Стаття до проекту моє рідне місто або село Бережницька Катерина
Зміст
Опі́шня
Опі́шня (місцева назва — Опі́шне) — селище міського типу Зіньківського району Полтавської області України. Старовинне козацьке містечко.
Розташоване на пагорбах понад річкою Ворсклою. «Найвище» поселення Полтавщини (208 м над рівнем моря). Головний осередок сучасного українського гончарства. Історичне населене місце. За писемними джерелами уперше згадується в 12 столітті. Упродовж трьох останніх тисячоліть на території поселення інтенсивно розвивалося гончарство. Наприкінці 19 — на початку 20 століття в містечку працювали близько 1000 гончарів, продукція яких експортувалася майже на всі континенти світу. До 1962 року Опішня була районним центром.
Походження назви
За першою версією назва «Опішня» походить від слова опішитися, тобто відпочити, опочити, зупинитися, зійти з коня, адже містечко було на перехресті торгівельних та транспортних шляхів.
Інша версія — від «опока», — тобто назви осадової мікропористої породи (що складена з аморфного кремнезему з домішками глинястої речовини, скелетних часток організмів (діатомей, радіолярій та спікул кремнієвих губок), мінеральних зерен (кварцу, польових шпатів, глауконітів). Саме на її основі в Опішні розвинувся промисел, який, імовірно, склав славу селища, — гончарство. Існують історичні варіанти топоніма «Опішня» — Опішне, Опочинське, Опушне, Опушлинське. Згідно з орфографічним словником назва селища «Опі́шня» вживається в однині, жіночого роду.
Географія
Селище Опішня розміщене на сході Полтавської області. Неподалік селища біля села Міські Млини протікає ріка Ворскла. За 5 км на захід від Опішні зареєстрована абсолютна відмітка рельєфу Лівобережжя області — 202,6 м. Наявні поклади будівельної сировини: глини, піску, суглинків, супісків, гончарної глини (Опішнянське родовище, площею 200 м²). Територія селища розташована на межі лісостепу та степової зони. Рельєф місцевості не можна назвати рівнинним: Опішня розміщена на семи пагорбах (Фесенкових горбах), що знайшло своє відображення на прапорі та гербі селища. Клімат Опішні суттєво не відрізняється від клімату обласного центру. Клімат селища є помірно континентальним з прохолодною зимою і теплим (інколи спекотним) літом. Середньорічна температура повітря становить 7,6 °С, найнижча вона у січні (-6,6 °С), найвища — у липні (+20,1 °С). У середньому за рік випадає 525 мм атмосферних опадів, найменше — у лютому-березні, найбільше — у липні. Ґрунти — темно-сірі підзолисті та чорноземи підзолисті. На сході селища, біля р. Воскла, — лучно-чорноземні та лучні.
Історія археологічних розкопок
Опішня — одне з найдавніших поселень на Полтавщині. Згідно з археологічними знахідками, виявленими на околицях селища, ця територія була заселена ще у добу неоліту. Саме у неолітичний час набуває широке використання керамічного посуду. По берегах річки Ворскли, поблизу сіл Глинського, Хижняківки та Яблучного, були знайдені рештки глиняного посуду. На них добре видно сліди пальців давнього майстра, адже посуд з глини робили ще без гончарного круга. На городищі знайшли також срібну римську монету часів імператора Доміціана (1 століття н. е.). На південній околиці Опішні археологічна експедиція Інституту керамології відділення Інституту народознавства НАН України провела археологічні розкопки і виявила курган скіфського часу 5 століття до н. е. Серед знахідок — фрагмент залізного панцира, бронзові наконечники стріл, посуд, прикраси. До черняхівської культури відноситься поселення на південний захід від заготконтори, де зібрана ліплена кераміка, фрагменти амфор римського часу, прясельце. Найпоширенішими знахідками на розкопаних поселеннях є керамічний матеріал (ліплений та гончарний посуд), який відноситься до 3—5 століття н. е. У ранньому Середньовіччі ця територія була заселена сіверянами. Опішнянське городище, датоване археологами 7—12 століттям, було невеликим за розміром. Під час археологічних досліджень було знайдено багато різних побутових речей, прикрас, виявлено ями для зберігання зерна.
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
Національний музей-заповідник українського гончарства — науково-дослідний і культурно-освітній заклад, метою якого є збереження й популяризація гончарської спадщини України.
Історія
11 березня 1986 року в Опішні, за дорученням Ради Міністрів України, засновано музей гончарства. Через три роки прийнято урядову постанову про формування на його базі Державного музею-заповідника українського гончарства — етномистецтвознавчого науково-дослідницького і культурно-освітнього закладу. 1992 року в структурі музею створено видавництво «Українське Народознавство», 1993 року — Національний архів українського гончарства, 1995 року відкрито Науково-дослідницький центр музею-заповідника. У 2000 році на базі Науково-дослідницького центру українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства створено Інститут керамології — відділення Інституту народознавства НАН України. 2001 року за указом Президента України Кучми Л. Д. музей отримує статус національного.
Діяльність
Діяльність музею-заповідника спрямована на збирання польових матеріалів, формування колекцій, наукове вивчення та популяризацію українського гончарства. В музеї сформувався чисельний науковий колектив. Науковими співробітниками розробляються 22 наукові теми з найрізноманітніших проблем кераміки. Музей підтримує зв'язки з найбільшими керамічними музеями США, Франції, Великобританії, Іспанії, Португалії, Нідерландів, Німеччини, Бельгії, Італії, Швейцарії та інших країн, Міжнародною академією кераміки в |Женеві, Європейським центром світової кераміки в Гертогенбоші тощо.
Структура
- Центр досліджень українського гончарства — проводить наукові експедиції по Україні з метою вивчення гончарства.
Національний архів українського гончарства — займається пошуком та збереженням писемних документів, пов'язаних з історією гончарства. Гончарська книгозбірня України — спеціалізована бібліотека з проблем українського та світового гончарства. Аудіовізуальна студія українського гончарства — створює фото- та відеоматеріали виробничих процесів, пов'язаних з гончарством, звичаїв та обрядів гончарів. Центр спеціальних методів дослідження кераміки — проводить палеоетнографічні та фізико-хімічні аналізи кераміки. Національна галерея української монументальної скульптури — розміщена на території Науково-дослідницького центру українського гончарства з 1997 року. Основу складають твори монументальної кераміки. Меморіальний музей-садиба гончарівни Олександри Селюченко Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа Музей мистецької родини Кричевських Видавництво «Українське Народознавство»
Google (вставити фотокопію карти)==
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Моє рідне місто або село
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
