Психологічні особливості сприйняття різних кольорів людиною (Марченко)

План:

• Введення

1. 1. Значення сприйняття кольору в житті людини
2. 2. Особливості сприйняття кольору дітьми дошкільного віку
3. 3. Рівень кольорового сприйняття у дітей даної вікової групи
4. 4. Умови формування кольорового сприйняття у дітей дошкільного віку

• Висновок
• Список використаної літератури

Введення Колір як об'єкт вивчення завжди привертав вчених, психологів, мистецтвознавців, дослідників природи. Він є одним із самих сильних засобів виразності художників-живописців. Добре розвинуте почуття кольору, допомагає повніше відчути красу навколишнього світу, гармонію фарб, відчути духовний комфорт. Завдання вихователя дитячого саду полягає в тому, щоб у процесі навчання познайомити дошкільників з «сенсорними еталонами» в області кольору, навчити, ними користуватися як системами чуттєвих мірок чи еталонів для аналізу навколишнього. З давніх-давен люди надавали кольором особливе значення. Вважалося, що він має магічну силу, оскільки кожен колір викликає особливу реакцію. Колір може радувати і викликати роздратування, тривогу, відчуття туги чи смутку. Іншими словами, колір справляє на людей емоційний вплив. Одні кольори заспокоюють нервову систему, інші, навпаки, дратують. Заспокійлива дія надають зелений, блакитний, синій, а збудливу - пурпурний, червоний, помаранчевий, жовтий кольори. Японські педагоги визначили, що колірне сприйняття дає можливість найбільш широко розвивати органи чуття дитини, його природний смак (мислення, творчі здібності), що в свою чергу впливає і на загальний розвиток людини. Німецькі мистецтвознавці прийшли до висновку, що колір є засобом безпосереднього відображення світу переживань та емоцій дитини. Так фіту С. вважає, що завдання орієнтованого на дитину уроку художнього виховання, повинна полягати у розвитку колірних відчуттів дитини, за рахунок вмілого використання наочності за кольорознавство. У нашій країні проблемі сприйняття дітьми кольору велику увагу приділяли такі відомі педагоги і психологи, як Л.А. Венгер, І.Д. Веньов, Г.Г. Григор'єв, З.М. Істоміна, В.С. Мухіна, Е.Г. Пілюгіна, Н.П. Сакуліна, А.М. Фонарьов та інші. Вони прийшли до висновку, що використання на заняттях образотворчого мистецтва колірних і «сенсорних еталонів» має величезне значення не тільки для розвитку цветоразлічітельних, але і для формування абстрактно - образного мислення. Про факт впливу кольору на емоційний стан свідчать реакції дитини дошкільного віку на об'єкти різних кольорів. Так наукові дані, отримані в дослідженнях останніх десятиліть (Л. А. Венгер, І. Д. Веньов, З. М. Істоміна, Е. Г. Пілюгіна, А. М. Фонарьов та ін) показали, що діти вже з перших тижнів і місяців життя здатні розрізняти предмети різного кольору. Вже в чотири роки діти сприймають колір в книжкової ілюстрації і в своєму малюнку як засіб прикраси. Положення про використання кольору, як виразника емоційного ставлення дитини до зображуваного, висунуте ще Є.А. Флериной, підтверджується дослідженнями В.А. Езінеевой, А.В. Компанцева, В.С. Мухіної та ін Дитина здатна свідомо використовувати колір для передачі свого ставлення до зображуваного образу: яскравими, чистими, красивими квітами він зазвичай зображує улюблених героїв, приємні події, а темними («брудними») - нелюбимих, злих персонажів і сумні явища. У дослідженнях відомого педагога В.С. Мухіної зазначено, що при зображенні приємних подій діти воліють теплі тони, а неприємних - холодні. У міру засвоєння дитиною образотворчого досвіду, пізнання ним навколишнього світу, колір в дитячому малюнку стає більш реалістичним (дослідження В. С. Мухіної, М. П. Сакулиной, Є. А. Флериной та ін.) У практиці дитячого саду оволодіння дітьми кольором організується з метою вирішення двох взаимозависящих один від одного завдань. З одного боку, формування почуття кольору є невід'ємною частиною сенсорного виховання, спрямованого на розвиток у дітей вміння орієнтуватися в навколишньому їхньому світі. З іншого боку, опановуючи еталонної системою властивостей і ознак предметів (у тому числі і загальноприйнятими еталонами кольору) безпосередньо в образотворчій діяльності, діти навчаються відповідним чином відображати ці властивості і ознаки в малюнку. Разом з тим, засвоєння еталонів кольору (як і форми) має двояке вплив на розвиток сприйняття дитини. Як зазначає В.С. Мухіна, еталони визначають з одного боку, характер розвитку сприйняття: дитина навчається класифікувати предмети за їх властивостями. Однак, з іншого боку, в сприйнятті дитини закріплюється канонізована нормативність квітів та інших якостей, що характеризують предмет, і при безпосередньому сприйнятті цей предмет співвідноситься з засвоєним еталоном, при цьому індивідуальні його особливості можуть не фіксуватися. В.С. Мухіна вважає за необхідне розширювати канонізованих нормативність (еталонність) сприйняття в умовах вивчення дітьми «художніх мов» при навчанні малювання. Це, на її думку, збагатить сприйняття і одночасно звільнить дитину від спрощеної стереотипної нормативності, дасть можливість отримувати естетичну насолоду від краси конкретного предмета чи явища.

