Спеціалісти зі стану довкілля України

Екологічний стан довкілля в Україні (за результатами досліджень академіка М. Голубця)

Верховного Радою України нашу державу проголошено зоною екологічного лиха У червні 1991 року прийнято закон про охорону природного середовища, створено Міністерство охорони навколишнього середовища України, Академія наук розробила концепцію єдиної системи екологічного моніторингу України (СЕМ “Україна”). Отже, створено певну наукову, інформаційну та організаційну базу для екологічного порятунку України, але щодо конкретної роботи, то її непочатий край.

Україна - одна з найбагатших за природними ресурсами країна світу, але і одна з найзруйнованіших і найзанедбаніших в екологічному відношенні. Останнім часом в «ієрархії» забруднень біосфери в нашій країні сталися переміни. Якщо раніше за шкалою стрес-факторів найбільшою небезпекою для всього живого були пестициди, за ними йшли кислотні дощі і розливи нафти, то нині на «домінуючі позиції» вийшли іони важких металів. Спричинили це вітчизняні підприємства, які в останні роки нарощували екологічно небезпечні виробництва (скажімо, галь­ванопокриття). Мільйони кубометрів кислот, лугів, відходів металу без перешкод потрапляють у повітря, воду, землю, включаються в природній кругообіг. Небез­пека примножується тим, що в біосфері й без того накопичилося безліч нехарак­терних для живої природи хімічних сполук. Розібратися в гігантських ланцюгах і блоках хімічних взаємодій у біосфері вкрай складно, як і вжити тут якихось запобіжних заходів. Може трагедія на Буковині (облисіння дітей) і викликана дією талію.

Через гіпертрофований розвиток в Україні важкої промисловості у низці її районів не лише глибоко зруйноване природне середовище і знищені мальовничі ландшафти, а й створені несприятливі для людини умови життя. Наприклад, у Донецькій області, на території якої розташовано понад тисячу великих промислових підприємств, в атмосферу щороку попадає близько трьох млн. тонн різноманітних шкідливих викидів. Гранично допустимі концентрації більшості отруйних газів в атмосфері перевищено в 10-30 разів. За даними експертів, на 1 кв. км донецької землі припадає в 1428 разів більше, ніж у середньому на планеті, такої шкідливої речовини, як диоксид сірки. Поряд з Донецьком, до міст з найви­щим рівнем забруднення атмосферного повітря належать Дніпропетровськ, Лу­ганськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Київ, Маріуполь, Макіївка, Краматорськ, Одеса. Рівень забруднення перевищує санітарні норми в усіх 55 містах України, де веде спостереження державна гідрометеорологічна служба.

В Україні, яка займає одне з останніх місць за показником забезпечення по­верхневим стоком води на людину, щорічно скидається у водойми понад 2,5 млрд. кубометрів забруднених стоків. Майже половина з них надходить від комуналь­ного господарства міст і містечок, а 28% - від підприємств чорної металургії. В середньому щороку у водойми України потрапляє 5 млн. тонн солей, 5 тис. тонн нафтопродуктів, 7,8 тис. тонн фосфору, 130 тис. тонн органічних забруднень, 1,4 тис. тонн синтетичних поверхневоактивних речовин. Внаслідок цього багато рік дуже забруднені (Дніпро, Десна, Сіверський Донець, Інгулець, Південний Буг). Водночас їх брудні води використовуються для водопостачання великих міст, зро­шення сільськогосподарських угідь і в тваринництві. Знищено або перетворено з каналізаційні колектори багато малих річок.

Стають непридатними для водопостачання підземні води в тих регіонах, де підприємства металургійної, вугільної і хімічної промисловості використовують фільтраційні накопичувані та відстійники. Це передовом стосується Лисичансько-Рубежанського промислового району, в підземних водах якого гранично-допу­стимий вміст фенолу перевищений у 260 разів, нафтопродуктів - у 2 рази, а рівень мінералізації - в 100 разів. Звичним стало й те, що через забруднення, в тому числі й хвороботворними бактеріями, впродовж літа періодично закриваються чорноморські та азовські пляжі, зокрема в Одесі, Ялті, Бердянську та інших при­морських містах.

Лише під гірничими відвалами в нас 200 тисяч гектарів родючих земель, а кожних десять років із сільськогосподарського користування вилучається 400-500 тис. родючих гектарів. На їх місці виникають забудови, промислові підприємства, кар'єри, різноманітні звалища та сховища шкідливих і твердих відходів тощо. За повоєнні роки для потреб з сільськогосподарського обігу вилу­чено площі землі, які перевищують території Закарпатської і Чернівецької облас­тей разом узятих.

Щороку в ґрунти України вноситься мільйон 750 тисяч центнерів пестицидів. Надмірне, безконтрольне використання на сільськогосподарських угіддях пестицидів призвело до того, що практично в усіх областях України вони виявлені в підземних водах. Подекуди на глибині 300-400 м. Якщо врахувати ще додаткове техногенне забруднення вод, то беззастережно можна стверджувати, що прак­тично все населення України вживає брудну воду і споживає забруднену пести­цидами, важкими металами і нітратами сільськогосподарську продукцію. Лабораторні аналізи виявляють залишок гербіцидів у 70% проб сільськогосподарської продукції, а в 14% таких проб вміст нітратів перевищує допустимі норми аж у 8 разів. Поряд з цим понад 30% сільськогосподарських підприємств взагалі не має складів для зберігання отрутохімікатів, а 20% - не має таких складів для зберігання мінеральних добрив. Більшість наявних складів не відповідає санітарним вимогам, до того ж воші нерідко розташовані біля ру­сел рік, в їх заплавах. Це спричиняє додаткове забруднення навколишньої території, отруєння водойм. В таких складач і різних непристосованих сховищах накоптилося понад 12 тис. тонн заборонених для використання різноманітних видів пестицидів.

Отруйні речовини, які виготовлені для полегшення праці селянина і підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь, у недосвідчених руках перетворюються в шкідливий складник навколишнього середовища, потрапля­ють в біологічний кругообіг, накопичуються в рослинних і тваринних організмах і, зрештою, потрапляючи в організм людини, призводять до численних хвороб і вкорочують людині життя. Дослідження в нашій державі показали: там, де інтенсивно застосовуються сільськогосподарські отрутохімікати, у місцевого на­селення ушкоджуються структури спадковості, розладжується діяльність цент­ральної нервової системи, у жінок частішають ускладнення вагітності, випадки народження неповноцінних або мертвих дітей. Встановлено і те, що отрутохімікати стимулюють розвиток у довколишньому середовищі вірусів. Пе­стициди, як і радіація, не мають нижнього порогу дії, невпинно руйнують імунну систему.