Творчість мандрівних дяків
В історії давньої укр. Літ. Особливе місце відводиться творчості студентів, прозваних народом «мандрівними» дяками. До цієї категорії належали вихідці з бідних родин, які не мали ніяких засобів для прожиття та навчання і змушені були в період канікул йти в народ заробляти шматок хліба. Перебуваючи серед народу, студенти освоювали багаті здобутки народнопоетичної творчості. Це допомагало писати їм оригінальні твори – вірші та книжні пісні.
Але чи не найціннішим здобутком творчості мандрівних дяків є орації та травестії. Пародії і травестії мандр. Студентів відзначалися колоритними ситуаціями, в них було багато іронії, жарту, сміху. Основним об’єктом їхньої творчості були епізоди релігійної історії, зокрема різдвяної і великодньої. Опрацьовуючи ці теми, студенти йшли шляхом своєрідного художнього прийому – зводили релігійні сюжети до рівня звичайних, вносячи в них побутові деталі.
Основною темою для написання різдвяних творів мандрівних поетів була загальновідома сценка про пастухів та популярний сюжет про царя Ірода. Чимало місця в пародіях та травестіях було відведено Іродові. Автори віршів проклинали його, називали брутальними словами, бажали йому найстрашніших хвороб.
Мандрівними дяками було складено чимало орацій на великодні теми. Джерелом для написання цих творів, як і різдвяних були також біблійні апокрифічні оповідання, хоча вони були біднішими і менш драматичними, ніж різдвяні. У великодніх апокрифічних оповіданнях поетів особливо приваблювали зображення пекла та історія, в якій розповідалось про мандрівку Бога в підземне царство, де він задумав навести порядок. Велику кількість віршів склали мандрівні поети про своє життя. Різні пригоди траплялися з дяками-студентами на їхньому тернистому шляху: і лихі, і радісні. Чимало віршів написано дяками про життя школярів та їх навчання в школі. У віршах про школу часто говорилось про важкі умови навчання.
Пародії і травестії писалися ленінським віршем. Імовірно, що тут мандрівні дяки наслудували віршову манеру маленьких пісеньок, названих у народі витребеньками.
Література М. д. є запізненою паралелею до зах.-евр. середньовічних «голіярдів». Це здебільша гумористичні та бурлескні твори, вірші-травестії, пародії, сатири: поема про попа Негребецького, «Синаксар виписан із служби дванадцяти нетлінних братів Коропських на пам'ять пиворізам о ізобліченії сивухи»; гумористичні діялоги, ліричні поезії. Найвизначніший твір у прозі --- автобіографія Іллі Турчиновського; серед ін. авторів: Микола Мазалевський й ін. Починаючи з інтермедій М. Довгалевсъкого, типи бурсаків зустрічаються і в пізнішій літературі (В. Наріжного, М. Гоголя, Г. Квітки-Основ'яненка, І. Тобілевича). Вплив мови і стилю М. д. помітний від І. Некрашевича до І. Котляревського і «котляревщини» першої пол. 19 в. Творчість М. д. досліджували І. Франко, М. Петров, П. Житецький, П. Єфименко, О. Білецький, П. Попов.
Майже все літературне надбання, що належало перу студентів, входить до кращої частини укр..літератури 17-18 століття. Високим ідейно-художніми якостями ця література має завдячувати насамперед фольклору. Студенти користувалися поетичними здобутками усної творчості вміло, добираючи з неї найцікавіше і найцінніше.
