Навчальний курс "Сучасна українська літературна мова. Синтаксис" Т.Огарєнко
Зміст
Назва курсу
СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА. СИНТАКСИС
Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки
напрям підготовки: 6. 020303 Філологія. Українська мова і література
освітньо-кваліфікаційний рівень:бакалавр
Мета та завдання навчального курсу
Мета: Фахова підготовка вчителя вимагає від нього досконалого знання матеріалу сучасної української літературної мови, зокрема синтаксису, вміння аналізувати синтаксичні одиниці та явища, передбачає оперування синтаксичними поняттями та термінологією. Курс “Сучасна українська літературна мова (Синтаксис)” має на меті дати студентам-філологам систематизовані наукові знання про традиційні й нові підходи щодо класифікації та кваліфікації синтаксичних категорій і синтаксичних одиниць (членів речення, словосполучень, речень (простих і складних), синтаксем, семантем, комунікатем тощо), спираючись на формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний, власне-семантичний і комунікативний аспекти; стосовно аналізу зв’язків між складниками словосполучення, речення, складного синтаксичного цілого. Усе це подається з урахуванням напрацювань української та європейської лінгвістичної науки та сприяє усвідомленню й осмисленню курсу синтаксису української мови.
Завдання:
Теоретичні завдання: дати систематичні знання із синтаксису, ознайомити з термінологією, навчити оперувати синтаксичними поняттями, визначити складні питання теоретичного та практичного рівнів.
Практичні завдання:
1) виробити навички опрацювання наукової та спеціальної літератури;
2) сформувати вміння аналізу синтаксичних одиниць;
3) окреслити коло складних синтаксичних питань; навчити студентів знаходити шляхи розв’язання складних питань;
4) проаналізувати співвідношення шкільної програми з української мови (розділ «Синтаксис») та курсу синтаксису у вищому навчальному закладі;
5) проаналізувати погляди провідних українських та зарубіжних мовознавців на те чи інше складне питання синтаксису;
6) дати визначення основних синтаксичних понять;
7) сформувати вміння вирізняти у тексті синтаксичні одиниці певного типу;
8) навчити складати тексти з використанням зазначених синтаксичних одиниць.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:
знати: визначення основних синтаксичних понять, класифікації словосполучень, речень (членів речень), періодів, надфразних єдностей тощо, різні підходи українських та зарубіжних мовознавців до розгляду того чи іншого синтаксичного явища, схеми розборів синтаксичних одиниць, наукові терміни на позначення того чи того синтаксичного поняття, визначних синтаксистів минулого та сучасного етапу розвитку синтаксичної науки.
вміти: давати визначення синтаксичним одиницям, поняттям; виконувати синтаксичний аналіз за відповідною схемою розбору, класифікувати синтаксичні одиниці за різними підходами, узагальнювати набуті знання з певного питання синтаксису і виділяти головне, основоположне; аналізувати пунктуаційне оформлення тексту; визначати складні питання синтаксису та знаходити шляхи їх розв’язання; адаптувати курс синтаксису вищого навчального закладу до шкільної програми.
Автор (автори) курсу
Учасники
Сторінка координування курсу "Сучасна українська літературна мова. Синтаксис" викладач Огарєнко Тетяна Анатоліївна
Графік навчання (програма курсу)
Варіант Структура
Змістовий модуль 1
Синтаксис як розділ граматики.Словосполучення. Просте неускладнене речення.
Тема 1. Синтаксис української мови як учення про будову словосполучення, речення й складного синтаксичного цілого в сучасній українській літературній мові. Речення, словосполучення й складне синтаксичне ціле як предмет синтаксису. Речення як основна одиниця мови й мовлення. Речення й судження (питання і спонукання). Члени речення й члени судження. Предикативність, модальність, часова віднесеність, відносна змістова, граматична та інтонаційна завершеність як ознаки речення.
Тема 2. Словосполучення як некомунікативна синтаксична одиниця. Розмежування вільних синтаксичних словосполучень і фразеологічних одиниць. Типи синтаксичних словосполучень. Проблема сурядних сполучень слів. Підрядні словосполучення. Підрядні словосполучення й способи вираження в них синтаксичних відношень – асинкретичних (атрибутивних, об’єктних, обставинних, апозитивних, суб’єктних) і синкретичних (об’єктно-атрибутивних, об’єктно-обставинних і под.). Типи підрядних словосполучень за морфологічною ознакою головного компонента: дієслівні, іменникові, прикметникові, числівникові, займенникові, прислівникові, категорійностанові. Типи підрядного зв’язку в структурі простого речення: узгодження; кореляція (повна й неповна) керування (сильне й слабке); прилягання.
Тема 3. Типи речень за метою висловлення: розповідні, питальні й спонукальні. Окличні речення як засіб вираження почуття: розповідно-окличні, спонукально-окличні, питально-окличні. Просте речення. Основи поділу речень на прості й складні. Двоскладні та односкладні прості речення (непоширені й поширені); повні й неповні. Загальна характеристика кожного з цих типів. Поняття про актуальне членування речення. Двоскладне речення. Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення; їхня відповідність членам судження. Другорядні члени речення; їхня роль у формування структури простого речення. Підмет і способи його вираження. Простий і складений підмети. Присудок. Простий присудок, його вираження. Ускладнені форми простого присудка. Складений присудок: іменний і дієслівний. Зв’язка як компонент складеного присудка, різні її типи. Способи вираження іменного складеного присудка. Питання про складений іменний присудок з нульовою зв’язкою. Дієслівний складений присудок; характер, зв’язки в ньому. Ускладнені форми дієслівного складеного присудка. Питання про складний присудок. Синоніміка різних форм присудка. Зв’язок простого й складного присудка з підметом. Додаток як синтаксичне вираження об’єкта. Прямий і непрямий додаток. Вираження додатка нерозкладним сполученням слів. Означення як синтаксичне вираження атрибута. Узгоджені й неузгоджені означення, способи їхнього вираження. Розмежування неузгоджених означень і додатків, залежних від іменників. Вираження неузгодженого означення словосполученням. Означення при особових займенниках. Прикладка як особлива форма означення. Місце прикладок та їхні змістові функції у відношенні до означуваного слова. Обставини як синтаксичне вираження різних ознак і відношень дії або стану. Типи обставин за значенням і способом вираження їх окремими словами й сполученнями слів. Роль обставин у формуванні структури простого речення.
Тема 4. Односкладні речення. Поняття про односкладні речення. Характер головного члена в них. Характеристика структурних типів односкладних речень: особових (означено-особових, неозначено-особових, узагальнено-особових), безособових, інфінітивних, номінативних, вокативних, генітивних.
Тема 5. Неповні речення. Умови вживання неповних речень. Двоскладні й односкладні неповні речення, структурні різновиди та їхні функції. Еліптичні речення. Особливості пунктуації в неповних реченнях на місці неназваного члена. Уживання неповних речень у різних стилях мови. Приєднувальні конструкції як специфічні різновиди неповних і повних речень. Слова-речення, їхні типи за значенням і функціями.
Змістовий модуль 2
Просте ускладнене речення.
Тема 1. Поняття про ускладнення. Типи простих ускладнених речень. Однорідність. Ознаки однорідності. Засоби вираження однорідності. Речення з однорідними членами. Способи вираження однорідних означень та їхні відмінності від неоднорідних. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Синтаксична роль узагальнювальних слів і словосполучень.
Тема 2. Речення з відокремленими членами. Поняття про відокремлення. Основні умови відокремлення другорядних членів речення. Синонімія відокремлених і невідокремлених членів. Відокремлення означень. Узгоджені відокремлені означення. Дієприкметникові і прикметникові звороти як типи поширеного відокремленого означення; синонімічність поширених відокремлених означень і підрядних присубстантивно-атрибутивних речень. Неузгоджені відокремлені означення. Пунктуація при відокремлених означеннях. Відокремлення прикладок. Відокремлення обставин. Відокремлення додатків. Уточнювальні члени речення.
Тема 3. Вставні та вставлені компоненти. Типи вставних і вставлених компонентів за будовою й семантикою. Звертання. Значення й способи їхнього вираження. Порядок слів у простому реченні. Прямий і непрямий порядок слів. Граматичні й емоційно-змістові функції порядку слів у реченні.
Змістовий модуль 3
Складне речення. Період. Складні синтаксичні конструкції. Складне синтаксичне ціле.
Тема 1. Складне речення. Визначальні структурно-семантичні ознаки складного речення в сучасній українській мові. Змістова та інтонаційна єдність частин складного речення. Засоби зв’язку частин складного речення: сполучники, сполучні слова, інтонація, порядок частин, співвідносність форм дієслів-присудків тощо. Сурядність і підрядність у складному реченні. Перехідні випадки між сурядністю й підрядністю, між простими й складними реченнями. Шляхи утворення складного речення.
Тема 2. Складносурядні речення, їхня структура. Сурядні сполучники як один із засобів вираження синтаксичних і змістових відношень між компонентами складносурядного речення. Єднальні, приєднувальні, протиставні, розділові й градаційні сполучники. Синонімія й омонімія сполучників сурядності. Змістові відношення між предикативними частинами складносурядного речення. Особливості пунктуації на межі частин складносурядного речення.
Тема 3. Складнопідрядне речення. Синтаксичне значення термінів “головна частина” й “підрядна частина”. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному реченні, їхня синонімічність і омонімічність. Вказівні (дейктичні) слова як факультативні й облігаторні компоненти в головній частині. Співвіднесення форм дієслів-присудків головної й підрядної частини як синтаксична ознака складнопідрядного речення. Місце підрядної та головної частин у складному реченні. Підрядні, що залежать від головної частини в цілому або окремих його членів. Питання про принципи класифікації складнопідрядних речень у лінгвістичній літературі. Функціональні типи складнопідрядних речень. Характеристика їх у зв’язку з функцією підрядних частин. Складнопідрядні з підрядними прислівними нерозчленованої структури та з підрядними неприслівного типу розчленованої структури. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними, присубстантивно-атрибутивними, прикомпаративно-об’єктними, з’ясувально-об’єктними частинами. Формальні й семантичні принципи їхнього виокремлення. Різновиди складнопідрядних речень із підрядними обставинними. Складнопідрядне речення з підрядною супровідною (приєднувальною) предикативною частиною. Функціональне співвіднесення другорядних членів речення й окремих типів підрядних речень. Складнопідрядне речення з кількома підрядними. Супідрядність (однорідна й неоднорідна) та послідовна підрядність. Складні речення змішаного типу.
Тема 4. Безсполучникові складні речення, синонімічні до складносурядних і складнопідрядних речень; несинонімічні до сполучникових складних речень. Змістові відношення й засоби зв’язку між частинами безсполучникового речення. Пунктуація на межі частин безсполучникового речення.
Тема 5. Складні речення із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком (складні синтаксичні конструкції). Період в українській мові; його структурні типи, особливості інтонації. Надфразні єдності як синтаксично-стилістичні одиниці літературної мови. Способи передачі чужого мовлення. Пряма, непряма й невласне-пряма мова. Співвіднесення форм прямої й непрямої мови. Різні типи зв’язку прямої мови з непрямою. Заміна прямої мови непрямою і навпаки. Невласне-пряма мова, її структурні особливості й застосування. Різноманітність типів речень у сучасній українській літературній мові як наслідок розвитку її граматичної будови. Принципи синтаксичного аналізу речень.
Тема 6. Пунктуація. Принципи сучасної української пунктуації. Система розділових знаків: видільні й віддільні. Структура речення й пунктуація. Інтонаційні особливості та пунктуація. Використання засобів пунктуації для вираження емоційно-змістових відтінків речення. Огляд уживання розділових знаків у простому й складному реченнях.
Зміст курсу
Змістовий модуль І.
Синтаксис як розділ граматики. Словосполучення. Просте неускладнене речення.
Теоретичний матеріал (лекції)
Тема: Синтаксис як розділ граматики. Словосполучення (4 год).
Лекція 1-2. Синтаксис. Основні синтаксичні поняття
Тема: Просте неускладнене речення. Головні і другорядні члени речення (4 год).
Лекція 3-4.Просте неускладнене речення. Головні і другорядні члени речення
Тема: Односкладні речення (2 год).
Лекція №5. Односкладні речення
Практичні завдання
Практична робота №1
Тема: Словосполучення.
Теоретичні питання:
1. Словосполучення – мінімальна некомунікативна синтаксична одиниця. Словосполучення як будівельний матеріал для речення.
2. Розмежування синтаксичних словосполучень від лексичних сполук і фразеологізмів. Розрізнення словосполучень і сполучень слів.
3. Типи словосполучень за структурою (прості, складні).
4. Типи синтаксичних відношень у словосполученні (асинкретичні: атрибутивні, об’єктні, обставинні, суб’єктні, апозитивні; синкретичні: об’єктно-обставинні, атрибутивно-об’єктні тощо).
5. Типи словосполучень за належністю головного компонента до тієї чи тієї частини мови.
6. Види синтаксичного зв’язку між залежними й головними компонентами в словосполученні (узгодження, керування, прилягання й кореляція).
Завдання для виконання
Вправа 1
Поділити речення на словосполучення.
І не знецінюйте коштовне, Не загубіться у юрбі, Не проміняйте неповторне На сто ерзаців у собі (Ліна Костенко). Дехто вірував, що він (Юрій) їздить по полях верхи на коні й приймає під свою опіку тварин, котрих уперше вигнали на пашу (В.Скуратівський). Вікна в трапезній були відчинені, в них заглядали розквітлі гілки вишень і груш, над якими роями гули й метушилися бджоли (М.Старицький). Лицарі науки, щось там вони все шкребуть, все шукають уперто, байдужі до всього на світі, крім своїх вічних черепків (О.Гончар). Десь лютують епідемії, шторми ревуть, розтрощуючи кораблі, а тут така тиша, така сліпучість (О.Гончар).
Вправа 2
Виконати синтаксичний аналіз словосполучення (за зразком у методичці):
Мрія про щастя, поглядати у вікно, доглядати хворого, крізь усі випробування, виявитися історично перспективним, бажання вчитися, йти назустріч, намір подорожувати, розповідати із захватом, надіслати лист братові, осмислення істини, солодший від меду, складений удвоє, щось загадкове, повністю довіряти товаришеві, учитель-фізик.
Вправа 3
Дібрати словосполучення, в яких наведені слова виступали б то в ролі головних, то в ролі залежних компонентів. Самотній, червоний, будувати, вчитися, мрія, щастя, далеко, праворуч, виконаний.
Вправа 4
Охарактеризувати словосполучення за типом смислового зв’язку (атрибутивні, обставинні, об’єктні), знайти явища синкретизму. Твори Франка, іти вперед, промені сонця, повна води, пожовклий лист, готель "Зоря", друкарська машинка, здійснити мрію, купатися в морі, прожити сто літ, читання вголос, зустріч з батьками, любити понад усе, сяду на диван, де-не-де видно.
Вправа 5
Із запропонованого тексту виписати: а) 5 субстантивних словосполучень; б) 5 вербіальних словосполучень; в) 1 прономінативне словосполучення; г) 5 словосполучень із зв’язком керування; ґ) 5 словосполучень із зв’язком прилягання; д) 5 словосполучень з об’єктними відношеннями.
Стус брав найактивнішу участь у всіх дискусіях, які розгорялися тоді на засіданнях клубу. Це був гарний час надій, час майже вільного дихання після ХХІІ партз’їзду, на якому було остаточно “розвінчано” культ Сталіна й декого з його соратників і сказано багато гіркої правди про страшні беззаконня, які чинилися з волі партії службою безпеки над своїм народом. Саме на гребені цього озонного часу й виник наш “Обрій”. Виступи учителя з Горлівки Василя Стуса були завжди запальні, соціально гострі. Він пропагував творчість українських “шістдесятників” І. Драча, М. Вінграновського, Ліни Костенко, критиків І. Дзюби, І. Світличного, Є. Сверстюка. Від цих імен, та ще в палкій інтерпретації промовця, наші серця сповнювалися надією на майбутнє України, з ними вона пробуджувалася з рабського сну, зводилася з колін, голосно заявляла в світі про свою одвічну талановитість, про свій розум, про своє законне право на суверенне буття. А ще Стус читав свої незвичні, складні для сприймання на слух вірші, читав навальним, лавинним голосом, читав, як заклинання.
Вправа 6
Розподілити у дві колонки: словосполучення та інші сполуки слів.
Присвячений дружині, нарубати дров, боротьба за мир, гідний наслідування, Іван Петрович Котляревський, раптом прокинутися, буду виступати, шелест листя, найбільш вдалий, справжня дружба, крізь зуби сказати, глибоко цінувати поезію, стати агрономом, надія повернутися, роздумуючи над твором письменника, честь і слава, дівчина співає.
Схема аналізу словосполучення
1. Поставити словосполучення у початкову форму.
2. Визначити тип за кількісно-структурним принципом: просте чи складне (якщо складне, то вичленувати прості словосполучення).
3. Визначити тип за морфологічним вираженням головного та залежного компонентів.
4. Визначити тип за характером семантико-синтаксичних відношень.
5. Визначити синтаксичний підрядний зв'язок.
6. За способом вираження граматичного значення: за допомогою флексії, порядку компонентів, прийменника і флексії, прийменника, за змістом.
Зразок аналізу словосполучення
Написаний твір
1. Початкова форма – написаний твір; головне слово – твір, залежне слово – написаний (твір який? написаний).
2. За будовою – просте.
3. За частиномовною належністю головного компонента – субстантивне;
за частиномовною належністю залежного компонента – субстантивно-вербальне.
4. За типом підрядного зв’язку – із зв’язком узгодження, повне.
5. За характером синтаксичних відношень – з атрибутивними відношеннями.
6. Засоби граматичного зв’язку компонентів – закінчення -ий – у залежного компонента; закінчення - – у головного компонента.
Написаний правдиво
1. Початкова форма – написаний правдиво; головне слово – написаний, залежне слово – правдиво (написаний як? правдиво).
2. За будовою – просте.
3. За частиномовною належністю головного компонента – вербальне (дієприкметникове); за частиномовною належністю залежного компонента – вербально-адвербіальне.
4. За типом підрядного зв’язку – із зв’язком прилягання (бо залежний компонент – слово незмінної частини мови – прислівник), власне прилягання.
5. За характером синтаксичних відношень – з обставинними відношеннями.
6. Засоби граматичного зв’язку компонентів – зміст.
Практична робота №2
Тема: Речення. Типи речень.
Теоретичні питання:
1. Речення як основна одиниця синтаксису. Речення та судження. Основні ознаки речення.
2. Структурно-семантичні типи речень:
а) типи речень за метою висловлювання; б) типи речень за інтонацією (емоційно-експресивним забарвленням): неокличні й окличні; в) типи речень за характером відношення до дійсності (стверджувальні, заперечні).
3. Класифікація речень за їхньою структурою: прості/ складні, двоскладні/ односкладні, поширені/ непоширені, ускладнені/ неускладнені, повні/ неповні
4. Поняття про двоскладне речення. Вираження предикативності у двоскладному реченні.
5. Головні члени та їхня роль у синтаксичній та семантичній організації двоскладного речення.
6. Підмет. Структурно-семантичні характеристики підмета, засоби його вираження в українській мові.
7. Присудок. Простий присудок, способи його вираження. Складений (іменний і дієслівний) присудок. Складний присудок. Дуплексив.
8. Розділові знаки в реченнях з нульовою зв’язкою в складених присудках. Тире між підметом і присудком.
Завдання для виконання
Вправа 1
Визначити предикативні центри, охарактеризувати речення (частини речення) за семантичними, структурними типами.
Звідти пильним оком, що звикло визначати висоту і відстань, він довго вдивлявся в гору, на яку мав намір піднятися наступного дня.
Її десятихаткою був куток, де вони жили, де вже знала кожного й де кожне знало її.
Хлопець поволі глянув по ближчих берегах і трохи збентежився – на повороті праворуч виникло село, приховане доти за лукою.
Вони мовчки минають два містки, під якими і тепер не спить вода, і знаходять на просторе подвір’я, де кудлатого Рябка надвоє роздирають злість до гостя і радість до господині.
Тихо вечір тумани пряде,
І не чути й не видно нікого,
Лиш чекання моє молоде
Одиноко стоїть край дороги.
Вправа 2
Скласти міні-твір на тему “Урожай”, використавши присудки різних типів.
Вправа 3
Увести в контекст, пояснити, яку синтаксичну функцію виконує друге слово – означення чи додатка: Привітання друзів. Посадка літака. Чутка про скульптора
Вправа 4
Виконати аналіз речення: а) підкреслити усі члени речення; б) дати загальну характеристику реченню (частинам речення); в) проаналізувати усі головні члени речення; г) дати характеристику виділеним словам як членам речення. Було б добре, коли б дійсно носила воду, та її й на це не вистачило; Дарина купалась у нікчемній річечці Кам’янці й довго лежала на сонці, дрімала, гарненько плела собі з трави віночки й одягала поверх шовкової хустки (За Ю.Яновським).
На ганку сиділа знайома нам панна Дарина і, видно, не звертала ніякої уваги ні на чудовий ласкавий вечір, ні на чарівну картину біля своїх ніг, ні на прегарну панораму околиць; її задумливий погляд тонув у туманному виступі Печерської гори, за якої звідсіля не видно було Лаври (М.Старицький).
Небезпека полягала в тому, що табірна змова справді існувала, і Мілена, югославська партизанка, посідала в ній не останнє місце; уже двічі до них підсилали німкень з Ельзасу, але обидва рази провокаторки не змогли гру довести до кінця (За Ю.Яновським).
У той день, коли нагло осиротілий Михайло зазирав чи не під кожен камінь у прибережному лузі, його Черемошне належало Румунії, де Богом і царем для його підданих служив король Мігай, а тут, у забитому в гори селі, царями й Богами були королівські посередники – служиві вояки місцевої жандармерії (За М.Матіос).
Практична робота №3
Тема: Односкладні речення.
Теоретичні питання:
1. Поняття про односкладні речення, їхні типи.
2. Дієслівні та категорійно-станові односкладні речення:
а) особові (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові), способи вираження в них головного члена;
б) безособові речення, їхнє значення та різновиди; категорійно-станові речення;
в) інфінітивні речення.
3. Іменні односкладні речення:
а) номінативні речення, їхнє значення та різновиди;
б) генітивні речення, їхні типи за семантикою та функціями;
в) вокативне речення.
4. Стилістичні функції односкладних речень.
Завдання для виконання
Вправа 1
Визначити рядки з односкладними реченнями та їхні типи: 1. Сонце! Нам у кров хлюпни збудження весни! (П. Тичина). 2. Хліб, картопля, соняшник – нічого цього не було б без сонця (З часопису). 3. Наші їдуть, ваші їдуть, наші ваших підвезуть (Н. тв.). 4. Найсвятіші в небо поривання падають до грішної землі (С. Крижанівський). 5. Поклич мене. Я по тонкім льоду до тебе знов дорогу віднайду (С. Пушик). 6. Нас тепер нікому не скорити... (М. Рильський). 7. Не хвали мене в вічі, не гудь поза очі (Н. тв.). 8. Як же бучно, як же втішно всім гулялось на весіллі! (Леся Українка). 9. Вважай на час. Ніщо не є скоріше (Т. Севернюк). 10. То – наше слово, то – щоденне чудо... (Д. Павличко). 11. Орфею, грай на сопілці! (В. Коломієць). 12. Коли мовчать, то, отже, цілком схвалюють (З часопису).
Вправа 2
Виписати із запропонованого тексту такі синтаксичні одиниці: 1) односкладні дієслівні речення; 2) речення з поширеними обставинами; 3) речення із складеними іменними присудками. Тривалий час ім’я Георгія Нарбута оминали. Його вважали чужим для української культури. Чим же завинив художник? Адже Нарбут – це найвидатніший український графік нового часу, митець, що з’являється раз на століття, індивідуальність світових вимірів, творець модерного у мистецтві і своєрідного українського стилю. За радянської влади Нарбут не емігрував, а залишився у Києві і плідно працював, започаткувавши українську графіку радянської доби. Його “гріхом” була співпраця в мистецьких закладах Української Народної Республіки та Української держави, участь у створенні малюнків українських державних паперів. Повернувшись у 1918 році з Петрограда до Києва, Нарбут прилучився до гурту діячів національного відродження. У цей час творилася українська національна держава – Українська Народна Республіка, яку було проголошено третім універсалом Центральної Ради 20 листопада 1917 року. Нова держава повинна була мати власну символіку, знаки суверенітету, грошову систему. Саме у цій царині доклав Нарбут свого таланту: розробив проект герба (козак з рушницею і шаблею під тризубом), державної печатки, цілу низку рисунків на поштові марки та грошові знаки. Саме за це художника переслідували, хоча величезна кількість українських грошей з його рисунками, поширившись серед людей, увесь час нагадували про нього. Нарбутівські роботи (а це були твори високої мистецької вартості) знали далеко поза Україною.
Вправа 3
Скласти твір-мініатюру на тему “Кулінарія”, використовуючи лише односкладні непоширені речення.
Тестові завдання для самоперевірки
з теми «Односкладні речення»
1 рівень (0,5 балів за кожну правильну відповідь)
1. Односкладні речення – це:
а) повні речення;
б) неповні;
в) можуть бути повними і неповними.
2. Односкладні речення за морфологічним вираженням головного компонента поділяються на:
а) дієслівні, іменні;
б) дієслівні, іменні, категорійно-станові;
в)означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, називні, безособові;
г) дієслівні, іменні, вокативні, інфінітивні.
3. Головний компонент у неозначено-особових односкладних реченнях може виражатися такими формами:
а) Д у формі 3 ос. множ. теп., мин., майб. часу;
б) Д у формі 3 ос. множ. теп., майб. часу, множини минулого часу;
в) Д у формі 2,3 особи множини.
4. Номінативні речення поділяються на такі типи:
а) вказівні, оцінні, буттєві;
б) дейктичні, екзистенційні, власне-номінативні, оцінні;
в) екзистенційні, дейктично-оцінні, власне-номінативні.
2 рівень (1 бал)
Визначити основні положення теми «Односкладні дієслівні персональні речення»: дати визначення, назвати спосіб вираження головного компонента, навести приклади.
3 рівень (2 бали)
Вибрати і виписати із запропонованих речень односкладні конструкції, підкреслити головний компонент, визначити тип односкладного речення.
3.1. Мавпа є мавпою і в золотому вбранні (Г.Сковорода).
3.2. Літа, як стрілки, не переведеш, життя, як гирю часу, не підтягнеш (Т.Севернюк).
3.3. Пахне злегле сіно (В.Швець).
3.4. Прогаяне в дитинстві ніколи не відшкодувати в юності, і тим більше в зрілому віці (В.Сухомлинський).
3.5. Що тільки дам тобі я на чужині замість веселощів рідного краю? (Леся Українка).
3.6. Нам найбільше аплодували. Бо ми були свої і добре знані (А.Камінчук).
3.7.Чому квітка кульбаби вранці відкривається, а опівдні закривається? (З часопису).
3.8. Піски та піски. Ані деревця, ані зеленого кущика (О.Іваненко).
3.9. Пахло дикими травами і лозовою корою (Ю.Збанацький).
Схема аналізу простого неускладненого речення
1. За метою висловлювання: розповідне, питальне чи спонукальне.
2. За емоційно-експресивним забарвленням: окличне чи неокличне.
3. За характером вираження відношення до дійсності: стверджувальне, заперечне чи стверджувально-заперечне.
4. За членованістю: членоване чи нечленоване.
5. За способом вираження предикативності: двоскладне чи односкладне.
6. За поширеністю: поширене чи непоширене.
7. За наявністю/відсутністю необхідних членів для розкриття його змісту: повне чи неповне.
8. За ускладнювальними компонентами: ускладнене чи неускладнене.
9. Назвати предикативну основу.
10.Характеристика головних і другорядних членів речення:
а) підмет – 1) за структурою(простий ускладнений чи простий неускладнений, складений); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо присудка; 4) за типом синтаксичного зв'язку з присудком (координація, співположення, тяжіння);
б) присудок – 1) за структурою (простий ускладнений чи простий неускладнений, складений іменний, складений дієслівний, складний); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо підмета; 4) за типом синтаксичного зв'язку з присудком (координація, співположення, тяжіння);
в) головний член односкладного речення – 1) за структурою; 2) за морфологічним вираженням;
г) додаток – 1) за структурою; 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо головного компонента; 4) за типом підрядного зв’язку; 5) прямий чи непрямий;
ґ) означення – 1) за поширеністю; 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо означуваного компонента; 4) за типом підрядного зв’язку; 5) за узгодженістю/неузгодженістю;
д) прикладка – 1) за поширеністю; 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо означуваного компонента; 4) за типом підрядного зв’язку;
е) обставина – 1) за поширеністю; 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо означуваного компонента; 4) за типом підрядного зв’язку; 5) за значенням;
Зразок аналізу простого неускладненого речення
Білі акації будуть цвісти в місячні ночі жагучі (В.Сосюра).
1. За метою висловлювання – розповідне.
2. За емоційно-експресивним забарвленням – неокличне.
3. За характером відношення до дійсності – стверджувальне.
4. За членованістю – членоване.
5. За способом вираження предикативності – двоскладне.
6. За поширеністю – поширене.
7. За наявністю/відсутністю необхідних членів для розуміння змісту – повне.
8. За ускладню вальними компонентами – неускладнене.
9. Предикативна основа – акації будуть цвісти.
10. Підмет – акації – простий, виражений іменником, препозитивний, зв'язок з присудком – координація.
Присудок – будуть цвісти – простий, виражений дієсловом (складеною формою майбутнього часу), постпозитивний, координація.
Група підмета: означення - білі – непоширене, виражене прикметником, препозитивне, зв'язок узгодження (повне), тип – узгоджене.
Група присудка: обставина – в місячні ночі жагучі – поширена означенням місячні, жагучі, виражена ПРЙ+І, постпозитивна, зв'язок – відмінкове прилягання, за значенням – обставина часу.
означення: жагучі - непоширене, постпозитивне, виражене прикметником, зв'язок – узгодження (повне), тип – узгоджене.
Самостійна робота
Самостійна робота №1
Тема: Просте неускладнене речення. Другорядні члени речення. Неповні речення. Комунікативна будова речення.
Завдання:
1. Укласти конспект матеріалу з тем "Другорядні члени речення", "Неповні речення", "Актуальне членування речення" (обсяг конспектів - 2-5 сторінок). Текст бажано супроводжувати зоровими опорами (схемами, таблицями тощо).
2. Дібрати твір будь-якого українського письменника др.пол.ХХ - поч.ХХІ ст. Виписати з твору приклади речень з усіма другорядними членами (додатки прямі/непрямі, означення узгоджені/неузгоджені, обставини різних семантичних груп, прикладки), приклади неповних речень різних типів. На кожну позицію - не менше 5 прикладів.Визначені синтаксичні компоненти відповідно підкреслити, зазначити твір і сторінку.
Змістовий модуль ІІ. Просте ускладнене речення
Теоретичний матеріал
Практичні завдання
Практична робота №4
Тема: Просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами.
Теоретичні питання:
1. Поняття про ускладнення.Поняття "напівпредикативність".
2. Типи (різновиди) простих ускладнених речень.
3. Однорідність. Ознаки однорідності. Засоби вираження однорідності.
4. Поняття про ряд однорідних членів. Однорідні й неоднорідні означення.
5. Узагальнювальні слова при однорідних членах.
6. Пунктуація у реченнях з однорідними членами.
7. Координація присудка з однорідними підметами.
Завдання для виконання:
Вправа 1
Визначити у реченнях однорідні члени. Назвати, які члени виступають однорідними, якими засобами пов’язані (сполучниковий чи безсполучниковий зв'язок).
Ніколи не треба забувати про своє призначення і завжди пам’ятати, що митці покликані народом для того, щоб показувати світові насамперед, що життя прекрасне, що само по собі воно є найбільшим і найвеличнішим з усіх мислимих благ (О.Довженко).
Завжди чомусь здавалось батьку або дядьку, що хтось когось обдурив на одну копицю, і тоді, слово за слово, серця сповнялися лютого гніву, і великі наші батьки починали лаятись, гукати, а потім битися, прости їм, господи, і вічна пам'ять, над зачарованою річкою Десною (О.Довженко).
Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та отроцтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного, ніщо не гріє її, не будить радості ані людяного суму (О.Довженко).
Тоді ще не знав я, що все проходить, все минає, забувається й губиться в невпинній зміні годин, що всі наші пригоди і вчинки течуть, як вода, між берегами часу (О.Довженко).
По-новому вражений тугою чиєїсь осиротілої душі, і голосом Мирослави, і щемом, який до болю в’ївся у серце, він згадав своє сирітство і в думках обіцяв півсиротині, що ніколи-ніколи не зобидить її, коли стане тим, хто пригорне її (М.Стельмах).
У цьому героєві письменник ніби зібрав найкраще, найсвітліше із світобачення американських підлітків його віку, намалювавши свого роду збірний образ, у якому сприйняття «дорослого» світу загострене, але й пронизливо точне (Ю. Покальчук).
Під впливом теорії В.фон Гумбольдта в Європі та Америці зародилося неогумбольдтіанство, представники якого прагнуть вивчати мову в тісному зв’язку з культурою етносу, процесами мислення і пізнання (З підручника).
Дихають тихо акації ніжні, злегка колишуться в сутіні срібній, дивляться мовчки на місяць, на зорі, дивляться в світ, ним ясним зачаровані… (О.Олесь).
Тестові завдання для самоперевірки з теми «Речення з однорідними членами»
І рівень (0,25 за кожну правильну відповідь; мах 1 бал)
1. Однорідними вважаються члени речення, які…(перерахувати ознаки однорідності)
2. Однорідними можуть бути:
а) означення, додатки, обставини;
б) підмети й присудки;
в) означення, додатки, обставини, підмети, присудки.
3. Основними засобами зв’язку однорідних членів речення є:
а) сполучники сурядності;
б) сполучники;
в) інтонація, сполучники сурядності.
4. При однорідних членах речення використовуються такі сполучники:
а) єднальні, розділові, протиставні, заперечні;
б) єднальні, протиставні, розділові, градаційні, приєднувальні;
в) сурядні і підрядні.
ІІ рівень (0,5 за кожну правильну відповідь; мах 2 бали)
1. У реченні “Все здавалось прекрасним і простим: вітер, хвилі і сонце над нами” (І.Савич) однорідними виступають:
а) додатки;
б) присудки;
в) присудки і додатки;
г) присудки і підмети;
д) підмети.
2. Визначте тип відношень між однорідними членами речення.
Не тільки-бо врочисті, а й тривожні мотиви зродить жнив’яна пора (М.Братан):
а) єднальні;
б) розділові;
в) приєднувальні;
г) градаційні;
г) протиставні.
3. Яке речення ускладнене однорідними означеннями:
а) А Настя усе була добра, тиха, сумирна (М.Коцюбинський).
б) …І квітла, снила, парувала важка чорноземна рілля (А.Малишко).
в) Ледь-ледь збиралося на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту сорочку, підв’язувалися карунковим, вишитим у хрестики фартухом і вилазили на лежанку (В.Скуратівський).
г) Свіжозорані ниви обсівалися великими вечірніми зорями (М.Стельмах).
4. Знайдіть речення, у якому допущено пунктуаційну помилки при однорідних членах речення:
а) Пізніше, за часів Київської Русі, бачимо тризуб на золотих та срібних монетах князя Володимира Великого.
б) Їй здавалося, що там, на Білій Русі, чи у Петербурзі, вона знайде того, кому зі всією щирістю оддасть своє серце і зазнає щастя.
в) На краю острівця, у морі, перед очима колоністів з’явилися великі темні точки, що плавали на поверхні води і скидалися на рухливі маківки підводного каміння.
ІІІ рівень (2 бали за правильну відповідь)
Виконати синтаксичний аналіз речення (підкреслити члени речення, дати загальну характеристику речення, проаналізувати ряди однорідних членів):
Сіре обличчя його, навислі і зрослі на переніссі сиві брови, налиті кров’ю очі, високий, порізаний зморшками лоб і низько опущені вуса – все це разом відбивало пиховитість і неприступну жалощам волю (За М.Старицьким).
Практична робота №5
Тема:Просте ускладнене речення. Речення з відокремленими членами.
Теоретичні питання:
1. Поняття про відокремлення. Умови відокремлення. Напівпредикативні й уточнювальні відношення при відокремленні.
2. Відокремлення узгоджених означень, пунктуація при відокремлених узгоджених означеннях.
3. Відокремлення прикладок, пунктуація при відокремлених прикладках.
4. Відокремлення неузгоджених означень.
5. Відокремлення обставин, пунктуація при відокремлених обставинах.
6. Питання про відокремлення додатків.
7. Відокремлення уточнювальних слів та зворотів. Пунктуація.
Завдання для виконання:
Вправа 2
Визначити відокремлені та уточнювальні члени речення, поставити розділові знаки, пояснити умови відокремлення.
1. Бродяга сидів перед художником грубий обірваний і його риси швидко вписувалися в обличчя христопродавця.
2. У найдавнішому літописному зведенні “Повість временних літ” створеному в Києві на початку ХІІ століття говориться про виникнення міста.
3. Коли Сайрес Сміт вирішив що настала вирішальна мить він став навколішки на піску і встромлюючи в пісок маленькі дерев’яні кілочки почав відмічати послідовне скорочення тіні від жердини.
4. На території Софіївського заповідника домінує висока струнка дзвіниця яскравий зразок українського зодчества.
5. Швидке зростання Києва як великого центру і як столиці держави зумовило розширення центральної укріпленої частини міста Київського кремля відомого в історії під назвою “города Володимира”.
6. На краю острівця у морі перед очима колоністів з’явилися великі темні точки що плавали на поверхні води і скидалися на рухливі маківки підводного каміння.
7. Не мислимо нашу землю без Дніпра оспіваного в піснях і думах живої артерії нашої землі нашої історії.
8. Їй здавалося що там на Білій Русі чи у Петербурзі вона знайде того кому зі всією щирістю оддасть своє серце і зазнає щастя.
9. Доки мати викачували останню найменшу що призначалася мені паляничку я біг за лопатою і внісши приставляв її до печі.
10. Не встигли й од’їхати далеченько як Мудрий вимкнув світло й не вибираючи дороги подався навмання по стерні.
11. Аж ось в неділю тижнів через п’ять якраз після обід, коли ми сиділи всі коло хати лузаючи насіння дивимось – біжить Пірат зморений худючий.
Тестові завдання для самоперевірки з теми «Речення з відокремленими членами»
І рівень (0,25 за кожну правильну відповідь)
1. Відокремлюватися можуть:
а) головні члени речення;
б) другорядні члени речення;
в) будь-які члени речення.
2. Основними умовами відокремлення є:
а) бажання виділити певні компоненти, позиція в реченні, поширеність/непоширеність;
б) поширеність/непоширеність компонента, синтаксична позиція, додаткове смислове навантаження;
в) порядок компонентів, синтаксична несполучуваність, поширеність/непоширеність компонента, додаткові семантичні відтінки.
3. Основними засобами відокремлення є:
а) пунктограми (коми, тире, дужки);
б) інтонація, пунктограми (коми, тире);
в) інтонація, пунктограми (коми, двокрапки, тире).
4. Відокремлені члени речення є засобом:
а) поширення речення;
б) ускладнення речення;
в) поширення й ускладнення разом.
ІІ рівень (0,5 за кожну правильну відповідь)
1. У якому реченні функціонує відокремлена обставина із значенням допусту?
а) Сніг іде і, сяйво розсіваючи бліде, зволожує афіші і обличчя (І.Жиленко);
б) Увійшовши в дім Верби, Олена опинилася на порозі великої кімнати (О.Бойченко);
в) До Відня Філько все ж виїхав, маючи в кишені всього-на-всього двісті доларів (І.Вільде);
г) Добре знаючи ваше непевне становище, я спішу зі своїм листом (М.Хвильовий).
2. Визначте умову відокремлення означення у реченні:
На широкі бессарабські степи, вільні, без пана й панщини, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі...(М.Коцюбинський):
а) постпозиція, функціонування поряд узгодженого і неузгодженого означень;
б) наявність перед означуваним словом іншого означення, функціонування в одному ряду узгодженого і неузгодженого означень;
в) дистантне розташування, постпозиція, непоширеність.
3. Структура якого речення ускладнена відокремленою прикладкою із сполучником як?
а) Жайвір сіє проміння, як умілий сіяч, з-під крила (М.Сингаївський);
б) І знову степ як щедрий вулик, і сяє золото хлібів (Л.Рубан);
в) Як рибалка, я повинен бути людиною поважною і розсудливою (Ю.Збанацький).
4. Укажіть значення відокремленого звороту в реченні:
Варто б нашій критиці пильніше вдивлятися і в ті процеси, що відбуваються в літературі світовій, зокрема в її прогресивних течіях (О.Гончар).
а) приєднання;
б) уточнення;
в) заміщення;
г) винятку.
ІІІ рівень (2 бали за правильно виконане завдання)
Виконати аналіз речення: підкреслити члени речення, визначити ускладнювальні компоненти, охарактеризувати відокремлені члени речення за схемою аналізу.
Нечутно підвівшись з підлоги, вона підійшла до вікна, стривожена (За М.Старицьким).
Схема аналізу простого ускладненого речення
Загальна характеристика речення (див. зразок аналізу простого неускладненого речення).
Якщо просте речення ускладненого типу, то ускладнювальні компоненти аналізуються за такою схемою:
а) однорідні члени – 1) вказати кількість рядів; 2) які члени речення виступають однорідними; 3) за структурою; 4) за морфологічним вираженням; 5) за поширеністю; 6) за місцем розташування щодо означуваного компонента (назвати його, якщо це узагальнювальний елемент, то вказати, яке поняття означає (широке родове, найближче родове, ціле в його відношенні до складників); 7) за типом синтаксичного зв’язку з означуваним і між собою;
б) відокремлені члени – 1) за поширеністю; 2) за місцем розташування щодо головного компонента (препозиційний/ постпозиційний); 3) за морфологічним вираженням; 4) за типом синтаксичного зв’язку; 5) назвати умови й засоби відокремлення;
в) уточнювальні члени – 1) за поширеністю; 2) за місцем розташування щодо уточнюваного (назвати і вказати, яке поняття він виражає); 3) за морфологічним вираженням; 4) за типом синтаксичного зв’язку; 5) назвати умови й засоби відокремлення;
г) вставні і вставлені компоненти – 1) за структурою (за обсягом); 2) за значенням; 3) за способом включення в основне речення (сполучниковий чи безсполучниковий); 4) за місцем у реченні;
ґ) звертання – 1) за поширеністю; 2) за емоційним забарвленням; 3) за способом вираження; 4) за місцем у реченні.
Зразок синтаксичного аналізу простого ускладненого речення
І. З однорідними членами речення
Спадає вечір сторожко, помалу, ворушить зорі в темряві криниць (Л.Костенко).
1. Розповідне.
2. Неокличне.
3. Стверджувальне.
4. Членоване.
5. Двоскладне.
6. Поширене.
7. Повне.
8. Ускладнене однорідними членами речення.
9. Предикативна основа – вечір спадає, ворушить.
10. Підмет – вечір, простий, виражений іменником, інтерпозитивний, зв'язок з присудком – координація.
Присудок – спадає, ворушить (однорідні), прості, виражені дієсловом, спадає – препозитивний, ворушить – постпозитивний, зв'язок з підметом – координація.
Обставини – сторожко, помалу (однорідні), непоширені, виражені прислівниками, постпозитивні (щодо присудка спадають), зв'язок прилягання, обставини способу дії.
Обставина – в темряві, поширена синкретичним членом (додаток і означення) криниць, виражена прийменниково-іменниковою конструкцією, постпозитивна (щодо присудка ворушить), зв'язок – слабке опосередковане керування, обставина місця.
Додаток – зорі, непоширений, простий, виражений іменником, постпозитивний, зв'язок – сильне керування, тип – прямий.
Синкретичний член речення (додаток і означення) – криниць, простий, виражений іменником, постпозитивний, зв'язок – слабке неопосередковане керування.
11. Ускладнювальні компоненти: однорідні члени – 2 ряди:
1-й ряд – спадає, ворушить – однорідні присудки, відкритий ряд, прості, виражені дієсловом, спадає – препозитивний, ворушить – постпозитивний, зв'язок з підметом – координація, між собою повязані сурядним безсполучниковим зв'язком.
2-й ряд – сторожко, помалу – однорідні обставини, відкритий ряд, непоширені, виражені прислівниками, постпозитивні (щодо присудка спадають), зв'язок прилягання, обставини способу дії, між собою повязані сурядним безсполучниковим зв'язком.
ІІ. З відокремленими членами речення
Через душі, мов через вокзали, гуркотять состави почуттів… (В.Симоненко).
1.Розповідне.
2. Неокличне.
3. Стверджувальне.
4. Членоване.
5. Двоскладне.
6. Поширене.
7. Повне.
8. Ускладнене відокремленою непоширеною обставиною.
9. Предикативна основа – состави почуттів гуркотять.
10. Підмет – состави почуттів, складений, виражений словосполученням із кількісним значенням (І із значенням міри + І в Р.в.), постпозитивний, зв'язок координація.
Присудок – гуркотять, простий неускладнений, виражений дієсловом, препозитивний, зв'язок координація.
Детермінант, детермінантний синкретичний член речення (додаток і обставина) – через душі, непоширений, виражений прийменниково-іменниковою конструкцією, препозитивний, з реченням пов'язаний детермінантним зв'язком.
11. Ускладнювальні компоненти: відокремлена обставина – мов через вокзали, непоширена, препозитивна, виражена порівняльною конструкцією, зв'язок напівпредикативний, умова відокремлення: відокремлюються обставини, виражені порівняльними конструкціями.
Самостійна робота № 2
1. Виписати з джерел різних стилів 10 речень, ускладнених різними компонентами (однорідними, відокремленими, уточнювальними членами, вставними/вставленими конструкціями, звертаннями), виконати повний синтаксичний аналіз (див. зразок).
2. Виписати не менше 10 висловлювань про мову,які являють собою прості ускладнені речення. Підкреслити ускладнювальні компоненти як відповідні члени речення.
Змістовий модуль ІІІ. Назва модулю
Тема 1. Назва теми
Теоретичний матеріал
Практичні завдання
Самостійна робота
Ресурси
Рекомендована література
Базова
- Бабайцева В. В., Максимов Л. Ю. Современный русский язык: Учеб. пособ. для студ.: В 3 ч. – М.: Просвещение, 1981. – Ч. ІІІ: Синтаксис. Пунктуация. – 271 с.
- Бевзенко С. П. та ін. Сучасна українська мова. Синтаксис: Навч. посіб. / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. – К.: Вища шк., 2005. – 270 с.
- Белошапкова В. А. Современный русский язык: Синтаксис. – М.: Высш. шк., 1977. – 248 с.
- Валгина Н. С. Синтаксис современного русского языка. – 3 е изд. – М.: Высш. шк., 1991. – 432 с.
- Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 368 с.
- Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика української мови. – К.: Рад. шк., 1982. – 209 с.
- Волох О. Т., Чемерисов М. Т., Чернов Є. І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. – 2 е вид., доопрац. і доп. – К.: Вища шк. Головне вид во, 1989. – 334 с.
- Доленко М. Т., Дацюк І. І., Кващук А. Г. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища шк., 1987. – 352 с.
- Дорошенко С. І. Граматична стилістика української мови. – К.: Рад. шк., 1985. – 200 с.
- Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. – К.: Наук. думка, 1984. – 256 с.
- Загнітко А. П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс): Навч. посіб.: У 2 ч. – К.: ІЗМН, 1996. – Ч. 1. – 202 с.; Ч. 2. – 240 с.
- Загнітко А. П., Вінтонів М. О., Домрачева І. Р. Український практичний синтаксис: Навч. посіб. для самост. роб. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. – 144 с.
- Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови: Навч.посібник. – К.: НМК ВО, 1992. – 396 с.
- Козачук Г. О. Українська мова. Практикум: Навч. посіб. – К., 1991. – 398 с.
- Крючков С. Е., Максимов Л. Ю. Современный русский язык. Синтаксис сложного предложения. Учеб. пособие для студ. пед. ин тов. – 2 е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1977. – 191 с.
- Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. – 2 е вид., перероб. і доп. – К.: Рад. шк., 1965. – Ч. ІІ: Синтаксис. – 342 с.
- Курс сучасної української літературної мови: В 2 т. / За ред. Л. А. Булаховського. – К.: Рад. шк., 1951. – Т. 2: Синтаксис. – 408 с.
- Нагіна В., Олексеко В., Тихоша В. Сучасна українська літературна мова. Складне речення: Посіб. для студ.-філол. ден., заочн. та екстернат. форм навч. – Херсон: Айлант, 2000. – 148 с.
- Нагіна В., Олексенко В., Тихоша В. Структура складного речення в сучасній українській літературній мові: Посіб. для студ.-філол. ден., заочн. та екстернат. форм навч. – Херсон: Просвіта, 2001. – 147 с.
- Ожоган Василь. Синтаксис складнопідрядного елементарного речення/ Міністерство освіти і науки України. Кіровогр. держ. пед. ун т ім. В. Винниченка. – Кіровоград: ЛОВ, 2006. – 123 с.
- Ожоган Василь. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис: Навч. посіб. для самостійної роботи. – Кіровоград, 2005. – 160 с.
- Олексенко В. П., Тихоша В. І. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис простого речення: Навч.-метод. посіб. для студ.-філол. фак. ун тів. – 2 е вид., переробл. і допов. – Херсон: Айлант, 2004. – 150 с.
- Плиско К. М. Синтаксис української мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення: Навч. посіб. для студ. філол. фак. ун-тів і пед. ін тів. – Х.: Основа, 1992. – 149 с.
- Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К.: Либідь, 1992. – 248 с.
- Руднев А. Г. Синтаксис современного русского языка. – М.: Высш. шк., 1968. – 320 с.
- Русановский В. М., Жовтобрюх М. А., Городенская Е. Г., Грищенко А. А. Украинская грамматика. – К.: Наук. думка, # Русская грамматика: В 2 т. / Ред. кол.: Н. Ю. Шведова (гл. ред.) и др. – М.: Наука, 1982. – Т. 2: Синтаксис. – 709 с.
- Скуратівський Л. В., Шелехова Г. Т., Остаф Я. І. Рідна мова: Пробний підручник для 8 кл. – 2 е вид., перероб. і доп. : Освіта, 1992. – 190 с.
- Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови: Пробл. пит.: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 1994. – 670 с.
- Современный русский литературный язык / П. А. Лекант, Н. Г. Гольцова, В. П. Жуков и др.; Под ред. П. А. Леканта. – 2 е изд., испр. – М.: Высш. шк., 1988. – 416 с.
- Современный русский язык: Теория. Анализ языковых единиц: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: В 2 ч. – М.: Издательский центр “Академия”, 2001. – Ч. 2: Морфология. Синтаксис / В. В. Бабайцева, Н. А. Николина, Л. Д. Чеснокова и др.; Под ред. Е. И. Дибровой. – 704 с.
- Современный русский язык: Учеб. для филол. спец. высш. учеб. заведений / В. А. Белошапкова, Е. А. Брызгунова, Е. А. Земская и др.; Под ред. В. А. Белошапковой. – 3 е изд., испр. и доп. – М.: Азбуковник, 2002. – 928 с.
- Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – 583 с.
- Сучасна українська літературна мова / Керівник авт. колективу А. П. Медушевський. – К.: Вища шк., 1975. – 398 с.
- Сучасна українська літературна мова: Підручник / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994. – 414 с.
- Сучасна українська літературна мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; За ред. О. Д. Пономарева. – К.: Либідь, 1997. – 400 с.
- Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1972. – 515 с.
- Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За заг. ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – 588 с.
- Украинская грамматика / Отв. Ред. В.М. Русановский. – К.: Наук. думка, 1986. – 360 с.
- Українська мова / В. О. Горпинич, В. Д. Горяний, І. Я. Журба, І. Й. Тараненко; За ред. В. О. Горпинича. – 2-ге вид., перероб. і доповн. – К.: Вища шк., 1988. – Ч. ІІ. – 224 с.
- Христіанінова Р. О. Просте речення в шкільному курсі української мови: Посіб. для вчителя. – К.: Рад. шк., 1991. – 160 с.
- Чорній С. Граматика української мови. – Брокпорт; Нью-Йорк: Вид во Шкільної ради при УККА, 1969. – 124 с.
- Шульжук К. Ф. Синтаксис складного речення: Навч. посіб. – Рівне: Рівнен. держ. гуманітарн. ун т, 2000. – 126 с.
- Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови: Підручник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2004. – 408 с.
- Шульжук К. Ф. Складне речення в українській мові: Посіб. для учителя. – К.: Рад. шк., 1989. – 136 с.
Допоміжна
1. Арват Н. М. Про компонентний аналіз семантичної структури простого речення // Мовознавство. – 1976. – № 4. – С. 38 – 45.
2. Бабайцева В. В. Зона синкретизма в системе частей речи современного русского языка // Научн. докл. высш. шк.: Филол. науки. – 1983. – № 5. – С. 17 – 23.
3. Байкова Л. И. Период – синтактико-стилистическое и текстообразующее явление русского языка: Автореф. … докт. филол. наук. – Краснодар, 2000. – 31 с.
4. Баранник Д.Х. Два рівні граматичної структури речення // Мовознавство. – 1993. – № 6. – С. 13 – 19.
5. Безпояско О. К. Інфінітив у функції другорядних членів речення // Укр. мова і літ. в шк. – 1984. – № 3. – С. 51 – 53.
6. Білодід І. К. Надфразні єдності як елемент тексту в функціональних стилях літературної мови // Мовознавство. – 1979. – № 2. – С. 14 – 23.
7. Богдан М. М. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними // Укр. мова і літ. в шк. – 1981. – № 7. – С. 41 – 48.
8. Богдан М. М. Складнопідрядні речення з підрядними означальними // Укр. мова і літ. в шк. – 1986. – № 6. – С. 36 – 41.
9. Богдан М. М. Сполучники і сполучні слова як засоби зв’язку частин складнопідрядних речень // Укр. мова і літ. в шк. – 1979. – № 1. – С. 69 – 75.
10. Брицин В.М. Односкладні речення в українській мові: до питання методології їхнього дослідження // Мовознавство. – 2001. – № 3. – С. 81 – 87.
11. Брицин В.М., Жайворонок В.В. Односкладні речення слов’янських мов у функціонально-граматичному та етнолінгвістичному аспекті // Мовознавство. – 2003. – № 2-3. – С. 86 – 95.
12. Бровко А. С. Розмежування означуваного слова і прикладки // Укр. мова і літ. в шк. – 1970. – № 3. – С. 20 – 23.
13. Бронська А. А. Про синтаксичні відношення у безсполучникових складних реченнях // Мовознавство. – 1973. – № 6. – С. 56 – 63.
14. Будько М.В. Проблема простого ускладненого речення у вітчизняному мовознавстві // Мовознавство. – 1991. – № 3. – С. 63 – 68.
15. Вихованець І.Р. Називний, орудний і знахідний відмінки у функції присудка // Укр. мова і літ. в шк. – 1973. – № 8. – С. 23 – 33.
16. Війтик О. М. Однорідні і неоднорідні означення // Укр. мова і літ. в шк. – 1973. – № 3. – С. 58 – 62.
17. Волчанська Г. Вставні конструкції у малій прозі Володимира Винниченка // Наук. зап. Кіровогр. держ. пед. ун-ту ім. Володимира Винниченка. – Серія: Філол. науки (мовознавство, літературознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2005. – Вип. 62. – С. 204 – 209.
18. Волчанська Г. До питання про темо-рематичну структуру речення як засіб звязності тексту // Наук. зап. Кіровогр. держ. пед. ун-ту ім. Володимира Винниченка. – Серія: Філол. науки (мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2001. – Вип. 35. – С. 109 – 114.
19. Галас А. М. Структурні і функціональні особливості періоду в українській літературній мові: Автореф. … канд. філол. наук. – Ужгород, 1997. – 23 с.
20. Герман К. Ф. Критерії розрізнення омонімічних сполучників і сполучних слів // Укр. мова і літ. в шк. – 1970. – № 5. – С. 54 – 57.
21. Герман К. Ф. Складносурядні речення з градаційними сполучниками // Укр. мова і літ. в шк. – 1972. – № 1. – С. 28 – 30.
22. Глушкова Г. М. Структурно-семантичні типи сурядності: Автореф. … канд. філол. наук. – Дніпропетровськ, 1998. – 16 с.
23. Гмир І. С. Розрізнення сполучників від однозвучних сполучень слів // Укр. мова і літ. в шк. – 1972. – № 3. – С. 54 – 56.
24. Голоюх В.Г. Еліптичні речення з невербалізованими головними членами // Мовознавство. – 1982. – № 1. – С. 21-26.
25. Горяний В. Д. Стилістична роль абзаца // Укр. мова і літ. в шк. – 1971. – № 10. – С. 56 – 59.
26. Гостюк Т.М. Ознаки структурної і смислової синсемантії головного речення у складі гіпотаксису // Мовознавство. – 1990. – № 3. – С. 53 – 57.
27. Гуйванюк Н.В. До поняття комунікативної парадигми речення // Мовознавство. – 2005. – № 3-4. – С. 148 – 154.
28. Гуц Л. М. Синтаксична синоніміка як один із засобів мовної експресії // Укр. мова і літ. в шк. – 1973. – № 6. – С. 35 – 41.
29. Давидова Л. П. Із спостережень над структурою і функціями субстантивних словосполучень // Укр. мова і літ. в шк. – 1971. – № 11. – С. 20 – 24.
30. Дацюк І. Мовний розвиток учнів під час вивчення теми «Речення із вставними словами (словосполученнями, реченнями)» у 8 класі // Укр. мова і літ. в шк. – 1993. – № 4. – С. 22 – 26.
31. Дацюк І. І. Формування культури мовлення учнів під час вивчення теми «Речення із звертаннями» у 8 класі // Укр. мова і літ. в шк. – 1992. – № 7 – 8. – С. 28 – 30.
32. Дмитрук В. Логіко-лінгвістичний статус складнопідрядних речень в українській мові // Наук. зап. Кіровогр. держ. пед. ун-ту ім. Володимира Винниченка. – Серія: Філол. науки (мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2002. – Вип. 44. – С. 28 – 30.
33. Дмитрук В. Особливості структури буттєвих речень в українській мові // Наук. зап. Кіровогр. держ. пед. ун-ту ім. Володимира Винниченка. – Серія: Філол. науки (мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2000. – Вип. 30. – С. 181 – 187.
34. Дорошенко С. І. Безсполучникові складні речення // Укр. мова і літ. в шк. – 1980. – № 5. – С. 20 – 26.
35. Дорошенко С. І. Безсполучникові складні речення в системі синтаксичних синонімів // Укр. мова і літ. в шк. – 1978. – № 5. – С. 37 – 40.
36. Дудик П. С. Еліптичні речення з невербіалізованими головними членами // Мовознавство. – 1982. – № 1 – С. 21 – 26.
37. Дудик П. С. Питальні речення і питальні слова-речення // Укр. мова і літ. в шк. – 1975. – № 1. – С. 26 – 36.
38. Дудик П. С. Спонукальні речення і слова-речення // Укр. мова і літ. в шк. – 1971. – № 9. – С. 30 – 35.
39. Єрмакова С. Д. Про однорідність головних членів у односкладних реченнях // Укр. мова і літ. в шк. – 1969. – № 10. – С. 33 – 35.
40. Жайворонок В. В. Вставні речення та розділові знаки при них // Укр. мова і літ. в шк. – 1980. – № 6. – С. 16 – 19.
41. Жайворонок В. В. Синтаксичний розбір складносурядних речень // Укр. мова і літ. в шк. – 1970. – № 6. – С. 65 – 68.
42. Заболотний О. Вивчення складнопідрядного речення в шкільному курсі української мови // Укр. мова і літ. в шк. – 2001. – № 4. – С. 10 – 14.
43. Заболотний О. Деякі спостереження над узгодженням присудка в числі з однорідними підметами // Укр. мова і літ. в шк. – 2002. – № 6. – С. 14 – 16.
44. Загнітко А.П. Позиційна модель речення і валентність дієслова // Мовознавство. – 1994. – № 2-3. – С. 48 – 56.
45. Зайко Л.В. Безособові речення в контексті мовного розвитку // Мовознавство. – 2004. – № 4. – С. 81 – 88.
46. Іваницька Н. Л. Непоширене речення в українській мові // Укр. мова і літ. в шк. – 1984. – № 2. – С. 31 – 35.
47. Іваницька Н. Л. Синтаксична структура двоскладного речення // Укр. мова і літ. в шк. – 1986. – № 1. – С. 36 – 41.
48. Іващенко Д. П. Відокремлені означення // Укр. мова і літ. в шк. – 1972. – № 9. – С. 50 – 52. 49. Кадельчук В. З. Розділові знаки в складносурядних реченнях // Укр. мова і літ. в шк. – 1973. – № 8. – С. 54 – 57.
50. Кадомцева Л. О. Граматичні форми ускладнення простого речення // Укр. мова і літ. в шк. – 1988. – № 2. – С. 29 – 33.
51. Кващук А. Г. Складнопідрядні речення з підрядними допустовими // Укр. мова і літ. в шк. – 1975. – № 8. – С. 44 – 51.
52. Ключковський Б. Г. Прикладка і сполучення неприкладкового характеру // Укр. мова і літ. в шк. – 1976. – № 12. – С. 20 – 29.
53. Кобилянська М. Ф. Керування орудним відмінком в українській мові // Укр. мова і літ. в шк. – 1982. – № 10. – С. 34 – 41.
54. Козачук Г. О. Підмети виражені словосполученнями // Укр. мова і літ. в шк. – 1982. – № 1. – С. 36 – 39.
55. Кононенко В. І. Подвійні синтаксичні зв’язки // Укр. мова і літ. в шк. – 1975. – № 11. – С. 31 – 42.
56. Кононенко В. І. Синтаксичні зв’язки в ускладненому реченні // Укр. мова і літ. в шк. – 1980. – № 1. – С. 27 – 34.
