Первомайськ

Б.культури ім. Є.Зарницької

Первома́йськ (до 1919 року — Голта, Богопіль та Ольвіополь, останній ще раніше — Орлик) — місто обласного значення та районний центр у Миколаївській області; друге за чисельністю місто Миколаївщини.

Історія

З середини XIV ст. після битви на Синіх Водах ці землі перебували під владою Литовського князівства, і в 1420 році неподалік від нинішнього Первомайська князь Вітовт побудував арочний міст через Південний Буг, по якому проходив торгівельний шлях з Брацлавщини і Київщини до Чорного моря. Після Люблінської унії володіння литовських князів між Південним бугом, Кодимою та Синюхою (Пн і Пн-Зх) відійшли до Польщі, правобережжя Бугу (нижче за течією від гирла Кодими; Пд-З і Пд) контролювали кримські татари, а лівобережжя (нижче за течією від гирла Синюхи; Сх) — запорізькі козаки.

Навесні 1676 року гетьман запорізький Іван Самойлович направив козака Степана Підстреленого із завданням підшукати в гирлі Синюхи поблизу польського і турецького кордонів місце для будівництва укріплення. В тому ж році й було побудовано фортецю у вигляді правильного восьмикутника. Козаки назвали своє укріплення «Орлик» (від назви місцевого урочища). Замок входив до складу Бугогардівської паланки Запорозької Січі. Майже одразу ж під його захистом тут почали селитися втікачі з польської сторони та інших місць. Перші хати ставилися на схід від укріплення вздовж Синюхи та Бугу. Нині — це східна частина від вулиці Автодорівської до Київської. У XVIII ст. тут неодноразово зустрічалися представники суміжних держав, які розв'язували межові та інші питання.

У 1754-59 й 1761–1764 Орел входив до складу Новослобідського козацького полку. У 1764 році в Орлику були засновані прикордонне комісаріатство й митниці. З'являється мануфактурна промисловість, гончарство, ковальство, водяні млини, а одночасно — й купці.

За час свого існування Орликівському шанцю довелося пережити не один напад ворогів. Останнім значним походом ворогів проти фортеці на лівому березі Південного Бугу був напад запеклого ворога наших предків — кримського хана Гірея. Його 70‑тисячна орда у січні 1769 року зруйнувала укріплення, спалила слободу Орлик, а також частину прилеглих сіл. 1770 року Орликівський шанець було відвойовано російською армією Петра Паніна. У 1770 році укріплення було перейменоване в Катериненшанець (Катерининський шанець), 1772 року — слобода Орел була зарахована до розряду міст. У 1781 році поселення дістає назву «Ольвіополь».

У 1762 році козаки і біглі українські кріпаки на правому турецькому березі Південного Бугу (на територіях Ханської України) заснували слободу Олта, яка належала Туреччині. Назва її походить від тюркського слова «олта» — низовина. Відповідно до Ясського договору (1791) Голта була приєднана до Російської імперії.

1750 року на лівому березі Південного Бугу, між гирлами Кодими й Синюхи, Польща збудувала укріплення й карантинну заставу Богополь. Він започаткував третю частину сучасного Первомайська. Богополь розвивався переважно як торговельно-ремісницьке містечко. На нинішній вулиці Радянській впритул одна до одної ліпилися лавки великих і дрібних торговців. Тут же було вісім приватних готелів. А нижче понад Бугом (на теперішній вулиці Кузнечній) працювало понад 30 кузень.

Усі три поселення входили до різних губерній Росії. Так, Ольвіополь був містом Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, Богопіль — містечком Балтського повіту Подільської губернії, Голта — казенним селом Ананьївського повіту Херсонської губернії.

Таким чином були створені три частини міста — Ольвіополь, Богопіль та Голта, які в якості окремих поселень проіснували до 1919 року. Цього року на мітингу 1 травня було прийняте рішення про об'єднання всіх трьох частин в одне місто і на честь дня солідарності трудящих назвати його Первомайськом.

У 1923 році Первомайськ стає окружним центром УСРР. До кінця 1925 року тут діяли цегельний, шкіряний, мило- і пивоварний заводи. Працювала дизельна електростанція, яка обслуговувала 450 абонентів.

У квітні 1925 делегати VI окружного з'їзду Рад заклали на березі Південного Бугу гідроелектростанцію потужністю 1200 кВт. У свій час це була найпотужніша в Україні і перша на Південному Бузі.

У 1924–1925 навчальному році діяли чотири семирічних, три початкові школи, сім шкіл лікнепу. У 1922–1924 рр. відкрилися індустріально-технічна, економічна, торгова професійні школи і школа харчовиків. У 1926 почала функціонувати фельдшерсько-акушерська школа.