1. Значення сприйняття кольору в житті людини Око людини здатний розрізняти не тільки чорно-білі градації світлотіні в малюнку, а й різноманітні кольори. Коли ми відкриваємо очі, то відразу ж потрапляємо в світ повний кольору. Колір супроводжує людину всюди, надаючи на нього психофізіологічний вплив і викликаючи різні відчуття - тепла йди холоду, бадьорості чи зневіри, радості чи неспокою і т.п. Наприклад, люди швидко приходять у бадьорий стан при неповторною грі колірних відтінків, створюваної пробилися крізь товщу свинцевих осінніх хмар сонячним промінням. Основи розуміння кольору повинні закладатися у людей з дитинства, якщо розглядати значення кольору, як явище духовної культури і потреби його застосування в найрізноманітніших сферах і галузях науки і матеріального виробництва. Колір почав психологічно впливати вже на наших далеких предків. Застосування яскравою забарвлення предметів, культових споруд, одягу та осіб носило певний духовний сенс. В античному світі імператори носили пурпурні одягу, і цей колір був тільки їх привілеєм. Пізніше люди продовжували надавати кольору різні характеристики. Наприклад, в Європі білий колір вважався чистим, радісним, розумним, а жовтий був кольором затьмарений радості, уваги, синій - густа тінь, строгість, змужнілість, а чорний - гіркота, старість, невідомість. Червоний бачився європейцям кольором чутливості, молодості і людяності. Щоб знати, якими кольорами і як користуватися кожній людині в побуті, у вихованні дітей, - треба зрозуміти, яким чином колір впливає на стан людини. За даними численних досліджень, колір якісно і комплексно впливає на психофізіологічний стан людини, включаючи зміну складу крові, динаміку загоєння тканин, тонус м'язових скорочень, функцію серцево-судинної системи, сприйняття (болю, температури, часу, простору, розміру, ваги), психічний статус (емоційний стан, активування, психічне напруження). При цьому колір впливає специфічно як при сприйнятті через зір, так і при висвітленні ним частин людського тіла. Людина несвідомо часто використовує колір як засіб психічної саморегуляції. Люди з різними характерами і в різних психічних станах бачать світ буквально в різному кольорі, причому врівноважені люди сприймають світ більш яскравим і барвистим. Зараз в кожній країні існують дизайнери і психологи за кольором, цветотерапевти і цветоархітектори. Колористика - наука про кольоросприйняття. Її засновник - великий німецький поет І.В. Гете. Він написав фундаментальну працю «Вчення про кольори». Основна ідея колористики полягає в тому, що колір впливає на людину психологічно і психофізіологічно. Подивившись пильно на який-небудь колір декілька хвилин, людина може відчути не тільки зміна свого самопочуття і настрою; може змінитися температура тіла, частота дихання і ритміка серця. Але кожна людина реагує на один і той же колір по-своєму. Для вивчення характеру і емоційних станів людини М. Люшер і Х. Фріллінг в середині минулого століття винаходять колірні тести. Макс Люшер створює колірний метод діагностики стану людини, так званий «тест Люшера». 23 кольори були вибрані ним з 4500 квітів, а критерієм відбору стала максимальна наближеність до природних кольорів. Цей тест виявляє проблеми з 6 - 7 літнього віку. При цьому дитина просто вибирає найбільш сподобалися або найбільш неприємні кольору з пропонованих. Таким чином визначаючи вплив того чи іншого кольору або композиції квітів на самопочуття і стан людини, психологи прийшли до наступного висновку: якщо людина вибирає червоний колір - це характеризує збудливість, імпульсивність, пристрасність, тоді як різні відтінки зеленого кольору заспокоюють, налаштовують на діловий, робочий лад. Синій, блакитний кольори так само є «холодними», тобто врівноважують, напрямними до роздумів, а не переживань. Використовуючи такі знання, ми можемо свідомо підійти до формування колірної гами, навколишнього наших дітей. У наш нелегкий час ми можемо оточити дітей гармонією кольору в одязі, в іграшках, в оформленні дитячої кімнати. Якщо прибрати з ужитку всі брудні, неприродно яскраві, криваво-червоні, коричневі, чорні і сірі фарби, це вже буде сприяти охороні дітей, розвитку в них рівноваги, спокою, вдумливості, спрямовувати їх до краси.

