"Моє рідне місто або село" Шпаченко

Історія міста Кіровограда

Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу. Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку. Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами. У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом. Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.

Відомі люди Кіровограда

• Анатолій Михайлович Кривохиж (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів.

• Людмила Трохимівна Стадна (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова. Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

• Віктор Миколайович Желтобрюх (1932 р.н.). За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання. Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.

• Симоненко Олександр Сергійович (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри 2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”. У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.

• Михайло Олексійович Мягкий досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні. Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою.

Історичні події пов'язані з Кіровоградом

У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.

• Визначні події Кіровограда

Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років. Укладати колію почали у квітні 1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ. Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році побудована лінія на Кущівці довжиною 3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів. Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня

Пам’ятки культури Кіровограда

У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса. Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя, 23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії. Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.

Пам’ятками природи Кіровограда

1.Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.

2.Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.

Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата	Історична подія
1763	Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.
1861	Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.
1868	Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.
1869	У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.
1874	Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.
1897	У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200.
1897	Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.

Ресурси:

• Посилання на презентацію у Google Presentation;

• Посилання на власний фотоальбом у Google Photo;

• Посилання на власний блог у Blogger;

• Посилання на опитування або анкету уGoogle Forms

---

Сторінка проекту Моє рідне місто або село

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка