Стаття до проекту " Могутнє поселення майя.Стародавнє місто Калакмул "

Стародавнє місто Калакмул, могутнє поселення майя, Мексика

1. Майя – цивілізація в Центральній Америці,що існувала приблизно з 1500 р. до н. е. до іспанського завоювання у ХVІ ст. до н. е. Давня цивілізація майя була такою високорозвиненою, що дотепер дивує світ. Майя – одна з найяскравіших цивілізацій доколумбової Америки. Це "культура-загадка", "культура-феномен", повна суперечностей і парадоксів. Вона породила величезну кількість питань, та не на всі є відповіді. Майя, історичний та сучасний індіанський народ, який створив одну з найбільш високорозвинених цивілізацій Америки і в цілому Стародавнього світу. Деякі культурні традиції стародавніх майя зберігають близько 2,5 млн. їхніх сучасних нащадків, які представляють більше 30 етнічних груп і мовних діалектів

Відповідно до переказів, майя прийшли на територію теперішньої Мексики з Гондурасу й Гватемали. Швидкий та масштабний ріст їхніх міст наштовхує на однозначний висновок: до свого приходу сюди майя вже мали єдину й давню культуру. Нова територія майя мала форму трикутника, його кути утворювали міста Вашактун, Паленке, Копан. Інші центри, що виникли пізніше, перебували на сторонах трикутника й усередині нього. Тоді виявилася ще одна специфічна риса майя – розширення земель ішло від периферії до центру, а не навпаки, як усюди. Міста-держави народу майя (самі великі й відомі з них – Тікаль. Копан, Чіч΄єн-Іца, Ушмаль) були осередками влади й культури. Вони мали свою схему забудови. Ядро (ритуальна, храмова зона) розташовувалося на пагорбі. Довкола нього перебували палаци жерців і знаті (амельхенів). Зазвичай це були монументальні палаци з каменю й поступово переходили в одно- та п'ятиповерхові споруди, які були розташовані на терасах і платформах, фасадом орієнтовані на схід. Вони мали свої вівтарі, лазні, були обставлені простими, але зручними меблями (ліжками із пруття, дерев'яними й кам'яними ослонами, столами й ширмами).

У цей час (2007 р. до н. е.) територія, на якій відбувався розвиток цивілізації майя, входила до складу держав: Мексики (штати Ч΄япас, Кампече, Юкатан, Кінтана-Роо), Гватемали, Белізу, Сальвадору, Гондурасу (західна частина). Знайдено близько 1 000 городищ культури майя (на початок 80-х років XX ст., але не всі з них на сьогодні розкопані або досліджені археологами) та 3 000 селищ.

Місце розташування

Близько 10 000 років тому, коли закінчився останній льодовиковий період, люди з півночі рушили освоювати південні землі, відомі тепер під назвою Латинська Америка. Вони розселилися на території, що склала потім область майя, з горами й долинами, густими лісами й безводними рівнинами. До область майя входять сучасні Гватемала, Беліз, південна Мексика, Гондурас, Сальвадор. Протягом наступних 6 000 років місцеве населення перейшло від напівкочового існування мисливців-збирачів до більш осілого землеробського способу життя. Вони навчилися вирощувати кукурудзу й боби, за допомогою різноманітних кам'яних пристосувань подрібнювали зерно й готували їжу. Поступово виникали селища. Приблизно в 1 000 р. до н. е. почалося масштабне будівництво поселень сільського типу, що стало початком так званого "до-класичного періоду", з якого веде відлік існування цивілізації майя.

Майські звичаї

На сім'ї правителів покладався обов'язок проводити обряд кровопускання при кожній важливій події в житті міст-держав – чи то освячення нових будівель, настання посівної, жнив, початок або завершення військової кампанії. За міфологічним уявленням майя, людська кров живила і зміцнювала богів, які, в свою чергу, давали силу людям. Вважалося, що найбільшою магічною силою володіє кров язика, вушних мочок і статевих органів. Під час обряду кровопускання на центральній площі міста збиралися тисячні натовпи людей, включаючи танцюристів, музикантів, воїнів і знаті. У кульмінаційний момент церемоніального дійства з'являвся правитель, часто з дружиною, і шипом рослини або обсидіановим ножем пускав собі кров, роблячи розріз на пенісі. Одночасно дружина правителя проколювала собі язик. Після цього вони пропускали через рани грубу мотузку з агави, щоб збільшити кровотечу. Кров капала на смужки паперу, які потім спалювали на вогнищі. Через втрату крові, а також під впливом наркотичних речовин, голодування і інших чинників учасники ритуалу бачили в клубах диму образи богів і предків.

