Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Шатковської Ірини
Зміст
Історія
Село відоме з початку XVIII століття. У 1796 році тут збудовано дерев'яну церкву, яка є пам'яткою архітектури. У 1808 році в селі налічувався 81 двір і проживало 506 жителів. Село належало спочатку поміщику Давидову, потім графу Бобринському. У 1808 році побудовано винокурний завод. На той час тут було 20 вітряк|вітряних млинів, кузня. При церкві в 1813 році відкрито церковнопарафіяльну школу.
Доба УНР та комуністична окупація
З 1917 року — у складі УНР. 1924 року російсько-більшовицька влада створила у селі так звану артіль «Прогрес», в січні 1930 року — товариство спільного обробітку землі «Нове життя» (голова П. Ф. Солодаренко), в яку не хотіли йти незалежні господарі. Проте 1932 року комуністи контролювали все їстівне у селі і вдалися до терору голодом. Протягом 1932–1933 окупаційна влада винищила половину села, яких доводили до голодних психозів та навіть людоїдства. У пам'ять про загиблих від комуністів на місцевому цвинтарі встановлено пам'ятник.
1941 року із села вигнали сталіністів. Але вони встигли мобілізувати до своїх загонів багато місцевих. 76 з них загинули в боях, 72 нагороджені комуністичними орденами і медалями. Сталіністи повернулися в село у ніч з 9 на 10 січня 1944 року. Прийшли насаджувати нове колгоспне рабство солдати Другого Українського фронту 8-го механізованого корпусу гвардійської танкової армії.
Станом на 1972 рік в селі проживало 1295 мешканців, працювала комплексна бригада Кам'янського колгоспу «Жовтень». На той час в селі працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека з фондом 6 тисяч книг, медпункт.
Неподалік села виявлено кургани ранньоскіфських часів.
Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)