2. Особливості сприйняття кольору дітьми дошкільного віку Для того щоб правильно керувати дитячою творчістю, потрібно знати особливості образотворчої діяльності дітей. Це допоможе знайти ключ до серця дитини, встановити з ним контакт, розвинути його художні здібності. Чим наглядова дитина, ніж він допитливо, тим переконливіше буде його малюнок, навіть при технічній безпорадності автора. Малюючи, дитина не просто зображує інші предмети або явища, а й висловлює посильними йому засобами своє ставлення до зображуваного. Тому процес малювання у дитини пов'язаний з оцінкою того, що він зображує, і в цій оцінці завжди велику роль відіграють почуття дитини, в тому числі естетичні. Прагнучи передати це відношення »дитина шукає засоби вираження, опановуючи олівцем і фарбами. Дорослим, які стикаються з образотворчої діяльністю дитини і хочуть допомогти йому, перш за все, необхідно розуміти, як малює дитина і чому він так малює. У малюнку дитини дошкільного віку і навіть початкової шкільної багато гризе здатися незрозумілим, нелогічним, навіть безглуздим. Більшість дітей цього віку люблять малювати. Захоплюючись малюванням, навіть самі непосиди здатні годину або дві просидіти за малюнком із зосередженим виглядом, іноді щось, бурмочучи собі під ніс, швидко заповнюючи зображеннями людей, тварин, будинків, машин, дерев великі аркуші паперу. Малюють діти зазвичай за поданням, спираючись на наявний у них запас знань про оточуючих їх предметах і явищах, ще дуже неточних і схематична. Характерна особливість образотворчого творчості дітей на першому його етапі - велика сміливість. Дитина сміливо зображує самі різноманітності події зі свого життя і відтворює особливо захоплюють його літературні образи і сюжети з прочитаних книг. Серед змальовують дітей можна зустріти два типи малювальників: спостерігача і мрійника. Для творчості спостерігача характерні образи і сюжети, побачені в житті, для мрійника - образи казок, образи уяви. Одні малюють машини, будинки, події зі свого життя, інші - пальми, жирафів, крижані гори і північних оленів, космічні польоти і казкові сценки. Малюючи, дитина розставляє предмети в один ряд або розкидає їх по всьому листу без урахування, що ближче, що далі, що більше, що менше. Так, наприклад, дівчинка може виявитися більше вдома, а мітла в руках двірника більше самого двірника. Це не тому, що маленький художник не знає, що будинок більше дівчинки, а мітла менше двірника, а тому, що в процесі малювання дівчинка і мітла в першу чергу привернули його увагу, викликали більший інтерес. Дитина, малюючи, часто подумки діє серед зображуваних ним предметів, він тільки поступово стає по відношенню до свого малюнку стороннім глядачем, що знаходяться поза малюнка і дивиться на нього з певної точки зору, як дивимося ми. Початківець малювати дитина з працею мислить і передає в малюнку горизонтальну площину столу у вигляді більш-менш вузької смуги, як вона видно в перспективі. Він знає, що на столі можна розставити багато предметів і тому малює площину без відповідного скорочення. Точно також малюючи дорогу, діти проводять її черга весь лист »спираючись на свій досвід - на відчуття протяжності дороги, по якій йдеш. Маленький художник любить колір, барвистість відповідає його естетичним запитам, він намагається зробити свій малюнок яскравим і в гонитві за яскравістю іноді порушує правдоподібність. Діти можуть намалювати блакитних курчат, рожевих собачок, різнокольорові будинки, пояснюючи при цьому: «Так красивіше». Часто зафарбовують фарбами те, що намальовано, а фон залишають білим. Небо і землю можуть намалювати у вигляді тонкої смужки. Представлені самим собі, маленькі малювальники легко переключаються на срісовиваніе випадково потрапили їм образів або починають повторювати себе, що веде до штампу. Більше ж старші діти, у яких розвивається поступово критичне ставлення до своєї продукції, часто бувають не задоволені своїм малюнком, шукають ради та заохочення у дорослого і, якщо не знаходять, розчаровуються у своїх можливостях. Всі уявні нісенітниці дитячого малюнка обумовлені не тим, що дитина малює несвідомо, немає, у дитини є своя особлива логіка, свої реалістичні і естетичні запити і це треба пам'ятати. Малюють діти з захопленням, і здається, що будь-яке втручання тут абсолютно зайве, що ніякої допомоги з боку дорослих маленьким художникам не потрібно. Зрозуміло це не так. Прояв інтересу дорослих до малюнка дитини і деякі судження про нього не тільки заохочують його до подальшої роботи, а й допомагають йому зрозуміти, в якому напрямку він повинен і може удосконалюватися в роботі над малюнком. Знайомство з кольором для маленьких дітей - це не стільки впізнавання і розуміння, скільки сприйняття. Як діти сприймають колір? Різниться чи сприйняття кольору у дітей і дорослих? Так, звичайно, вони різні. Сьогодні ми знаємо, що сприйняття у дорослих людей дуже індивідуально, залежить від настрою, розрізняється у чоловіків і жінок. Що ж важливо знати, займаючись з дитиною? Перш за все, треба пам'ятати, що у малят, що знаходяться на самому початку свого життєвого шляху, оцінки психологічного, фізіологічного та естетичного порядку виступають на рівних і тісно злиті з моральними. Так для дитини-дошкільника червоний, жовтий, рожевий, блакитний і помаранчевий - це радісні, яскраві, веселі і добрі кольору. А ось коричневий, чорний, темно-синій, білий, темно-зелений - сумні, серйозні, нудні, злі, некрасиві кольору. Ще однією особливістю сприйняття кольору у маленьких дітей є його конкретність: «зелена трава», «блакитне небо», «синє море». У самих цих поєднаннях вгадуються «штампи», або «сенсорні еталони», вироблені даною культурою. Дитина, проходячи шлях освоєння навколишнього світу, повинен поступово оволодіти цими «сенсорними еталонами». З їх допомогою пізніше він зможе систематизувати те, що бачить, і те, з чим діє. Очевидно, що чим вужчим і виразніше набір еталонів (в даному випадку мова йде про колірну культурі і колірних еталонах), тим довше дитина в міру дорослішання буде перебувати в межах «дитячого сприйняття», тобто орієнтуватися на 4-6 основних кольорів. І навпаки, чим ширше і варіативні набір кольорових поєднань, тим ширше можливість вибору, тонше аналітичні здібності сприйняття. Чудовим властивістю дитячого сприйняття є його цілісність. Зір, сприйняття звуку, тактильні відчуття, нюх, моторика - все це шляхи і способи дослідження навколишнього світу.

3. Рівень кольорового сприйняття у дітей старшої вікової групи Рівень кольорового сприйняття у дітей старшої вікової групи досить високий: діти передають найбільш характерний колір предметів (сонце жовте, трава зелена і т.д.), бачать нюанси і зміна кольору при зображенні предметів (природа в різні пори року). Однак, малюючи, зазвичай користуються одними й тими ж олівцями і фарбами, не прагнучи і не вміючи створювати нові кольори і відтінки, майже не використовують колір для того, щоб висловити настрій і ставлення до зображуваного. Психологічні дослідження показали, що дітей з точки зору переваги колірної гами можна умовно розділити на три групи: 1) діти, які використовують радісні кольори (червоні, помаранчеві, зелені, жовті) та їх відтінки; 2) діти, у яких улюблений колір змінюється в залежності від настрою (блакитний - синій, червоний - рожевий); 3) діти, завжди вибирають темні кольори та їх поєднання (чорні, сірі, коричневі). Тому слід звернути увагу на розвиток у дітей відчуття кольору, визначити умови формування кольорового сприйняття дітей, продумати певну систему занять з розвитку кольоросприйняття дітей.

4. Умови формування кольорового сприйняття у дітей дошкільного віку Більш міцне і швидке засвоєння теоретичного матеріалу за елементами цветоводенія, основам мальовничій грамоти залежить від гнучкого поєднання підготовчих короткочасних і тривалих вправ, що мають різний характер і переслідують різні цілі. Завдяки систематичних занять по кольорознавство, ознайомленню з образотворчими, виразними особливостями кольору, різним вправам з кольором, у дітей поступово розвивається естетичне відчуття кольору. Завдання, які пропонуються дітям спочатку, прості і нескладні. Але кожне наступне завдання не вийде без рішення попереднього. Поступово діти набувають певні знання, вміння і навички, що відповідають своєму віку. Простежується чітке розвиток від простого, брутального розфарбовування фарбами до малювання складних кольорових гам, гармонійному поєднанню барв. Правильний підхід забезпечує засвоєння учнями основних понять і правил мальовничій грамоти, вивчення початкових відомостей по кольорознавство в тісному зв'язку з вивченням вимозі мальовничій грамоти, позитивно впливає на розвиток творчості, творчого мислення.

Висновок Колір є одним з важливих засобів художньої виразності, передачі ставлення до створюваного образу; він допомагає виявити основні властивості предметів, дає можливість кожній дитині в процесі малювання проявити свою індивідуальність. Діти дошкільного віку бачать живопис інакше, ніж дорослі, вражаючи нас своїми малюнками. Більш швидке і міцне засвоєння теорії матеріалу за елементами кольорознавства та основам мальовничій грамоти, залежить від гнучкого поєднання підготовчих, короткочасних і тривалих вправ. Кожну вправу, запропоноване дітям, має певну мету. Виконання їх неможливо без раніше виконаних завдань. Всі завдання будуються за принципом від простого до складного з послідовним, поступовим ускладненням навчального матеріалу. При збереженні основних завдань тема заняття та форма його проведення можуть бути змінені. Наприклад, одні й ті самі закони (теплі і холодні кольори, основні та складові кольору) вимагають різного викладу, і виконання їх залежить від віку дітей. У навчанні образотворчої діяльності широко використовується наочність. Не можна провести ні одного уроку без використання наочності. Наочність суттєво доповнює усне пояснення, забезпечує зв'язок навчання з життям.

Список використаної літератури 1. Денисова З.В. Дитячий малюнок у фізіологічної інтерпретації. Л., 1974. 2. Дерібере М. Колір в житті і діяльності людини. М., 1965. 3. Івенс Р.М. Введення в теорію Кольори. М.: Наука, 1964. 342 с. 4. Ізмайлов Ч.А., Соколов Є.М., Чернорізов А.М. Психофізіологія колірного зору. М.: МГУ, 1989. 195 с. 5. Кравков С.В. Колірний зір. М.: Изд-во Академії наук СРСР, 1951. 175 с. 6. Полуянов Ю.А. Діти малюють. М., 1988. 176 с. 7. Рабкин Є.Б., Соколова Є.Г. Колір навколо нас. М., 1964 8. Соколов Є.М., Ізмайлов Ч.А. Колірний зір. М.: МГУ, 1984.175 с. 9. Урванцев Л.П. Психологія сприйняття кольору. Метод. посібник. - Ярославль, 1981. -65 З

Матеріали взято: [http:http://ua-referat.com/ ..]