Стаття до проекту"Моє рідне місто або село" Кислов Ілля Артемович

Зміст

1 Австрія.Відень
2 Пам'ятки
3 Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)
4 Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
5 Ресурси:

Австрія.Відень

Історія Відня налічує понад три тисячі років. Близько 500 року до н.е. на місці сучасного центрального округу міста було засновано кельтське поселення відун (Vedunia), що означало «ріка в лісах». У 15 році до н.е. Вену завойовують римляни і перетворюють на форпост своєї імперії. Римський табір називався Виндобона (Vindobona) - імовірно «біла земля». Римляни залишалися в Виндобоне аж до 5-го століття, після чого табір був спалений. Пізніше навколо руїн Відня виникають житла, а в 881 році місто вперше згадується під назвою Веніа (Wenia). До 10 століття Відень стає важливим торговим містом, а до середини 12 століття - резиденцією австрійських герцогів Бабенбергів. З 1278 Відень - оплот династії Габсбургів, яким місто зобов'язане своїм імперською величчю і пишнотою. Саме при Габсбургах Відень стає столицею Австрії. Відень двічі піддавалася облозі турками, і обидва рази здобувала рішучу перемогу над Османською імперією.Місто двічі пережив епідемію чуми, про яку тепер нагадують Чумна колона і велична будівля Карлськірхе.Далі слід бурхливий розвиток як мануфактурної промисловості, так і сфер культури і мистецтва. До початку 20 століття Відень стає найбільшим містом Європи і важливим центром світової культури, особливо музичної.Однак Відень втрачає свій вплив після поразки Австро-Угорщини в 1918 році. Перша світова війна призводить до падіння дому Габсбургів і стає причиною занепаду Відня. У наступні роки місто переживає режим австрофашизм і потім аншлюс (вступ до Відня німецько-фашистських військ). 13 квітня 1945 Радянська армія звільняє Відня, але її війська продовжують окупувати північно-східні околиці міста до 1955 року. У другій половині 50-х років у Відні знову починається бурхливий розвиток і розквіт. Відень є третім містом-резиденцією ООН після Нью-Йорка і Женеви. Віденський міжнародний центр (так званий UNO-City) включає в себе МАГАТЕ, УНП ООН, організації ООН з промислового розвитку та ін. У Відні знаходяться штаб-квартири таких міжнародних організацій, як ОПЕК і ОБСЄ. Протягом багатьох сторіч Відень був містом-резиденцією Габсбургів, а в часи їхнього правління і столицею Священної Римської імперії німецької нації, перетворившись на культурний і політичний центр Європи. У 1910 році у Відні проживало два мільйони чоловік, вона займала четверте місце серед найбільших міст світу, поступаючись лише Лондону, Нью-Йорку і Парижу. Після Першої світової війни, що призвела за собою остаточний розвал імперії, населення Відня скоротилося майже на чверть і рости перестало. Старе місто Відня і палац Шенбрунн в грудні 2001 року були внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Згідно з результатами міжнародного дослідження агентства Mercer, опублікованого в травні 2012 року, в якому порівнювався якість життя в 221 місті, Відень вп'яте поспіль посіла перше місце в світі за якістю життя

Пам'ятки

    Віденська опера

Побудоване в 1869 році будівлю мало служити виключно як надійний постачальник духовної їжі до королівського двору Австрії. Урочисто відкрита в 19 столітті «Дон Жуаном», Віденська опера стала улюбленим місцем столичної аристократії та інших наближених особ. Життя здавалося легка і приємна, а щорічні бали, які давалися в цій будівлі, і зовсім були блакитною мрією всіх романтичних дівчат тургеневской епохи. Незважаючи на те що ця будова досі перебуває на своєму місці, наші сучасники вже ніколи не дізнаються, яким же був «оригінал» віденської опери. Кривава синусоїда Другої світової пройшлася по столиці Австрії спочатку важкими роками окупації, а «під завісу», в 1945 році, культурний центр і перший предмет гордості австрійців остаточно стерли з лиця землі в ході килимового бомбардування. У 1955 році в Оперу запросили солировать артистів російського походження, знову стали давати бали, будівля була відновлена за старими кресленнями, а голодні до художніх шедеврів небідні громадяни знову рівними рядами потягнулися до Відня. Так що кінець в цій історії можна по праву назвати щасливим.