57. Коцюба З.Г. Відмежування номінативних речень від омонімічних структур // Мовознавство. – 2003. – № 5. – С. 56 – 64.
58. Коцюба З.Г. Семантична структура номінативних речень англійської та української мов // Мовознавство. – 2002. – № 2-3. – С. 56 – 62.
59. Кравченко О. Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях // Укр. мова і літ. в шк. – 2001. – № 1. – С. 21 – 23.
60. Кузьмич О.О. Функціональні особливості складних конструкцій з послідовною підрядністю // Мовознавство. – 1993. – № 6. – С. 61 – 64.
61. Кучеренко І. К. Логіко-граматична природа речень з однорідними членами // Мовознавство. – 1976. – № 4. – С. 29 – 37.
62. Кучеренко І. К. Логіко-граматична природа речень з узагальнюючими словами при однорідних членах // Мовознавство. – 1977. – № 6. – С. 7 – 12.
63. Кучеренко І. К. Об’єкт і предмет синтаксису // Укр. мовознавство. – 1973. – № 1. – С. 28 – 34.
64. Кучеренко І. К. Складні речення з сурядністю і підрядністю // Укр. мова і літ. в шк. – 1973. – № 11. – С. 27 – 33.
65. Кучеренко І. К. Складнопідрядні речення з кількома підрядними // Укр. мова і літ. в шк. – 1973. – № 5. – С. 30 – 39.
66. Кучеренко І. К. Фразеологізм як об’єкт синтаксису // Укр. мовознавство. – 1982.– № 10. – С. 9 – 15.
67. Майданський М. Н. Про однорідні і неоднорідні означення // Укр. мова і літ. в шк. – 1956. – № 4. – С. 7 – 17.
68. Мановицька А. Я. Зв’язок присудка із звертанням // Укр. мова і літ. в шк. – 1970. – № 7. – С. 20 – 23.
69. Мановицька А. Я. Узгодження присудка із звертанням // Укр. мовознавство. – К., 1974. – Вип. 2. – С. 52 – 61.
70. Матвєєв С.Б. Семантична специфіка українського безособового речення з модальним предикатом // Мовознавство. – 1997. – № 4-5. – С. 27 – 32.
71. Матвіяс І.Г. Діалектна основа синтаксису в українській мові // Мовознавство. – 2007. – № 1. – С. 38 – 46.
72. Мельничайко В. Я. Про вивчення складносурядних речень // Укр. мова і літ. в шк. – 1977. – № 9. – С. 44 – 51.
73. Мельничайко В. Я. Розвиток мови учнів під час вивчення безсполучникових речень // Укр. мова і літ. в шк. – 1974. – № 9. – С. 68 – 72.
74. Мукан Г. М. Структура і синтаксична роль фразеологізмів // Укр. мова і літ. в шк. – 1968.– № 5. – С. 13 – 20.
75. Неровня Н. М. Фразеологізм, його синоніми і варіанти // Культура слова. – К., 1985. – Вип. 28. – С. 45 – 47.
76. Огарєнко Т. Складні засоби номінації з адвербіальною семантикою // Наук. зап. Кіровогр. держ. пед. ун-ту ім. Володимира Винниченка. – Серія: Філол. науки (мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2006. – Вип. 67. – С. 88 – 92.
77. Ожоган В. Семантико-синтаксична структура складнопідрядних речень адвербіального типу з прономінативними локативними компонентами // Наук. зап. Кіровогр. держ. пед. ун-ту ім. Володимира Винниченка. – Серія: Філол. науки (мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2006. – Вип. 67. – С. 102 – 116.
78. Ожоган В.М. Функціональні властивості займенникових слів у структурі складного речення // Мовознавство. – 1997. – № 1. – С. 43 – 48.
79. Пивоваров О. Є. Використання неповних речень як засіб організації надфразних єдностей у художній прозі М. Коцюбинського // Українське мовознавство. – 1974. – № 2. – С. 66 – 74.
80. Піскун Г. О. Складний присудок і його структурні типи // Синтаксична будова української мови. – К.: Наук. думка, 1975. – С. 5 – 29, 46 – 84.
81. Потапенко О. І. Вставні слова і вставні речення // Укр. мова і літ. в шк. – 1979. – № 2. – С. 66 – 68. 82. Понасенко І. С. Ознаки сильного іменникового керування // Укр. мовознавство. – 1985. – № 13. – С. 79 – 83. 83. Рогаль М. С. Відокремлені додатки // Укр. мова і літ. в шк. – 1974. – № 1. – С. 71 – 72. 84. Рожило Л. П. Співвідносність сполучникових і безсполучникових складних речень // Укр. мова і літ. в шк. – 1972. – № 10. – С. 59 – 63. 85. Романюк Т.М. Система парадигматичних видозмін простого речення // Мовознавство. – 1999. – № 1. – С. 26 – 31. 86. Семенюченко М. Л. Розмежування часових і умовних підрядних речень // Укр. мова і літ. в шк. – 1973. – № 2. – С. 34 – 37. 87. Силіна В. І. Вивчення безсполучникового складного речення // Укр. мова і літ. в шк. – 1975. – № 11. – С. 79 – 83. 88. Сич В.Ф. Синтаксичні функції інфінітива // Укр. мова і літ. в шк. – 1972. – № 3. – С. 24-31. 89. Скаб М. С. Семантико-синтаксичні функції українського вокатива // Мовознавство. –1987. – № 5. – С. 86 – 88. 90. Слинько І.І. Другорядні чи поширюючі члени речення? // Мовознавство. – 1990. – № 2. – С. 3 – 11. 91. Слинько І. І. Речення із звертаннями, вставними словами, відокремленими членами // Укр. мова і літ. в шк. – 1980. – № 2. – С. 45 – 51. 92. Слинько І. І. Речення з однорідними членами // Укр. мова і літ. в шк. – 1976. – № 3. – С. 58 – 67. 93. Слинько І. І. Сполучник чи сполучне слово? // Укр. мова і літ. в шк. – 1987. – № 4. – С. 31 – 36. 94. Слинько І. І. Типи простих речень // Укр. мова і літ. в шк. – 1977. – № 9. – С. 51 – 59. 95. Слинько І.І. Чи все зроблено для перебудови шкільного синтаксису? // Мовознавство. – 1991. – № 5. – С. 3 – 7.
96. Терлак З. М. Залежний від прикметника додаток і способи його вираження // Укр. мова і літ. в шк. – 1982. – №. 8. – С. 70 – 72.
97. Харченко С. Комунікативна структура речень спонукальної модальності в світлі теорії актуального членування речення // Наук. зап. Кіровогр. держ. пед. ун-ту ім. Володимира Винниченка. – Серія: Філол. науки (мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2000. – Вип. 30. – С. 318 – 325.
98. Шабат С.Г. Речення питальної модальності в сучасній українській мові // Мовознавство. – 2001. – № 1. – С. 53 – 58.
99. Шведова Н. Ю. О понятии – «регулярная реализация структурной схемы простого предложения» // Мысли о современном русском языке. – М., 1969. – С. 67 – 80.
100. Ширяев Е. Н. Основы системного описания бессоюзных сложных предложений // Вопр. языкознания. – 1984. – № 1. – С. 53 – 57.
101. Шкарбан Т. М. Складні конструкції з однорідною супідрядністю в сучасній українській мові: Автореф. … канд. філол. наук. – Дніпропетровськ, 1996. – 19 с.
102. Шкарбан Т.М. Формально-граматична і семантична структура складних конструкцій з однорідною супідрядністю // Мовознавство. – 1994. – № 1. – С. 30 – 34.
103. Шульжук К. Ф. Повні і неповні речення // Укр. мова і літ. в шк. – 1971. – № 6. – С. 63 – 65.
104. Шульжук К. Ф. Семантична структура складного багатокомпонентного речення // Мовознавство. – 1987. – № 6. – С. 11 – 16.
105. Шульжук К. Ф. Складні багатокомпонентні конструкції в системі речення // Мовознавство. – 1986. – № 6. – С. 24 – 32.
106. Шульжук К. Ф. Складні речення з супідрядністю // Укр. мовознавство. – 1985. – Вип. 13. – С. 69 – 76.
107. Шуть Л. Фразеологізми в синтаксичній функції головних членів речення // Укр. мова і літ. в шк. – 2003. – № 6. – С. 58 – 60.
108. Юсікова О.В. Семантико-синтаксична структура субстантивних вторинних словосполучень // Мовознавство. – 1993. – № 4. – С. 57 – 63.
109. Явір В. В. Неузгоджені означення, виражені непрямими формами іменників, та їх синтаксичні особливості // Укр. мова і літ. в шк. – 1975. – №. 11. – С. 42 – 49.
110. Ярещенко А. П. Засоби вираження наказовості в українській мові // Укр. мова і літ. в шк. – 1971. – № 6. – С. 32 – 36.
111. Яценко І. Т. Чи є звертання членом речення? // Синтаксична будова української мови / Ред. кол.: М. А. Жовтобрюх (відп. ред.) та ін. – К.: Наук. думка, 1968. – С. 83 – 92
Інформаційні ресурси
---