[[Файл:2115040ма3.jpg]

Соціальна організація

Товариство майя будувалося за моделлю патріархату: влада і верховенство в сім'ї переходили від батька до сина чи брата. Товариство майя класичної епохи було сильно стратифікованим. Очевидний поділ на соціальні верстви спостерігався в Тікалі в 8 ст. На самому верху соціальної драбини знаходилися правитель і його найближчі родичі, далі йшла вища і середня спадкова знать, яка володіла різним ступенем влади, за ними йшли свита, ремісники, архітектори різного рангу і статусу, нижче стояли багаті, але незнатні землевласники, потім – прості хлібороби-общинники, а на останніх сходинках перебували сироти і раби. Хоча ці групи контактували між собою, вони жили в окремих міських кварталах, мали особливі обов'язки і привілеї і культивували власні звичаї. Стародавні майя не знали технології виплавки металів. Знаряддя праці вони виготовляли переважно з каменю, а також з дерева і раковин. Цими знаряддями землероби рубали ліс, орали, сіяли, збирали врожаї. Не знали майя і гончарного кола. При виготовленні керамічних виробів вони розкатували глину в тонкі джгутики і накладали їх один на інший або зліплювали пластини з глини. Обпікалася кераміка не в печах, а на відкритих вогнищах. Гончарним ремеслом займалися як прості люди, так і аристократи. Останні розписували посудини сценами з міфології або палацового життя.

У пантеоні майя були представлені боги землі, дощу, вітру, блискавки і інших природних сил і явищ. З чотирма сторонами світу асоціювалися чаки, чотири бога дощу. Їх необхідно було задобрювати, щоб вони не наслали зливу і град. Одним з трьох головних божеств, богом-творцем світу, творцем людини і культури, владикою стихій, богом ранкової зорі, близнюків, покровителем жрецтва і науки був Кецалькоатль (Кукулькан). Він зображувався у вигляді пернатого змія з людською головою. Втім, число зображень Кецалькоатля величезна, найбільш раннє відноситься до VIII - V століть до нашої ери. У релігії майя не було присутніх християнських концепцій гріха, покарання і спокути – вона була призначена підтримувати рівновагу природних стихій і забезпечувати родючість землі. Навіть у 20 ст. на півночі Юкатана практикується релігійний обряд Ча Чак з метою задобрити богів і викликати дощ під час посухи.

МАЙСЬКА ГРА В М'ЯЧ

Прототип цієї гри з каучуковим м'ячем, що вимагає великої спритності, виник в Месоамериці ще за дві тисячі років до н.е. Майська гра в м'яч, як і подібні ігри інших народів Месоамерики, містила в собі елементи насильства та жорстокості – вона завершувалася людським жертвопринесенням, заради якого і задумувалася, а ігрові майданчики були обрамлені кілками з людськими черепами. Брали участь у грі лише чоловіки, розділені на дві команди, які включали від одного до чотирьох чоловік. Завдання гравців полягало в тому, щоб не дати м'ячу торкнутися землі і довести його до цілі, утримуючи всіма частинами тіла, за винятком кистей рук і ступень. Гравці одягалися в спеціальний захисний одяг. М'яч частіше бував порожнистим, іноді за каучуковою оболонкою ховався людський череп. Майданчики для гри в м'яч складалися з двох паралельних східчастих трибун, між якими розташовувалося ігрове поле, подібне до широкої мощеної алеї. Такі стадіони споруджувалися в кожному місті, а в Ель-Тахін їх налічувалося одинадцять. Мабуть, тут знаходився спортивний і церемоніальний центр, де проводилися широкомасштабні змагання. Гра в м'яч почасти нагадувала гладіаторські бої, коли бранці, часом представники знаті з інших міст, боролися за життя, щоб не бути принесеними в жертву. Переможених, пов'язаних разом, скачували сходами пірамід, і вони розбивалися на смерть.

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата	Історична подія
1000 до н. е. — 317	Докласичний період
317—987	Класичний період
987 — 16 століття	Посткласичний період

Ресурси:

• Посилання на презентацію у Google Диск;

• Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;

• Посилання на власний блог у Blogger;

• Посилання на добірку відеоматеріалів;

• Посилання на опитування або анкету у Google Форми;

• Посилання на спільний груповий постер.

---

Сторінка проекту Моє рідне місто або село

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка