Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Грановська Катерина
Зміст
Одеса
'Оде́са— місто обласного підпорядкування на чорноморському узбережжі України; адміністративний центр Одеської області; культурний, освітньо-науковий, туристичний та торговий осередок країни; найбільший морський торговий порт у країні; великий автомобільний та залізничний вузол. За чисельністю населення Одеса є третім у країні містом після столиці держави, Києва, та мегаполісу Харкова (станом на 1 липня 2015 року в Одесі проживало 1 012 277 особи[2]). В Одесі діють: машинобудівна, хімічна, нафтопереробна, харчова та легка промисловості. Також налічується 37 вищих навчальних закладів, шість театрів, вісім кінотеатрів, філармонія, цирк, музеї, галереї тощо.'
Культура
Театр
Театр опери і балету ― одне з головних визначних місць Одеси у стилі віденського бароко. Архітектурний вигляд одеського оперного театру був і залишається ілюстрацією до того, яким вдалим іноді буває поєднання мистецтва і багатства. У театрі диригували композитори П. І. Чайковський, М. А. Римський-Корсаков, С. В. Рахманінов, співали великі Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Антоніна Нєжданова, Леонід Собінов, танцювали Ганна Павлова й Ісадора Дункан. Серед видатних солістів театру — А.Азрікан. Оде́ський націона́льний академі́чний теа́тр о́пери та бале́ту — один із найдавніших оперних театрів України. Найкращій театр Одеси та України на момент побудови. Відкриття першої споруди театру відбулося 1810 року, але у 1873 році відбулася пожежа, через яку театр згорів. Сучасна будівля зведена 1887 року архітекторами Ф. Фельнером і Г. Гельмером («Бюро Фельнер & Гельмер») у стилі віденського бароко. Архітектура глядацького залу витримана в стилі пізнього французького рококо. Унікальна акустика підковоподібного залу дозволяє доносити навіть шепіт з сцени в будь-який куточок залу. Повну реставрацію будівлі театру завершили у 2007 році. До числа найвдаліших постановок трупи театру увійшли: «Кармен», «Травіата», «Трубадур», «Ріголетто», «Запорожець за Дунаєм», «Чіо-Чіо-Сан»,«Наталка-Полтавка», «Жизель», «Лускунчик», «Спляча красуня». Олександр Пушкін згадав Одеський театр у романі «Євгеній Онєгін». До 120-річчя театру Національний банк випустив ювілейні монети. Журнал « Forbes» включив одеський театр в список найбільш незвичайних визначних пам'яток Східної Європи. Одеський оперний театр знаменитий, перш за все, своєю архітектурою, а за своїм плануванням і технічними даними не поступається найкращим у Європі Будівля театру виконана в стилі віденського бароко. Зовні структурно складається з 3 поверхів. 1-й (цокольний) і 2-й, прикрашені лише колонами тосканського ордеру в лоджіях, утворюють одне ціле, виглядають громіздко й фундаментально, надаючи будівлі статичності. 3-й поверх — легший, ажурний, із витонченою обробкою деталей з арочними лоджіями, колонами та пілястрами іонійського ордеру — приховує тяжкість нижніх поверхів і створює ілюзію легкості. Додаткові ефекти вносять витончений портик і куполоподібний дах. Будівля ніби «парить» над землею. Над фасадом підноситься скульптурна група, що зображує музу театральної трагедії Мельпомену в колісниці, запряженій 4 підкореними нею пантерами. Нижче розташовані дві також міфологічні скульптурні групи: ліворучОрфей грає на кіфарі для кентавра, праворуч муза танцю Терпсіхора танцює з дівчинкою. На фронтоні портика римськими цифрами вказані декілька дат:
перший рядок — дати початку та закінчення спорудження театру (1884–1887); другий рядок — фраза «театр горів» і рік 1925; потім рік 1967 і слово «реконструкція».
Найгарніша частина будівлі — інтер'єр, перш за все, зала глядачів, створена в стилі пізнього французького рококо та прикрашена ліпними позолоченими орнаментами. В основу композиції, що прикрашає стелю, покладено 4 картини-медальйони роботи Лефлера на сюжети з Шекспіра («Гамлет», «Сон літньої ночі», «Зимова казка», «Як вам це сподобається»). Вражає витонченістю ажурних деталей велика люстра в центрі стелі.
