Предмет педагогіки. Основні категорії педагогіки

Матеріал з Вікі ЦДУ
Версія від 10:41, 5 листопада 2015; 4076892 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

1) Предмет педагогіки — виховна діяльність, що здійснюється в за¬кладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством. Виховання як суспільне явище зародилося з появою людини. Воно виникло з практичної потреби пристосуван¬ня підростаючого покоління до умов суспільного життя і виробництва, заміни ним старших поколінь. Виховання здійснюється через засвоєння підростаючим поколінням основних елементів соціального досвіду в процесі та в ре¬зультаті залучення його старшим поколінням до суспіль¬них відносин, системи спілкування і суспільне необхідної діяльності. Тому виховання має конкретно історичний ха¬рактер. Ці істотні особливості виховання чітко простежують¬ся в кожній суспільно-економічній формації, відображаю¬чи рівень розвитку виробництва і характер виробничих відносин. З розвитком суспільства, удосконаленням зна¬рядь і засобів праці, ускладненням відносин між людьми і розподілом між ними функцій у суспільному виробниц¬тві й управлінні накопичувалися знання та вміння, які пе-редавалися наступним поколінням. Уже в первісному суспільстві найдосвідченіші мислив¬ці навчали хлопців полюванню, умільці з виготовлення одягу прищеплювали відповідні навички не лише власним, а й багатьом дітям громади. Згодом, із розпадом первісно¬го суспільства і посиленням влади вождів, старійшин, жер¬ців, уже не всіх дітей треба було вчити добувати засоби до існування, окремих з них стали готувати до виконання особливих функцій, пов'язаних з ритуалами, обрядами, управлінням. Таким чином, ще в первісному суспільстві на¬мітилася спеціалізація знань і виокремились особи, які ма¬ли спеціальні знання і передавали їх тим, хто в майбутньо¬му мав виконувати відповідні суспільні функції. Виховання зберігає свою специфіку і в наступних сус¬пільно-економічних формаціях. У рабовласницькому сус¬пільстві дітей рабів готували до виконання різних видів обслуговуючої та важкої фізичної праці в процесі самої праці. Дітей рабовласників — до того, щоб вони могли ут¬римувати завойоване, тобто були сильними і спритними, володіли зброєю і водночас могли насолоджуватися мис-тецтвом і науками, які на той час набули розвитку в Греції, Римській імперії, у східних державах. Це потребу¬вало тривалого часу й людей, які володіли спеціальними знаннями. Так з'явилися школи і вчителі.