Гайдамацький рух в історії рідного краю (виконано лютий 2015 р.)
Зміст
Назва проекту
Центральна Україна у ХVIII столітті
Автори проекту
Пасічняк Олександр
Тема дослідження
Гайдамацький рух в історії рідного краю
Проблема дослідження
Чому гайдамацький рух набув поширення (ХVІІІ ст.) на теренах сучасної Кіровоградщини? Та яким чином гайдамацький рух залишив свій слід в історії рідного краю та народній пам’яті?
Гіпотеза дослідження
Мета дослідження
Дослідити гайдамацький рух у регіональному вимирі та його наслідки в історії нашого краю
Результати дослідження
Народні перекази, легенди та пісні про гайдамацький рух, зібрані в ХІХ столітті істориками та етнографами в Центральній Україні, ряд топонімів, свідчать про глибокий слід, залишений гайдамацтвом в історії регіону та народній пам’яті.
Ліси Чорний, Чюта, Нерубайка та Круглик та запорозькі степи були улюбленим місцем організації гайдамацких загонів. Гайдамаки з'являлися в цих місцевостях вигляді численних скопищ, які досягали цифри декількох сотень, іноді тисячі і більше людей: вони під керівництвом ватажків-запорожців, досвідчених у військовій справі, були забезпечені хорошим озброєнням і кіньми, іноді набували навіть стрункого вигляду війська, запасаючись гарматами та прапорами. Гайдамаччина, в першу чергу була наслідком низького рівня добробуту, життя українців, соціально-економічного нерівноправ'я, а потім вже релігійно-політичного гніту.
Кіровоградщина – єдиний регіон, топонімія якого зберегла ім'я козака Мамая: річка Мамайка, Мамаїв яр, Мамаєва балка, село Мамайка. У с. Цибулеве Знам’янського р-ну встановлено у 2005 р. єдиний в Україні пам’ятник козаку Мамаю. Сам козак Мамай – це не вигадка народної фантазії. Наприклад, в джерелах середині 18 ст. було відомо щонайменше 3 гайдамацькі ватажки, під іменем Мамай. Всі вони пов'язані з нашим краєм. При цьому, іноді, деякі гайдамаки брали собі ім'я Мамая спеціально задля наведення жаху на панів. Поляки навіть, в часи гайдамаччини, виставляли цю картину в багатолюдних місцях, щоб залякати інших, Мамаю подібних богатирів.
До нас дійшло багато легенд про гайдамацькі скарби, захованих в нашому краї. Дослідники критично відносяться до цих легенд. В. Гошкевич стверджує, що “водились иногда деньги и у „голодранців“ гайдамак; но деньги у них не залеживались: они также легко сбывали их, как и „наживали“. Архімандрит Арсеній підкреслював, що «гайдамаки были поэты, вероятно, плохих стихов и не писали!»
Для боротьби з гайдамацтвом була створена російською владою форпостна система. Величезна кількість цих форпостів знаходилася у багатьох містечка, селах нашого краю на протязі 30-х — 60-х рр. ХVІІІ ст.. Поселенням балканських народів в Центральній Україні ( т. з. військово-землеробське поселення Нова Сербія) та побудовою фортеці св. Єлизавети російський уряд переслідував ціль “искоренить гайдамаков”. Вся історія Центральної України другої третини ХVІІІ ст. пройшла під знаком боротьби з гайдамацтвом, цим і визначалася політика російського двору по відношенню до зазначеного регіону. Остаточних ударів по гайдамацькому рухові було завдано придушенням Коліївщини (1768) та зруйнуванням Запорізької Січі (1775)
Висновки
В результаті дослідження ми дізналися, що:
- Центрально-український регіон, завдяки своєму географічному, політичному та соціально-економічному становищу був сприятливим місцем для існування гайдамацького руху;
- Історія гайдамаччини на теренах сучасної Кіровоградщини знайшла своє широке відображення у численних переказах, легендах, актових джерелах;
- Гайдамацький рух примусив царський уряд забудувати наш край військовими укріпленнями, потім військовим поселеннями Нової Сербії (шанцями) та збудувати фортецю св. Єлизавети.
Корисні ресурси
Сторінка проекту Назва проекту
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
