Стаття до проекту " Могутнє поселення майя.Стародавнє місто Калакмул "
Зміст
Стародавнє місто Калакмул, могутнє поселення майя, Мексика
1. Майя – цивілізація в Центральній Америці,що існувала приблизно з 1500 р. до н. е. до іспанського завоювання у ХVІ ст. до н. е. Давня цивілізація майя була такою високорозвиненою, що дотепер дивує світ. Майя – одна з найяскравіших цивілізацій доколумбової Америки. Це "культура-загадка", "культура-феномен", повна суперечностей і парадоксів. Вона породила величезну кількість питань, та не на всі є відповіді. Майя, історичний та сучасний індіанський народ, який створив одну з найбільш високорозвинених цивілізацій Америки і в цілому Стародавнього світу. Деякі культурні традиції стародавніх майя зберігають близько 2,5 млн. їхніх сучасних нащадків, які представляють більше 30 етнічних груп і мовних діалектів
Відповідно до переказів, майя прийшли на територію теперішньої Мексики з Гондурасу й Гватемали. Швидкий та масштабний ріст їхніх міст наштовхує на однозначний висновок: до свого приходу сюди майя вже мали єдину й давню культуру. Нова територія майя мала форму трикутника, його кути утворювали міста Вашактун, Паленке, Копан. Інші центри, що виникли пізніше, перебували на сторонах трикутника й усередині нього. Тоді виявилася ще одна специфічна риса майя – розширення земель ішло від периферії до центру, а не навпаки, як усюди. Міста-держави народу майя (самі великі й відомі з них – Тікаль. Копан, Чіч΄єн-Іца, Ушмаль) були осередками влади й культури. Вони мали свою схему забудови. Ядро (ритуальна, храмова зона) розташовувалося на пагорбі. Довкола нього перебували палаци жерців і знаті (амельхенів). Зазвичай це були монументальні палаци з каменю й поступово переходили в одно- та п'ятиповерхові споруди, які були розташовані на терасах і платформах, фасадом орієнтовані на схід. Вони мали свої вівтарі, лазні, були обставлені простими, але зручними меблями (ліжками із пруття, дерев'яними й кам'яними ослонами, столами й ширмами).
У цей час (2007 р. до н. е.) територія, на якій відбувався розвиток цивілізації майя, входила до складу держав: Мексики (штати Ч΄япас, Кампече, Юкатан, Кінтана-Роо), Гватемали, Белізу, Сальвадору, Гондурасу (західна частина). Знайдено близько 1 000 городищ культури майя (на початок 80-х років XX ст., але не всі з них на сьогодні розкопані або досліджені археологами) та 3 000 селищ.
Місце розташування
Близько 10 000 років тому, коли закінчився останній льодовиковий період, люди з півночі рушили освоювати південні землі, відомі тепер під назвою Латинська Америка. Вони розселилися на території, що склала потім область майя, з горами й долинами, густими лісами й безводними рівнинами. До область майя входять сучасні Гватемала, Беліз, південна Мексика, Гондурас, Сальвадор. Протягом наступних 6 000 років місцеве населення перейшло від напівкочового існування мисливців-збирачів до більш осілого землеробського способу життя. Вони навчилися вирощувати кукурудзу й боби, за допомогою різноманітних кам'яних пристосувань подрібнювали зерно й готували їжу. Поступово виникали селища. Приблизно в 1 000 р. до н. е. почалося масштабне будівництво поселень сільського типу, що стало початком так званого "до-класичного періоду", з якого веде відлік існування цивілізації майя.