У 1926 р. став до дії цементно-бетонний завод, який постачав матеріали для промислового та сільського будівництва, поблизу Первомайська відкритий кам'яний кар'єр, машинобудівний завод ім. 25 жовтня освоїв випуск двигунів внутрішнього згорання.

З червня 1930 місто стало центром району.[Джерело?] 1938 року Первомайськ віднесли до категорії міст обласного підпорядкування. У 1939 в ньому проживало 33 тис. мешканців.

У 1927 був відкритий Первомайський краєзнавчий музей. У ньому було зібрано понад 20 тис. археологічних знахідок та інших історичних матеріалів. Сюди надходили майже всі знахідки Бузькій археологічної експедиції, яка у 1931–1932 рр. вивчала берега річки Південний Буг.

У другій половині XX століття Первомайськ стає великим промисловим центром, основними галузями якого є машинобудування, легка, харчова та переробна промисловість. У 1955 в місті вводиться в експлуатацію цукровий завод, а 1956 дав першу продукцію Первомайський молоко-консервний комбінат. У 1961 стала до ладу меблева фабрика. Наприкінці 60-х побудовані каменедробильний завод «Граніт», хлібозавод і овочеконсервний завод. У 1968 р. здана в експлуатацію перша черга заводу «Фрегат», який освоїв виробництво потужних дощувальних установок. У 1976 р. завершено будівництво Первомайського м'ясокомбінату, одного з найбільших в Україні.

У лютому 1954 Первомайськ увійшов до складу Миколаївської області. Друга світова війна

Напад Німеччини перервав мирне життя громадян. У місті було створено винищувальний батальйон, до складу якого ввійшло близько 2 тисяч мешканців. З 9 по 28 липня 1941 року в місті перебував штаб Південного фронту (командуючий фронтом — генерал армії Іван Тюленєв). Оборону міста здійснювали частини 18-ї армії, на рубежі оборони міста 3 серпня 1941 року був смертельно поранений командир 169-ї стрілецької дивізії генерал-майор Іван Турунов. Незважаючи на опір радянських військ, 3 серпня 1941 року німецькі, угорські та румунські війська окупували місто.

Лівобережна частина міста (Ольвіополь і Богопіль) ввійшли до генеральної округи Миколаїв рейхскомісаріату Україна. Любашівський, Кривоозерський, Врадіївський, Доманівський райони, правобережна частина Первомайська (Голта) і Первомайського району румунським окупаційним режимом об'єднані в єдину адміністративну одиницю — Голтянський повіт губернаторства Трансністрії. У місті діяла ціла мережа підпільних організацій. Всього в роки окупації в Первомайську діяло шість підпільних груп, які підтримували тісний зв'язок не тільки між собою, але і з партизанськими загонами «Південний» і «Буревісник», що розташовувався в навколишніх лісах.

22 березня 1944 року війська 5-ї гвардійської армії під командуванням генерал-лейтенанта Олексія Жадова визволили Первомайськ від німецько-румунських військ. У боях за визволення міста найбільше відзначились воїни 13-ї гвардійської стрілецької дивізії, 8-ї та 9-ї гвардійських повітряно-десантних дивізій, 29-ї зенітно-артилерійської дивізії.

В Первомайському районі виявлено таку кількість пам`яток (стоянки, поселення, ґрунтові могильники):

в палеоліті – 1; в мезоліті – 5; в неоліті – 8; в енеоліті – 1; доба бронзи – 11; доба заліза – 17. Є також поселення черняхівської і трипільської культури. Всього в долині Південного Бугу між селами Мигія та Олександрівка виявлено 98 археологічних пам’яток.

Козацькі стежки

Стогін – камінь; Гайдамацьке сідало; Червоні ворота; Запорізький поріг; Компанійська скеля; Турецький стіл; Протичанська гора; Острів козака Мамая

Одна з легенд стверджує, що козак Мамай родом з нашого Побужжя. Літописець села Мигія Іван Філіпович , священик місцевої церкви, писав, що в ХІХ ст. в селі Любомирка жив церковний сторож на прізвище Мамаєнко, який впевнено розповідав про походження свого роду від козака Мамая з Мигії. Видатні особистості міста

У Первомайську народилися:

Андреєв Анатолій Йосипович (1900–1973) — радянський військовий діяч, генерал-лейтенант (1945). Аркушенко Володимир Прокопович (1925–1977) — український актор, народний артист УРСР (1969); Анненський Ісидор Маркович (1906–1977) — радянський кінорежисер і сценарист, заслужений діяч мистецтв РРФСР (1971); Антонюк Андрій Данилович (1943–2013) — український художник, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка (1994), заслужений художник України (1989), лауреат премії імені Василя Стуса (1993), народний художник України (2007); Бродецький Зеліг (1888–1954) — британський математик та сіоністський діяч, професор, президент Єврейського університету у Єрусалимі; Валь Едгар де (1867–1948) — професор математики і фізики, лінгвіст, засновник міжнародної штучної мови окциденталь (інтерлінгва); Вілінський Микола Миколайович (1888–1956) — український композитор і видатний педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1951); Вінграновський Микола Степанович (1936–2004) — український поет, прозаїк, актор, кінорежисер. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1984); Вінницький Мойсей Вольфович (1891–1919) — командир 54-го імені Леніна радянського революційного полку, сформованого з одеських анархістів, кримінальних елементів та студентів Новоросійського університету. В період до Жовтневого заколоту у Росії здобув визнання як відомий одеський кримінальний нападник; Гаркавенко Іван Петрович (1918–2008) — — воїн-залізничник, командир взводу, Герой Соціалістичної Праці (1943); Гранатурофф Асіа (1911–1982) — французька актриса, митець, модель Асіа початку 30-х років 20 століття; Драгомирецький Володимир Порфирович (1914–1979) — генерал-лейтенант авіації, Герой Радянського Союзу (1944), Заслужений військовий льотчик СРСР (1965); Зелінський Ігор Петрович (1933–2002) — доктор геолого-мінералогічних наук, академік, ректор Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова, заслужений діяч науки і техніки України. Камінський Валерій Віталійович (1945) — український військовик, генерал-лейтенант. Кочо Валентин Степанович (1913–1990) — засновник і завідувач кафедрою АТЕП теплоенергетичного факультету Київського політехнічного інституту, доктор технічних наук, професор. Лобов Яків Михайлович (1924–1945) — командир танкової роти, Герой Радянського Союзу (1945, посмертно); Мельник Яків Іванович (1890–1982) — організатор та керівник партизанського руху в Україні, командир Вінницько-Сумського з'єднання партизанських загонів, полковник. Паламарчук Георгій Михайлович (1919–2007) — командир торпедного катера, Герой Радянського Союзу (1944); Песке Жан (1870–1949) — французький живописець, графік, пастеліст, гравер; Черевичний Іван Іванович (1909–1971) — радянський полярний льотчик, Герой Радянського Союзу (1949);

В місті тривалий час мешкали:

Валянський Михайло Якович (1915–1987) — командир кулеметного взводу, Герой Радянського Союзу (1946); Дорошенко Світлана Тимофіївна (1937–2013) — літературний критик, публіцист; Лоскутов Всеволод Володимирович (народ. 1946 р.) — російський дипломат. Різниченко Олексій Сергійович (народ. 1937 р.) — український поет, правозахисник. Член спілки письменників України. Лауреат премії ім. П. Тичини. Тараненко Василь Григорович (1914–1991) — розвідник, кавалер ордена Слави 3-х ступенів.

Почесні громадяни міста

Антонюк Андрій Данилович — член Національної спілки художників України, заслужений художник України, народний художник України. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1994) та премії імені Василя Стуса (1993). Бельський Тихін Володимирович — учасник визволення Первомайська, генерал-майор, колишній начальник штабу 13-ї гвардійської Полтавської ордена Леніна, двічі Червонопрапорної, орденів Суворова і Кутузова стрілецької дивізії. Вінграновський Микола Степанович — український поет, прозаїк, актор, кінорежисер. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1984). Волков Михайло Іванович — заступник, потім голова виконавчого комітету Первомайської міської ради (з 1970 по 1981 роки), пенсіонер республіканського значення. Григорьєва Ганна Іванівна — учасник визволення Первомайська, сержант, колишній старший радист штабу 13-ї гвардійської Полтавської ордена Леніна, двічі Червонопрапорної, орденів Суворова і Кутузова стрілецької дивізії. Дмитрієвська Вероніка Сергіївна — учасник визволення Первомайська, старший сержант, колишній начальник радіостанції 7-ї окремої гвардійської роти зв'язку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії. Інжеватов Михайло Прокопович — учасник визволення Первомайська, гвардії сержант, колишній помічник командира взводу 25-го гвардійського повітряно-десантного полку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії (прапороносець дивізії). Капацина Василь Миколайович — меценат, начальник Миколаївського морського торговельного порту. Коцуба Володимир Васильович — музикант і музичний педагог, відмінник освіти України, лауреат обласної премії імені Миколи Аркаса. Кривицький Леонід Григорович — колишній тренер Первомайської ДЮСШ з футболу, заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури і спорту України. Кульова-Школьник Євдокія Семенівна — учасник визволення Первомайська, гвардії капітан медичної служби, колишній лікар-хірург 5-го окремого гвардійського медико-санітарного батальйону 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії. Медведєв Федір Миколайович — колишній директор первомайських машинобудівних заводів імені 25 Жовтня та «Фрегат».