Стаття до проекту "Інформаційне суспільство" Гринчишина Анна Олександрівна

Інформація в історії розвитку цивілізації завжди відігравала значну роль і виступала засадою для прийняття рішень на всіх рівнях та етапах розвитку суспільства та держави. В історії суспільного розвитку можна відокремити кілька інформаційних революцій, пов’язаних з кардинальними змінами в сфері виробництва, обробки та обігу інформації, які призвели до радикальних перетворень суспільних відносин. В наслідок таких перетворень суспільство здобувало в певному сенсі нові якості.

Перша інформаційна революція пов’язана з винаходом письменності, що призвело до величезному кількісному та якісному скачку в інформаційному розвитку суспільства. З’явилася можливість фіксувати знання на матеріальному носії, що надало змогу передавати їх від покоління до покоління.

Друга інформаційна революція (середина 16 в.) обумовлена винаходом друкарство. З’явилася можливість тиражування та активного розповсюдження інформації, люди отримали доступ до джерел знання. Ця революція радикально змінила суспільство, створила додаткові можливості прилучення до культурних цінностей широких верств населення.

Третя інформаційна революція (кінець 19 в.) обумовлена винаходом електроструму, завдяки чому з’явився телеграф, телефон, радіо, які дозволили оперативно передавати та накопичувати інформацію в значних обсягах. Наслідок цієї революції – підвищення ступеню розповсюдження інформації, підвищення інформаційного “обхвату” населення засобами віщання.

Четверта інформаційна революція (середина 20 в.) пов’язана з винаходом обчислювальної техніки. Поява обчислювальної техніки, і насамперед електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), стало основою нової інформаційної технології. Вони стали застосовуватися для створення комплексних автоматизованих систем інформаційного забезпечення, які зводять участь людини в цьому процесі до мінімуму (ЕОМ в автоматизованому режимі збирає, передає, опрацьовує, зберігає та по запиту видає необхідну інформацію). Сьогодні ЕОМ стають основним інструментом для управління інформацією та її опрацювання.

Сьогодні ми переживаємо п’яту інформаційну революцію, пов’язану з формуванням та розвитком трансграничних глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж, які охоплюють всі країни та континенти, і найяскравішим прикладом цьому є Інтернет. Зміст цієї революції полягає в інтеграції в єдиному інформаційному просторі по всьому світу програмно-технічних засобів, засобів зв’язку і телекомунікацій, інформаційних запасів або запасів знань як єдиної інфраструктури, в якій активно діють юридичні та фізичні особи, органи державної влади та місцевого самоуправління. Вказані зміни впливають на життя держави, суспільства та особи.

Термін "інформаційне суспільство" зайняв стале місце в лексиконі зарубіжних політичних діячів різного рівня. Саме з ним зв'язують майбутнє своїх країн багато керівників. Інформаційне суспільство відрізняється від суспільства, у якому домінують традиційна промисловість і сфера послуг тим, що інформація, знання, інформаційні послуги, і всі галузі, пов'язані з їхнім виробництвом (телекомунікаційна, комп'ютерна, телевізійна) зростають більш швидкими темпами, є джерелом нових робочих місць, стають домінуючими в економічному розвитку.

Надати визначення інформаційному суспільству досить важко, але його можна охарактеризувати завдяки його особливостям та певним рисам:

· наявність інформаційної інфраструктури, яка складається з трансграничних інформаційно-телекомунікаційних мереж (ТІТМ) і розподілених в них інформаційних ресурсів як запасів знання;

· масове застосування персональних комп’ютерів, які підключені до трансграничних інформаційно-телекомунікаційних мереж;

· можливість кожного користувача практично миттєво отримувати з ТІТМ повну, точну та вірогідну інформацію;

· нові форми та види діяльності в ТІТМ або в віртуальному просторі (повсякденна трудова діяльність, розваги та відпочинок, купівля-продаж товарів та послуг та інше);

· підготовленість членів суспільства до роботи на персональних комп’ютерах і мережах;

· трансформація діяльності засобів масової інформації (ЗМІ), інтеграція ЗМІ і ТІТМ, створення єдиного середовища розповсюдження масової інформації – мультимедії;

· відсутність будь-яких географічних та геополітичних границь держав – учасниць ТІТМ, невідповідність діючих законодавств держав в цих мережах, протиріччя нового міжнародного інформаційного права і законодавства.

Найбільше суттєвою погрозою перехідного періоду до інформаційного суспільства є розподіл людей на тих, хто має інформацію та вміє користуватися інформаційними технологіями (ІТ), і тих, хто такими навичками ще не володіє. Поки ІТ будуть залишатися в розпорядженні невеличкої соціальної групи, зберігається погроза існуючому механізму функціонування суспільства.

Нові інформаційні технології:

- поширюють права громадян шляхом надання миттєвого доступу до різноманітної інформації;

- збільшують можливості людей приймати участь у процесі прийняття політичних рішень і стежити за діями урядів;

- надають можливість активно створювати інформацію, а не тільки її споживати;

- забезпечують засоби захисту приватного життя й анонімності приватних послань і комунікацій.

Якщо розглядати проблему формування інформаційного суспільства в цілому, то специфіка сучасного етапу полягає в тому, що подальший прогрес інформаційних і телекомунікаційних технологій залежить не тільки від досягнень у галузі технологій, а від того наскільки швидко будуть пристосовані до нових реалій старі норми, які регулюють традиційно різні сектори, - телекомунікації, телебачення та інші засоби масової інформації.