Майські звичаї
На сім'ї правителів покладався обов'язок проводити обряд кровопускання при кожній важливій події в житті міст-держав – чи то освячення нових будівель, настання посівної, жнив, початок або завершення військової кампанії. За міфологічним уявленням майя, людська кров живила і зміцнювала богів, які, в свою чергу, давали силу людям. Вважалося, що найбільшою магічною силою володіє кров язика, вушних мочок і статевих органів. Під час обряду кровопускання на центральній площі міста збиралися тисячні натовпи людей, включаючи танцюристів, музикантів, воїнів і знаті. У кульмінаційний момент церемоніального дійства з'являвся правитель, часто з дружиною, і шипом рослини або обсидіановим ножем пускав собі кров, роблячи розріз на пенісі. Одночасно дружина правителя проколювала собі язик. Після цього вони пропускали через рани грубу мотузку з агави, щоб збільшити кровотечу. Кров капала на смужки паперу, які потім спалювали на вогнищі. Через втрату крові, а також під впливом наркотичних речовин, голодування і інших чинників учасники ритуалу бачили в клубах диму образи богів і предків.
Соціальна організація
Товариство майя будувалося за моделлю патріархату: влада і верховенство в сім'ї переходили від батька до сина чи брата. Товариство майя класичної епохи було сильно стратифікованим. Очевидний поділ на соціальні верстви спостерігався в Тікалі в 8 ст. На самому верху соціальної драбини знаходилися правитель і його найближчі родичі, далі йшла вища і середня спадкова знать, яка володіла різним ступенем влади, за ними йшли свита, ремісники, архітектори різного рангу і статусу, нижче стояли багаті, але незнатні землевласники, потім – прості хлібороби-общинники, а на останніх сходинках перебували сироти і раби. Хоча ці групи контактували між собою, вони жили в окремих міських кварталах, мали особливі обов'язки і привілеї і культивували власні звичаї. Стародавні майя не знали технології виплавки металів. Знаряддя праці вони виготовляли переважно з каменю, а також з дерева і раковин. Цими знаряддями землероби рубали ліс, орали, сіяли, збирали врожаї. Не знали майя і гончарного кола. При виготовленні керамічних виробів вони розкатували глину в тонкі джгутики і накладали їх один на інший або зліплювали пластини з глини. Обпікалася кераміка не в печах, а на відкритих вогнищах. Гончарним ремеслом займалися як прості люди, так і аристократи. Останні розписували посудини сценами з міфології або палацового життя.
У пантеоні майя були представлені боги землі, дощу, вітру, блискавки і інших природних сил і явищ. З чотирма сторонами світу асоціювалися чаки, чотири бога дощу. Їх необхідно було задобрювати, щоб вони не наслали зливу і град. Одним з трьох головних божеств, богом-творцем світу, творцем людини і культури, владикою стихій, богом ранкової зорі, близнюків, покровителем жрецтва і науки був Кецалькоатль (Кукулькан). Він зображувався у вигляді пернатого змія з людською головою. Втім, число зображень Кецалькоатля величезна, найбільш раннє відноситься до VIII - V століть до нашої ери. У релігії майя не було присутніх християнських концепцій гріха, покарання і спокути – вона була призначена підтримувати рівновагу природних стихій і забезпечувати родючість землі. Навіть у 20 ст. на півночі Юкатана практикується релігійний обряд Ча Чак з метою задобрити богів і викликати дощ під час посухи.
Релігійні вірування
У пантеоні майя були представлені боги землі, дощу, вітру, блискавки і інших природних сил і явищ. З чотирма сторонами світу асоціювалися чаки, чотири бога дощу. Їх необхідно було задобрювати, щоб вони не наслали зливу і град. Одним з трьох головних божеств, богом-творцем світу, творцем людини і культури, владикою стихій, богом ранкової зорі, близнюків, покровителем жрецтва і науки був Кецалькоатль (Кукулькан). Він зображувався у вигляді пернатого змія з людською головою. Втім, число зображень Кецалькоатля величезна, найбільш раннє відноситься до VIII - V століть до нашої ери. У релігії майя не було присутніх християнських концепцій гріха, покарання і спокути – вона була призначена підтримувати рівновагу природних стихій і забезпечувати родючість землі. Навіть у 20 ст. на півночі Юкатана практикується релігійний обряд Ча Чак з метою задобрити богів і викликати дощ під час посухи.
