 рр. № 301від 25.06.1982 р.
35 961 Пам'ятник солдатам правопорядку Кіровоградщини. вул. 50-річчя Жовтня № 301від 25.06.1982 р.
36 16 Будинок в якому жив Яновський Ю. І.-український радянський письменник. вул. Ровенська, 19 1909- 1919 рр. № 404від 17.09.1969р
37 962 Пам'ятник радянським танкістам. вул. Ровенська 1944 р. № 301від 25.06.1982р
38 1229 Могила Григоровича В. І.- вченого, філолога -славіста. Ровенське кладовище 1815 1876 рр. № 149від 10.05.1988р
39 2246 Братська могила жертвам фашизму. Кількість померлих невідома. Ровенське кладовище 1941 р. № 149від 10.05.1988р
40 2246 Могила Емануеля Г. А.-героя Вітчизняної Війни1812 р. Пров Санаторний 1775- 1837 рр. № 104від 15.04.1991р
41 1061 Пам'ятник знак на честь підпільників групи П. Лахмана. вул. Терешкової 1943 р. № 281від 16.05.1985р
42 17 Будинок в якому жив Карпенко-Карий І. К. (Тобілевіч)- український драматург. вул. Тобілевича,16 1871-1883 рр. № 404від 17.09.1969р
43 17 Пам'ятний знак на честь Тезякова М. І. -одного із засновників радянської медицини. вул. Тобілевича,24 1859- 1925 рр. 1886- 1896–1896 рр. № 281від 16.05.1985р
44 963 Пам'ятник комсомольським поколінням Кіровоградщини. Просп. Університетський (колишній прсп. Правди) 1918- 1980 р. № 301від 25.06.1982р
45 18 Фортеця св. Єлисавети. Вали земляні вул. Ушакова 1754 р. № 404від 17.09.1969р
46 19 19/1 19/2 Казарми фортеці св. Єлисавети, де перебував великий російський полководець Суворов О.В та великий російський полководець КутузовМ. І. вул. Ушакова міська лікарня № 1 17 № 404від 17.09.1969р
47 20 20/1 20/2 20/3 20/4 20/5 20/6 20/7 20/8 20/9 20/10 20/11 20/12 20/13 20/14 20/15 20/16 20/17 20/18 20/19 20/20 20/21 20/22 20/23 20/24 20/25 20/26 20/27 20/28 20/29 20/30 20/31 20/32 Військово-меморіальне кладовище Пам'ятник бойової слави-гармати Стели (при вході на кладовище), плита пам'яті Пам'ятник воїнам- визволителям Могили Героїв Радянського Союзу: Степанов М. К.- мол. Лейтен.(1912–1962) Литвинов М. Ю.-ст. Лейтен.(1917–1977) Бровкою О. М.-полковнік (1908–1978) Галувкін В. М.-капітан(1925–1979) Куроп"ятникова Г. О.-(1921–1921) Бурковського А. Т.-майора (1916–1985) Радіонова М. Ф.-майора (1915–1992) Жована М. І.-старшини (1918–1993) Коваля І. І.-майора (1910–1996) Єгорова О. С.(1914–1970) Верхоланцева В. О.- гв.підполк.(1916–2001) Осатюка Д. І.- полвовніка (1917–1999) Усенка І. Р.- гв.майора(1924–1998) Вокова А. М.-сержант (1921–1996) Антонечка К. П. — підполковника (1908–1990) Клімова М. І.-полковника (1904–1992) Галицького Г. В.-майора (1906–1989) Ткачева Г. Є.- підполковника (1915–1987) Глібко Ю. К. -майора (1914–1943) Зінченка Н. А.-ст.лейтен. (1918–1944) Барбаліна М. С.-гв.ст.сержант (1922–1944) Гвбдрахманова Б. А.-мол.сержанта (1912–1944) Чупіна Я. І.-кавалера 3-х Орденів Слави (1925–1991) Кравця П. Я.- кавалера 3-х Орденів Слави (1924–2002) Могили учасників Кіровоградської підпільної організації (серпень 1941-січень 1944 р.) Могили воїнів, які загинули у боях за визволення м. Кіровограда Пам'ятник невідомим радянським вонам Стіна пам'яті Пам'ятник жертвам фашизму вул. Ушакова 1941- 1945 рр. 1941–1944 рр. № 404від 17.09.1969р
48 21 Пам'ятник Григоровичу В. І.-вченому, славісту-філологу. Вул. Фрунзе 1815 1876 рр. № 404від 17.09.1969 р.
49 1063 Пам'ятник Пушкіну О. С. -російському поету. Пров. Челюскінців 1799-1837 рр. № 281від 16.05.1985р
50 22 Пам'ятник невідомому радянському воїну. вул. Шевченка, 3 1944 р. № 404від 17.09.1969р
51 23 Пам'ятник радянським воїнам-визволителям. вул. Шевченка, 3 1944 р. № 404від 17.09.1969р
52 1064 Будинок в якому виступав Фрунзе М. В. вул. Шевченка, 3 1922 р. № 281від 16.05.1985р
53 1065 Пам'ятник Шевченку Т. Г.- українському поету. вул. Шевченка 1914 1861 рр. № 281від 16.05.1985р
54 1231 Пам'ятник місце, де виступав виступав Ференц Ліст. вул. Шевченка, 34 1847 р. № 149від 10.05.1988р
55 1066 Братська могила радянських воїнів. Поховано 60 воїнів. вул. Щорса 1944 р. № 281від 16.05.1985р
56 24 Будинок школи, де навчався на курсах політпрацівників Сосюра В.-українськиї поєт та навчалися Куротятникова Г. О.-Гєрої Радянського Союзу вул. Генерала Шуміло ва,30 колишня вул.. Бобринецьк 1920-1921 рр. № 404від 17.09.1969р
57 2403 Пам'ятник Б.Хмельницькому-гетьману України. Пл. Б.Хмельницького 1595- 1997 рр. № 250від 22.07.1996р
58 1232 Будинок, де відбувалися перші засідання Єлисаветградського комітету РСДРП. вул. Щорса 1 лікарня № 2 1902 р. № 149від 10.05.1988р
59 25 Будинок культури ім. Жовтня, де виступала театральна трупа М.Кропивницького вул. Дворцова, 24 1869-1883 р. № 404від 17.09.1969р
60 26 Братська могила радянських воїнів С-ще Нове Сх..околище № 404від 17.09.1969р

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата Історична подія
1755 рік поява міста
1752 рік створення фортеці Єлисавети
1882 рік початок роботи у місті першої української професійної театральної групи - Театр Корифеїв
1920 рік Кіровоград звільнений від декінців
1753 р побудований найстаріший будинок міста
1868—69 роки будівництво залізниці Харків—Єлисаветград—Одеса
1870 р відкрито земське реальне училище
1883 р відкрито краєзнавчий музей
5 серпня 1941р. місто було окуповане гітлерівськими військами
10 (21) лютого 1784р фортеця святої Єлисавети перетворена на місто
1897 рік відкриття електричного трамваю
1990-ті роки місто отримало свій герб і прапор
Photo 5.jpg

Ресурси:

  • Посилання на презентацію у Google Диск;
  • Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
  • Посилання на власний блог у Blogger;
  • Посилання на добірку відеоматеріалів;
  • Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
  • Посилання на спільний груповий постер.



Сторінка проекту Моє рідне місто або село

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка