Формати відео файлів

Характеристики відеосигнала

Відео характеризується наступними параметрами: Кількість кадрів в секунду Кількість кадрів в секунду — це число нерухомих зображень, що змінюють одне одного упродовж однієї секунди відеоматеріалу, створюючи ефект руху об'єктів на екрані. Чим більша частота кадрів на секунду, тим плавнішим і природнішим буде здаватися рух. Мінімальний показник, при якому рух буде сприйматися однорідним - приблизно 10 кадрів у секунду (це значення індивідуально для кожної людини). У традиційному плівковому кінематографі використовується частота 24 кадру в секунду. Системи телебачення PAL й SE'CAM використовують 25 кадрів у секунду (англ. 25 fps або 25 Герц), а система NTSC використає 29,97 кадрів у секунду. Комп'ютерні оцифровані відеоматеріали гарної якості, як правило, використовують частоту 30 кадрів у секунду. Верхня гранична частота мелькання, сприймана людським мозком, у середньому становить 39-42 Герца й індивідуальна для кожної людини. Деякі сучасні професійні камери можуть знімати із частотою до 120 кадрів на секунду. Застосовуються також спеціальні камери для надшвидкої зйомки знімають із частотою до 1000 кадрів у секунду і вище, така швидкість необхідна для детального вивчення траєкторії польоту кулі або структури вибуху. Див. також Кадрова частота й 25-й кадр.

[ред.] Розгортка

Розгортка відеоматеріалу може бути прогресивною (англ. progressive) або черезстрічковою (англ. interlaced, інтерлейс). При прогресивній розгортці всі горизонтальні лінії зображення (рядки) відображаються одночасно. При черезстрічковій розгортці показуються почергово парні й непарні рядки (називані також полями кадру). Черезстрічкова розгортка було винайдено для показу зображення на кінескопах і використовується зараз для передачі відео по "вузьким" каналах, що не дозволяє передавати зображення у всій якості. Системи PAL, SE'CAM й NTSC - це всі системи із черезстрічковою розгорткою. Нові цифрові стандарти телебачення, наприклад, HDTV передбачають прогресивне розгорнення. Хоча з'явилися технології, що дозволяють імітувати прогресивне розгорнення при показі матеріалу з інтерлейсом. Черезстрічкова розгортка звичайно позначають символом «i» після вказівки вертикального дозволу, наприклад 720×576і×50 для відео у форматі PAL.

Для придушення неприємних ефектів, що виникають при перегляді черезстрічкового відео на порядковому екрані, застосовуються спеціальні математичні методи, іменовані деінтерлейсінгом.

[ред.] Роздільна здатність Роздільні здатності у порівнянні Роздільні здатності у порівнянні

За аналогією з роздільною здатністю комп'ютерних моніторів, будь-який відеосигнал також має роздільну здатність (англ. resolution, розділення), горизонтальне і вертикальне, що вимірюється у пікселях. Звичайний аналоговий телевізійне розділення складає 720×576 пікселів для стандартів PAL і SÉCAM, при частоті кадрів 50 Герц (одне поле, 2×25); і 648×486 пікселів для NTSC, при частоті 60 Герц (одне поле, 2×29,97). В позначенні 648×480 першим числом позначається кількість крапок у горизонтальній лінії (горизонтальне розділення), а другим числом кількість самих ліній (вертикальне розділення). Новий стандарт високоякісного (англ. high-definition) цифрового телебачення HDTV передбачає роздільну здатність до 1920×1080 (тобто 1920 пікселів на лінію, 1080 ліній) при частоті мелькання 60 Герц з прогресивною розгорткою.

Роздільна здатність у випадку трьохмірного відео вимірюється у вокселях — елементах зображення, що являють собою крапки (кубики) у тривимірному просторі. Наприклад, для простого трьохмірного відео зараз використається в основному роздільність 512×512×512, демонстраційні приклади такого відео доступні навіть на PDA.