Традиції
Місто Одеса відоме, як російськомовне місто[42], хоч більшу частину населення міста складають українці, а росіяни лише третину[38]. Поєднання десятків різноманітних культур у місті створило свою унікальну, так звану, «одеську мову»[ru]. Однак, за думкою деяких дослідників одеська мова являє собою поєднання безлічі різних мов, насамперед російської, української та їдиш. Інші ж дослідники вважають цю мову «російською мовою євреїв». В останні роки, кількість людей, які розмовляють одеською мовою, невпинно зменшується. Позаяк, на це вплинула велика кількість емігрантів у США та Ізраїль.[131] Одними з найвідоміших популізаторів цього діалекту були: літератори Ісак Бабель, Ілля Ільф, Євген Петров, кіноактори Марк Бернес, Леонід Утьосов, а також сатирики Михайло Жванецький, Роман Карцев тощо.[132] У XIX столітті — на початку XX століття в Одесі існувала така професія, як биндюжник. Зазвичай, так називали портових вантажників, або ж людину, яка править кіньми у найманому екіпажі.Ця професія і люди, які працювали биндюжниками стали героями багатьма літературних творів, кінофільмів тощо. Багато у чому у культурі одеські биндюжники висвітлені приблизно, як львівські батяри. Але, на відміну від батярів, які вважалися нестандартними людьми, авантюристами, биндюжниками позначали неосвічених людей, які займаються важкою працею.
Вважається, також, що Одеса — це столиця гумору.[134] Багато у чому, цей стереотип живе завдяки таким гумористам, як Михайло Жванецький, Віктор Ільченко[ru], Роман Карцев, які стали відомими завдяки відомому гумористу Аркадію Райкіну. Окрім того, в Одесі існує щорічний гумористичний фестиваль — «Гуморина». Одеса, від початку свого існування у Російській імперії, була місцем поєднання не тільки російської та європейської культур, а й політичних еліт. Так із цим містом пов'язана доля таких відомих політичних постатей, як Сергій Вітте, Михайло Воронцов, Герман Пинтя, Арман Емманюель дю Плессі, герцог де Рішельє тощо, а також багацько відомих українських політиків, як Едуард Гурвіц, Валентин Симоненко, Світлана Фабрикант тощо.
Фестивалі
З 1991 року проводиться міжнародний рок-фестиваль «Пікейні жилети» на честь фундатора Одеського рок-клубу, гітариста та засновника рок-гурту «Бастіон» Ігоря Ганькевича, автора пісні «Прогулянка Одесою»[139].
2010 року в Одесі з'явилося відразу декілька фестивалів нового покоління — камерний, але самобутній фестиваль німого кіно та сучасної музики «Німі ночі», проведений просто неба на причалі Морського вокзалу, а також масштабний Одеський міжнародний кінофестиваль, який відразу ж викликав великий інтерес серед кінолюбителів та резонанс як в Україні так і за кордоном. Якщо «Німі ночі» спеціалізуються більше на німому кіно, то ОМКФ зарекомендував себе, як фестиваль арт-мейнстріма: кіно високого художнього рівня, розраховане на широку аудиторію. Організатори кіноподії поставили перед собою досить амбітні цілі — перетворити ОМКФ на один з головних кінофорумів Східної Європи і називають його «східноєвропейськими Каннами». Кожного року цей фестиваль проводить, як платні покази так і безплатні, а також ретроспективи та прем'єри фільмів. Окрім того, на ОМКФ діють одразу декілька конкурсних програм, для українського, російського, короткометражного кінематографу, а також головний приз, «Золотий Дюк», за найкращий фільм.
Одеса - столиця гумору
Краще першоквітневе шоу в країні - на Дерибасівській, у гарному місті біля моря Відвідавши Одесу в останні вихідні березня, ви зможете сповна насолодитися її колоритом. Яскраве шалене шоу почнеться після обіду 1 квітня, тому у вас буде досить часу, щоб прогулятися по шикарних вулицях, поки вони не наповнилися юрбою перевдягнених городян!
ШОУ ПОЧИНАЄТЬСЯ Майте на увазі - у переддень свята багато жартівників поводяться досить безцеремонно! По місту мігрують юрби веселунів із надувними ціпками, ударяючи ними один одного й перехожих. Усюди продаються значки з написами типу «Хочеш женитися на розумній і гарній - женися двічі», накладні маски, вуси, вуха... До обіду Одеса перетворює повністю. У центрі рідко зустрінеш людей у звичному «людському» вигляді - суцільні розмальовані обличчя, кольорові перуки, неуявні костюми; у хід ідуть тисячі свистків і дудок. У цей же час на Дерибасівській умудряються грати в шашки... фігурами у вигляді чарок - з білим і червоним вином! А о 4 годині дня тут стартує карнавал: кінні вершники, браві моряки, знамениті одеські персонажі, розкішні ретроавтомобілі - усього не перелічити! За словами організаторів, колона буде довжиною більше кілометра - 23 оздоблених автомобіля-платформи, 35 гумористичних сюжетів. Причому між колоною свійських тварин (собаки вигулюють тарганів) і «горбатими» запорожцями може їхати весільний лімузин, з парочкою молодят, що цілуються під дружне «Гірко!» всієї вулиці.
НІЧНІ ВОГНІ ОДЕСИ До 18 годин гучна процесія проходить майже все місто й зупиняється на Куликовому полі. На святковий гала-концерт приїжджають самі імениті гумористи - Михайло Жванецький, «кролики» ,театр «Брати по Розуму», Михайло Задорнов і багато інших. А Семен Альтов святкує День сміху в Одесі от уже 25 років підряд - хіба можна в ці дні бути в якомусь іншому місці?! Це свято вже є частиною історії України. Міський парк (вул. Дерибасівська) - одеська відповідь Арбату й Андріївському узвозу. Зверніть увагу на пам'ятник Утьосову й спеціальний таксофон. Варто набрати телефонний номер, як пролунає одна з мелодій великого співака! Торговельні ряди закриті на реконструкцію, але знамениті авторські прикраси, картини, одяг із дотепними написами можна купити неподалік, на Соборній площі. Портал «самотньої дівчини». Праворуч від статуї Дюка, по шляху до Воронцовського палацу, є білосніжна колонада. По легенді, її побудували на згадку трагічної історії кохання юної красуні й моряка. Тещин міст з'єднує Комсомольський і Приморський бульвари. Якщо кілька людей, знаходячись на ньому, підстрибнуть, міст починає вібрувати. Ще про вулиці Одеси тут. Музей 411-ї батареї - улюблене місце сімейного відпочинку одеситів! Можна скільки завгодно лазити по танках і знаряддям, виставленим у парковій зоні.
Визначні місця Одеси
Потьомкінські сходи
В Одесі знаходяться славнозвісні Потьомкінські сходи, що мають 192 сходинки. Вони були збудовані князем Воронцовим, генерал-губернатором Новоросії, Бесарабії та Кавказу, який зробив великий внесок у розвиток міста. Сходи коштували йому 800 тисяч рублів та були подарунком на день народження його дружині, Єлизаветі Ксавер'ївні, на той час — першій красуні міста. У радянські часи сходи були перейменовані у пам'ять повстання на панцернику «Потьомкін» у 1905 році (до революції сходи називалися Рішельєвскими. Будівництво цих величних сходів тривало з 1837 до 1841 року. Автором проекту був архітектор Франц Боффо, який ретельно розробив пропорції споруди.
Вулиця Дерибасівська
«Скажіть, як пройти на Дерибасівську?» ― це, напевно, найчастіше питання, з яким звертаються до одеситів. Мало кому відомо, що одна з центральних вулиць Одеси названа на честь іспанського дворянина Хосе де Рібаса. Це перший градоначальник часів Російської імперії. Неподалік від цього завжди жвавого визначного місця Одеси, просто у центрі міста, розташований затишний міський сад. Тут можна сісти на лаву, помилуватися фонтаном або на хвилинку видертися на «Дванадцятий стілець» (згадуємо творчість відомих одеситів Ільфа і Петрова). Можна обійняти монумент Леоніда Утьосова або зайти до мюзик-холу, названого на честь радянського авіатора Сергія Уточкіна.
Найбільший порт в Україні
На морвокзалі кожен охочий може помилуватися зарубіжними військовими судами, гігантськими круїзними лайнерами, надсучасними яхтами. Готель Одеса, що розташований тут, є візитною карткою міста. Але це лише один бік Одеси, світський і гарний. Але, як і будь-яке інше колоритне місто, Одеса ― це нерозривне поєднання «високого» і «низького». Звуки романсу і хуліганські пісні, акуратний Приморський бульвар і величезний незграбний порт, тепле море і брудні пляжі. Існують і істинно народні визначні місця Одеси. Як от «Привоз» ― найбільший продовольчий ринок, і Пересип ― брудний, сірий, загалом, малоприємний район міста.
Подвір'я Афона
Монастир побудований ченцями Афона. Головною його метою, багатьох років, була допомога в паломництві, зустріч і відправка тих, хто їде на поклоніння. Монастир має п'ять куполів архітектура розпис і ліпнина виконані в поєднанні різних архітектурних стилів XIX ст. і має незвичайну структуру усередині.
Пам'ятник Дюку
Арман Еммануель дю Плессі, герцог де Рішельє, француз за походженням, був емігрантом в Росії після французької революції 1789 р. І після участі у бойових діях на стороні Росії був призначений мером Одеси, яка отримала тимчасове звільнення від податків, завдяки чому і почався розвиток інфраструктури міста. У 1814 р. герцог відправився на батьківщину, залишивши свій статок одеському ліцею в 1828 р. після смерті герцога, в Одесі був встановлений пам'ятник на честь засновника міста - герцога (дюка) Рішельє.
Археологічний музей
Археологічний музей заснований І. Бларамбергом, у XVIII столітті за підтримки Одеського Об’єднання Історії і Старовини. Колекція музею складається з більше, ніж 150 тис. предметів, які є пам'ятками історії і культури Північного Причорномор'я, Древньої Греції і Риму. Так само в експозиції є єгипетська старовина (саркофаги, мумії прикраси і ін.). Представлені речі з дорогоцінних металів, деякі датовані 2 000 років до н.е.
Одеса на карті України Google
Таблиця "Визнання Одеси"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| 1 травня 1945 року | указом Йосипа Сталіна місту було надано звання «Міста-героя» |
| 1998 року | місто отримало «Прапор Честі Ради Європи». Одеса була першим містом серед країн колишнього Радянського Союзу, удостоєних цієї нагороди |
| 28 грудня 2006 року | нагороду було передано місцевій владі |
| 2009 року | Одеса отримала іншу нагороду Ради Європи — «Таблиця Ради Європи», що є другою за важливістю нагородою цієї організації |
| У лютому 2010 року | Аналітично-дослідницький центр «Інститут міста» назвав Одесу найкращим українським містом за якістю життя населення[ |
| 2010 року | журнал «fDi Magazine» у рейтингу найбільш привабливих європейських міст визнав Одеси четвертою. Обігнали українське місто лише представники ЄС — Амстердам, Рига та Вільнюс |
| 2011 року | за версією журналу «Фокус» Одеса посіла перше місце у рейтингу українських міст за рівнем життя |
Висновок
Одеса! Яких тільки поетичних назв не має вона! Місто-герой, південна столиця, Південна Пальміра, перлина біля моря, столиця гумору! Вона єдина в світі, унікальна.Опис місцевості в Одесі слід починати з її історичного центру. Там старовинні вулички, ласкаве Чорне море, найкрасивіший в світі оперний театр. А ще — найбільший та найпотужніший в Україні морський порт. Одеса — справжні морські ворота країни. Влітку до Одеси приїжджає багато туристів, щоб прогулятися по легендарній Дерибасівській, спуститися Потьомкінськими сходами, подивитися на сучасний морський вокзал. По одним лише старим вуличкам Одеси можна блукати безкінечно. А потім відпочити на пляжі та поплавати в чистій воді Чорного моря. Одесу люблять не тільки за її архітектуру та море, а також за її неперевершену атмосферу. Одеса відкрите місто — тут живуть сотні національностей, ніхто нікого не кривдить. Сюди завжди залюбки приїжджали та селилися навіть європейці: німці, французи, італійці та інші. І звичайно, одесити мають найкраще почуття гумору! Одеса просто пронизана гумором та сатирою! Це не означає, що мешканці Одеси намагаються жартувати спеціально. Ні, жарти та розіграші - це наша природна стихія!
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Моє рідне місто або село
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