Письмо і образотворче мистецтво
Іспанський єпископ францисканець Дієго де Ланда (1524-1579 рр.), який прибув на Юкатан в 1549 році, при перекладі катехізису працював з майським писарем над системою передачі ієрогліфів латинським алфавітом. Однак писемність стародавніх майя відрізнялася від алфавітного письма, оскільки окремі символи часто представляли не фонему, а склад. В результаті виниклих розбіжностей між штучним алфавітом Ланди і майським письмом останнє було визнане таким, що не піддається дешифруванню. Зараз відомо, що майські писарі вільно комбінували фонетичні і семантичні знаки, особливо коли таке поєднання відкривало можливості для гри слів. Писарі, що складали інтелектуальну еліту майського суспільства, виготовляли сотні манускриптів. Вони писали пташиним пір'ям на аркушах паперу з деревної кори, які складалися «гармошкою» під палітурками, обтягнутими шкірою ягуара. Католицькі місіонери вважали ці книги єретичними і спалювали їх. Збереглося лише чотири манускрипти майя, відомі як Мадридський, Паризький, Дрезденський і Грольєрський кодекси. У Дрезденському кодексі є розділ, що містить щось на зразок календаря хлібороба, де даються прогнози на майбутній рік і вказуються жертвопринесення, необхідні для отримання хорошого врожаю. Передбачення посухи передано одночасно письмовим способом і малюнком вмираючого від спеки оленя з висунутим язиком. Крім того, в Дрезденському кодексі представлені розрахунки руху планети Венери. Мадридський кодекс дає поради, як найкращим чином поєднувати з календарним циклом різного роду діяльності, наприклад полювання або вирізання масок. Писарі виявляли своє мистецтво не лише на папері, а також і на камені, раковинах, керамічних посудинах. Написи, виконані в техніці штука, гарантували більше збереження, і тому царські генеалогії майя вважали за краще карбувати на камені. Тексти на кераміці, теж виконані знаттю, відрізнялися більш особистим характером. На керамічних виробах нерідко вказувалося ім'я власника, призначення виробу (тарілка, блюдо на ніжках, посудина для рідини) і навіть вміст, наприклад какао або маїс. Кераміка, розписана таким чином, часто дарувалася. Художники-керамісти іноді працювали спільно з майстрами письма на камені. Для розписів використовувалися червоний, синій, зелений і чорний кольори. Найкраще стінні розписи майя збереглися в місті Бонампак на території нинішньої Мексики. Тут зображені приготування до битви, сама битва і воїни з довгими списами, що б'ються пліч-о-пліч, принесення в жертву полонених та святковий ритуальний танець.
Майська гра в м'яч
Прототип цієї гри з каучуковим м'ячем, що вимагає великої спритності, виник в Месоамериці ще за дві тисячі років до н.е. Майська гра в м'яч, як і подібні ігри інших народів Месоамерики, містила в собі елементи насильства та жорстокості – вона завершувалася людським жертвопринесенням, заради якого і задумувалася, а ігрові майданчики були обрамлені кілками з людськими черепами. Брали участь у грі лише чоловіки, розділені на дві команди, які включали від одного до чотирьох чоловік. Завдання гравців полягало в тому, щоб не дати м'ячу торкнутися землі і довести його до цілі, утримуючи всіма частинами тіла, за винятком кистей рук і ступень. Гравці одягалися в спеціальний захисний одяг. М'яч частіше бував порожнистим, іноді за каучуковою оболонкою ховався людський череп. Майданчики для гри в м'яч складалися з двох паралельних східчастих трибун, між якими розташовувалося ігрове поле, подібне до широкої мощеної алеї. Такі стадіони споруджувалися в кожному місті, а в Ель-Тахін їх налічувалося одинадцять. Мабуть, тут знаходився спортивний і церемоніальний центр, де проводилися широкомасштабні змагання. Гра в м'яч почасти нагадувала гладіаторські бої, коли бранці, часом представники знаті з інших міст, боролися за життя, щоб не бути принесеними в жертву. Переможених, пов'язаних разом, скачували сходами пірамід, і вони розбивалися на смерть.
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| 1000 до н. е. — 317 | Докласичний період |
| 317—987 | Класичний період |
| 987 — 16 століття | Посткласичний період |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Моє рідне місто або село
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
